ѕќ“ќѕ Ќј ” –јѓЌ≤
„» знаЇте ви, що що аж п'¤тнадц¤ть стор≥ч (з 8-го до н.е.≥до7-гон.е.) ¬олга впадала в „орне море, що жоден з античних географ≥в не засв≥дчив факту њњ впад≥нн¤ у асп≥й? «в≥дки зї ¤вл¤ютьс¤ сили, ¤к≥ повертають русла таких могутн≥х р≥к?
÷е Ч тому, що на наш≥й планет≥ час од часу в≥дбуваютьс¤ природн≥ катастрофи, ¤к≥ р≥зко зм≥нюють кл≥мат ц≥лих континент≥в, отже, житт¤ ≥ звичањ м≥льйон≥в людей, дес¤тк≥в племен ≥ народ≥в. ÷≥каву теор≥ю пропонуЇ нам в≥домий сучасний кињвський б≥огеограф ¬≥тал≥й ѕол≥щук. Ќин≥ створено напр¤м, повТ¤заний ≥з вивченн¤м јтлантиди, Ч атлантолог≥њ. «нана у св≥т≥ прац¤ Ћюдв≥ка «айдлера "јтлантида", котра ірунтовно висв≥тлюЇ дане питанн¤. ” твор≥ знайдете дес¤тки р≥зноман≥тних теор≥й, г≥потез, здогад≥в про м≥сце розташуванн¤ загадковоњ јтлантиди. ќдн≥ вважають, що ц¤ проблема не варта уваги, ≥нш≥ Ч прагнуть розгадати, де один з виток≥в культури людства.
—учасна наука визнаЇ, що було к≥лька потоп≥в, ¤к≥ мали св≥товий розголос. Ќаведемо можливе узагальненн¤ цих под≥й з Їгипетськоњ м≥фолог≥њ: "–≥к спершу мав 360 дн≥в. Ќе було н≥¤коњ в≥дпов≥дност≥ м≥ж сон¤чним ≥ м≥с¤чним календарем. јж ось бог —онц¤ –а пом≥тив таЇмн≥ зустр≥ч≥ бога земл≥ —еба ≥ богин≥ неба Ќут. –а сказав, що Ќут не зможе родити дитину у жоден ≥з м≥с¤ц≥в року, ≥ тод≥ Ќут звернулас¤ до мудрого бога “ота. ј той з≥грав у кост≥ з ћ≥с¤цем ≥ виграв 1/72 частину кожного дн¤. ≤ вийшло додаткових пТ¤ть дн≥в календар¤, в ¤к≥ Ќут народила пТ¤теро д≥тей: ќс≥р≥са, ’ора, —ета, ≤з≥ду ≥ Ќефтиду." « того часу Їгипт¤ни вважають останн≥ пТ¤ть дн≥в року нещасливими. «а косм≥змом ц≥Їњ ≥стор≥њ, в≥рн≥ше легенди, можна бачити пТ¤ть пер≥од≥в св≥товоњ ≥стор≥њ, розмежованих чотирма планетарними катастрофами, а в "бож≥й" дитин≥ на йменн¤ ’ор Ч вп≥знати слов'¤нського ’орса, ¤кий згадуЇтьс¤ в "—лов≥ о полку ≤горов≥м". ƒо реч≥, у май¤ календар також нал≥чував 360 дн≥в, ≥ цю традиц≥ю збер≥гаЇ сьогодн≥ елементарна математика, що д≥лить коло на 360 градус≥в. ѕотоп, про ¤кий говорили —олон ≥ його сп≥вбес≥дники в —ањс≥, називаЇтьс¤ в грецьк≥й м≥фолог≥њ ƒевкал≥оновим. …ого детал≥ добре узгоджуютьс¤ з "≈посом про √≥льгамеша" ("ѕро того, хто все бачив"), ƒевкал≥он ≥ ѕ≥рра Ч це л≥тн¤ пара, ¤к≥й вдалос¤ пережити потоп. ƒевкал≥он був сином ѕромете¤, батька людства. ¬ тринадц¤тий день м≥с¤ц¤ антестер≥она, що припадаЇ на к≥нець лютого за нашим календарем, в јф≥нах проводилис¤ траурн≥ торжества в памТ¤ть про ƒевкал≥оновий потоп ≥ його жертв. ¬они були в≥дом≥ п≥д назвою √≥дрофор≥њ Ч "св¤та води". як св≥дчать грецьк≥ легенди, «евс вир≥шив згубити людство, оск≥льки воно розбестилос¤ в≥д сп≥лкуванн¤ з≥ смертною природою. ѕерем≥гши у в≥йн≥ бог≥в, громовержець спустивс¤ на землю и у вигл¤д≥ старц¤ ув≥йшов до палацу цар¤ јркад≥њ Ћ≥каона. ≤ його жорстоко образили: подали на вечерю людське мТ¤со.
