≤стор≥¤ ”крањни

√уни (Ђсоюзникиї) ≥ анти (Ђпредставники јнтського союзуї) Ц слова-синон≥ми, р≥зн≥ назви того ж самого пон¤тт¤. “ак само, ¤к руси ≥ тавроск≥фи Ц назви того ж самого народу, ¤кий атакував ¬≥зант≥йську ≥мпер≥ю в 10 стол≥тт≥ ≥ ¤кий в≥зант≥йськими ≥сториками називавс¤ по-р≥зному: в одних джерелах Ц читаЇмо Утавроск≥фиФ, в ≥нших Ц УрусиФ, хоча описуЇтьс¤ той самий ≥сторичний пер≥од.

¬ ≤≤≤ стол≥тт≥ н.е. на територ≥ю ѕричорноморських степ≥в ”крањни з територ≥њ п≥вденного узбережж¤ Ѕалт≥йського мор¤ та нижньоњ теч≥њ ¬≥сли прийшли племена гот≥в. ѓхн¤ окупац≥¤ почалас¤ з 230 р., коли вони зруйнували державну орган≥зац≥ю п≥зньоск≥фського царства в  риму ≥ на Ќижн≥й Ќаддн≥пр¤нщин≥, протримавшись на цих земл¤х до 375 р.

ѕлемена гот≥в зТ¤вилис¤ на територ≥њ ”крањни в епоху черн¤х≥вськоњ археолог≥чноњ культури, ¤ка сформувалас¤ в к≥нц≥ ≤≤ ст. на етн≥чн≥й баз≥ ск≥фо-сармат≥в ≥ слов'¤н на ¬ерхньому ƒн≥стр≥ та ¬олин≥ ≥ швидко поширилась: на п≥вдень Ц до гирла ƒунаю та „орного мор¤ ≥ на сх≥д Ц до басейну ƒ≥нц¤, ≥нтегрувавши в Їдину сп≥льноту фрак≥йц≥в басейн≥в ѕруту та —ерету ≥ численн≥ сарматськ≥ племена Ќадчорноморських степ≥в.

„ерн¤х≥вська археолог≥чна культура розкинулас¤ на величезному простор≥ л≥состеповоњ ≥ причорноморськоњ зон (в межах сучасноњ ”крањни, ћолдови ≥ –умун≥њ) ≥ була близькою до культури римських пров≥нц≥й. ѕро потужн≥сть державного утворенн¤ Ђчерн¤х≥вц≥вї св≥дчить в≥дсутн≥сть оборонних споруд на поселенн¤х. ¬≥домо всього к≥лька укр≥плень, ¤к≥ контролювали на р≥чках важлив≥ переправи.

Ќаприклад, так≥ споруди знаход¤тьс¤ в сел≥ Ѕашмачка ƒн≥пропетровськоњ област≥, ќлександр≥вка ≥ √ородок Ц у ћиколањвськ≥й област≥. Ќа сьогодн≥ в≥домо близько 5000 памТ¤ток ц≥Їњ культури, розкопано ≥ досл≥джено близько двохсот поселень ≥ б≥льше 50 могильник≥в. „ерн¤х≥вська культура, ¤ка набула найб≥льшого розкв≥ту у ≤≤≤-≤V ст., складалас¤ з р≥зних плем≥нних груп, а державним утворенн¤м черн¤х≥вц≥в був знаменитий јнтський союз, про ¤кий ми поговоримо п≥зн≥ше.

ќтже, у к≥нц≥ ≤ - на початку ≤≤ ст. з ћазов≥њ на п≥вденний сх≥д у «ах≥дне ѕол≥сс¤, на ¬олинь ≥ дал≥ долиною ѕ≥вденного Ѕугу в ЌадчорноморТ¤ просуваютьс¤ готи. «а де¤кими досл≥дженн¤ми, волинськ≥ словТ¤ни т≥кають в≥д них на п≥вдень у ѕодн≥стровТ¤ ≥ нав≥ть дал≥ на Ќижн≥й ƒунай.

