≤стор≥¤ ”крањни

“орг≥вл¤. ‘≥нанси ињвськоњ держави

“орг≥вл¤. ‘≥нанси
¬ажливе значенн¤ у господарському житт≥ ињвськоњ держави мала внутр≥шн¤ торг≥вл¤. ¬она забезпечувала обм≥н м≥ж с≥льськогосподарським виробництвом, ремеслом ≥ промислом. ‘ормувалас¤ система внутр≥шн≥х ринкових зв'¤зк≥в спочатку в межах невеликих район≥в (к≥лькох поселень) або с≥льськогосподарськоњ округи м≥ст, волостей, пот≥м великих адм≥н≥стративно-господарських земель.
¬нутр≥шн¤ торг≥вл¤ велас¤ переважно на торгах, коли в певн≥ м≥сце ≥ час сходилис¤ ус≥, кому потр≥бно було продати св≥й товар або купити вироби ≥нших. “орги ≥снували практично в ус≥х м≥стах. ” иЇв≥ њх було в≥с≥м, зокрема Ѕабин торжок на √ор≥ та “орговище на ѕодол≥. Ќа ринкових майданах були пост≥йн≥ торгов≥ прим≥щенн¤. ” великих м≥стах торг≥вл¤ велас¤ щоденно, у менших Ч у певн≥ дн≥ тижн¤. ѕочинаючи з XII ст. поблизу торг≥в будували храми, ¤к≥ в≥дали службою м≥р ≥ маси, збирали мита за користуванн¤ ними. ” иЇв≥ це була церква св. Ѕогородиц≥ ѕирогощ≥ на кињвському торговищ≥, у „ерн≥гов≥ Ч храм ѕ'¤тниц≥.
Ќа торгах можна було купити зерно, печений хл≥б, овоч≥, рибу, м'¤со, молоко, вироби ремесла та промисл≥в. ” л≥топсах XIIЧXIII ст. почали зазначати ц≥ни у неврожайн≥ роки. « √алицькоњ земл≥ привозили с≥ль, ¤ку добували в арпатах. ” п≥вн≥чн≥ райони –ус≥ везли зерно.
«овн≥шн¤ торг≥вл¤ пор≥вн¤но з внутр≥шньою була жвав≥шою. „ерез те що господарство мало натуральний характер, зовн≥шн≥й ринок охоплював незначну частину господарськоњ продукц≥њ.
“оргували украњнськ≥ племена переважно з п≥зньоантичними, а згодом з в≥зант≥йськими центрами ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤, ѕодунав'¤. —еред плем≥нноњ знат≥ користувалис¤ попитом так≥ товари, ¤к вино, столовий посуд з глини, скла та металу, бронзов≥ ф≥були. ¬ обм≥н за них вивозили хутро, мед, шкури, в≥ск. —лабк≥шими були торгов≥ контакти з племенами —ередньоњ та ѕ≥вн≥чноњ ™вропи, балт≥йським, ф≥нно-угорським та тюркським населенн¤м —х≥дноњ ™вропи. „ерез земл≥ давньоукрањнських племен проходив "бурштиновий шл¤х" з ѕрибалтики до ƒунаю. ¬≥дом≥ торгов≥ зв'¤зки з ¬еликою ћорав≥Їю, Ѕолгар≥Їю, зах≥дно- та сх≥днослов'¤нськими державними об'Їднанн¤ми, а також ’озар≥Їю ≥ крањнами —ходу. ≤ноземц¤ми описано перебуванн¤ руських купц≥в на ринках ≤раку, ≤рану, Ѕлизького —ходу. ¬же в VIIЧVIII ст. ≥з зм≥цненн¤м центральноњ влади кињвських кн¤з≥в зовн≥шн¤ торг≥вл¤ розширюЇтьс¤. “оргов≥ шл¤хи з иЇва простиралис¤ з п≥вноч≥ на п≥вдень, ≥з сходу на зах≥д. √оловним з них був так званий шл¤х ≥з вар¤г у греки. –озпочинавс¤ в≥н у Ќижньому Ќовгород≥. —истемою р≥чок з ƒн≥пром були зв'¤зан≥ —моленськ, Ћюбеч, „ерн≥г≥в, ¬ишгород та ≥нш≥ м≥ста. упц≥ з товарами прибували в ињв. ” червн≥ п≥д ¬итичевом, що дещо нижче столиц≥, збиралис¤ флотил≥њ човн≥в ≥ вирушали вниз ƒн≥пром до „орного мор¤. “орговий шл¤х зак≥нчувавс¤ в онстантинопол≥.
Ќайважчим в≥др≥зком цього шл¤ху були ƒн≥пров≥ пороги, ¤к≥ прост¤галис¤ на 100 км. ƒе¤к≥ з них, особливо Ќенаситець, проњхати було неможливо, тому човни перет¤гували берегом волоком. ¬ажливим осередком торг≥вл≥ було м≥сто ќлеш'Ї (ќлењпк≥в, сучасний ÷юруп≥нськ ’ерсонськоњ област≥). «в≥дси флотил≥њ вирушали у в≥дкрите море.
¬плив украњнськоњ торг≥вл≥ на „орному мор≥ був дуже великий, нав≥ть „орне море отримало назву "–уського", ¤ка вживалас¤ ще довго п≥сл¤ того, ¤к украњнськ≥ купц≥ втратили контроль над торг≥влею. “орг≥вл¤ з ¬≥зант≥Їю пос≥дала перше м≥сце в зовн≥шн≥й торг≥вл≥ ињвськоњ держави.
ѕеред в≥йськовою загрозою в≥зант≥йськ≥ ≥мператори змушен≥ були йти на уступки украњнським купц¤м, не збираючи з них мита ≥ податк≥в. ƒогов≥р 907 p., ¤кий уклав з ¬≥зант≥Їю кн¤зь ќлег, надавав п≥льги украњнськ≥й торг≥вл≥. ѕ≥зн≥ш≥ договори Ч 944 p. ≥ 956 p. Ч засв≥дчують, що торг≥вл≥ в пол≥тичному житт≥ ињвськоњ держави в≥дводилась велика роль.