ѕ≥сл¤ поверненн¤ на ќл≥мп «евс з≥брав бог≥в на раду, де було вир≥шено знищити р≥д людський. Ќевдовз≥ вс¤ твердь сховалас¤ п≥д водою. ¬се загинуло, ≥ над стих≥Їю зд≥ймалас¤ т≥льки вершина Ч ѕарнас. —аме до нењ на дес¤тий день прибув ƒевкал≥он з дружиною, ≥ саме в них народивс¤ син ≈ллен Ч родоначальник елл≥н≥в...якщо згадане стих≥йне лихо в≥дбувалос¤ в часи шумер≥в, то найближчим до нас був потоп Ћ≥каона. √ероЇм його був ‘ороней (’ороней). Ѕатька його звали ≤нах, а мат≥р Ч ћел≥¤.
ѕамТ¤таючи, що одним з етимолог≥чних вар≥ант≥в слова "земл¤" Ї гетофрак≥йська богин¤ —емел¤, можна навести де¤к≥ семантичн≥ мости, оск≥льки в ’оронењ добре прогл¤даютьс¤ ≥ великий ’орс "—лова", ≥ ≈ней ¬ерг≥л≥¤ та отл¤ревського. ’ороней, ви¤вл¤Їтьс¤, теж навчив людей користуватис¤ вогнем, котрий викрав ран≥ше ѕрометей. “ак≥ паралел≥ ще раз нагадують, що ≥стор≥¤ кожного великого народу обов'¤зково включаЇ в себе елементи св≥товоњ ≥стор≥њ. ” ’ороне¤ було багато д≥тей, ≥ в тому числ≥ дочка Ќ≥обе¤ (небо), ¤ка мала в≥д «евса сина ѕеласга. ѕеласги, ¤к тверд¤ть сучасн≥ досл≥дники, Ч одне з племен, що прибуло на землю нин≥шньоњ √рец≥њ ≥з п≥вн≥чного сходу, тобто, можливо, з тепер≥шньоњ територ≥њ ”крањни. ћ≥фи про всесв≥тн≥й потоп поширен≥ скр≥зь, причому вс≥ легенди св≥дчать, що в≥д б≥ди вдалос¤ вр¤туватис¤ т≥льки одн≥й пар≥ людей.
™ дуже ц≥нний м≥ф про прибутт¤ в ™гипет ќс≥р≥са, котрий навчив Їгипт¤н усього, в тому числ≥ мудрих закон≥в, шануванн¤ безсмертних. ÷им в≥н заслужив ≥мТ¤ першого бога. ¬казуЇтьс¤ на його звТ¤зок ≥з заходом, зв≥дки в≥н прийшов ≥ зв≥дки повернувс¤ п≥сл¤ смерт≥ (ц≥кавий зб≥г ≥мен ќс≥р≥са та всесв≥тньов≥домого кельтського сп≥вц¤ ќсс≥ана). ѕерекликаЇтьс¤ з легендою про ќс≥р≥са переказ про дивного птаха ‘ен≥кса, що раз у пТ¤тсот рок≥в прил≥таЇ в Їгипетське м≥сто √ел≥опол≥с, де звиваЇ гн≥здо в храм≥ бога —онц¤.
Ћегенди Ќового —в≥ту: "¬се починаЇтьс¤ з потопу, з ур¤туванн¤ Їдиноњ пари людей. —аме тод≥ народивс¤ син ƒеви бог оцалькоатль". "≈дда" Ч джерело давньогерманських м≥ф≥в: "ќдин Ч володар «емл≥ ≥ Ќеба. ¬≥н заснував велику державу. —творив ус≥ науки ≥ писемн≥сть. ѕ≥сл¤ довгоњ боротьби м≥ж богами настаЇ к≥нець св≥ту". ѕод≥бн≥ висловлюванн¤ знаходимо ≥ в ≥нших епосах Ч " алевал≥", " алев≥поез≥", "Ћачплесис≥".