” своњй прац≥ У√етикаФ готський ≥сторик VI стол≥тт¤ …ордан описав важку мандр≥вку гот≥в в≥д ¬≥сли на сх≥д через безкрањ болота (очевидно, пол≥ськ≥), де втопилос¤ багато людей. ” мандр≥вних сагах …ордан пише, що готи перебували у пост≥йн≥й в≥йн≥, з ж≥нками ≥ д≥тьми рухались у —к≥ф≥ю ≥, перемагаючи, дос¤гли частини —к≥ф≥њ, що межуЇ з ѕонтом Ц тобто з „орним морем.

” друг≥й половин≥ III ст. н. е. вони розд≥лилис¤ на дв≥ групи: остготи (остроготи) розселилис¤ на Ќижньому ƒн≥пр≥ та ЌадазовТњ, а вестготи (в≥з≥готи,везиготи) зайн¤ли терени м≥ж ƒн≥стром,  арпатами та Ќижн≥м ƒунаЇм. « середини ≤≤≤ ст. готи зд≥йснюють численн≥ напади на римськ≥ пров≥нц≥њ у ѕодунавТњ, а наприк≥нц≥ ≤≤≤ ст. п≥д римським впливом постаЇ готська держава, ¤ку п≥д назвою ≥мпер≥њ √ерманар≥ха описуЇ готський ≥сторик VI ст. …ордан. ’оча, на думку ћ. √рушевського, …ордан переб≥льшуЇ њњ розм≥ри, включаючи до нењ велетенськ≥ обшири в≥д Ѕалт≥њ до „орного мор¤.

√отська держава дос¤гла найб≥льшоњ могутност≥ саме за правл≥нн¤ остготського корол¤ √ерманар≥ха (350Ч375) в друг≥й половин≥ IV ст. н. е. …ордан, прославл¤ючи його усп≥хи, писав про п≥дкоренн¤ ним майже вс≥х племен —х≥дноњ ™вропи, в тому числ≥ й словТ¤н-венед≥в.

¬≥домо також, що роксолани в IV ст. мусили платити данину √ерманар≥ху ≥ що вони брали участь у повстанн≥ проти гот≥в п≥д проводом свого великого кн¤з¤ Ѕолемира. «а св≥дченн¤ми …ордана, роксолани вчинили замах на √ерманариха, так що в≥н не м≥г особисто брати участь у в≥йн≥ з гунами ≥ незабаром помер.

—ловТ¤но-сарматськ≥ племена, що входили до јнтського союзу, перебували у складних в≥дносинах протиборства з готами. ” ≤≤≤-≤V стол≥тт¤х н.е. в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ вони сформували могутн≥й в≥йськовий союз, з в≥йськовою силою ¤кого вперше з≥ткнулос¤ √отське корол≥вство √ерманар≥ха б≥л¤ 370 р.

√оти були повн≥стю розгромлен≥ гунами ≥ антами близько 375 р., п≥сл¤ чого частина остгот≥в влилас¤ до гунських в≥йськ ≥ п≥шла з ними на зах≥д, частина перейшла ƒунай ≥ приЇдналас¤ до вестгот≥в, а невелика частина залишилис¤ в  риму, де вони про≥снували до к≥нц¤ ≤ тис. н. е. «годом вестготи п≥д натиском тих самих гун≥в змушен≥ були переселитис¤ в меж≥ –имськоњ ≥мпер≥њ. “од≥ готи вперше пов≥домили римл¤н, грек≥в та ≥нш≥ народи ™вропи про гун≥в.

ќтже завд¤ки готам в ≥стор≥њ УзТ¤вилис¤Ф гуни. ’то ж вони так≥ ≥ що про них в≥домо? Ќайпершу зв≥стку про гун≥в, що жили м≥ж аланами ≥ бастармами (останн≥ мешкали в  арпатах), ми отримуЇмо в≥д давньогрецького географа ѕтолеме¤, ¤кий жив у II ст. Ќа своњй мап≥ ѕтолемей пом≥стив њх в околиц≥ ƒн≥пра. ≤нший іеоіраф II ст. (т. зв. ƒ≥он≥с≥й ѕер≥еіета) пом≥щаЇ У”нн≥вФ (Ού̃ννοι) на зах≥дному берез≥  асп≥йського мор¤. ¬≥рменськ≥ письменники знають гун≥в п≥д ≥менем У√ункФ.

