≤стор≥¤ ”крањни |
| ƒо √оловноњ стор≥нки |
√≈Ќ≈јЋќ√≤я ” –јѓЌ»≤гор ј√јЌ≈÷№ зав≥дувач лаборатор≥Їю психо≥нформатики ÷ентру з ≥нформац≥йних проблем територ≥й ЌјЌ ”крањни √≈Ќ≈јЋќ√≤я ” –јѓЌ» ѕерех≥д ”крањни до новоњ цив≥л≥зац≥њ потребуЇ знань про законом≥рност≥ трансформац≥й такого масштабу. ћи вже знаЇмо, що обовТ¤зковою умовою цив≥л≥зац≥йного переходу Ї зд≥йсненн¤ св≥тогл¤дного, орган≥зац≥йного ≥ технолог≥чного прорив≥в . Ќай¤скрав≥ше це ви¤вилось п≥д час неол≥тичноњ революц≥њ, ¤ка розпочалась на територ≥¤х сучасноњ ”крањни ≥ Ѕлизького —ходу у V≤ Ц V тис¤чол≥тт¤х до н. е. “ож можна сказати, що ”крањна вже маЇ певний досв≥д переходу до новоњ еколог≥чноњ н≥ш≥. јле чи коректно говорити про ”крањну в рамках под≥й 7-тис¤чол≥тньоњ давност≥? „и ≥снував вже тод≥ украњнський народ? ѕитанн¤ про виникненн¤ украњнц≥в у науковому св≥т≥ викликаЇ багато суперечок. ќдн≥ досл≥дники аргументовано довод¤ть, що корен≥ украњнського етносу с¤гають принаймн≥ 40-го тис¤чол≥тт¤ до н. е. , ≥нш≥ Ч що в≥н сформувавс¤ лише у 15-му стол≥тт≥ н. е. „и можна погодити ц≥ д≥аметрально протилежн≥ твердженн¤? “ак, Ч ¤кщо п≥д≥йти до проблеми з точки зору етногенетики, основн≥ ≥дењ ¤коњ сформулював в≥домий украњнський науковець ≥ письменник професор ёр≥й ћихайлович аниг≥н . ≈“Ќќ√≈Ќ≈“» ј
Ќов≥ етноси народжуютьс¤ в результат≥ взаЇмод≥њ чолов≥чого ≥ ж≥ночого начал. як можна розр≥знити Ч де етнос-батько, а де етнос-мат≥р? “ут доречна аналог≥¤ м≥ж сперматозоњдом ≥ ¤йцекл≥тиною. ¬≥домо, що в момент запл≥дненн¤: 1) сперматозоњд рухливий, а ¤йцекл≥тина нерухома; 2) сперматозоњд в тис¤ч≥ раз≥в менший, н≥ж ¤йцекл≥тина. ѕод≥бно ≥ з етносами Ч батьк≥вський етнос може бути в тис¤ч≥ раз≥в меншим за материнський. јле тут к≥льк≥сть не граЇ особливоњ рол≥ Ч це той випадок, коли Умала закваска квасить усе т≥стоФ . √оловне Ч ¤к≥сть! якщо бути стислим, то можна сформулювати дв≥ головн≥ умови зачатт¤ нового етносу: ≈тногенетичний п≥дх≥д дозвол¤Ї навести лад в наших у¤вленн¤х про походженн¤ украњнц≥в. јле дл¤ цього нам не об≥йтис¤ без розгл¤ду ще одного в≥дкритт¤, ¤ке належить ≥ншому в≥домому украњнському вченому Ч професоров≥ Ќац≥онального ун≥верситету У иЇво-ћогил¤нська јкадем≥¤Ф докторов≥ ≥сторичних наук ћикол≥ ќлександровичу „михову. –»“ћ» ” –јѓЌ» ≤ Уѕ”ѕ «≈ћЋ≤Ф
явище Угодинниковоњ цикл≥чност≥Ф Ї загадковим ≥ дивовижним, але це ще не все. јрхеолог≥чн≥ досл≥дженн¤ переконливо довод¤ть, що прот¤гом останн≥х 10 тис¤ч рок≥в ÷иркумпонт≥йська зона виступала своЇр≥дним генератором культурних ≥мпульс≥в, ¤к≥ згодом поширювались на прил¤гаюч≥ територ≥њ ≥ дал≥ на весь св≥т . ÷ю пульсац≥ю ћикола „михов представл¤Ї у вигл¤д≥ шести ≥сторичних епох (¤к≥ водночас були особливими природно-кл≥матичними епохами). ожна епоха дор≥внювала близько 1596 рокам ≥ складалась з трьох пер≥од≥в по 532 роки. —аме з епохами ≥ пер≥одами повТ¤зан≥ природно-кл≥матичн≥ зм≥ни, повторенн¤ конф≥гурац≥й планет —он¤чноњ системи, розвиток археолог≥чних культур тощо. Ќа зламах пер≥од≥в ≥ особливо епох в≥дбувались суттЇв≥ зм≥ни у житт≥ сусп≥льства ≥ природи. онстатуючи на¤вн≥сть годинниковоњ цикл≥чност≥, „михов стверджуЇ, що Уз XXV≤≤≤ ст. до н. е. до наших дн≥в пращури сучасних украњнц≥в мали кожн≥ 532-роки нову державну систему. ќтже, вони прожили пер≥оди девТ¤ти справжн≥х держав ≥ лише в останньому пер≥од≥ Ч в XV≤-XX ст. практично не мали своЇњ власноњ державност≥, формуванн¤ ¤коњ неодноразово припин¤лос¤ нападами ворог≥в, починаючи з польського пануванн¤ на ”крањн≥Ф . ƒл¤ перев≥рки ц≥Їњ тези розгл¤немо три пер≥оди останньоњ 1596-р≥чноњ епохи, ¤ка почалась у 419 роц≥ н. е.: ўо в≥дбувалос¤ на початку кожного пер≥оду? ƒуже под≥бно, що народжувавс¤ новий украњнський етнос, ¤кий творив власну державу: јнтський союз, ињвську –усь, озацьку державу. 