НА ЯКІЙ ЗЕМЛІ ЖИВЕМО?
Чему, чему свидетели мы были!
Игралища таинственной игры.
Металися смущенные народы.
И висились, и падали цари.
И кровь людей то Славы, то Снободы,
То Гордости багрила алтари!
А.С.Пушкин
Геофізичні особливості Північного Причорномор'я
Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв'язок між цим світом і майбутнім. Ф.Герберт
Місце України в "драмі світового духу" багато в чому визначається її геополітичним положенням, а останнє багато в чому залежить від геофізичної неординарності нашого регіону і навіть його унікальності.
Нові погляди на зв'язки "планетарних сил" з етногенезом говорять про те, що Північне Причорномор'я знаходиться у центрі "європейського трикутника" з найкращими геофізичними умовами для розвитку біологічного життя і людської цивілізації.
Індійські йоги давно виявили наявність особливо чистих полів високих енергій у районі Києва, і це підтверджують екстрасенси, які спеціалізуються на таких енергіях.
Київський автор Міро Продум пише: "Саме "святість" Києва, тобто особлива близькість київських земель до високих космічних енергій, а не "вигідне місце на торговому шляху з варяг у греки", як дехто вважає, забезпечила йому роль центру формування українського етносу. Саме святість, а не вигоди торгівлі привела сюди Апостола Андрія і спонукала його поблагословити ці землі. Саме святість Києва здолала імперські амбіції Москви і зробила його центром паломництва у дореволюційній Росії. До Києво-Печерської Лаври і до інших київських святинь ішли каятись аристократи і міщани, купці і ВІЙСЬКОВІ, студенти і селяни".
Та це ще не все. А українські чорноземи, рівних яким немає у світі! Подніпров'я і Подністров'я - єдине у світі місце, де ширина чорноземної зони сягає 500 км.
"Український чорнозем, - писав великий ґрунтознавець В.В.Докучаєв, - результат надзвичайно вдалого і дуже складного комплексу цілого ряду фізичних умов", - і ніде на земній планеті навіть за мільйони років не може виникнути "...такого благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнюване багатство"9.
Наявність такого унікального скарбу можна пояснити тим, що протягом історії Землі значний масив українських земель (Вінницька, Житомирська області) з часів з'яви на планеті перших земних рослин і тварин (Силурійський період) жодного разу не затоплювався водами морів.
Значить (тут ми переказуємо абзац з книги Міро Продума "Нація золотих комірців"), протягом сотень мільйонів років тут нарощувався плодоносний грунт і накопичувався найбагатший у світі генофонд. Тобто, земля наша - наче недоторканий запас генофонду, щось подібне до Ноєвого ковчега, з якого розселилися по всій землі тварини і люди. У цьому - своя святість українського регіону.
Усе це означає, що "...ґрунти України - це містичне місце Землі, де відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючих одна одну рас планети: лемурійської, атлантичної, арійської" . І зрозуміло тепер, чому наша земля - батьківщина "базової" аграрної технології післяпотопного людства, котра забезпечила його розвиток упритул до наших днів.
Земля здійснення пророцтв
...І всі назнамемовання пророчі
Захочуть окошитися у нас.
Василь Стус
А поет, проте, наче у воду дивився: наша земля - земля здійснення багатьох священних пророцтв. Відзначимо лише два - найважливіших у Біблії, які мають воістину доленосне, визначальне значення в історії. Перше з них таке: "Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай перебуває в наметах він Симових" . Тепер поведемо мову про другу доленосну подію світової історії - другу після народження Ісуса Христа.
Ідеться про пророцтво Ноя - батька всіх народів - про те, що нащадки Яфета надзвичайно розповсюдяться і займуть великі простори у північних (скіфських) країнах землі, а нащадки Сима з його вірою і церквою з'єднаються, зіллються з нащадками Яфета; Яфет і Сим опиняться в одному наметі. І це трапилося в Україні, в Придніпров'ї, у Києві... Київська Русь стала лоном усього величезного "тіла" яфетичного світу, через яке Сим одухотворив його, зрозуміло, в духовному значенні. Заради цього і створили Мойсей і Христос своє велике вчення. Без цього акту одухотворення світу вся юдейська і вся християнська історія позбавляються змісту! Духовне зачаття Європи відбулося зі Сходу, через Україну!
Почалося це на землях далекого Північного Причорномор’я. Хозари - один із тюркомовних народів - уламок гунського суперетносу - "входить у намети Симови", приймає юдаїзм. І самі юдейські пастирі цьому всіляко сприяють. Палестина ніби перемістилася у степи Припонтиди, а Єрусалим - до Києва.
Як? чому? навіщо? - це явище не вписується в жоден ряд, його не поясниш ні економічними, ні політичними, ні етнічними факторами. Але воно мас великий духовний зміст. Як це трапилося?