ћихайло √рушевськи пише, що Унайповн≥ш≥ в≥ст≥ про √ун≥в зТ¤вл¤ютьс¤ т≥льки п≥сл¤ њхнього нападу на •от≥в: письменники ум≥щують тод≥ √ун≥в уже недалеко ƒону, на п≥вн≥чн≥м сходњ ≥ просто на сход≥ в≥д нього. ƒесь коло 370 p. √уни знищили јлан≥в, що сидњли коло ћеотиди ≥ на л≥в≥м боц≥ ƒону, силу њх вир≥зали, ≥нших прилучили до себе ≥ з≥ зб≥льшеними силами кинулись на ќстроіот≥вФ.

¬ останн≥х сучасних досл≥дженн¤х (особливо, в англомовних) впевнено за¤вл¤ють, що намаганн¤ знайти етн≥чн≥ ≥ географ≥чн≥ корен≥ гун≥в залишаютьс¤ безпл≥дними. ѕоки що вважалос¤, що це тюрко-монголо-ф≥но-угорсько-Їн≥сейсько-тунгусько-кавказько-≥ранська сум≥ш народ≥в центрально-аз≥йського походженн¤, ¤ка ¤кось повТ¤зана з кочовою ≥мпер≥Їю ’унну (Xiongnu) ≥ проти ¤коњ китайц≥ збудували ¬елику  итайську ст≥ну. Ѕуц≥мто гуни Ї залишками ’унну, ¤ких було розгромлено ≥мпер≥Їю ’ань ≥ вит≥снено на зах≥д.

« тих п≥р, ¤к французький вчений ∆озеф де •у≥нь (Joseph de Guignes) у 18 стол≥тт≥ ототожнив гун≥в з ’унну, гун≥в розгл¤дали (≥ тепер часто розгл¤дають) лише ¤к аз≥йських нащадк≥в.

јле цьому немаЇ твердих обірунтувань, так само, ¤к ≥ тому, що гуни зТ¤вилис¤ зразу ж п≥сл¤ того, ¤к зникла ’унну. ≤ нав≥ть ¤кщо це так, до ≥мпер≥њ гун≥в входили найр≥зноман≥тн≥ш≥ народи з≥ своњми культурами. јле вс≥ вони були п≥д тотал≥тарним управл≥нн¤м одн≥Їњ аристократ≥њ. ѕрипускаЇтьс¤, що мовою гун≥в начебто була тюркська мова, але ≥снують також св≥дченн¤, що вказують на використанн¤ германських мов, ¤к≥ були р≥дними на тих земл¤х, що завойовували гуни.

÷≥каво, що за 150-л≥тн≥й пром≥жок часу, ¤кий минув в≥дколи гуни начебто покинули  итай ≥ прибули в ™вропу, немаЇ жодних запис≥в ≥ згадок того, що з ними за цей час в≥дбулос¤. The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition (2001-05) так ≥ каже, що походженн¤ гун≥в Ц справжн¤ таЇмниц¤. ≈нциклопед≥¤ пише, що етнолог≥чна ¤к≥сть гун≥в нев≥дома, але повторюЇ традиц≥йн≥ у¤вленн¤ ≥сторик≥в про гун≥в: це кочовий ≥ скотарський народ, ¤кий географ≥чно походить з ÷ентральноњ јз≥њ, а в ™вроп≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ в IV стол≥тт≥ та створюЇ там могутню в≥йськову ≥мпер≥ю. ѕри цьому зауважуЇ, що гун≥в безп≥дставно повТ¤зувати з мад¤рами та тюрками.

ѕо¤ва на дунайських обр≥¤х Ђновогої народу Ч гун≥в Ч примусила тод≥шн≥х ≥сторик≥в шукати њхн≥ корен≥ повсюди. «окрема, ‘≥лосторг≥й, ¤кий народивс¤ приблизно 365 року, писав: Ђ÷≥ гуни Ч напевно, народ, ¤кого давн≥ називали неврамиї. ™встаф≥й, ¤кий жив в XII ст. пише, що Ђунни або тунни Ч касп≥йський народ ≥з племен≥ ск≥ф≥вї.

≤нший п≥зньоримський ≥сторик јмм≥ан ћарцел≥ан, хоч ≥ жив у ц≥ часи (IV ст.) про походженн¤ гун≥в н≥чого конкретного також не знаЇ: ЂѕлемТ¤ гун≥в, про ¤ке мало в≥домо з давн≥х памТ¤ток, живе за ћеот≥йським болотом б≥л¤ Ћьодовитого океану ≥ переважаЇ вс¤ку м≥ру дикост≥ї.