1) јнти « п≥дручник≥в ≥стор≥њ знаЇмо, що у VЧVI стол≥тт¤х анти займали майже ц≥лу територ≥ю ”крањни: в≥д пущ ѕол≥сс¤ по „орне море ≥ в≥д арпат до ƒону . як доводить в≥домий ≥сторик ћихайло Ѕрайчевський, грецьке УантиФ Ч це те ж саме, що й давньоруське Упол¤ниФ , що значить Убогатир≥Ф . Ќарод ант≥в складавс¤ з багатьох племен. «а словами ѕрокоп≥¤, Увс≥ вони висок≥ ≥ незвичайно м≥цн≥Ф . ѕравить ними не один муж, а багато кн¤з≥в; у важких справах кн¤з≥ скликають в≥че. оли заходить небезпека Ч лучатьс¤ в союзи, а небезпека мине Ч живуть своњм житт¤м. ѕсевдо ћакар≥й пише: У¬они дуже гостинн≥ ≥ уважлив≥ до чужинц≥в. –аб≥в не затримують назавжди в невол≥, а визначають њм час, по ¤кому вони можуть вертати на свою батьк≥вщину або залишитис¤ м≥ж антами ¤к в≥льн≥ людиФ . јнти здобули особливу славу своњми походами на ¬≥зант≥ю. јрм≥¤ у них була досить велика, бо, ¤к подають ≥сторичн≥ джерела, одного разу вони вз¤ли 10 тис¤ч полонених. —усп≥льство було структуроване на в≥дкрит≥ верстви, кожна верства (духовенство, кн¤з≥ з дружинниками, купц≥, р≥льники ≥ рем≥сники) мала своЇ зан¤тт¤. јнти були вправними мореплавц¤ми, добре знали „орне море. ƒержава ант≥в протривала 3 стол≥тт¤ Ч в≥д к≥нц¤ IV до VII, що в≥дпов≥даЇ перш≥й половин≥ 532-р≥чного пер≥оду. «а словами ≥сторика, Удовготривал≥сть њњ, розмах експанс≥њ, колон≥зац≥йн≥ усп≥хи, участь у пол≥тиц≥ ¬≥зант≥њ Ч все вказуЇ, що це була державна орган≥зац≥¤ далеко могутн≥ша, ан≥ж про нењ можемо мати у¤вленн¤ з випадкових ≥ неповних зв≥сток л≥тописц≥в. ¬ ≥стор≥њ ”крањни вона маЇ важливе значенн¤: украњнський народ уперше знайшов висл≥в дл¤ своЇњ державноњ творчост≥, зорган≥зував державу на велик≥й частин≥ своЇњ територ≥њ ≥ опер њњ на мореФ . 2) –усич≥ «начно б≥льше в≥домостей про ињвську –усь. ўо значив дл¤ нењ початок нового пер≥оду, ¤кий, за „миховим, розпочавс¤ у 951-му роц≥? ÷е було пануванн¤ великоњ кн¤гин≥ (королеви, рег≥ни, ≥мператриц≥) ќльги (945 Ч 964). ƒуже под≥бно, що саме в цей час ≥ народивс¤ наступний украњнський етнос Ч русич≥. якщо виражатись коректн≥ше, то йдетьс¤ про народженн¤ системоутворюючого етносу (¤кий науковц≥ позначають терм≥ном Увнутр≥шн¤ –усьФ), що став орган≥зац≥йним ¤дром ц≥Їњ величезноњ, найб≥льшоњ в тод≥шн≥й ™вроп≥, держави. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в ќлега та ≤гор¤, кн¤гин¤ ќльга не вела зовн≥шн≥х в≥йн. ѓњ енерг≥¤ ≥ талант адм≥н≥стратора ¤скраво про¤вились в активн≥й дипломат≥њ Ч ¤к назовн≥, так ≥ в середин≥ крањни. «а 20 рок≥в мирного управл≥нн¤ вона перетворила величезну територ≥ю, на ¤к≥й ран≥ше не раз вибухали повстанн¤ проти центральноњ влади, на ц≥л≥сну, добре впор¤дковану державу. УЌ≥ ≤гор, н≥ ќлег не мали часу за в≥йнами на внутр≥шн≥ справи. ќльга сама обТњхала всю державу: була на ƒесн≥, на Ћуз≥, на ћст≥, у Ќовгород≥, у ѕсков≥. ¬ сан¤х або звичайному воз≥ њхала сотн≥, тис¤ч≥ к≥лометр≥в. ѓздила кн¤гин¤ також серед племен, недавно п≥дкорених, в≥д ¤ких можна було кожночасно спод≥ватис¤ повстаньФ . ќльга закладала нов≥ м≥ста (ќльжич≥, ѕсков), села, погости ≥ призначала в них правител≥в. ¬она зд≥йснила адм≥н≥стративно-територ≥альну реформу, провела перепис населенн¤, запровадила податкову систему (ввела справедлив≥ податки зам≥сть безсистемного Уполюдд¤Ф Ч тод≥шньоњ форми Удержавного рекетуФ), навела лад у сферах полюванн¤ ≥ бортного бдж≥льництва ¤к стратег≥чних галузей дл¤ експортного потенц≥алу держави. «а правл≥нн¤ ќльги значно поглибивс¤ процес асим≥л¤ц≥њ вар¤г≥в, про що св≥дчать ≥мена в њњ родин≥: син —в¤тослав, онуки Ч ярополк ≥ ¬олодимир, Уключниц¤Ф (особливо дов≥рена особа, що мала ключ≥ в≥д скарб≥в) ћалуша та њњ брат ƒобрин¤. ќльга була четвертою дочкою болгарських цар≥вни јнни ≥ кн¤з¤ —ондока (по-словТ¤нськи Ч —урдика) ≥ в≥д народженн¤ звалась ќленою. ÷ю кн¤з≥вну ќлену висватав каган ќлег за свого сина ≤гор¤. яким≥вський л≥топис розпов≥даЇ, що ќлег зм≥нив ≥мТ¤ ќлена на ќльга, щоб воно звучало по-вар¤зьки (’ельга). ќлена-ќльга прињхала ≥з тод≥шньоњ (до 921 р.) столиц≥ Ѕолгар≥њ ѕлиски (ѕлесков): У≤ приведоша ему жену отъ ѕлескова именем ќльгуФ (ѕов≥сть времТ¤них л≥т). ƒо иЇва ќльга прињхала вже хрещеною (адже походила з христи¤нськоњ царськоњ родини), з≥ св¤щениками ≥ великою к≥льк≥стю книжок словТ¤нською мовою . ¬она дала потужний ≥мпульс христи¤н≥зац≥њ ”крањни, побудувала церкву св¤того ћиколи на гроб≥ кн¤з¤-христи¤нина јскольда ≥, ймов≥рно, де¤к≥ ≥нш≥ церкви . ƒо ќльги (в перш≥й половин≥ IX стол≥тт¤) в иЇв≥ вже була принаймн≥ одна христи¤нська церква Ч св¤того ≤лл≥. ѕривертаЇ увагу христи¤нський обр¤д, принесений кн¤гинею ќльгою в ињв. ÷ей словТ¤нський обр¤д св. ирила ≥ ћетод≥¤ суттЇво р≥знивс¤ ≥ в≥д греко-в≥зант≥йського, ≥ в≥д латинського. У¬≥д латинського в≥др≥зн¤вс¤ словТ¤нсько-руською л≥тург≥йною мовою, в≥д в≥зант≥йського Ч Їдн≥стю з –имом та перекладом л≥тург≥йного богослуженн¤, т. зв. ћ≥сса грека, або Ѕогослуженн¤ св. ѕетра...