Історія України

Бальзак і Дубно

Про що розповіли нотатки письменника

Як відомо , їдучи в 1847 році у Верхівню до своєї майбутньої дружини Евеліни Ганської ( уродженої Ржевуської ) (1804 – 1882), уже на той час дуже відомий французький письменник Оноре де Бальзак перетнув кордон Російської імперії в Радивилові і після гарної гостини в начальника митниці пана Гаккеля попрямував у Дубно .Тільки недавно я зміг осилити всі дорожні нотатки письменника , озаглавлені “Лист про Київ” ( уперше були видані у Франції в 1927 році ), і з’ясував додаткові подробиці про Бальзака в Дубні . Ні , все-таки мушу розчарувати місцевих художників : замку він не бачив , бо про нього не згадував . Але бачив тутешні дороги, бачив села й селян у навколишній місцевості , і його враження нам цікаві . Уперше про Дубно автор багатотомної “ Людської комедії ” почув у Бродах. Виникли проблеми , як їхати далі . “...Коли я знову заговорив про можливість добратися до Бердичева за добу , рухаючи зі швидкістю чотири льє за годину, як поштова карета, що йде з Петербурга в Тауроген , – пише Бальзак, – на його ( хазяїна готелю . – В.Я.) губах знову заграла давня лукава посмішка . Оскільки мені потрібний був екіпаж , він “посватав” мені чарівну бричку, яку було потрібно переправити в Київ , за що мені навіть готові були вручити деяку суму на дорожні витрати , однак , довідавшись , що коні будуть поштові , посередник , уже згодний було дати мені шість карбованців із двадцяти п'яти , котрі я просив, відмовився наві др із . Ця відмова мене заінтригувала ; я знову вдався до п ідмоги готельного слуги, і він пояснив мені , у чому полягала моя необережність . Російські кучери – дикуни , вони мчаться з такою швидкістю , що екіпаж не доїде навіть до Дубна...” Урешті- решт усе владналося . У Радивилові ( тоді – Радзивилів ) письменник був просто зачарований виявленими йому знаками уваги , вишуканою вечерею, спілкуванням із місцевим начальством, що зібралося у Павла Гаккеля і його дружини . Але пора й рушати . Був останній день літа , 31 серпня (за старим, російським стилем) .
І з нову зацитую запис : « Веселість мою, утім , розвіяла непохитність поліцмейстера , що , не маючи друкованих бланків , навідріз відмовлявся видати мені розпорядження для станційних доглядачів . Умовити його не було ніякої можливості ; він пояснював , що дуже жалкує , але проти правил не піде . Він уже два місяці просив надіслати йому бланки, але так нічого й не одержав. У цьому епізоді – весь дух російського суспільства ”. І все ж намір їхати був сильнішим за всі перепони . Нові друзі знайшли спосіб оминути перешкоди , найняли приватних коней і відправили гостя в Дубно , давши в дорогу лист до тамтешнього поліцмейстера , в якого , надіялися , такі бланки знайдуться . А ще запропонували в дорогу подушку – щоб не так сильно трясло на вибоїнах . І виділили провідника , який мав розраховуватися на станціях , оскільки Бальзак ні слова не розумів по-російському .