«а пов≥домленн¤ми ≥ноземц≥в та руських л≥тописц≥в можна докладно перел≥чити товари експорту та ≥мпорту кињвських купц≥в. Ќа ринки ¬≥зант≥њ вони вивозили у великих к≥лькост¤х мед, в≥ск, хутро, меч≥, р≥дше хл≥б та л≥с, а привозили дорог≥ тканини Ч парчу, паволоки, оксамит, шовк, заморську зброю, п≥вденн≥ фрукти, пр¤нощ≥, ювел≥рн≥ вироби з золота, ср≥бла, дорогоц≥нних камен≥в Ч чаш≥, хрести, персн≥, кульчики, д≥адеми, вироби з емал≥, скла, художн≥й посуд, а також книги.
ƒосить ≥нтенсивними були торгов≥ зв'¤зки купц≥в з крањнами —ходу Ч ’азарським аганатом, ¬еликим Ѕулгаром, —ередньою јз≥Їю та арабським Ѕлизьким —ходом. ѕро це св≥дчать знайден≥ археологами золот≥ грош≥, нав≥ть скарби, в ¤ких к≥лька тис¤ч монет. “орг≥вл¤ велась ¬олгою, р≥чками њњ басейну та сушею. јраби, купц≥ з —ередньоњ јз≥њ верблюжими караванами привозили товари в ≤т≥ль, Ѕулгар, ≥нш≥ м≥ста цього району. «в≥дси вони п≥д посередництвом руських купц≥в вирушали до ѕрибалтики та ињвськоњ –ус≥. «а св≥дченн¤ми арабського хрон≥ста в≥дом≥ експортн≥ товари русич≥в: хутра собол≥в, б≥лок, горностањв, куниць, лисиць, бобр≥в, зайц≥в, к≥з, а також в≥ск, стр≥ли, березова кора, шапки, риб'¤чий клей, риб'¤ч≥ зуби (≥кла морж≥в), бобровий аромат, горючий кам≥нь, оброблен≥ шкури, мед, гор≥хи, ¤струби, меч≥, панцир≥, де¤к≥ породи дерев (берези, клену), в≥вц≥, бики.
« арабських товар≥в украњнськ≥ купц≥ охоче купували намисто, золото, ср≥бло, зброю, пр¤нощ≥, шовк. ” цьому обм≥н≥ головну роль в≥д≥гравали м≥ста —ередньоњ јз≥њ ’≥ва, —амарканд, Ўаш≥ (“ашкент).
“орг≥вл¤ з≥ —ходом була дуже прибутковою. ќдне хутро чорноњ лисиц≥ коштувало 100 черв≥нц≥в (золотих монет). ќднак, коли у 1060 p. кн¤зь —в¤тослав зруйнував ≤т≥ль, Ѕулгар, ≥нш≥ м≥ста ¬олго- асп≥йського рег≥ону, сх≥дна торг≥вл¤ перестала ≥снувати.
ѕисьмов≥ джерела подають в≥домост≥, що украњнськ≥ купц≥ в ’ЧXII ст. вели жваву торг≥влю з „ех≥Їю, ѕольщею, ѕридунайськими крањнами. ¬они бували на торгах ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ ≥ нав≥ть ≤спан≥њ. ƒобиралис¤ туди переважно сухопутними шл¤хами через √аличину ≥ ¬олинь. ≤з «аходу руськ≥ купц≥ привозили франкськ≥ меч≥, латинськ≥ шоломи, с≥льськогосподарську сировину. –усич≥ завозили в «ах≥дну ™вропу товари свого традиц≥йного експорту. ¬ IX Ч на початку ’ ст. вже функц≥онував торговий шл¤х ињв Ч √алич Ч ѕрага Ч –егенсбург. ѕисьмов≥ джерела вказують на ≥снуванн¤ в ’ЧXII ст. стаб≥льних торгових зв'¤зк≥в –ус≥ з Ќ≥меччиною. “ак, у ельн наш≥ купц≥ завозили ювел≥рн≥ вироби ≥ хутро. Ѕуло налагоджено торгов≥ зв'¤зки н≥мецьких м≥ст Ћюбека, Ўтетт≥на з иЇвом. ” Ќ≥меччину купц≥ потрапл¤ли через ѕольщу двома шл¤хами: сухопутним через ињв Ч Ћуцьк Ч ¬олодимир Ч Ћюбл≥н та водним Ч ƒн≥пром, ѕрип'¤ттю, «ах≥дним Ѕугом.
” ѕольщу русич≥ завозили с≥ль, отримуючи натом≥сть р≥зн≥ суконн≥ вироби. «а угорську м≥дь руськ≥ купц≥ платили хутром. ™ письмов≥ згадки про торгов≥ зв'¤зки ињвськоњ –ус≥ з јнгл≥Їю, ‘ранц≥Їю та скандинавськими крањнами.
“орг≥вл¤ з крањнами «аходу та —ходу дещо в≥др≥зн¤лась в≥д в≥зант≥йськоњ. —юди кр≥м традиц≥йних товар≥в везли також вироби рем≥сник≥в. Ќа ринках „ех≥њ, Ќ≥меччини, ћорав≥њ, ѕольщ≥ та ≥нших крањн можна було побачити ювел≥рн≥ вироби русич≥в, а в крањнах —ходу Ч меч≥ та кольчуги.
¬ажливими торговими шл¤хами були "сол¤ний", "зал≥зний", ¤к≥ поЇднували ињвську –усь з кримським узбережж¤м „орного мор¤ ≥ авказом.