Ф ” звТ¤зку з цим папа ≤ван VIII, ¤кий був особисто знайомий з≥ св. ћетод≥Їм, у 972 роц≥ визнав, що –усь Ї христи¤нською ≥ маЇ св≥й окремий обр¤д . У’оча формально словТ¤нське христи¤нство п≥д тиском н≥мц≥в було скасоване п≥сл¤ смерт≥ св. ћетод≥¤ у 884 роц≥, все ж таки воно ≥снуЇ до к≥нц¤ XI стол≥тт¤ за тихим дозволом –иму. ¬ ”крањн≥ воно збер≥гаЇтьс¤ довше ≥ його впливи с¤гають до самого иЇваФ . „ому за правл≥нн¤ кн¤гин≥ ќльги в держав≥ панував мир, не було повстань ≥ заворушень? “ому, що ќльга запропонувала своЇму народов≥ моральний та справедливий пор¤док ≥ реал≥зувала його на найвищому (дл¤ тих час≥в) р≥вн≥ управл≥нських технолог≥й. ињвська –усь ¤к державний орган≥зм про≥снувала до 1240 року, коли татари п≥дкорили ињв. якщо вести рахунок в≥д правл≥нн¤ великоњ кн¤гин≥ ќльги (часу народженн¤ етносу русич≥в), то це складаЇ три стол≥тт¤ Ч так само, ¤к ≥ дл¤ јнтського союзу. 3) озаки «алишилос¤ ви¤снити, що означаЇ дл¤ ”крањни початок третього 532-р≥чного пер≥оду, а саме 1483 р≥к? ќчевидно, що йдетьс¤ про виникненн¤ «апор≥зькоњ —≥ч≥ Ч цього христи¤нського в≥йськово-чернечого ордену, ¤кий став орган≥зац≥йним ≥ духовним центром нового украњнського етносу Ч Ународу козак≥вФ: Уяк≥ б р≥зн≥ оц≥нки не давались запор≥зькому козацтву, в одному вони безумовно сход¤тьс¤: прот¤гом трьох стол≥ть (бл. 1480-1775) в низовинах ƒн≥пра д≥¤ла регул¤рна в≥йськова орган≥зац≥¤, з незалежною пол≥тикою ¤коњ доводилось рахуватись сус≥дн≥м крањнам Ч ѕольщ≥, –ос≥њ, риму ≥ “уреччин≥Ф . «розум≥ло, що «апор≥зька —≥ч Ч це не вс¤ ”крањна. Ѕ≥льш того, н≥коли головною метою запор≥зьких козак≥в не була розбудова украњнськоњ держави. јле ¤кщо не держава, тод≥ що? ѕро це чи не найкраще висловивс¤ –оман Ѕагдасаров: У«апорожц≥ стали називати св≥й край об≥тованою ѕалестиною, "дуже гарною, кв≥тнучою та ≥зобилующею", раЇм Ѕожим на земл≥... «д≥йснюючи наскоки на сус≥д≥в, визвол¤ючи з полону У¤сирФ, вивоз¤чи дорогоц≥нност≥ ≥ золото з панських дом≥в, обмежуючи владн≥ амб≥ц≥њ держав-конкурент≥в, показуючи приклад безкорисност≥ ≥ зневаги до тл≥ну, ≥ш не керувавс¤ голим граб≥жницьким ≥нтересом, ¤к дехто вважаЇ, а зд≥йснював Ївангельську потребу у в≥йн≥ проти вс≥х ≥ всього, що лише може обмежувати свободу христи¤н, —вободу ¤к ѕринцип. Ч У... ≤стина зробить вас в≥льнимиФ (…оан, 8.32), У... де ƒух √осподн≥й, там вол¤Ф (2 ор 3.17). ...—аме в≥дстоюванн¤ безмежноњ, дарованоњ ’ристом-—пасителем внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ свободи було головною функц≥Їю «апор≥зькоњ —≥ч≥ ¤к православного лицарського ордену. ’оча б≥льш≥сть с≥човик≥в вийшла з ѕ≥вденноњ –ос≥њ, а пот≥м опинилас¤ в п≥дданств≥ у ћосковського ÷ар¤, проте воювали вони не за нього ≥ не за ”крайну, Уотчизну-маткуФ, а за чистоту ≥ славу д≥д≥вськоњ ¬≥ри, пропов≥дуючи не словом, а ратними д≥¤нн¤ми настанн¤ Ѕожого ÷арства, ¤ке вже поселилос¤ в њхн≥х душахФ . —аме ≥де¤ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ свободи, первинним генератором ¤коњ три стол≥тт¤ виступала «апор≥зька —≥ч, стала становим хребтом нового украњнського етносу. «авд¤ки тому, що с≥чову козацьку школу у б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ пройшли сотн≥ тис¤ч представник≥в найактивн≥шоњ частини населенн¤, ”крањна майже ц≥лковито УпокозачиласьФ, а реал≥зац≥¤ ≥дењ тотальноњ свободи ≥ смиренност≥ лише перед √осподом Ѕогом сформувала новий фольклор ≥ л≥тературу, новий стиль мисленн¤ ≥ повед≥нки Ч сформувала нову людину ≥ нову сп≥льноту . ѕас≥онарний спалах ≥ згасанн¤ цього генеруючого центру визначали спалах ≥ згасанн¤ енергетики всього украњнського етносоц≥ального орган≥зму. —≥ч впала перед рос≥йськими в≥йськами без бою, а украњнц≥-малороси стали головною державотворчою силою –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ћи живемо в часи, коли черговий 532-р≥чний пер≥од