ѕринаг≥дно в≥дзначимо, що дл¤ римл¤н вс≥ неримськ≥ народи були дикими ≥ називалис¤ ними варварами.

ј ¬≥зант≥йська ≥мпер≥¤, ¤к будь-¤ка ≥мпер≥¤, використовувала хитр≥сть ≥ п≥дступн≥сть в своњй пол≥тиц≥. ƒл¤ боротьби проти одних варварських народ≥в, вона нацьковувала на них ≥нш≥ народи, з р≥зними народами укладала р≥зн≥ угоди, використовувала п≥дкуп правл¤чоњ верх≥вки. «гадайте хоча б ¤к русич≥ на чол≥ з≥ —в¤тославом в X стол≥тт≥ воювали з≥ своњми братами болгарами.

як в≥домо, пол≥тико-економ≥чне житт¤ в –имськ≥й ≥мпер≥њ прот¤гом IV стол≥тт¤ перем≥стилос¤ у сх≥дн≥ област≥: в 326 роц≥ ≥мператор  ост¤нтин перен≥с столицю ≥з –иму до ¬≥зант≥њ, а в 330 роц≥ перейменував њњ на  онстантинополь. ¬≥зант≥йська ≥мпер≥¤ стала спадкоЇмицею –имськоњ ≥мпер≥њ. –омењ ¬≥зант≥њ часто називаютьс¤ в ≥сторичних джерелах також греками, а ¬≥зант≥йська церква Ц √рецькою.

—в≥дченн¤ про словТ¤нську етн≥чну приналежн≥сть гун≥в можна в≥дшукати у грека ѕрокоп≥¤  есар≥йського. ѕрокоп≥й з  есар≥њ, автор книги "¬≥йна з готами", брав безпосередню участь у в≥зант≥йських в≥йськових акц≥¤х, ¤к≥ проводилис¤ в р≥зних к≥нц¤х ≥мпер≥њ. Ќа той час у в≥зант≥йську арм≥ю досить часто брали найманц≥в з п≥вн≥чних крањв, серед ¤ких було немало й ант≥в. —тикаючись з вих≥дц¤ми ≥з словТ¤нського середовища, ѕрокоп≥й дуже добре вивчив њх побут ≥ звичањ, ≥ ось, описуючи ант≥в ≥ склав≥н≥в, в≥н зауважуЇ, що ≥ т≥, ≥ друг≥ у вс≥й чистот≥ збер≥гають гунськ≥ звичањ (!).

Ђћарт≥н ≥ ¬алер≥ан привели з собою тис¤чу ш≥стсот вершник≥в, б≥льш≥сть ≥з ¤ких були гуни, склав≥ни ≥ анти, ¤к≥ мають своњ дом≥вки з ц≥Їњ сторони ƒунаюї, Ц пише в≥н про словТ¤но-сарматськ≥ племена јнтського союзу.

” ѕрокоп≥¤ Ї ще один тв≥р Ц Ђ“аЇмна ≥стор≥¤ї. ќсь дв≥ цитати зв≥дти, гл. 18: Ђ...майже кожен р≥к, ¤к ёст≥н≥ан (527Ч565 рр.) став волод≥ти –имською державою, робили наб≥ги ≥ творили жахлив≥ справи супроти римського населенн¤ гуни, склав≥ни ≥ антиї. √лава 23: Ђ... м≥д≥йц≥ ≥ сарацини розграбували б≥льшу частину јз≥њ, а гуни, склавени ≥ анти Ч всю ™вропу, руйнуючи до основи одн≥ м≥ста, а ≥нш≥ приск≥пливим чином об≥брали грошовими контрибуц≥¤миї.

ѕрокоп≥й, характеризуючи ант≥в ≥ склав≥н≥в писав, що Ђ... вони збер≥гають гунський норов, ≥ ≥мТ¤ в склавен≥в та ант≥в було одне й тежї. якщо гуни належали до коч≥вник≥в-тюрк≥в, то ¤ким чином анти мали триматис¤ њхн≥х звичањв? јле найголовн≥ше, що за ѕрокоп≥Їм, анти збер≥гають гунськ≥ звичањ також у в≥йськових звит¤гах - п≥д час кожного нападу ант≥в на ≥мпер≥ю (а ц≥ напади зд≥йснювались щороку) бувало перебито ≥ забрано в полон до 200 тис¤ч ромењв.