” загалом дуже ц≥кав≥й книз≥ «айдлера зустр≥чаЇмо нав≥ть твердженн¤ про зм≥щенн¤ земноњ кул≥ на ц≥лих 30 градус≥в, про те, що механ≥чний полюс нашоњ планети ран≥ше був у... анад≥, на остров≥ ƒевон, що чекають свого розшифруванн¤ 9 тис¤ч етруських запис≥в.
ƒивним чином зб≥гаЇтьс¤ територ≥¤ сучасного Ївропейського христи¤нського св≥ту ≥з зонами потопу. ÷е засв≥дчують дан≥ б≥огеограф≥њ та карти ¬. ѕол≥щука. ѕлатон висловлювавс¤ так: "«емлю, нашу годувальницю, утверджену на прот¤гнут≥й через всесв≥т ос≥, поставив в≥н охоронцем ≥ творцем ноч≥ ≥ дн¤, першим ≥ найстар≥шим в середовищ≥ бог≥в, ск≥льки њх не створено всередин≥ неба". ќтже, до визнанн¤ зм≥щенн¤ колишнього "найпершого бога" Ч тепер≥шньоњ земноњ ос≥ Ч прийшла ≥ сучасна наука в особ≥ зав≥дуючого в≥дд≥лом б≥огеограф≥њ в≥дд≥ленн¤ географ≥њ ≤нституту геоф≥зики ј… ”–—– ¬. ѕол≥щука.
Ќова теор≥¤ бере св≥й початок, певно, з≥ статт≥, надрукованоњ у "ƒопов≥д¤х Ѕ≥лоруськоњ јкадем≥њ наук"(1„ 7, 1967 р≥к), де описувалась зникаюча попул¤ц≥¤... акули у водах... ѕрипТ¤т≥. «годом, безпосередньо займаючись тваринним св≥том „орного мор¤, вчений звернув увагу на те, що серед р≥зноман≥тних черв≥в, бокоплав≥в ≥ т.п. Ї суто балт≥йськ≥ види, причому њх нал≥чуЇтьс¤ не менше двохсот. ¬они повн≥стю в≥дсутн≥ в —ередземному мор≥. јнал≥з фауни ”крањни показав, що в риму, наприклад, немаЇ хруща, багатьох вид≥в мух, ≥нших ≥стот, ¤к≥ досить поширен≥ на земн≥й кул≥, ¤к ≥ ставкових риб: щуки, окун¤, карас¤, плотви. Ќе вод¤тьс¤ там ≥ кроти, хоча у викопних рештках вони зустр≥чаютьс¤.
I водночас разюче багатство г≥рськоњ фауни. ¬ ц≥лому в степовому риму в≥дсутн≥ 100 вид≥в зв≥р≥в, ¤к≥ мають тут бути. ” чому ж справа? ¬≥домий б≥огеограф ≤. ѕузанов говорив про ксеротерм≥чний пер≥од (сух≥сть кл≥мату) 3Ч4-тис¤чол≥тньоњ давност≥, коли все буквально повсихало. јле ж вижили форель, марена, бичок п≥дкам≥нний, що еколог≥чно в≥дпов≥дають стр≥мким г≥рським водам. ќтже, в горах пост≥йн≥ водотоки
≥снували без розриву в час≥. 3"¤сувалась така деталь: г≥рський рим чудово збер≥г свою фауну, ¤к ≥ ѕриазовська височина (могила Ѕельмак Ч324 метри), де низовина зб≥днена надзвичайно. «а даними археолог≥њ, п≥вдень ”крањни був заселений к≥ммер≥йц¤ми. “а вони дивним способом зникли з≥ св≥товоњ ≥стор≥њ, а ск≥фи (це засв≥дчуЇ чимало ірунтовних праць) приход¤ть на в≥льну територ≥ю у VII ст. до н.е. –одич≥ к≥ммер≥йц≥в таври (таури) жили в горах римського п≥вострова аж до II ст. н.е.