нашого розвитку доб≥гаЇ к≥нц¤. Ќин≥шн¤ ”крањна Ч це не нащадок народу козак≥в; ”крањна Ч це ≥ Ї народ козак≥в, ¤кий нин≥ перебуваЇ в ослабленому, замученому, виснаженому стан≥. ѕроте це лише одна половина правди. ѓњ друга половина пол¤гаЇ в тому, що на ц≥й сам≥й територ≥њ небаченими темпами йде прихована п≥дготовка до нового пас≥онарного спалаху, до народженн¤ етносоц≥ального орган≥зму новоњ 1596-р≥чноњ епохи. ќдн≥Їю з ознак зародженн¤ нового украњнського етносу Ї те, що вперше на пол≥тичн≥й карт≥ св≥ту зТ¤вилась незалежна держава з сакральною назвою У”крањнаФ. Ќе јнтський союз, не –усь, не озацька держава, не ”Ќ– чи ”–—–, а саме ” –јѓЌј Ч Уземл¤, вид≥лена нам ЅогомФ, У рањна мудрец≥вФ, У—в¤та «емл¤Ф. Ѕј“№ ≤¬—№ »… ≈“Ќќ“¬ќ–„»… ‘≈–ћ≈Ќ“
ќчевидно, що материнськ≥ етн≥чн≥ орган≥зми формувались автохтонним населенн¤м ”крањни, ¤ке проживало на ц≥й територ≥њ з незапамТ¤тних час≥в . ўодо њх готовност≥ до запл≥дненн¤ батьк≥вським етн≥чним началом, то вона виникала тод≥, коли ц≥ материнськ≥ етноси переживали системну кризу. —аме так≥ кризов≥ ситуац≥њ виникали на територ≥њ ”крањни в к≥нц≥ кожного 532-р≥чного пер≥оду Ч щоб у цьому пересв≥дчитись, достатньо погортати п≥дручники ≥стор≥њ. ’то ж виступав в рол≥ батьк≥вського начала в рамках етногенетичноњ л≥н≥њ УантиФЧУрусич≥ФЧУкозакиФ? —ьогодн≥ Ї достатн≥ п≥дстави стверджувати, що це були: галиле¤ни-тивер≥йц≥, вар¤ги, литовське лицарство. « час≥в неол≥тичноњ революц≥њ (VI Ц V тис¤чол≥тт¤ до н. е.) ”крањна виступала в рол≥ пост≥йно д≥ючого Уетн≥чного котлаФ , в ¤кому нов≥ народи народжувались, зростали ≥ розходились на вс≥ сторони св≥ту. ќдним з таких народ≥в були гали. «а св≥дченн¤м видатного англ≥йського ≥сторика ≥ етнографа ƒ.—.ѕр≥чарда, кельти-гали мали сх≥дно-сколотське (сх≥дно-скитське) походженн¤ ≥ були вих≥дц¤ми з нин≥шньоњ √аличини . √альська мова належить до кельтських мов, нею розмовл¤ли кельтськ≥ племена, що насел¤ли принаймн≥ з VI-V ст. до н. е. територ≥ю «ах≥дноњ ≥ ÷ентральноњ ™вропи, а також центральн≥ област≥ ћалоњ јз≥њ (галатськ≥ племена). ¬елика к≥льк≥сть племен кельт≥в-гал≥в п≥шла на зах≥д Ч лише у √алл≥њ-‘ранц≥њ ÷езар нарахував понад 50 племен. ѕ≥сл¤ п≥дкоренн¤ –имом, √алл≥¤ постачала йому знаменитих лег≥онер≥в, ¤кими –имська ≥мпер≥¤ завойовувала тод≥шн≥й св≥т. ≤нша частина кельт≥в-гал≥в помандрувала на п≥вдень (причому це була далеко не перша хвил¤ переселенц≥в з украњнського Уетнотворчого казанаФ). ¬ ћал≥й јз≥њ вони заснували державу √алат≥¤ Ч саме до христи¤н-галат≥в апостол ѕавло написав своЇ посланн¤ у 50-х роках н. е.
Ќа територ≥њ ѕалестини лишилис¤ й ≥нш≥ топон≥ми, що, в≥рог≥дно, повТ¤зан≥ з ”крањною: м≥сто —китополь, р≥ка …ордан (ќр-дана), гора Ќебо, √алиле¤, м≥ста –ама ≥ Ќазарет Ч в≥д слова УназиратиФ: Уз Ќазарета в≥дкриваЇтьс¤ вид на велику дорогу ≥ велике ≥сторичне поле битви Ч долину ≈здраелон, ¤ка Ї Їдиним плоским коридором через г≥рськ≥ хребти м≥ж —ередземним морем ≥ —ходом. „ерез цю р≥внину проходив торговий маршрут м≥ж ƒамаском ≥ ™гиптом, в≥домий ¤к Ђћорський шл¤хїФ . «верн≥мо увагу, що одна частина гал≥в-кельт≥в залишилась на батьк≥вських земл¤х (—трабон њх називав Учистими кельтамиФ), а друга частина прот¤гом стол≥ть хвил¤ми пересел¤лась до далекоњ ѕалестини. ќчевидно, що в мандри передус≥м вирушали люди, сповнен≥ ц≥кавост≥, жадоби пригод ≥ слави, в≥дкрит≥ до зовн≥шнього св≥ту, схильн≥ до подорожей ≥ авантюр, любител≥ гострих в≥дчутт≥в. ≤ навпаки, на м≥сц≥ залишались люди, б≥льше схильн≥ до внутр≥шньоњ активност≥, прихильники гасла Учужого не потребуЇмо, а свого не в≥ддамоФ. ¬ результат≥ багатов≥ковоњ селекц≥њ в≥дбувс¤ розпод≥л надвоЇ народу гал≥в за ознакою, в≥домою в психолог≥њ ¤к Уекстраверс≥¤Ч≥нтроверс≥¤Ф. ЌагадаЇмо, що екстраверс≥¤ Ч це Утенденц≥¤ до скеруванн¤ уваги й ≥нтерес≥в на зовн≥шн≥й св≥т; потреба активного впливу на оточуючу д≥йсн≥сть, поЇднана з легк≥стю завТ¤зуванн¤ контакт≥в з ≥ншими людьми; протилежн≥сть ≥нтроверс≥њ; одна з типолог≥чних характеристик особи, вид≥лених арлом √уставом ёнгомФ . «аконом≥рно, що в процес≥ переходу на нов≥ земл≥ ≥ взаЇмод≥њ з людн≥стю ѕалестини галиле¤ни витворили новий тип ментальност≥, новий етн≥чний характер.