” своњй книз≥ ѕрокоп≥й описуЇ могутн≥й пох≥д ант≥в ≥ склав≥н≥в на Ѕалкани в 551-552 рр., коли вони страшенно розорили ≤лл≥р≥ю та ‘рак≥ю ≥ п≥д≥йшли до  онстантинопол¤. ¬ ≥ншому м≥сц≥ знову повертаючись до описаних под≥й, в≥н називаЇ учасник≥в походу ... гунами.

÷≥кавим видаЇтьс¤ те, що пише …ордан про похорон јтт≥ли, ватажка ≥ правител¤ гун≥в: Ђѕ≥сл¤ того, ¤к в≥н був оплаканий такими стогнанн¤ми, вони (гуни) справл¤ють на його курган≥ Ђстравуї, так називають це вони сам≥, супроводжуючи њњ величезним бенкетом...ї як зазначаЇ √. ¬асиленко у Ђ¬елик≥й —к≥ф≥њї, слово Ђстраваї збереглос¤ лише в украњнськ≥й та словацьк≥й мовах. „и м≥г народ, ховаючи свого видатного представника, називати частину похоронноњ процес≥њ чужим словом?

≤сторик≥в також дивуЇ, чому так по-дружньому гуни вир≥шили допомогти антам в боротьб≥ з готами. ƒе¤к≥ досл≥дники вважають, що анти Ч це ос≥л≥ словТ¤ни, а гуни Ч кочов≥.

„и могла б ≥снувати б≥льше 150 рок≥в сп≥льнота гун≥в, склав≥н≥в, ант≥в, ¤кби у них не було сп≥льних корен≥в?! якби р≥зниц¤ в звича¤х, побут≥, мов≥ цих народ≥в була великою Ч вороги давно б це використали дл¤ розвалу цього союзу. √еродот, пишучи про ск≥ф≥в, вид≥л¤в серед них ск≥ф≥в-орач≥в, ск≥ф≥в-землероб≥в, ск≥ф≥в-коч≥вник≥в. ћоже щось под≥бне було з антами ≥ гунами?

як пише в своЇму досл≥дженн≥ ќлесь Ѕаб≥й, гуни сприймалис¤ ¤к УуниФ, тобто УсоюзникиФ (в≥д Уун≥¤Ф, Уун≥онФ, що означаЇ УсоюзФ), гуни Ц це УсоюзникиФ.

ќтже виходить, що гуни ≥ анти (представники јнтського союзу) Ц слова-синон≥ми, р≥зн≥ назви того ж самого пон¤тт¤. “ак само, ¤к руси ≥ тавроск≥фи Ц назви того ж самого народу, ¤кий атакував ¬≥зант≥йську ≥мпер≥ю в 10 стол≥тт≥ ≥ ¤кий в≥зант≥йськими ≥сториками називавс¤ по-р≥зному: в одних джерелах Ц читаЇмо Утавроск≥фиФ, в ≥нших Ц УрусиФ, хоча описуЇтьс¤ той самий ≥сторичний пер≥од.

¬≥домо, що до гунськоњ арм≥њ, ¤ка атакувала –имську ≥мпер≥ю в середин≥ V ст., входили сарматськ≥ ≥ словТ¤нськ≥ племена - т≥ сам≥ анти, ¤к≥ входили до јнтського союзу. «а пов≥домленн¤ми ≥сторик≥в ѕрокоп≥¤ та …ордана, основним населенн¤м ƒунайського рег≥ону Ї словТ¤ни. ¬они заселили цю територ≥ю ¤к раз в к≥нц≥ ≤V ≥ прот¤гом всього V стол≥ть.

≤ ще такий ц≥кавий факт. ¬ ≥стор≥њ традиц≥йно вважаЇтьс¤, що в ƒунайському рег≥он≥ велика зм≥на ≥ перем≥щенн¤ народ≥в були повТ¤зан≥ ≥з завойовницькими походами гун≥в. јле коли у II-й половин≥ V стол≥тт¤ остроготи, ¤к≥ ран≥ше були васалами гун≥в, покинули береги ƒунаю ≥ вирушили до ≤тал≥њ, то дом≥нуючою силою тут залишилис¤ ... анти та склав≥ни(!).  уди ж тод≥ под≥лис¤ гуни?