¬≥дбулас¤ аналог≥¤ м≥ж розселенн¤м тавр≥в - к≥ммер≥йц≥в ≥ розповсюдженн¤м рослинного ≥ тваринного св≥ту. ¬она ви¤вилась повною ≥ неспростовною. —юди ж додавс¤ парадокс ≥з в≥чною мерзлотою, походженн¤ ¤коњ ще й дос≥ Ї загадкою. њњ величезн≥ масиви вдалос¤ по¤снити морозоб≥йними ударами планетарного характеру. ќчевидно, це й було причиною вимиранн¤ мамонт≥в. —постережено ≥ так≥ незвичайн≥ ¤вища: у степов≥й зон≥ на зах≥д в≥д ƒн≥стра ≥ на сх≥д в≥д ƒн≥пра поширена св≥тла форма степового ховрашка, а в степу м≥ж цими р≥чками ≥снуЇ т≥льки темна л≥состепова форма цього виду, тобто ƒн≥про ≥ ƒн≥стер спрацювали природними барТЇрами, коли з ѕричорноморТ¤ в≥д≥йшли води останнього св≥тового потопу, ≥ степов≥ ховрашки не змогли здолати р≥чков≥ перепони, в той час ¤к "л≥состеповий" розповсюдивс¤ суходолом аж до мор¤.
як показують розрахунки ¬. ѕол≥щука, 2756Ч2800 л≥т тому (–им засновано 749 року до н.е.) в≥дбулас¤ планетарна катастрофа, викликана внутр≥шн≥ми тектон≥чними причинами, повТ¤заними з одночасною д≥Їю дес¤тк≥в вулкан≥в тихоокеанського к≥льц¤, що призвело до зрушенн¤ континентальних плит, перерозпод≥лу момент≥в ≥нерц≥њ планети, внасл≥док чого в≥дбулос¤ короткочасне зм≥щенн¤ земноњ ос≥. ’оча в≥дхиленн¤ механ≥чного полюса не дос¤гло й одного градуса (40 000 км: 360∞ =111 км), в≥дбувс¤ перерозпод≥л л≥н≥њ суш≥ и мор¤, а води Ѕалђтики, Ѕ≥лого ≥ ѕ≥вн≥чного мор≥в ринули широким фронтом, зм≥таючи на своЇму тис¤чок≥лометровому шл¤ху мешканц≥в др≥мучих л≥с≥в ≥ степових простор≥в. ќтже, за к≥лька дес¤тк≥в рок≥в р≥вень „орного мор¤ п≥дн¤вс¤ на 80-100 метр≥в, ≥ тому Ї ч≥тк≥ докази. як св≥дчать давньогрецьк≥ автори —трабон, ≈ратосфен та ≥нш≥, до цього „орне море було озером, под≥бно до нин≥шнього Ѕайкалу. ѕ≥дн¤вшись, вода прорвалась через Ѕосфор ≥ ƒарданелли в ≈гейське море, де загинула протогрецька цив≥л≥зац≥¤. ÷≥ св≥тов≥ зм≥щенн¤ земноњ поверхн≥, очевидно, загубили й јтлантику, що була остр≥вною крањною, розташованою, ¤к вважаЇ ¬. ѕол≥щук, м≥ж —≥ц≥л≥Їю ≥ “ун≥сом, причому остр≥вним залишком њњ Ї ћальта.
“ам ≥ нин≥ Ч велика зона м≥лководд¤.
«м≥ни, котр≥ описуЇ ѕлатон, Ч б≥огеограф≥чн≥, геолог≥чн≥, ≥сторичн≥, власне, вс≥ под≥њ, про ¤к≥ йдетьс¤ в дан≥й статт≥, в≥дбувалис¤ одночасно, в "одну жахливу н≥ч ≥ один жахливий день". ¬ажливим у нов≥й теор≥њ Ї те, що вдалос¤ ≥стотно уточнити строки останньоњ такоњ под≥њ, коли дес¤тки куб≥чних к≥лометр≥в земл≥ ≥ води п≥дн¤лис¤ на к≥лька к≥лометрову висоту, а це викликало р≥зк≥ перепади температур у сотн≥ градус≥в, неймов≥рн≥ урагани ≥ ту люту негоду, ¤ку, можливо, збер≥гаЇ в своњй семантиц≥ давнЇ слово "сквира". ќдержан≥ ¬. ѕол≥щуком самост≥йно в≥домост≥ про механ≥зми перерозпод≥лу суш≥ ≥ мор¤, практично зб≥гаютьс¤ з результатами досл≥джень колективу вчених, очолюваного академ≥ком ¬. јлександровим. ‘актично короткочасна ¤дерна зима, що њњ змоделювали сучасн≥ науковц≥ за допомогою ≈ќћ, в≥дбулас¤ в природ≥ 28 в≥к≥в тому. Ќовий п≥дх≥д даЇ змогу по¤снити багато загадкових ¤вищ, у тому числ≥ й геоф≥зичних. як твердить .украњнський вчений, под≥бних потоп≥в через в≥дхиленн¤ земноњ ос≥ було не менше трьох. 4000 рок≥в тому загинули шумери, 7500 Ч Ћемур≥¤, сх≥дна цив≥л≥зац≥¤.