ињвськ≥ кн¤з≥ контролювали вс≥ шл¤хи басейну ƒн≥пра, ¤кий залишавс¤ головною торговою артер≥Їю —х≥дноњ ™вропи. ињв став великим торговим центром. —юди ст≥калис¤ товари ≥з —кандинавських крањн, ¬≥зант≥њ, —ходу ≥ «ах≥дноњ ™вропи. ¬≥н був також своЇр≥дним транзитним м≥сцем, через ¤ке ≥з сус≥дн≥х земель надходили товари.
–озвиток торг≥вл≥ мав велике значенн¤ дл¤ ињвськоњ держави. якщо знать зах≥дноЇвропейських крањн була зац≥кавлена в розвитку торг≥вл≥, то кињвськ≥ кн¤з≥ та њхнЇ оточенн¤ докладали чимало зусиль дл¤ й процв≥танн¤. ÷е засв≥дчують перш≥ договори з ¬≥зант≥Їю, за ¤кими створювалис¤ спри¤тлив≥ умови дл¤ украњнських купц≥в.
„ому кињвськ≥ кн¤з≥ прагнули розвивати торг≥влю? –озм≥ри данини, ¤ку вони отримували, перевищували њхн≥ потреби, тому б≥льша частина њњ мала реал≥зовуватис¤ на ринку. ¬нутр≥шн≥й ринок був недостатньо розвинений, щоб поглинути велику к≥льк≥сть меду, воску, хутра та ≥нших товар≥в, њх можна було продати на ринках сус≥дн≥х крањн.
–озвиток торг≥вл≥ дав змогу сформуватис¤ стану купц≥в. Ќайчисленн≥шою групою були др≥бн≥ торговц≥, ¤к≥ розносили вироби кињвських, галицьких, черн≥г≥вських та ≥нших рем≥сник≥в. ¬елик≥ купц≥ Ч"гост≥" Ч вели закордонну торг≥влю. ¬они реал≥зовували значн≥ парт≥њ товар≥в, об'Їднувалис¤ в торгов≥ корпорац≥њ Ч г≥льд≥њ, мали вплив на пол≥тику держави. упц≥ й "гост≥" були п≥д охороною кн¤з¤.
« розвитком торг≥вл≥ в ињвськ≥й держав≥ формувалас¤ грошова система. ѕерш≥ монети на територ≥њ ”крањни в≥днос¤тьс¤ до IIЧIII ст. ÷е були римськ≥ монети, але вони не набули поширенн¤ в ”крањн≥. ” VIЧVII ст. з'¤вилис¤ сасан≥дськ≥ монети. ƒавньоруська держава мала свою грошову систему в форм≥ "кунних" грошей. «а грош≥ слугували хутра куниц≥ або б≥лки. " унна" грошова система була досить складною ≥ об'Їднувалас¤ л≥чильною одиницею Ч гривнею. ¬ IXЧXI ст. одна гривн¤ дор≥внювала 20 ногатам або 25 кунам, або 50 резанам, з XII ст. Ч 50 кунам, або 100 векшам. ќднак дл¤ значних торгових операц≥й була потр≥бна певн≥ша ≥ тверд≥ша валюта, н≥ж "кунна". “ак з'¤вл¤ютьс¤ ср≥бн≥ зливки Ч гривн≥. ¬они мали р≥зну форму ≥ масу: кињвська гривн¤ важила 160Ч196 г ср≥бла, черн≥г≥вська Ч близько 196 г. «олота гривн¤ не мала такого поширенн¤, ¤к ср≥бна. Ќаприк≥нц≥ XIII ст. з'¤вивс¤ ср≥бний злиток Ч карбованець, що дор≥внював половин≥ ср≥бноњ гривн≥.
«астосовувались у т≥ часи й карбован≥ монети, њх почали виготовл¤ти в часи кн¤зюванн¤ ¬олодимира ¬еликого. ÷е були золотники ≥ ср≥бл¤ники. ѕ≥зн≥ше —в¤тополк ќка¤нний та ярослав ћудрий випускали лише ср≥бну монету дов≥льноњ маси. арбували монети м≥сцев≥ майстри.
ѕор¤д з в≥тчизн¤ними монетами в об≥гу до середини XI ст. були куф≥чн≥ дирхеми, в≥зант≥йськ≥ монети. «ах≥дноЇвропейськ≥ динар≥њ не в≥д≥гравали значноњ рол≥ в торг≥вл≥ ињвськоњ держави, хоча вони тут зустр≥чалис¤. ќсновна маса монет була арабського походженн¤.
” XIIЧXIII ст. головною грошовою одиницею була ср≥бна гривн¤. ÷¤ форма грошей св≥дчить про високий р≥вень концентрац≥њ багатства в руках пан≥вноњ верх≥вки ≥ виникненн¤ особливих форм виробничих в≥дносин ≥ обм≥ну.
арбуванн¤ власних монет тривало ≥ за син≥в ¬олодимира ¬еликого Ч ярослава ≥ ћстислава. ѕри них вийшли перш≥ в≥тчизн¤н≥ золот≥ та ср≥бн≥ грош≥. Ќа одному боц≥ монети був викарбуваний герб ”крањни Ч тризуб. ¬они випустили в об≥г ≥ розм≥нн≥ монети Ч ногати та резани. ’одовими гр≥шми були також гривн≥ Ч ср≥бн≥ зливки масою 160Ч500 г. јрхеологи ви¤вили невелику к≥льк≥сть цих грошей. ќсновною причиною цього було те, що на –ус≥ в XIЧXII ст. купц≥ збували товар в кредит. «а ц≥ послуги кредитори-купц≥ сплачували суму, ¤ка ≥нод≥ дор≥внювала 50 % боргу. ¬ цих кредитних операц≥¤х безпосередню участь брали кн¤з≥. якщо купець ставав банкрутом, право передус≥м захищало ≥нтереси кн¤з¤, пот≥м ≥ноземних ≥нвестор≥в ≥ лише пот≥м торговц≥в. ѕо¤ва у 1113 p. "—татуту про рези (проценти)" Ї св≥дченн¤м того, що товарно-грошов≥ в≥дносини в ињвськ≥й –ус≥ дос¤гли найвищого ступен¤ в своЇму розвитку.