« Поїздка з Радзивілова в Дубно , – ділиться спостереженнями романіст, – зовсім не те, що поїздка з Парижа в Гонес ( містечко біля Парижа. – В.Я.). Навколо дороги стіною стояли темні соснові ліси , і я щохвилини з побоюванням очікував , що колоди , залишені на дорозі російськими лісорубами , виявляться рифами, згубними для нашого суденця , однак кучеру темрява анітрошки не заважала . То була одна з прекраснейших ночей, яку я провів у подорожі . Неможливо уявити собі , яка насолода – мчатися по невідомій пустелі зі швидкістю поштового голуба. Це п'янить душу, немов квакерські хороводи . Мандрівник і без того перебуває у владі мрій , а монотонний дзенькіт дзвіночка довершує справу”.
Якщо взяти до уваги , що саме поштовий шлях послужив у другій половині ХІ Х ст. місцем прокладення залізниці , то можна легко скласти уявлення про маршрут поїздки . “ Нарешті , о п ів на третю , ми дісталися Дубна, – занотовує письменник , – мене висадили в дворі поштової станції . Довіривши свою долю російському провідникові , я кинувся на диван, твердий , немов похідне ліжко , і вперше за останні дев'ять днів заснув; я спав сном дитини , сном знесиленого борця , тим сном, ві д якого не здатна розбудити навіть гарматна пальба. Ранком поліцмейстер , справжній росіянин у парадному мундирі з хрестами , п ід'їхав до станції в кареті , запряженій четвірнею , і застав мене за кавою . Подорожня була мені виписана з дотриманням усіх необхідних церемоній . Поліцмейстер , гвардійський офіцер , дуже шкодував , що я кваплюся : дружина його була б щаслива почастувати мене сніданком ; я пообіцяв заїхати до неї на зворотному шляху й о десятій ранку вирушив далі з твердим наміром змусити кучерів везти мене так само швидко , як возять імператора , тобто зі швидкістю тридцять верст за годину. Заради цього я був готовий не шкодувати копійок на чай. Завважте , що свого я домігся . Якби я не був змушений постійно гаяти час на поштових станціях , змінюючи коней, здолав би сто льє за п'ятнадцять годин, однак на кожній станції мені доводилося затримуватися на п івгодини , а вночі навіть на три чверті години ”. Бальзак не може втриматися , щоб опосередковано не похвалити своєї витривалості : “ Провідник мій , людина загартована , як мало хто , десятки разі в просив мене зупинитися , знаками показуючи , що він утомився і хоче спати , але я повторював : " Бердичів !" І чоловік цей , звиклий до послуху, покірно всідався в кибитку, однак при цьому уважно дивився на мене, бажаючи упевнитися , що я створений з тієї ж плоті й крові , що і він ... Коні мчалися так швидко , що клуби п іску й пилу вибивалися з-під їхніх копит прямо мені в обличчя . Однак мене переповняло радісне відчуття , що російські коні несуть мене швидше , ніж німецькі потяги. Провідника свого я пригощав галетами і французьким язиком ; утім , йому найбільше сподобалася ганусівка , до якої він раз у раз прикладався з незворушним виглядом ”. З Дубна їхали в напрямку на Аннопіль ( нині село Ганнопіль Славутського району на Хмельниччині ). Може , через Мирогощу , Мізоч , Могиляни , хоч не виключено , що через Здовбицю , Клинці , Малу й Стару Мощаницю , Дермань ... Неможливо передбачити , щоб дорога бігла вдалині ві д населених пунктів , однак Оноре де Бальзак стверджує : “Шляхом ві д Дубна до Аннополя , куди прибув близько шостої вечора , я не бачив навкруги нічого , крім скошених полів , плоских, наче кришка табакерки. Через кожні п'ятдесят верст поруч з дорогою чи на обрії я зауважував чудовий поміщицький будинок , оточений парком; його позеленілий мідний дах виблискував у сонячних променях . Як несхоже було все, що я бачив , на Галичину ! Раз у раз траплялися селяни й селянки, які весело й безтурботно , мало не з п існями , йшли в поля трудитися або поверталися додому . Безсумнівно , ніхто не попереджав цих людей про моє наближення ; ні яке начальство не наказувало їм веселитися ; я бачив життя , як вона є ”. Таким це було життя насправді чи тільки здалося з побіжного ознайомлення – судити не мені , є незаперечні історичні факти . Просто, їдучи в Росію , де мав намі р узяти шлюб з її підданою , письменник навмисне вписував у нотатки , призначені , як передбачалося , для опублікування в газеті “ Журналь де Деба ”, такі міркування , котрі мали б сподобатися імперській владі , а відтак полегшити вирішення його “ російської ” проблеми .
На жаль, через п івроку після одруження в 1850 році письменник , уже тяжко хворий , покинув цей світ – у віці 51 рік , не принісши щастя Евеліні . Виявився не до часу його “Лист про Київ ”. І на закінчення ще одна цитата: “ Ві д кордону ( тобто від Радивилова . – В.Я.) до Бердичева я їхав по місцевості , подібній до краю Бос (у Франції ), але краю Бос завдовжки й і завширшки в сто льє ; поля тут перемежовуються з п іщаними смугами , що поросли сосновим лісом . До вечора я д істався до маленького містечка Аннопіль ; на в'їзді в нього я зустрів поміщика , що у товаристві своєї дружини прогулювався уздовж кам'яної огорожі – однієї з визначних пам'яток тутешніх пустель , тому що тут усі житла , навіть найбільш розкішні , оточені плотом або парканами дощаними чи збитими з колод”. Якою дорогою їхав Бальзак назад, у січні 1848 року, не відомо . Найбільш вірогідно , через Вишнівець , де мав св ій маєток зять Евеліни Ганської – Георг Мнішек . Очевидно, туди , зустрівши в Радивилові , повіз ві н письменника у другий його приїзд в Україну . Про такі плани можна судити з опублікованого листування . Судячи з усього , Дубно надалі залишалося поза маршрутами пересування Бальзака.

Автор статті: Володимир Ящук

Кто имеет права на Киевскую Русь | “Українське бароко”. Театральне мистецтво. | Релігія, мистецькі набутки слов’ян. | Сковорода | Трипільська та Черняхівська культури. | Культурний процес України у ХVІІІ ст. | Слов’янська писемність. | Архітектура та образотворче мистецтво. | Україна в другій половині ХVІІ століття.
МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ *Біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських хроністів *Українська та великоруська культури у XVII столітті: культурний вплив чи культурний конфлікт? *Ідея Козацтва - в Українській Душі *Етнополітична термінологія XIV-XVI століть *О территориальной привязке этнонима «русские» *Представления об этнической доминации * “Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении . *Эмский указ. *Есхатологічні Передчуття Людства та Відбиття їх у Поезії *Ідея Козацтва - в Українській Душі * Українська Ідея *Гог в Краю Магога і Місія України * З Води Та Вогню * А.Кримський Про "Колиску Народів" *Триполізм - Наша Ідея *Чи може бути столиця "молодшого брата" матір'ю міст руських? *Епітафія Енеєві * Підвалини Європейської Цивілізації *На Якій Землі Живемо? * Тризуб Посейдона І Володимир *Феномен Шевченка *ЩО ТАКЕ Національна Ідея? *Древність Українських Говорів *Та Спитайте: Хто Ми, Чиї Сини. *Потоп На Україні * Перстень З Оріхалком * Хлібороб Світу - Історичне Призначення Українців * Братня Дружба *Хронолог

Ви,при бажанні, можете надсилати статті з історії України на нашу адресу
( ukrainaforever@yandex.ru ), і ми розмістимо їх на нашому сайті www.ukrainaforever.narod.ru

Submitter.ru - Регистрация в поисковых системах!