Через 70 років після розп'яття Ісуса Христа, у відповідності з Біблією, справдилося пророцтво про зруйнування юдейського храму в Єрусалимі, загибель Ізраїлю і розсіяння євреїв по інших народах і країнах. Проникнення юдеїв у Європу на ранніх етапах - це ціла драма, кульмінація якої припадає на Іспанію УИ-УШ століть. Європейський Яфет не пішов у "намети Симови" крізь Західну Європу.
Невдовзі в Західній
Європі була створена інквізиція, а затим почалися ганебні хрестові антиарабські і антиюдейські походи і погроми.
І тоді Сим заходить до Яфета з іншого боку - через східний край Європи, де на руїнах імперії Аттіли створився Хозарський каганат із столицею Ітиль у низинах Волги. Наприкінці VIII ст. державною релігією хозарів став юдаїзм.
Це була єдина в світі юдейська держава з часів загибелі Ізраїлю (І ст.) до народження нового Ізраїлю у 1948 році, тобто вже в нашому столітті. Генетично хозари були тюрками, прийшлими з берегів Амуру. На східних берегах Чорного моря жив у той час народ ашкеназ (його родоначальник - онук Яфета) - рослий, рудий, білошкірий. Хозари - помісь тюрків з ашкеназами. Ця помісь стала юдейською по духу, тобто прийняла юдейську віру. Дух Хозарсифа-Мойсея поселився в "тілі" свого народу і через нього - в хозарів. І відбулося це на українських землях.
Хозари-юдиїсти заволоділи Києвом, усією теперішньою Україною, поширили свій вплив до Новгорода. Київ став духовною столицею не тільки хозарів-ашкеназів, але й усього юдейського світу. Єрусалим у цей час втратив роль духовної столиці юдеїв, а їхня святиня - Храм - була в руїнах. Із Пале¬стини, з берегів Середземного моря, з Іспанії, інших країн Європи й Азії до Києва попрямували юдейські рабини, книжники, вчені, левити. Тут виникли скити, духовні школи, центри єврейського книгописання. Вплив юдеїв у Києві був настільки сильним, що до цих пір існує версія про заснування цього священного для всього слов'янського світу міста євреями. Це не так, однак саме вони дали поштовх розвитку Києва. Тут і розпочали руські князі Олег і Святослав боротьбу з хозарами - боротьбу за Київ, проти юдейського засилля на Русі. Якби не Олег і Святослав (останній розгромив навіть столицю хозарів - волзьке місто Ітиль), у Києві був би збудований юдейський головний храм - копія знищеного єрусалимського. Його хотіли будувати трохи вище "стану Рами", там, де зараз готель "Москва".
Після загибелі Хозарського каганату юдеїв потіснили на захід, на землі нинішньої Польщі, Угорщини, Прибалтики, Прусії (саме тут до нашого століття та ще на Україні проживало 3/4 усіх юдеїв світу). Таким чином, Сим пішов по наметах Яфета з Припонтиди.
Та чи можна вигнати чи знищити свою душу, свій духовний храм? Адже це не Сим поселився в наметах Яфета, а навпаки, Яфет - "проживальник" у Сима (у духовному, звичайно, розумінні).
Ми не маємо наміру висвітлювати тут "єврейську проблему". Ми лишень хочемо відзначити одну спільну рису у долях єврейського й українського народів, які у другій половині XX століття зіткнулися з однаковими завданнями: відродження нації, відновлення своєї державності. Століттями євреї були в розпорошеному стані і змушені були в ім'я збереження нації сповідувати ізоляціонізм.
Однак справа не тільки в самозбереженні, а й у деякій історичній місії, яку інтуїтивно вловив Ф.Достоєвський: "Приписывать изоляционизм и "государство в государстве" евреев одним лиш гонениям и чувству самосохранения - недостаточно. Сильнейшие цивилизации в мире не достигали и половини сорока веков и теряли политическую силу и племенной облик. Тут не одно желание самосохранения, а некая идея, движущая и влекущая нечто такое мировое и глубокое, о чем человечество еще не в силах произнести своего последнего слова"12.
Потрібно вбачати глибоку духовну основу в житті історичних народів. А хіба про українців так не можна сказати?
Замислимося: щоб жити 800 років і стільки разів втрачати свою територію, політичну незалежність, державність, закони, навіть багато в чому мову, віру (як було останні 300 років), - втрачати і щоразу повертати втрачене, "горіти, та не згорати", знову відновлювати і мову, і закони, і державу, і церкву -ні, щоб уміти це робити, потрібно бути надзвичайним, великим народом, про якого людство ще не здатне мовити своє останнє слово. Зараз, наприкінці часів, ми, як і євреї, відроджуємо свою державу. Не треба заважати ні нам, ні їм - про це говорить біблійний пророк Єзекіїль .
На титульну сторінку