“орг≥вл¤ зазнала менших втрат в≥д монголе-татарськоњ навали, н≥ж ремесло. ”же в XIII ст. розпочалос¤ п≥днесенн¤ торг≥вл≥, зумовлене зростанн¤м м≥ст ≥ розвитком ремесел. ¬ м≥стах з'¤вилис¤ крамниц≥, в ¤ких продавалис¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ товари, у тому числ≥ продукц≥¤ с≥льського господарства.
¬иг≥дне географ≥чне положенн¤ √алицько-волинськоњ держави спри¤ло розвитку зовн≥шньоњ торг≥вл≥. ”крањнськ≥ купц≥ активно торгували з ѕольщею, ”горщиною, ¬≥зант≥Їю, генуезькими ≥ венец≥анськими фактор≥¤ми ѕричорномор'¤, Ћитвою, крањнами «ах≥дноњ ™вропи. ÷ентрами торг≥вл≥ були Ћьв≥в, ѕеремишль, ¬олодимир, Ћуцьк, ињв, √алич. Ќай≥нтенсивн≥ше проходила торг≥вл¤ з ¬олин≥ ≥ √аличини на ињв. Ѕагато стол≥ть ѕрикарпатт¤ забезпечувало всю ”крањну с≥ллю.
упц≥ вивозили за кордон шк≥ри, хутро, мед, в≥ск, с≥ль, хл≥б, рем≥снич≥ вироби. « крањн «ах≥дноњ ™вропи та ѕ≥вдн¤ вони везли дорог≥ тканини, золото, ср≥бло, породистих коней, рибу, вино, пр¤нощ≥. н¤з≥, тобто держава, в≥д торг≥вл≥ мали значн≥ прибутки, з кожного купц¤ ст¤гувалос¤ мито. ќдна з таких митниць згадуЇтьс¤ л≥тописцем 1287 p. в √ородл≥. «бирали його спец≥альн≥ службовц≥ з окремих караван≥в, коней, в≥д маси, к≥лькост≥ товар≥в. ”мови м≥ждержавноњ торг≥вл≥ вир≥шували кер≥вники держави спец≥альними угодами. јндр≥й ёр≥йович знизив мито до одного гроша в≥д кон¤, у 1320 p. в≥н скасував повн≥стю мита дл¤ торунських купц≥в. ћитниц≥ були також в ’олм≥, ¬олодимир≥, решов≥, Ћюбачев≥, √ородку ≥ Ћьвов≥. ¬нутр≥шн¤ торг≥вл¤ внасл≥док пануванн¤ натурального господарства розвивалас¤ слабко.
Ўирокомасштабна торг≥вл¤ потребувала нормального функц≥онуванн¤ грошовоњ системи. √рошова одиниц¤ √алицько-¬олинського кн¤з≥вства була адекватною пер≥оду ињвськоњ держави. ” л≥тописах зустр≥чаютьс¤ назва грив-н¤-кун ≥ в≥домост≥, що грошов≥ знаки виготовл¤лис¤ на ¬олин≥. ќписуючи багатства ¬олодимира ¬асильковича, л≥тописець зазначаЇ: кн¤зь "тарел≥ велик≥ ср≥бн≥ ≥ кубки золот≥ та ср≥бн≥ сам перед своњми очима побив ≥ вилив у гривн≥, ≥ намиста велик≥ баби ≥ матер≥ своЇњ вилив ≥ роз≥слав милостиню по вс≥й земл≥". ¬ √алицько-волинськ≥й держав≥ в об≥гу були й ≥нш≥ грошов≥ знаки. ¬ грамот≥ јндр≥¤ ёр≥йовича називалис¤ так≥ одиниц≥: монета, грош≥ й денар≥й Ч розм≥нн≥ частини гривн≥. ” XIV ст. гривн¤ дор≥внювала 48 грошам або 240 денар≥¤м. ÷≥ др≥бн≥ монети карбувалис¤ у сус≥дн≥х державах Ч „ех≥њ, ѕольщ≥ ≥ ”горщин≥. як св≥дчать кн¤ж≥ грамоти, вони були у в≥льному об≥гу в √алицько-волинськ≥й держав≥. ћожливо, що галицько-волинськ≥ кн¤з≥ чи корол≥ карбували так≥ сам≥ монети, ¤к зах≥дноЇвропейськ≥, але дос≥ њх не знайдено у скарбах.
ќтже, нав≥ть у складних умовах залежност≥ в≥д «олотоњ ќрди √алицько-волинська держава зум≥ла налагодити торг≥влю.
” друг≥й половин≥ XIVЧXV ст. розширилас¤ внутр≥шн¤ торг≥вл¤, основними формами ¤коњ були торжки, ¤рмарки.
“оржки обслуговували м≥сцев≥ ринки. ¬они в≥дбувалис¤ один-два рази на тиждень, перетворюючись на елементи пост≥йноњ торг≥вл≥. Ўл¤хта ≥ купц≥, козаки ≥ сел¤ни звозили хл≥б, крупи, рибу, в≥ск, мед, пр¤диво, худобу, шк≥ри, с≥но, вироби с≥льських промисл≥в ≥ хатнього ремесла. ќсновними споживачами цих товар≥в були м≥щани. ќднак ≥ купц≥ скуповували велик≥ парт≥њ хл≥ба, худоби тощо, щоб перепродати в ≥нших м≥стах з б≥льшою вигодою. р≥м того, купц≥, багат≥ м≥щани ≥ цехов≥ рем≥сники на ринкових площах влаштовували пост≥йн≥ крамниц≥, де продавали вироби рем≥сник≥в Ч взутт¤, од¤г, пр¤нощ≥, прикраси тощо. ¬еликим попитом користувалас¤ збро¤.