” пор≥вн¤нн≥ з зах≥дноукрањнськими галами-автохтонами, галиле¤ни суттЇво сильн≥ше розвинули так≥ риси, ¤к активн≥сть, в≥дкрит≥сть, практичн≥сть, орган≥зован≥сть, здатн≥сть до швидкого реагуванн¤, р≥шуч≥сть.
÷≥ риси характеру були необх≥дн≥ дл¤ виживанн¤ в неспок≥йних, сповнених небезпек умовах ѕалестини. ¬они були в≥дшл≥фован≥ в результат≥: « точки зору типолог≥њ ёнга, колективна етнопсих≥ка зах≥дноукрањнських гал≥в описувалась соц≥отипом етико-≥нтуњтивний ≥нтроверт (псевдон≥м Ч УћиротворецьФ), а етнопсих≥ка галиле¤н Ч соц≥отипом лог≥ко-сенсорний екстраверт (Ујдм≥н≥страторФ) . ÷е взаЇмодоповнююч≥ (персонально сум≥сн≥, дуальн≥) протилежност≥ Ч ¤к ключ ≥ замок, ¤к крем≥нь ≥ кресало. ѕри т≥сному контакт≥ дуальних соц≥отип≥в в≥дбуваЇтьс¤ надзвичайно ≥нтенсивний ≥ гармон≥йний ≥нформац≥йний обм≥н, ¤кий приводить до вив≥льненн¤ творчоњ активност≥ обох стор≥н дуальноњ взаЇмод≥њ. Ујдм≥н≥страторФ даЇ Ућиротворцев≥Ф пор¤док ≥ р≥шуч≥сть, а УћиротворецьФ наснажуЇ Ујдм≥н≥стратораФ своњми етикою, ≥нтуњц≥Їю ≥ перспективним мисленн¤м . як в≥домо, у 70-му (за ≥мператора ¬еспас≥ана) ≥ 132-му роках (за ≥мператора јдр≥ана) –имська ≥мпер≥¤ потопила в кров≥ два юдейськ≥ повстанн¤, зруйнувала багато м≥ст, зр≥вн¤ла з землею ™русалим (винищивши вс≥х його жител≥в) ≥ фактично вчинила геноцид на б≥льшост≥ територ≥њ ѕалестини. ёде¤м п≥д страхом смерт≥ було заборонено зТ¤вл¤тис¤ в ™русалим≥, сам ™русалим було перейменовано на Aelia Capitolina (або Aelius Adrianus, на честь ≥мператора јдр≥ана, ¤кий належав до с≥мТњ ≈л≥њв) . Ѕули зм≥нен≥ й ≥нш≥ топон≥ми , зокрема, √алилею перейменували на “ивер≥аду, а галиле¤н Ч на тивер≥йц≥в.
÷е п≥дтверджуЇтьс¤ результатами археолог≥чних розкопок стародавнього поселенн¤ „орн≥вка-1 (у верхн≥й теч≥њ р≥чки ѕрут, б≥л¤ села „орн¤вка Ќовоселицького району „ерн≥вецькоњ област≥), де в культурному шар≥ другоњ половини IV Ц початку V стол≥тт¤ н. е. знайден≥ атрибути раннього христи¤нства. ќсобливий ≥нтерес викликаЇ двосторонн¤ ливарна форма, з ¤коњ виготовл¤ли хрестики товщиною 4 мм з круглою ¤мкою дл¤ кам≥нц¤ чи емал≥. ќчевидно, що йдетьс¤, ¤к п≥дтвердив украњнський ≥сторик ћихайло Ѕрайчевський, Упро масове м≥сцеве виробництвоФ. ј ¤кщо було масове виробництво, то, очевидно, був ≥ масовий попит. ћожливо, що до галиле¤н, ¤к≥ поверталис¤ в ”крањну, прилучилась ≥ значна частина галат≥в. ѕринаймн≥ в≥домо, що до III-IV ст. н. е. на територ≥њ ћалоњ јз≥њ мова галат≥в була вит≥снена грецькою мовою. Ќа територ≥њ п≥вденно-зах≥дноњ ”крањни у II-III ст. н. е. в≥дбулась дуальна взаЇмод≥¤ галиле¤н-тивер≥йц≥в (соц≥отип етнопсих≥ки Ујдм≥н≥страторФ) з м≥сцевим населенн¤м (УћиротворецьФ), внасл≥док чого спочатку виникла “ивер, а згодом ≥ могутн≥й союз племен п≥д назвою јнтський союз. –≥ч у т≥м, що процес розд≥ленн¤ населенн¤ на дв≥ дуальн≥ п≥дсистеми Ч УћиротворецьФ ≥ Ујдм≥н≥страторФ Ч охоплював всю територ≥ю Уетнотворчого казанаФ, ¤ким була ”крањна з час≥в демограф≥чного вибуху неол≥тичноњ революц≥њ. ¬ результат≥ багатотис¤чол≥тньоњ селекц≥њ дом≥нуючими психолог≥чними ц≥нност¤ми м≥сцевого населенн¤ все б≥льше ставали ц≥нност≥ Ућиротворц¤Ф з його прагненн¤м до миру, люд¤ност≥, толерантност≥, любов≥. ќсь ¤к про цю особлив≥сть украњнських автохтон≥в пише у VI ст. н. е. в≥зант≥йський ≥мператор ћаврик≥й —тратег: Уƒо тих, що приход¤ть до них ≥ користуютьс¤ гостинн≥стю, вони ставл¤тьс¤ ласкаво ≥ по-при¤тельськи, прив≥тно зустр≥чають њх ≥ провод¤ть пот≥м в≥д м≥сц¤ до м≥сц¤, охорон¤ючи тих, хто потребуЇ цього... “их, хто перебуваЇ в них у полон≥, вони не держать у рабств≥ без означеного часу, под≥бно до ≥нших народ≥в, а обмежують њх рабство певним часом, п≥сл¤ чого в≥дпускають њх у њхню землю, ¤кщо вони хочуть, за де¤ку нагороду, або ж дозвол¤ють њм оселитис¤ з ними, але вже ¤к в≥льним люд¤м ≥ друз¤м. ÷им вони здобувають њхню любовФ. ¬ результат≥ взаЇмод≥њ дуальних етнос≥в виникла потужна нац≥¤, в ¤к≥й орган≥чно поЇднались свобода, повага до людини, в≥ра в Їдиного Ѕога ≥ ч≥тка державна орган≥зац≥¤. «г≥дно з легендами, антською державою керувала духовна каста укр≥в. “ому це начебто була не просто держава, а —в¤та «емл¤, свого роду ћекка христи¤нського св≥ту ≥ центр ≥ндоЇвропейськоњ культури. “аким чином, етнос галиле¤н-тивер≥йц≥в став батьк≥вським етносом, ¤кий у III стол≥тт≥ вступив у етнотворчу взаЇмод≥ю з материнським етносом. √алиле¤ни-тивер≥йц≥ принесли не лише вищу соц≥альну орган≥зац≥ю, але й христи¤нську духовн≥сть. ¬≥дбулось запл≥дненн¤ нового украњнського етносу. „ерез стол≥тт¤ в≥н народивс¤ п≥д ≥менем народу ант≥в, ≥мТ¤ ¤кого було прославлене по вс≥й ™враз≥њ. « часом римська назва Ч Утиверц≥Ф Ч забулась, а залишилась самоназва Угалиле¤ниЧгаличаниФ. ѕ≥сл¤ взаЇмод≥њ нечисленних галиле¤н з м≥сцевим населенн¤м архетип Ујдм≥н≥страторФ поступово розчинивс¤ в етн≥чному мор≥ Ућиротворц¤Ф. Ќин≥шн¤ √аличина Ч це типовий УћиротворецьФ, ¤к ≥ ”крањна в ц≥лому. ўо лишилось у сьогодн≥шн≥х галичан в≥д њхн≥х предк≥в-галиле¤н, так це незнищима, глибоко укор≥нена в св≥дом≥сть ≥ п≥дсв≥дом≥сть потреба в украњнськ≥й державност≥. ѕро це, серед ≥ншого, засв≥дчили ≥ √алицько-¬олинське кн¤з≥вство (¤ке про≥снувало ц≥ле стол≥тт¤ п≥сл¤ пад≥нн¤ иЇва у 1240-му роц≥), ≥ героњчний оп≥р ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ аж до к≥нц¤ 1950-х рок≥в, ≥ пас≥онарн≥сть галичан у перш≥ роки незалежност≥ ”крањни, ≥ нав≥ть результати двох останн≥х президентських вибор≥в Ч коли галичани про¤вили готовн≥сть терп≥ти будь-¤кий режим, аби лише була украњнська держава. Ћишивс¤ ≥ ще один незнищимий архетип Ч культ матер≥ ≤суса ’риста галиле¤нки ƒ≥ви ћар≥њ, але до ц≥Їњ теми ми повернемось в наступному числ≥ журналу. 2) ¬ар¤ги ”крањна ¤к геосоц≥альний орган≥зм в IXЦX стол≥тт¤х н. е. переживала стан системноњ кризи, що Ї законом≥рним ¤вищем в к≥нц≥ чергового 532-р≥чного пер≥оду (419 Ч 951). ћ≥сцеве населенн¤ перебувало в стан≥ соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ, песим≥зму, безпорадност≥ ≥, так би мовити, нульовоњ пас≥онарност≥. —еред народу все б≥льше визр≥вало переконанн¤, що наведенн¤ ладу в крањн≥ власними силами вже Ї неможливим. ÷ей пригн≥чений ≥ безпорадний стан чудово в≥дтворено л≥тописом, зг≥дно з ¤ким десь п≥сл¤ 862 року м≥сцев≥ жител≥ за¤вили: У«емл¤ наша велика ≥ багата, а пор¤дку в н≥й немаЇ; ≥д≥ть до нас кн¤жити ≥ волод≥ти намиФ. ≤ не принципово, чи справд≥ мало м≥сце це в≥дчайдушне покликанн¤ допомоги ≥ззовн≥. ¬ажливо те, що з погл¤ду етногенетики ”крањна вже була ц≥лком в≥дкрита до запл≥дненн¤ персонально сум≥сним з нею чолов≥чим етносом. “аким батьк≥вським етносом стали вар¤ги, етногенетична взаЇмод≥¤ ¤ких з украњнським етносоц≥альним орган≥змом в≥дбулась у найб≥льш в≥дпов≥дний момент Ч час максимального загостренн¤ системноњ кризи. ј щодо ментальност≥ вар¤г≥в, то вона добре вписуЇтьс¤ в соц≥отип, в≥домий в типолог≥њ ёнга ¤к Улог≥ко-сенсорний екстравертФ, псевдон≥м Ч Ујдм≥н≥страторФ . ўодо походженн¤ вар¤г≥в у досл≥дник≥в немаЇ одностайност≥, але все б≥льше факт≥в св≥дчить про њхн≥ витоки з украњнського Уетнотворчого казанаФ. ¬ар¤ги перебували у т≥сних стосунках з населенн¤м —кандинав≥њ ≥ Ѕалтики, проте не були норманами-в≥к≥нгами. «г≥дно з сучасними досл≥дженн¤ми, Увар¤ги... говорили староукрањнською чи словТ¤нською мовою. «аписи, залишен≥ вар¤гами, писан≥ кирилицею, а не рунами, ¤кими писали нормани. ћаЇмо згадки, що серед вар¤г≥в були христи¤ни ще перед IX ст., тод≥ ¤к нормани почали христи¤н≥зуватис¤ щойно в X ≥ XI стол≥тт¤х. як це сталос¤, що вар¤ги-руси, ¤кби вони