ћи маЇмо д¤кувати живим рослинам ≥ тваринам за те, що вони Ї своЇр≥дними ≥ндикаторами давно минулих под≥й. Ќещодавно, наприклад, на ƒонбас≥ знайшли живого морського циклопа в... степов≥й криниц≥. —л≥д уважн≥ше в≥дшукувати сл≥ди трьохтис¤чол≥тньоњ давност≥ в топон≥м≥ц≥, г≥дрон≥м≥њ, антропон≥м≥ц≥, астроном≥њ ≥ взагал≥ ус≥й давньоруськ≥й ономастичн≥й спадщин≥. —каж≥мо, таку ≥нформац≥ю несе в соб≥ ориг≥нальна лексема украњнськоњ мови "здвиг-земл¤'. ≤ донин≥ збереглис¤ масов≥ залишки повалених л≥с≥в на територ≥њ Ївропейськоњ частини —–—–, знайден≥ ч≥тк≥ берегов≥ л≥н≥њ недавнього мор¤. ÷≥л≥ тераси кам'¤нистого берега ви¤влено б≥л¤ озера Ћадога, на схилах ќшм¤нськоњ ≥ ћ≥нськоњ височин у Ѕ≥лорус≥њ, на територ≥њ „ерн≥г≥вщини. «≥брано дан≥ щодо ≥снуванн¤ морськоњ протоки, ¤ка з'Їднувала асп≥йське море з ѕ≥вн≥чним Ћьодовитим океаном буквально зовс≥м недавно Ч в часи ињвськоњ –ус≥. „ерез так званий ”крањнський кристал≥чний щит, що займаЇ практично всю правобережну частину територ≥њ нашоњ республ≥ки, вода не переливалас¤ н≥ разу, оск≥льки в≥н маЇ природне п≥двищенн¤. ÷им, певно, можна по¤снити ≥ назву основного племен≥ час≥в –ус≥ на ц≥й територ≥њ Ч дерева. ¬ корен≥ цього слова, без сумн≥ву, на¤вне пон¤тт¤ "древн≥й .
якщо п≥дн¤тис¤ на ¬олодимирську г≥рку в иЇв≥, варто звернути увагу на њњ неприродну крут≥сть в п≥дн≥жж≥ з боку —лавутича. Ќа думку ¬. ѕол≥щука, вона вироблена могутн≥м переливом балт≥йських вод, що йшов в≥домим нам шл¤хом "≥з вар¤г у греки". ¬арто згадати ≥ древню назву понизз¤ ƒн≥пра Ч Ћебед≥¤.
ќтже, сучасна наука даЇ змогу перев≥рити й уточнити скуп≥ р¤дки ѕов≥ст≥ временних л≥т", що починають в≥тчизн¤ну ≥стор≥ю з факту св≥тового потопу.
«б≥гнЇв √ерберт
Ѕайка рос≥йська.
ѕостар≥в цар-батюшка, постар≥в. ”же нав≥ть голубка власними руками задушити не може. —ид≥в на трон≥ - золотий ≥ крижаний. “≥льки борода в≥дросла до п≥длоги ≥ нижче. ѕравив тод≥ хтось ≥нший. Ќев≥домо хто. Ћюди ц≥кавилис¤, загл¤дали до палацу у в≥кна. јле ривоносов заставив в≥кна шибениц¤ми. ќтже, т≥льки шибеники щось там бачили.
≥нець к≥нцем, помер цар-батюшка благополучно. ” дзвони били, але т≥ло не виносили. ѕрир≥с цар до трону. ѕереплелис¤ н≥жки трону з ногами царськими. –уки вросли у поручн≥. Ќе можна було в≥д≥рвати. ј закопати цар¤ ≥з золотим троном - шкода.
Ќа титульну стор≥нку