¬ажливим предметом торг≥вл≥ була с≥ль. ¬она поставл¤лас¤ з √аличини ≥ ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤ в ус≥ земл≥ ”крањни ≥ за кордон. «'¤вилась окрема категор≥¤ торговц≥в с≥ллю, њх називали солениками, а п≥зн≥ше Ч чумаками ≥ коломийц¤ми. Ѕагатш≥ з них в окремих м≥стах монопол≥зували торг≥влю с≥ллю.
” XV ст. набули поширенн¤ ¤рмарки, що було першою ознакою складанн¤ внутр≥шнього ринку. ярмарки орган≥зовувались один-два рази на р≥к ≥ тривали к≥лька дн≥в, а то й тижн≥в. Ќа них з'њжджалис¤ купц≥ з р≥зних земель. «начно розширюЇтьс¤ оптова торг≥вл¤. ”кладаютьс¤ контракти на поставку товар≥в у великих розм≥рах.
ћ≥ста дл¤ проведенн¤ ¤рмарк≥в визначались великокн¤з≥вськими ≥ корол≥вськими грамотами (постановами). ѕост≥йн≥ ¤рмарки були у Ћьвов≥, иЇв≥, ѕеремишл≥, √алич≥, Ћуцьку, ярославл≥. упц≥ приган¤ли сюди з≥ сходу ”крањни велик≥ стада худоби, привозили хутро, мед, в≥ск, шк≥ри, рибу, рем≥снич≥ вироби. јктивними учасниками ¤рмарк≥в були м≥щани ≥ сел¤ни, ¤к≥ купували сукно, полотно, вироби ужиткового призначенн¤, зброю тощо.
“орг≥вл¤ так само, ¤к ≥ ремесло, регламентувалас¤ численними правилами, ¤к≥ захищали ≥нтереси невеликих торговц≥в. “оргувати дозвол¤лос¤ лише м≥сцевим купц¤м у в≥дведеному м≥сц≥, у визначен≥ дн≥ та години. ћ≥ська адм≥н≥страц≥¤ була зац≥кавлена в збереженн≥ таких пор¤дк≥в, тому що це полегшувало збиранн¤ торгових мит. ” великих м≥стах було два ≥ б≥льше торгових майдан≥в, де розм≥щувались склади товар≥в дл¤ вивезенн¤ за кордон або в ≥нш≥ м≥ста.
¬ажливим фактором розвитку господарства ”крањни залишалас¤ зовн≥шн¤ торг≥вл¤. «≥ —ходу ≥ з ѕ≥вдн¤ привозили переважно предмети розкош≥ Ч шовков≥, парчев≥ тканини, оксамит, килими, саф'¤н, вина, коней; ≥з «аходу Ч сукна, полотно, зал≥зо, сталь, зброю, скло, пап≥р. « ”крањни вивозили продукти с≥льського господарства та промисл≥в Ч мед, в≥ск, хутро, деревину, худобу, шк≥ри, а з XV ст. Ч також зб≥жж¤. «начне м≥сце займав вив≥з раб≥в. ¬ажливими центрами зовн≥шньоњ торг≥вл≥ були ињв, Ћьв≥в, ам'¤нець-ѕод≥льський, Ћуцьк.
Ќайважлив≥ше значенн¤ у торг≥вл≥ з≥ —ходом мав Ћьв≥в, через ¤кий йњпли сухопутн≥ шл¤хи левант≥йськоњ торг≥вл≥.
¬ XIV ст. до „орного мор¤ в≥в "татарський" шл¤х Ч через ам'¤нець-ѕод≥льський степами до ≥тал≥йських поселень афи (‘еодос≥њ) ≥ —урожа (—удака) в риму та јзовського узбережж¤. ¬ XV ст. цей шл¤х втратив своЇ значенн¤ ≥ торг≥вл¤ велас¤ "молдавським" шл¤хом через √алич, оломию, „ерн≥вц≥ ^—учаву (столиц¤ ћолдав≥њ), з в≥дгалуженн¤м через “еребовлю ≥ ам'¤нець-ѕод≥льський, через ясси до ≥тал≥йських колон≥й ≥л≥њ (в гирл≥ ƒунаю) ≥ Ѕ≥лгорода (в гирл≥ ƒн≥стра), а зв≥дти „орним морем до онстантинопол¤. ѕ≥сл¤ вз¤тт¤ турками-османами онстантинопол¤ у 1453 p. через Ћьв≥в проходив Їдиний Ївропейський шл¤х сх≥дноњ торг≥вл≥.
Ћьв≥в з'Їднував украњнськ≥ земл≥ з «ах≥дною ™вропою Ч ¬роцлавом ≥ √данськом, а також з ћолдав≥Їю, ”горщиною. ¬ 1379 p. в≥н одержав широке складське право (прот¤гом 14 дн≥в), що поширювалос¤ на вс≥ товари, кр≥м сол≥. —кладське право зобов'¤зувало вс≥х купц≥в, що проњжджали через м≥сто, 'зупинитис¤ ≥ продавати своњ товари певний час. ” 1460 p. прив≥лей корол¤ азимира забезпечив Ћьвову виключне право оптовоњ торг≥вл≥ та дорожнього примусу. Ћьв≥вськ≥ купц≥ мали п≥льги у сплат≥ мита на територ≥њ ѕольського корол≥вства.
¬ажливим транзитним пунктом був ињв, з ¤кого йшли шл¤хи на авказ, в —ередню јз≥ю, рим, ћосковську державу. Ќа ¬олин≥ перш≥сть у торг≥вл≥ перейшла в≥д ¬олодимира до Ћуцька, що п≥дтримував зв'¤зки з балт≥йським ѕомор'¤м, б≥лоруськими земл¤ми. онкурентом Ћьвова в п≥вденн≥й торг≥вл≥ був ам'¤нець-ѕод≥льський. ќднак ц≥ м≥ста не здобули монопольного права на торг≥влю, ¤к Ћьв≥в.