були норманами, принесли в –усь-”крањну не норманських, а руських бог≥в? як вони могли б в≥дразу забути свого ќдина-¬одана? Ќ≥коли не згадувати про ¬альк≥р≥ю, ¬алгаллу, богиню ‘рею чи ≈ду? «в≥дк≥л¤ вони могли знати про ѕеруна, ƒажбога, —варога, ’орса та ≥нших бог≥в? оли подивитис¤ на статуњ вар¤зьких ≥ норманських бог≥в, то бачимо разючу р≥зницю. ѕерун Ч русько-вар¤зький бог, з вигл¤ду типовий гал або рус. ÷е стрункий вусач, безбородий, елегантний молодець. Óдин Ч норманський головний бог Ч це однооке страховище з величезною с≥рою бородою у товариств≥ двох ворон≥в •уі≥па ≥ ћуп≥па та двох вовк≥в •ер≥ та ‘ренч≥. Óдин Ч це бог перемоги ≥ людських жертв. «а норманською теор≥Їю виходило б так, що норманськ≥ в≥к≥нги, прийшовши в –усь-”крањну, зм≥нили своЇ ≥мТ¤ з в≥к≥нг≥в на вар¤г≥в, зм≥нили свою в≥ру Ч в≥дцуралис¤ свого германського бога Óдина й прийн¤ли руського ѕеруна, також зм≥нили свою мову тощо... √реки знали в≥к≥нг≥в-норман≥в, але знали й рус≥в-вар¤г≥вФ . як в≥домо, вар¤ги були торговц¤ми ≥ воњнами, активн≥сть ¤ких охоплювала на лише Ѕалт≥ю, але всю —ередню ≥ —х≥дну ™вропу включно з ¬≥зант≥Їю. Ќер≥дко вони виступали в рол≥ найманого профес≥йного в≥йська. ƒуже ймов≥рно, що саме в≥д цього й походить њхн¤ назва Ч Увар¤гиФ, що означаЇ УвоњниФ, УзахисникиФ (в≥д древнього корен¤ УварФ, наприклад УвартаФ, УвартовийФ; словенське УvaruhФ Ч хоронитель, оп≥кун, захисник; англ≥йське УwarФ Ч в≥йна, УwarriorФ Ч воњн). ÷≥каво, що в рел≥г≥њ зороастризму, ¤ка була поширеною серед ар≥йських племен, трет≥й ангел називавс¤ шатра-¬айр≥а ( шатра Ч лицар, ¬айр≥¤ Ч воњн) Ч оп≥кун метал≥в, з ¤ких роблено зброю Ч ангел лицарства Ч ангел пол¤н. «а христи¤нства цей ангел Ч архистратиг ћихањл Ч став оп≥куном иЇва. онтакт доповнюючих протилежностей Ч украњнського Ућиротворц¤Ф ≥ вар¤зького Ујдм≥н≥стратораФ Ч ви¤вивс¤ дуже пл≥дним ≥ мав ознаки дуальноњ взаЇмод≥њ. «а словами ≥сторика, вар¤ги ≥ кињвськ≥ Улучч≥ людиФ (м≥сцева ел≥та) швидко Уприйшли до порозум≥нн¤, так що вар¤ги зайн¤ли ињв без боротьби. ≤сторичний перелом пройшов без потр¤с≥нь. ¬ар¤ги ув≥йшли в м≥сцеву пан≥вну верству, що прибрала ≥мТ¤ –ус≥, Ч ≥ зайн¤лис¤ новою орган≥зац≥Їю державного житт¤. ...«аслуга вар¤г≥в була в тому, що вони зТЇднали крањну в одну цупку ц≥л≥сть, ”¬≤ЋЋяЋ» ¬ ƒ≈–∆ј¬Ќ»… ќ–√јЌ≤«ћ Ќќ¬»… ‘≈–ћ≈Ќ“, оживили його ≥ п≥дштовхнули до новоњ творчост≥Ф. ињвськ≥ Улучч≥ людиФ, Ч продовжуЇ автор, Ч на ¤кийсь час були частково в≥дсторонен≥ в≥д державного проводу, проте утримували св≥й вплив на державну пол≥тику в рол≥ дорадник≥в та експерт≥в. У«а п≥зн≥ших час≥в, коли вар¤зька експанс≥¤ затихла, њм випало знову вз¤ти кермо державиФ . ѕриблизно через стол≥тт¤ п≥сл¤ запл≥дненн¤ украњнського материнського етносу вар¤зьким чолов≥чим началом народилась потужна ≥ висококультурна держава, найб≥льша в ™вроп≥ ≥ в≥дома на весь св≥т ¤к ињвська –усь. ѓњ вих≥д на ≥сторичну арену супроводжувавс¤ пас≥онарним спалахом в ус≥х сферах людського житт¤, а це Ї характерною ознакою народженн¤ нового етносу, новоњ етносоц≥альноњ ≥стоти. ѕроте не будемо переоц≥нювати значенн¤ вар¤зького елементу. ѕамТ¤таймо, що основу новоњ державноњ орган≥зац≥њ заклала велика кн¤гин¤ ќлена-ќльга, що опиралась на христи¤нськ≥ традиц≥њ ирила ≥ ћетод≥¤. ¬ар¤зьку орган≥зован≥сть, експансивн≥сть ≥ р≥шуч≥сть вона облагородила св≥тлом мудрост≥, справедливост≥ та в≥дпов≥дальност≥ перед Ѕогом ≥ людьми. ¬ажливим чинником адм≥н≥стративних усп≥х≥в ќльги було те, що зг≥дно з типолог≥Їю ёнга вона, в≥рог≥дно, була Улог≥ко-сенсорним екстравертомФ (псевдон≥м Ч Ујдм≥н≥страторФ) ≥ за своЇю природою належала до ар≥йськоњ варни кшатр≥њв. „ерез багато стол≥ть мудрий √ригор≥й —коворода м≥г би сказати, що вона займалас¤ своЇю спор≥дненою справою, тому й дос¤гнула таких усп≥х≥в. —ьогодн≥ ми можемо додати, що вс¤ д≥¤льн≥сть великоњ кн¤гин≥ ќльги була ман≥фестац≥Їю ар≥йськоњ ≥дењ свободи, творчост≥ ≥ особистоњ жертовност≥. 