’Ћ≤Ѕќ–ќЅ —¬≤“” - ≤—“ќ–»„Ќ≈ ѕ–»«Ќј„≈ЌЌя ” –јѓЌ÷≤¬
ћи вже розпов≥дали про особливост≥ розселенн¤ украњнц≥в у св≥т≥. њх завжди можна знайти в м≥сц¤х розповсюдженн¤ на «емл≥ особливого ірунту - чорнозем}. ƒо в≥дкритт¤ чорнозем≥в Ќового —в≥ту впродовж тис¤чол≥ть ми завжди знаходимо археолог≥чн≥ знаки њхньоњ присутност≥ на чорноземах Ївроаз≥йськоњ смуги м≥ж арпатами ≥ √≥мала¤ми. ѕ≥зн≥ше, вже в нов≥тн≥й час, украњнц≥ освоњли чорноземи заморських крањн ѕ≥вн≥чноњ ≥ ѕ≥вденноњ јмерики та јвстрал≥њ.
„ому украњнц≥ та праукрањнц≥ впродовж в≥к≥в сел¤тьс¤ переважно на чорноземах? ¬≥дпов≥дь на це запитанн¤ допоможе визначити внесок нашого народ) в цив≥л≥зац≥ю минулого, допоможе зрозум≥ти наше ≥сторичне призначенн¤, нашу ≥сторичну м≥с≥ю.
–озсел¤ючись по всьому св≥тов≥, украњнц≥ завжди брали з собою нас≥нн¤ хл≥бноњ пшениц≥ ≥ залишалис¤ т≥льки там, де могла розмножуватись ц¤ культурна рослина. ј пшениц¤ може продукувати придатне дл¤ вип≥чки хл≥ба ¤к≥сне зерно лише на чорнозем≥ у в≥дносно пом≥рному кл≥мат≥. ќтже, украњнц¤м √осподь запов≥в вирощувати хл≥б у св≥т≥ - бути годувальником народ≥в «емл≥.
¬перше про таку м≥с≥ю праукрањнц≥в пише "батько ≥стор≥њ" √еродот, ¤кий каже: "Ќад алазонами (“обто над середн≥м ≥ верхн≥м ƒн≥стром. - јвт.) живуть так зван≥ ск≥фи-орач≥, ¤к≥ с≥ють хл≥б не дл¤ власного вжитку, а на продаж". ÷¤ розпов≥дь написана ще в той час, коли культурним народом були т≥льки Їгипт¤ни, ¤к≥ грек≥в називали "дикими данайц¤ми" ≥ використовували њх лише в допом≥жному в≥йську найдавн≥ших фараон≥в. ќтже, найкультурн≥ший народ тогочасного св≥ту через в≥дсутн≥сть потр≥бних кл≥матичних умов ≥ чорнозему не м≥г вирощувати хл≥б, а купував його у наших пращур≥в - ор≥њв.
ѕшениц¤ - головний стрижень ≥ об'Їкт праукрањнськоњ культури
Ќа прот¤з≥ тис¤чол≥ть ви¤влено дек≥лька хвиль переселенн¤ ор≥њв з «аходу на —х≥д аж до долин јлтаю ≥ √≥малањв, а пот≥м знову з≥ —ходу на «ах≥д, в долини ƒн≥пра та ƒн≥стра. ўо њх п≥дн≥мало з обжитих крањв ≥ рухало в нев≥дом≥, дуже небезпечн≥ подорож≥ на край земл≥?
ћатер≥альною основою цив≥л≥зац≥њ ор≥њв була пшениц¤. ÷¤ культура обов'¤зково вимагаЇ, кр≥м чорнозему, ще й в≥дпов≥дних природнокл≥матичних умов вирощуванн¤, ¤к≥ в процес≥ росту рослин повинн≥ поступово м≥н¤тис¤ в≥д вологоњ, холодноњ весни до гар¤чого ≥ сухого л≥та. Ќайб≥льш спри¤тливими дл¤ вирощуванн¤ хл≥бноњ пшениц≥ Ї природнокл≥матичн≥ умови сучасноњ ”крањни.
¬≥домо, що не кожна пшениц¤ придатна дл¤ вип≥чки хл≥ба. Ѕорошно хл≥бноњ пшениц≥ повинно мати особлив≥ властивост≥, ¤к≥ надаЇ йому клейковина. лейковина складаЇтьс¤ з б≥лку та пол≥сахарид≥в ≥ у своњй ¤кост≥ дуже залежить в≥д грунту та кл≥матичних умов вирощуванн¤ пшениц≥. ’ороший хл≥б можна спекти т≥льки з дуже доброго борошна з високим вм≥стом клейковини.