–озвиток торг≥вл≥ стримували феодальн≥ в≥дносини. Ќа в≥дм≥ну в≥д крањн «ах≥дноњ ™вропи великокн¤з≥вська ≥ корол≥вська влада проводила митну пол≥тику на користь магнат≥в ≥ шл¤хти. ¬елик≥ феодали домагалис¤ в≥д держави зв≥льненн¤ в≥д мита, отриманн¤ права збирати його самим. ¬они були за≥нтересован≥ у зниженн≥ митних збор≥в з ≥ноземних купц≥в, ¤к≥ купували ≥мпортн≥ товари за п≥льговими ц≥нами. “ака пол≥тика потуранн¤ магнатам ≥ шл¤хт≥ позбавл¤ла державну скарбницю одного з найважлив≥ших джерел надходжень. –азом з тим купц≥ змушен≥ були дес¤тки раз≥в сплачувати мито за перевезенн¤ товар≥в. “ак, на коротк≥й в≥дстан≥ в≥д “урки до яворова та в≥д ƒрогобича до ярослава мито брали 174 рази. —истема збиранн¤ мита була дуже розгалуженою. «бирали прикордонне, шл¤хове, мостове, перев≥зне, гребельне, ¤рмаркове, торгове, ринкове мито тощо.
ѕольський ур¤д прагнув монопол≥зувати зовн≥шню торг≥влю ”крањни. “ак, н≥мецьк≥ купц≥ могли купувати украњнськ≥ товари т≥льки через посередництво польських купц≥в. Ћише п≥сл¤ приЇднанн¤ —х≥дноњ ѕрус≥њ з ролевцем ( ен≥гсбергом) до ѕольщ≥ стала можливою в≥льна торг≥вл¤ ”крањни з пруськими м≥стами. ”крањнським купц¤м, особливо в зах≥дноукрањнських земл¤х, заборон¤лос¤ займатис¤ торг≥влею. ¬они часто зазнавали грабеж≥в з боку шл¤хти, м≥ськ≥ жител≥ часто громили украњнськ≥ крамниц≥.
ƒискрим≥нац≥њ з боку держави зазнавали також в≥рменськ≥, Їврейськ≥ та московськ≥ купц≥. ≤ноземних купц≥в примушували продавати товари за зниженими ц≥нами великими парт≥¤ми. орол≥вська адм≥н≥страц≥¤ на м≥сц¤х практично була необмеженою в своњх д≥¤х щодо ≥ноземних ≤, купц≥в. « них брали непом≥рне висок≥ мита, п≥д р≥зними приводами арештовували ≥ вимагали викупу.
–озвиток торг≥вл≥ в XIVЧXV ст. спри¤в упор¤дкуванню грошовоњ системи. « 50-х рок≥в XIV ст. до другого дес¤тир≥чч¤ XV ст. у Ћьвов≥ випускалис¤ м≥сцев≥ монети Ч велик≥ ср≥бн≥ руськ≥ п≥вгрош≥ з гербом √алицькоњ –ус≥ Ч левом та м≥дн≥ денар≥њ. ¬ 60Ч90-х роках XIV ст. карбував монети у иЇв≥ кн¤зь ¬олодимир ќльгердович.
ѕроте украњнський ринок у XIVЧXV ст. обслуговували ' не лише в≥тчизн¤н≥ монети. ¬они пос≥дали скромне м≥сце на украњнському грошовому ринку. “ут курсували чеськ≥, татарськ≥, литовськ≥, польськ≥, угорськ≥, ≥тал≥йськ≥, молдавськ≥, генуезько-кримськ≥ монети. “ака р≥зноман≥тн≥сть грошей по¤снювалас¤ феодальною роздроблен≥стю, слабк≥стю центральноњ влади, в≥дсутн≥стю Їдиного ринку, утруднен≥стю зв'¤зк≥в м≥ж окремими украњнськими земл¤ми. ≤снуванн¤ локальних ринк≥в призводило до формуванн¤ м≥сцевих грошових систем.
ѕан≥вне становище в грошовому об≥гу в украњнських земл¤х пос≥дав празький гр≥ш. ¬ипущен≥ при чеському корол≥ ¬ацлав≥ (1278Ч1305 pp.), ц≥ велик≥ та повновагов≥ монети, виготовлен≥ з високопробного ср≥бла, вит≥снили з ринк≥в —х≥дноњ ™вропи ≥нш≥ монети. ƒосить поширеними були польська гривн¤, що дор≥внювала 48 грошам, а також л≥чильна одиниц¤ Ч копа, на ¤ку йшло 60 грошей. «начне м≥сце на украњнських ринках пос≥ли польський п≥вгрош (ср≥бна монета варт≥стю 1/2 гроша) ≥ литовський динар≥й. Ѕагато було в об≥гу золото-ординських дирхем≥в.
” XV ст. поширивс¤ продаж товар≥в у кредит, п≥д заставу, з'¤вилис¤ вексел≥, почали укладатис¤ торгов≥ контракти, зародилас¤ ≥потечна система (земл¤ приймалас¤ в заставу). ќкрем≥ купц≥ вели торг≥влю через своњх агент≥в. –озвиток лихварства прив≥в до по¤ви перших "банк≥всько-торгових дом≥в". ¬≥дсотков≥ ставки були високими (50Ч100 %). ƒержавне законодавство намагалос¤ регулювати кредит. ” 1347 p. було заборонено брати б≥льше одного гроша з гривн≥ на тиждень.
ќтже, розвиток торг≥вл≥ в ”крањн≥ гальмувавс¤ пол≥тикою феодальних держав, до складу ¤ких входили украњнськ≥ земл≥. ѕроте з розвитком торг≥вл¤ розширювалас¤ ≥ набувала нових форм.
