Історія України

Під  проводом Петра Сагайдачного козаки спустошили у 1607р. Очаків та Перекоп. 1613р. козаки під проводом  Сагайдачного перемогли турецькі війська біля Гєзльова в Криму, а татар - в Подніпров`ї біля ріки Кінські Води. Літописи повідомляють, що у 1614 та1615 рр. під особистим  керівництвом Петра Сагайдачного  козаки по Чорному морю переможно ходили на Крим, МалуАзію та Костянтинополь (Стамбул).  1614 р. вони зруйнували Сіноп - велике місто Анатолії. У наступному році козаки Сагайдачного спалили окраїни Костянтинополя  і  навели жах на самого падишаха. На зворотному шляху козаки розгромили під Очаковом турецькі війська.

Найважливішою подією 1616р. був морський похід на Кафу (нині - Феодосія) - головний невольничий ринок у Криму. Козаки штурмом захопили потужну фортецю, знищили 14-тисячний турецький гарнізон, визволили  безліч полонених-невольників.

Восени 1616р. козацький гетьман організовує  новий морський похід. Після блискавичного штурму фортеці Трапезунд козаки ворвалися  до міста, визволили невольників, розгромили турецьку флотилію, що рушила за чайками, що відпливають. Після цього Сагайдачний направив свою ескадру з чаєк на Костянтинополь.  В той час турецька столиця була беззахисною. Увесь  свій флот султан відправив до Трапезунду  та Очакова, щоб перехопити козаків.

Історики назвали ці морські козацькі експедиції, що керувалися Петром Сагайдачним, "Періодом героїчних походів".

Але Сагайдачний займався не лише військовими  справами.  1620р. він провів важливу політичну та суспільно-культурну акцію відновлення православної  ієрархії. Ця акція мала велике значення для захисту української духовності та церкви, крім того,  вона недвозначно була
спрямована проти Речі Посполитої.

1620 р Сагайдачний із православними священиками запрошує до Києва єрусалимського патріарха Феофана для висвячення нових православних ієрархів. Поляки погрожували схопити патріарха Феофана як шпигуна, тому гетьман забезпечив йому охорону. Після висвячення нового митрополита та єпископів Сагайдачний на чолі тритисячного загону козаків супроводжував патріарха аж до турецького кордону.

Проте, козакам Сагайдачного 1621 р. прийшлося воювати разом з польським військом проти могутнього ворога, як Польщі, так і України- Османської  імперії. Польський король звернувся до козаків  з проханням  приєднатися до польського війська, яке  після розгрому турецькою армією в 1620 р. виявилося в безвихідному стані. Султанська  Турція, вирішивши завоювати Польщу, зібрала немалі сили.

На протязі всієї  Хотинської  війни козаки відіграли  головну роль у відбитті турецьких атак. На чолі зі своїм гетьманом вони відбили всі  девять штурмів, п'ять з  яких були спрямовані  безпосередно й  винятково  на козацький табір, що подавав собою неприступну фортецю. Ані  разу ворогу не вдалося проникнути за його вали.

Найповніший  розгром турецької армії змусив султана погодитися на переговори та  укладання  миру  з  Польщєю. Потужна турецька армія потерпіла повну поразку, а османський уряд - крах своїх загарбницьких планів відносно Польщі та України. Спроба Османа II поставити на коліна Польщу, знищити козацтво й завоювати Україну провалилася. На протязі п`ятитижневих боїв султан не добився жодної перемоги, а втрати його армії склали  40% воїнів.

Хотинська  війна стала вінцем полководської  діяльності  Петра Конашевича -Сагайдачного. Вона сприяла зростанню його авторитету в Європі, визнанню військового гения українського козацького гетьмана.

Найвидатнішою заслугою Сагайдачного було те, що він дивився на козаків не лише під кутом зору їхніх особливих станових інтересів, а й як на потенційних рушіїв українського суспільства в цілому. Саме він об'єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України. Це об'єднання відбулося в досить ефектний спосіб: у 1620 р. Сагайдачний разом зі всім Запорозьким Кошем вступив до Київського братства. Цей крок мав продемонструвати, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних і культурних потреб України.

Популярність цього козацького гетьмана була такою великою, що коли у 1622 р. він помер, на похорон прийшли цілі натовпи киян. Ректор Київської братської школи Касіян Сакович написав красномовний панегірик, в якому назвав Сагайдачного мудрим ватажком і відданим покровителем православ'я й пов'язав його діяльність із традиціями київських князів.