¬≥домо також, що в клейковин≥, ¤ка створюЇ неповторну поживну ≥ смакову ¤к≥сть хл≥ба, к≥льк≥сть њњ складник≥в зм≥нюЇтьс¤ по умовн≥й д≥агонал≥ в≥д анади через ”крањну до јвстрал≥¤. Ќайб≥льш оптимальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж цими складниками ≥ в≥дпов≥дно найкращ≥ природн≥ поживн≥ ¤кост≥ клейковини Ї т≥льки в зерн≥ пшениц≥, ¤ка виросла в украњнських степах. ’то куштував американський або австрал≥йський хл≥б, дуже швидко переконувавс¤ в цьому.
Ќа прот¤з≥ тис¤чол≥ть кл≥мат на простор≥й смуз≥ м≥ж арпатами та √≥мала¤ми, або так званому Ївроаз≥йському по¤с≥, суттЇво м≥н¤вс¤, це призводило до пад≥нн¤ урожайност≥ пшениц≥, основного харчу цього хл≥боробського народу. “ому частина ор≥њв мандрувала на п≥вденний сх≥д в пошукач кращих кл≥матичних умов, несучи в нов≥ крањ свою хл≥боробську культуру ≥ свою тугу за батьк≥вщиною, що в≥дображено в древн≥х ≥нд≥йських легендах. ѕрибуваючи на нов≥ земл≥, наш≥ пращури навчали ≥нш≥ народи вирощувати хл≥б ≥ передавали њм свою хл≥боробську та духовну культуру. оли природа в≥дновлювала спри¤тлив≥ умови кл≥мату в ”крањн≥, частина хл≥боробського народу поверталас¤ назад на прабатьк≥вщину.
÷¤ тис¤чол≥тн¤ драма хл≥боробського народу супроводжувалас¤ жорстокими в≥йнами, ¤к≥ нав≥ть \ нашому стол≥тт≥ стали причиною голодомор≥в ≥ виселенн¤ украњнц≥в з р≥дного краю. ќднак наш народ за будь-¤ку ц≥ну намагавс¤ зберегти свою землю, духовну та матер≥альну культуру.
¬перше широко розповсюджену культуру вирощуванн¤ хл≥бноњ пшениц≥ в св≥т≥ було ви¤влено археолог≥чним в≥дкритт¤м б≥л¤ ам'¤нц¤-ѕод≥льського в м≥сцевост≥ Ћука ¬рублевецька. ¬же в XI стол≥тт≥ з'¤вилис¤ письмов≥ докази використанн¤ в тод≥шньому р≥льництв≥ ѕраукра≥'ни ¤роњ ≥ озимоњ пшениц≥. ј в≥дкритт¤ “рип≥льськоњ культури доводить стародавнЇ ≥снуванн¤ в нашому крањ ос≥лих хл≥боробських племен з розвиненим р≥льництвом. оли завд¤ки родючому ірунту ≥ особливо спри¤тливому кл≥мату наш≥ пращури перестали мандрувати, то затрималис¤ на ц≥й земл≥ ≥ почали свою тис¤чол≥тню ≥стор≥ю св≥тового хл≥бороба.
ѕшениц¤ не завжди була такою корисною ≥ спри¤тливою дл¤ людських харч≥в. њњ походженн¤ надзвичайно складне. Ќаука генетика ви¤вила, що дл¤ того, аби одержати тепер≥шню пшеницю з геномом ≥з 42 хромосом, потр≥бно було ¤кимось чином об'Їднати властивост≥ трьох р≥зних за генетичним складом предк≥в пшениц≥. як це трапилос¤ - н≥хто не може по¤снити.
—еред культурних рослин св≥ту це Їдиний приклад такого потр≥йного об'Їднанн¤ геном≥в рослин ≥ створенн¤ на њхн≥й основ≥ найб≥льш ц≥нноњ дл¤ людського харчу рослини. ƒл¤ матер≥ал≥ст≥в - це така ж загадка, ¤к ≥ походженн¤ людини, в ¤к≥й об'Їднано матер≥альний орган≥зм ≥ нематер≥альний розум.
ћи переконан≥, що зерно пшениц≥ нашим пращурам передав √осподь, так само ¤к Ївре¤м передав Ѕожий закон. —ам ≤сус ’ристос учить нас у щоденн≥й молитв≥ просити у Ѕога хл≥б наш щоденний. ¬ —в¤тому ѕисьм≥ про пшеницю говоритьс¤ 57 раз≥в. ƒо цього додати щось б≥льше неможливо.