”творенн¤ ињвськоњ держави зумовило по¤ву нових податк≥в з населенн¤. Ќайдавн≥шою формою оподаткуванн¤ була данина. «алежно в≥д ≥сторичних умов вона виступала ¤к воЇнна контрибуц≥¤, пр¤мий державний податок, феодальна рента. ¬перше згадуЇтьс¤ данина в "ѕов≥ст≥ временних л≥т" ¤к воЇнна контрибуц≥¤, накладена на п≥дкорен≥ племена. н¤з≥ ќлег ≥ ≤гор збирали данину ¤к державний податок з окремих слов'¤нських земель, вињжджаючи разом з дружиною на "полюдд¤". н¤гин¤ ќльга, встановивши в 947 p. пост≥йн≥ пункти Ч "погости" дл¤ збиранн¤ данини, дн≥ та строки, започаткувала стаб≥льне њњ ст¤гуванн¤. ќдиницею оподаткуванн¤ були "дим", "дворище" або "плуг". ѕлатили натурою (хутром, шк≥рами, медом, худобою, зб≥жж¤м) ≥ гр≥шми. « розвитком феодальних в≥дносин в≥дбувалас¤ еволюц≥¤ данини. ¬она перетворювалас¤ частково на державн≥ податки або феодальну ренту на користь феодала. н¤з≥ одержували також доходи у вигл¤д≥ торгових мит, плати за судочинство ≥ штраф≥в. Ќаселенн¤ ињвськоњ –ус≥ в≥дбувало р≥зн≥ державн≥ примуси: "повоз" (перевезенн¤), буд≥вництво м≥ст ≥ укр≥плень, утриманн¤ кн¤з≥вських чиновник≥в, в≥дбуванн¤ в≥йськовоњ повинност≥.
” пер≥од монголо-татарського пануванн¤ населенн¤ феодальних кн¤з≥вств, кр≥м церкви ≥ духовенства, платило дес¤тину, п≥зн≥ше Ч поголовну подать, виконувало р≥зн≥ примуси. ƒанина, або татарщина, збиралас¤ хутром, зб≥жж¤м, гр≥шми, спочатку Ч ханськими баскаками, а п≥зн≥ше Ч украњнськими кн¤з¤ми.
” ¬еликому кн¤з≥вств≥ Ћитовському головним загальнодержавним щор≥чним податком сел¤н була серебщина, ¤ку на ињвщин≥ називали подимщиною, на ¬олин≥ Ч воловщиною, на „ерн≥г≥вщин≥ Ч поголовщиною. ќподаткуванн¤ зд≥йснювалось на земельн≥й одиниц≥ Ч дворищ≥. —ел¤ни виконували найр≥зноман≥тн≥ш≥ державн≥ примуси Ч будували ≥ ремонтували замки, шл¤хи, косили с≥но, давали п≥дводи ≥ стац≥ю Ч продовольство дл¤ великого кн¤з¤ при перењздах. ѕоступово стац≥¤ стала пост≥йним податком ≥ збиралас¤ гр≥шми. Ќа користь церкви сел¤ни сплачували дес¤тину.
ѕольський король ≥ великий литовський кн¤зь азимир прив≥леЇм 1447 p. зв≥льнив шл¤хетських ≥ м≥щанських п≥дданих в≥д сплати серебщини, гужовоњ повинност≥, кос≥нн¤ с≥на. —еребщина стала тимчасовим податком, розм≥р ¤кого встановлювавс¤ великим кн¤зем за радою феодал≥в.
÷ей прив≥лей значно зменшив доходи великого кн¤з¤ ≥ посилив його залежн≥сть в≥д феодал≥в.
” ѕольськ≥й держав≥ галицьке бо¤рство до 30-х pp. XV ст. платило податки з кожного лану по 4 грош≥, 2 м≥ри в≥вса, 2 м≥ри пшениц≥, виконувало примуси з ремонту корол≥вських замк≥в, в≥дбувало в≥йськову повинн≥сть (оборонн≥ в≥йни, закордонн≥ походи) певною к≥льк≥стю озброЇних людей без винагороди в≥д корол¤. « другоњ половини XV ст. знову почав ст¤гуватис¤ податок з лану в розм≥р≥ 12 грош≥в, ¤кий поступово став пост≥йним. —ел¤ни платили дес¤тину на користь церкви. “¤жким т¤гарем була стац≥¤ Ч натуральна повинн≥сть дл¤ утриманн¤ польського в≥йська. —правл¤лис¤ податки на млини, корчми, рудники, з людей, ¤к≥ займалис¤ в≥вчарством, працювали за наймом. ћ≥ське населенн¤ платило податок з рухомого ≥ нерухомого майна Ч шос Ч у розм≥р≥ 4 % суми, в ¤ку було оц≥нено майно. Ќепр¤мий податок Ч акциз Ч з'¤вивс¤ в 1459 p., ним обкладалис¤ лише алкогольн≥ напоњ.
–озвиток господарства в украњнських земл¤х у VЧXV ст. пор≥вн¤но ≥з зах≥дноЇвропейським мав своњ особливост≥. ƒискус≥йним Ї питанн¤ генези феодал≥зму. “радиц≥йно вважалос¤, що феодальна власн≥сть у ињвськ≥й –ус≥ та залежн≥сть сел¤нства сформувалис¤ в процес≥ розпаду общини-громади, њњ феодал≥зац≥њ; "окн¤ж≥нн¤" земель ≥ переростанн¤ полюдд¤, данини в ренту, приватно-господарськоњ ≥н≥ц≥ативи феодал≥в. ¬асальн≥ стосунки виникли значно п≥зн≥ше, н≥ж на «аход≥, Ч в XIЧXIII ст. ¬они не були ч≥тко виражен≥ та оформлен≥ юридичне. Ќа в≥дм≥ну в≥д «аходу залежне сел¤нство складалос¤ з патр≥архальних раб≥в та в≥льних член≥в громади. “аких ¤вищ, ¤к прекар≥њ та комендац≥њ, на –ус≥ не було.
ƒе¤к≥ сучасн≥ досл≥дники стверджують, що на –ус≥ не було великого землеволод≥нн¤, незалежного в≥д кн¤з≥вськоњ влади. ¬оно, на њхню думку, було результатом кн¤жого даруванн¤.