” ќлес¤ Ѕаб≥¤ Ї ще друга верс≥¤ походженн¤ слова УгуниФ: гуни могли означати те ж саме, що й куни. У унаФ на древньоскандинавськ≥й мов≥ означаЇ УдружинаФ. ќтже назва в≥йськовоњ верстви та правл¤чоњ ел≥ти словТ¤нських племен дл¤ п≥вн≥чних германц≥в поширювалось на весь народ. “им б≥льше, що у —ередньов≥чч≥ скандинави вживали щодо ”крањни назву  унагард.

 н¤з≥вська дружина б≥льшу частину свого житт¤ проводила у походах, на кон¤х. ¬ сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ ж стародавньоњ ”крањни це була категор≥¤ "к≥нних людей". “од≥ куни або гуни - це "к≥ннотники", тобто - соц≥альна верства, ¤ка оточувала украњнського володар¤.

Ќадзвичайно ц≥нним матер≥алом Ї записи в≥зант≥йського посла ѕр≥ска ѕан≥йського, ¤кий у 448 роц≥ њздив до јтт≥ли ≥ залишив п≥сл¤ себе спогади. ≤ хоча з цих запис≥в до нашого часу д≥йшли т≥льки фрагменти, вони Ї дуже красномовними. ƒо реч≥, його записами користувавс¤ також …ордан.

ѕр≥ск пов≥домл¤Ї, що гуни пригощали посольство медом ≥ напоЇм, виготовленим ≥з ¤чменю, а народ јтт≥ли ≥ його в≥н воњн≥в називаЇ ск≥фами. ÷≥каво, що в ус≥й його розпов≥д≥ немаЇ жодного слова Ђгунї або Ђгунськийї, а опис Ђгунського цар¤ јтт≥лиї та його Ђбенкетї нагадують кн¤з≥вську –усь.

ќсь ¤к описуЇ ѕр≥ск св≥й пох≥д на зустр≥ч≥ з јтт≥лою: Ђприбули два ск≥фи з наказом ≥ти до јтт≥ли. <...>  оли ми зупинились, де вказали ск≥фи, до нас прийшли ≈декон, ќрест, —котта та ≥нш≥ знатн≥ у них особи спитати, з ¤кою метою зТ¤вилось наше посольствої. ¬ селах њм давали харч≥, ѕр≥ск зауважуЇ, що зам≥сть пшениц≥ давали просо, Ђа зам≥сть вина Ц так званий по-туб≥льному мед; слуги, що були з нами, теж одержували просо ≥ нап≥й, добуваний з ¤чменю; варвари звуть його Ђкамосї. ћоже це Ђквасї? —лово було неправильно записане римським мандр≥вником, ¤к часто буваЇ, коли ≥ноземц≥ вимовл¤ють ¤кесь слово по-своЇму, а пот≥м записують.

ѕ≥д час грози ≥ бур≥, ¤ка застала ромењв в дороз≥ до јтт≥ли, вони загубилис¤ ≥ нал¤калис¤, почали кричати. Ђ—к≥фи, що вискочили на шум, запалили очерет, ¤кий вони вживають ¤к горючий матер≥ал, осв≥тили м≥сцев≥сть ≥ питали, чого ми кричимо.  оли варвари, що були з нами, в≥дпов≥ли, що ми зл¤калис¤ бур≥, вони покликали нас до себе, ви¤вили гостинн≥сть ≥ об≥гр≥ли, запалюючи багато очерету... ѕереправившись через ¤к≥сь р≥чки, ми прињхали у величезне селище, де, ¤к казали, були хороми јтт≥ли, б≥льш показн≥, н≥ж у вс≥х ≥нших м≥сц¤х, збудован≥ з колод ≥ добре виструганих дощок ≥ обнесен≥ деревТ¤ною огорожею, що оточувала њх не дл¤ безпеки, а дл¤ красиї.