ўоденна боротьба наших пращур≥в за виживанн¤ створила цю найдавн≥шу профес≥ю хл≥бороба, ¤кий шл¤хом схрещувань, в≥дбору природних мутац≥й ≥ тис¤чол≥тньоњ селекц≥њ, витворив довершен≥ за харчовими ¤кост¤ми іатунки пшениць, ст≥йких до найг≥ршого кл≥мату, до хвороб ≥ комах; хл≥бороба, ¤кий вперше застосував ремесло мирного використанн¤ зал≥за не дл¤ меча, а дл¤ виготовленн¤ плуга. ¬продовж в≥к≥в украњнець-хл≥бороб окультурював чорнозем, покращував властивост≥ пшениц≥ ≥ вчив цьому ≥нш≥ народи св≥ту. Ўкода лише, що вд¤чност≥ в≥д цих народ≥в в≥н так ≥ не дочекавс¤. Ќавпаки, часто результати його прац≥ грабували чуж≥ й своњ людомори, а в≥н залишавс¤ без н≥чого. ƒал≥ ми спробуЇмо фактами п≥дтвердити це.
√еродот пише:"3а час≥в ƒемосфена вивозили пшеницю з Ѕосфору до грецькоњ пристан≥ ѕ≥рею, кожного року по 400.000 медимн≥в (понад 2360 тонн)"
ќдним хл≥бним шл¤хом украњнська пшениц¤ йшла на п≥вдень до √рец≥њ ≥ ™гипту. ј другим вона транспортувалас¤ на сх≥д хл≥бним шл¤хом, ¤кий пот≥м назвали "шовковий шл¤х", через асп≥й, јмударТю до ≤нд≥њ, а через ”рал дал≥ до ≤ртиша ≥ через ƒжунгарськ≥ ворота до ÷ентральноњ јз≥њ. “ис¤чол≥тт¤ми земл≥ б≥л¤ цих шл¤х≥в зас≥валис¤ закупленим у нас нас≥нн¤м пшениц≥. ÷е розмањтт¤ сорт≥в дотепер ви¤вл¤ють науковц≥, вивчаючи характеристики м≥сцевих пшениць, ¤к≥ ростуть на пол¤х ≥ в дикому вигл¤д≥ в р≥зних крањнах. якщо по теренах хл≥бних шл¤х≥в з ”крањни знаход¤ть багато прим≥тивних ≥ диких пшениць, то це св≥дчить т≥льки про те, що населенн¤ цих крањв, на в≥дм≥ну в≥д украњнц≥в, н≥коли не займалос¤ селекц≥Їю ц≥Їњ рослини. «розум≥ло, що провод¤чи селекц≥ю, наш≥ пращури дл¤ р≥льництва використовували нов≥ш≥ сорти, а ≥нш≥ народи, ¤к≥ користувалис¤ т≥льки готовим нас≥нн¤м, законсервовували його в такому вигл¤д≥, в ¤кому вони його придбали.
якби з≥брати з цих шл¤х≥в все розмањтт¤ сорт≥в пшениц≥, то можна було б в≥дтворити ≥сторичний р¤д селекц≥њ пшениц≥ в ”крањн≥. « другого боку, ц≥ хл≥бн≥ шл¤хи вказували ордам завойовник≥в з≥ —ходу ≥ «аходу к≥нцеву мету њхн≥х грабунк≥в -землю, де вирощують ’л≥б. јле жодна орда не намагалас¤ ос≥сти на ц≥м чорнозем≥, т≥льки украњнський хл≥бороб в≥чно повертавс¤ на свою споконв≥чну власн≥сть п≥сл¤ чергового згарища, своњм потом в≥дновлюючи ≥ своЇю кровТю захищаючи цю благословенну землю.
¬≥ками хл≥бороб вдосконалював пшеницю, а вона виховувала в ньому в≥дданого труд≥вника, патр≥ота своЇњ земл≥, ≥ ц≥ ¤кост≥ генетично закр≥пилис¤ в спадковост≥, в звича¤х украњнц¤. Ќашу хл≥боробську спадков≥сть не змогли зм≥нити стол≥тн≥ окупац≥њ, м≥льйони зайд-чужоземц≥в.
Ѕагато р≥зних народ≥в намагалис¤ нас асим≥лювати на прот¤з≥ ≥стор≥њ, але наша спадков≥сть ви¤вилас¤ сильн≥шою. Ќайпереконлив≥шу перемогу ми одержали тепер, п≥сл¤ 350 рок≥в
найжорсток≥шоњ ≥ найп≥дступн≥шоњ асим≥л¤ц≥њ. ћи висто¤ли ≥ знову заходилис¤ в≥дновлювати свою знищену хл≥боробську державу ≥ св≥й чорнозем. ћи висто¤ли тому, що нам √осподь доручив велику м≥с≥ю - бути ’л≥боробом —в≥ту.
Ќа титульну стор≥нку