ѕроцес феодал≥зац≥њ в XI Ч на початку XIII ст. не завершивс¤. ”мовне землеволод≥нн¤ не набуло поширенн¤. ѕан≥вною формою його була спадкова вотчина, сел¤ни вважалис¤ особисто в≥льними, њхн¤ залежн≥сть ви¤вл¤лас¤ у сплат≥ данини, податк≥в, ренти. ‘еодал≥зац≥¤ упов≥льнювалас¤ безперервною колон≥зац≥Їю в≥льних територ≥й. ”н≥ф≥кац≥¤ р≥зних груп залежного сел¤нства в≥дбувалас¤ пов≥льно.
« втратою державност≥ господарський, соц≥ально-економ≥чний розвиток украњнських земель визначавс¤ руськолитовським й польським правом. ќдночасно украњнськ≥ земл≥ колон≥зувалис¤ польськими, литовськими, угорськими, молдавськими феодалами. « к≥нц¤ XV ст. в ”крањн≥, ¤к ≥ в Ївропейських крањнах на сх≥д в≥д ≈льби, розпочалос¤ юридичне оформленн¤ кр≥посного права, ф≥льварковоњ системи.
–емесла на украњнських земл¤х за р≥внем розвитку не поступалис¤ зах≥дноЇвропейським. ќднак на в≥дм≥ну в≥д «аходу в украњнських м≥стах кр≥м в≥льного м≥ського ремесла розвивалос¤ вотчинне, монастирське, державне. ќстаннЇ орган≥зувала кн¤з≥вська влада. Ќа буд≥вництв≥ м≥ст, оборонних споруд, храм≥в, корабл≥в працювали переважно залежн≥ рем≥сники.
” пер≥од зр≥лост≥ феодального господарства в м≥стах почало переважати в≥льне м≥ське ремесло. ÷еховий лад ремесла виник п≥зн≥ше, н≥ж в «ах≥дн≥й ™вроп≥, Ч в к≥нц≥ XIV ст. …ого створенн¤ ≥ розвиток гальмувалис¤ феодальним характером давньоруських м≥ст. ÷ехи в ”крањн≥ н≥коли не дос¤гали такоњ самост≥йност≥ та пол≥тичноњ могутност≥, ¤к | на «аход≥.
≥ ¬ ™вроп≥ ≥ в ”крањн≥ м≥ста ставали економ≥чними, пол≥тичними та культурними центрами своњх аграрних обласњтеи. “акого протиборства, ¤к на «аход≥, м≥ж м≥ським насе≤'ленн¤м ≥ феодалами в ”крањн≥ не було. ” м≥стах кр≥м рем≥с≤ник≥в ≥ купц≥в проживали феодали, св¤щеннослужител≥, |люди в≥льних профес≥й. ћ≥ста мали аграрний характер. ÷њ≥од≥бн≥ були м≥ста в ≤тал≥њ, ¬≥зант≥њ.
” «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥ в ињвськ≥й –ус≥ пров≥дну роль в економ≥чному житт≥ в≥д≥гравала зовн≥шн¤ торг≥вл¤. ” крањнах «ах≥дноњ ™вропи формувались нац≥ональн≥ ринки, в ”крањн≥ ¤рмарки виникли наприк≥нц≥ XV ст.

то имеет права на иевскую –усь | У”крањнське барокоФ. “еатральне мистецтво. | –ел≥г≥¤, мистецьк≥ набутки словТ¤н. | —коворода | “рип≥льська та „ерн¤х≥вська культури. | ультурний процес ”крањни у ’V≤≤≤ ст. | —ловТ¤нська писемн≥сть. | јрх≥тектура та образотворче мистецтво. | ”крањна в друг≥й половин≥ ’V≤≤ стол≥тт¤.
ћјЋќ¬≤ƒќћ≤ —“ќ–≤Ќ » ≤—“ќ–≤ѓ ” –јѓЌ» *Ѕ≥бл≥йна генеалог≥¤ в етногенетичних концепц≥¤х польських та украњнських хрон≥ст≥в *”крањнська та великоруська культури у XVII стол≥тт≥: культурний вплив чи культурний конфл≥кт? *≤де¤ озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ *≈тнопол≥тична терм≥нолог≥¤ XIV-XVI стол≥ть *ќ территориальной прив¤зке этнонима Ђрусскиеї *ѕредставлени¤ об этнической доминации * У”краинский вопросФ в политике властей и русском общественном мнении . *Ёмский указ. *≈схатолог≥чн≥ ѕередчутт¤ Ћюдства та ¬≥дбитт¤ њх у ѕоез≥њ *≤де¤ озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ * ”крањнська ≤де¤ *√ог в раю ћагога ≥ ћ≥с≥¤ ”крањни * « ¬оди “а ¬огню * ј. римський ѕро " олиску Ќарод≥в" *“рипол≥зм - Ќаша ≤де¤ *„и може бути столиц¤ "молодшого брата" мат≥р'ю м≥ст руських? *≈п≥таф≥¤ ≈неЇв≥ * ѕ≥двалини ™вропейськоњ ÷ив≥л≥зац≥њ *Ќа як≥й «емл≥ ∆ивемо? * “ризуб ѕосейдона ≤ ¬олодимир *‘еномен Ўевченка *ўќ “ј ≈ Ќац≥ональна ≤де¤? *ƒревн≥сть ”крањнських √овор≥в *“а —питайте: ’то ћи, „ињ —ини. *ѕотоп Ќа ”крањн≥ * ѕерстень « ќр≥халком * ’л≥бороб —в≥ту - ≤сторичне ѕризначенн¤ ”крањнц≥в * Ѕратн¤ ƒружба *’ронолог

¬и,при бажанн≥, можете надсилати статт≥ з ≥стор≥њ ”крањни на нашу адресу
( ukrainaforever@yandex.ru ), ≥ ми розм≥стимо њх на нашому сайт≥ www.ukrainaforever.narod.ru