ј ось, що пише ѕр≥ск про јтт≥лу: Ђ≤ у всьому ≥ншому в≥н ви¤вл¤в пом≥рн≥сть: так, наприклад, гост¤м подавали чаш≥ золот≥ й ср≥бн≥, а його кубок був деревТ¤ний. ќд¤г його теж був скромний ≥ н≥чим не в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ≥нших, кр≥м чистоти; н≥ меч, що вис≥в у нього збоку, н≥ перевТ¤з≥ варварського взутт¤, н≥ вуздечка його кон¤ не були оздоблен≥, ¤к у ≥нших ск≥ф≥в, золотом, камен¤ми або чимось ≥ншим коштовним.  ожний з присутн≥х з ск≥фською чемн≥стю вставав ≥ подавав нам повний кубок, пот≥м, об≥йн¤вши ≥ поц≥лувавши того, хто випив, приймав кубок назадї.

«а словами ѕр≥ска, у палац≥ досить часто в≥дбувалис¤ гучн≥ банкети. ј з опов≥д≥ зрозум≥ло, що народ јтт≥ли живе поселенн¤ми ≥ займаЇтьс¤ хл≥боробством, ≥ це ще раз св≥дчить, що вони Ї ос≥лим землеробським населенн¤м, ¤ке не могло мати н≥чого сп≥льного ≥з коч≥вниками тюркського походженн¤, ¤кими вважають гун≥в. ѕро будинки ѕр≥ск говорить, що вони були мистецьки оздоблен≥ деревТ¤ною р≥зьбою Ц х≥ба це не вказуЇ на давню украњнську культурну традиц≥ю? ј традиц≥њ ≥ культура Ц це той стрижень, завд¤ки ¤кому народ залишаЇтьс¤ в ≥стор≥њ.

 то имеет права на  иевскую –усь | У”крањнське барокоФ. “еатральне мистецтво. | –ел≥г≥¤, мистецьк≥ набутки словТ¤н. | —коворода | “рип≥льська та „ерн¤х≥вська культури. |  ультурний процес ”крањни у ’V≤≤≤ ст. | —ловТ¤нська писемн≥сть. | јрх≥тектура та образотворче мистецтво. | ”крањна в друг≥й половин≥ ’V≤≤ стол≥тт¤.
ћјЋќ¬≤ƒќћ≤ —“ќ–≤Ќ » ≤—“ќ–≤ѓ ” –јѓЌ» *Ѕ≥бл≥йна генеалог≥¤ в етногенетичних концепц≥¤х польських та украњнських хрон≥ст≥в *”крањнська та великоруська культури у XVII стол≥тт≥: культурний вплив чи культурний конфл≥кт? *≤де¤  озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ *≈тнопол≥тична терм≥нолог≥¤ XIV-XVI стол≥ть *ќ территориальной прив¤зке этнонима Ђрусскиеї *ѕредставлени¤ об этнической доминации * У”краинский вопросФ в политике властей и русском общественном мнении . *Ёмский указ. *≈схатолог≥чн≥ ѕередчутт¤ Ћюдства та ¬≥дбитт¤ њх у ѕоез≥њ *≤де¤  озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ * ”крањнська ≤де¤ *√ог в  раю ћагога ≥ ћ≥с≥¤ ”крањни * « ¬оди “а ¬огню * ј. римський ѕро " олиску Ќарод≥в" *“рипол≥зм - Ќаша ≤де¤ *„и може бути столиц¤ "молодшого брата" мат≥р'ю м≥ст руських? *≈п≥таф≥¤ ≈неЇв≥ * ѕ≥двалини ™вропейськоњ ÷ив≥л≥зац≥њ *Ќа як≥й «емл≥ ∆ивемо? * “ризуб ѕосейдона ≤ ¬олодимир *‘еномен Ўевченка *ўќ “ј ≈ Ќац≥ональна ≤де¤? *ƒревн≥сть ”крањнських √овор≥в *“а —питайте: ’то ћи, „ињ —ини. *ѕотоп Ќа ”крањн≥ * ѕерстень « ќр≥халком * ’л≥бороб —в≥ту - ≤сторичне ѕризначенн¤ ”крањнц≥в * Ѕратн¤ ƒружба *’ронолог

¬и,при бажанн≥, можете надсилати статт≥ з ≥стор≥њ ”крањни на нашу адресу
( ukrainaforever@yandex.ru ), ≥ ми розм≥стимо њх на нашому сайт≥ www.ukrainaforever.narod.ru

---