3) Ћитовське лицарство Ќародженн¤ украњнського етносу нового 532-р≥чного пер≥оду (1483 Ч 2015) в≥дбулось завд¤ки батьк≥вському етн≥чному орган≥зму, що сформувавс¤, ¤к ≥ у випадку з вар¤гами, на теренах Ѕалт≥њ. Ћитовськ≥ племена, ¤к ≥ вар¤ги, були вих≥дц¤ми з украњнського Уетн≥чного котлаФ. «а сучасною класиф≥кац≥Їю вони в≥днос¤тьс¤ до ≥ндоЇвропейськоњ групи балт≥в . Ќа сьогодн≥шн≥ часи литовська мова краще ≥нших живих ≥ндоЇвропейських мов зберегла архањчн≥ риси в фонетиц≥ ≥ морфолог≥њ . ≤нтегральна етнопсих≥ка сучасних литовц≥в описуЇтьс¤ соц≥отипом лог≥ко-сенсорний екстраверт (за типолог≥Їю ёнга), псевдон≥м Ч Ујдм≥н≥страторФ. Ћитовська в≥йськово-управл≥нська верства, ¤ка, власне, ≥ стала батьк≥вським началом нового украњнського етносу, сформувалась у жорстоких в≥йнах з Ћивонським ≥ “евтонським лицарськими орденами в перш≥й половин≥ XIII-го стол≥тт¤: УЌайб≥льш зап≥знене у своЇму розвитку в своњх глухих л≥сах, найб≥льш в≥дстале м≥ж ус≥х народ≥в ц≥Їњ с≥мТњ племТ¤ литовське було загрожене п≥д той час в сам≥м своњм ≥снуванню н≥мецьким рухом в литовськ≥м крањ. Ќапружуючи вс≥ сили у боротьб≥ з ним, воно розвиваЇ незвичайно живу орган≥зац≥йну д≥¤льн≥сть ≥ немов щоб скр≥пити себе силами культурними, починаЇ поширювати свою зверхн≥сть над сус≥дн≥ми словТ¤нськими, б≥льш культурними кра¤миФ . Ќа тл≥ гартуванн¤ литовського в≥йськово-орган≥зац≥йного начала державна орган≥зац≥¤ ињвськоњ –ус≥ все б≥льше занепадала. ¬ середовищ≥ кн¤з≥вськоњ династ≥њ, за словами ≥сторика, Уне стало талановитих одиниць, що вм≥ли б управл¤ти великою крањноюФ . як насл≥док внутр≥шньоњ дезорган≥зац≥њ у 1240 роц≥ монголо-татари захопили ињв, а р≥вно через стол≥тт¤ Ч у 1340 роц≥, з≥ смертю кн¤з¤ ёр≥¤ “ройденовича Ч втратило незалежн≥сть ≥ √алицько-¬олинське кн¤з≥вство. —истемна криза дос¤гла максимальноњ гостроти. ƒл¤ ”крањни це означало, що вона у точно визначений терм≥н в≥дкрилась дл¤ взаЇмод≥њ з персонально сум≥сним батьк≥вським началом. як ≥ у випадку з л≥тописним закликанн¤м вар¤г≥в, м≥сцеве украњнське населенн¤ Усамо з≥ своЇњ вол≥ закликало до себе литовських кн¤жатФ . ќсь ¤к ≥сторик описуЇ процес зачатт¤ нового украњнського етносу: УЋитовськ≥ кн¤жата, зас≥даючи по украњнських ≥ б≥лоруських земл¤х, прагнули у вс≥м приноровитис¤ до м≥сцевого житт¤. ¬они старалис¤ ¤кнайменше вносити зм≥н у м≥сцев≥ обставини: Уми старини не рушаЇмо, а новини не вводимоФ Ч було њхн≥м правилом. ¬они приймали православну в≥ру, м≥сцеву культуру, мову, одним словом Ч ставали украњнськими або б≥лоруськими кн¤з¤ми, т≥льки з новоњ литовськоњ династ≥њ, й по змоз≥ старалис¤ дал≥ продовжувати давн≥ше заведен≥ пор¤дки м≥сцевого житт¤. « другого ж боку, громад¤нству не раз таки приЇмно було, приймаючи литовського кн¤з¤, пок≥нчити з в≥джилими, докучливими кн¤жими в≥дносинами староњ династ≥њ, а нав≥ть у громадах, що свого часу виривалис¤ з-п≥д кн¤жоњ влади ≥ п≥ддавалис¤ п≥д татарську зверхн≥сть, встигла наскучити й татарщина... ѕрикро було т≥льки кн¤з¤м зр≥катис¤ свого пануванн¤, але й тут часто укладалос¤ так, що й ц≥ кн¤з≥ з≥ставалис¤ на своњх волост¤х, т≥льки мусили признати над собою владу литовського кн¤з¤, що зас≥дав у столиц≥ њх земл≥Ф. ¬ результат≥ украњнськ≥ земл≥ переход¤ть п≥д владу литовських кн¤з≥в Уодна по друг≥й, без в≥йн ≥ боротьби, тихо ≥ непом≥тно, без івалту ≥ крикуФ (пор≥вн¤йте з Увар¤зьким вар≥антомФ: Увар¤ги зайн¤ли ињв без боротьби. ≤сторичний перелом пройшов без потр¤с≥нь...Ф ). Ќа перший погл¤д видавалос¤, що литовська держава Ч це просто продовженн¤ ињвськоњ –ус≥. јле в д≥йсност≥ литовське лицарство внесло ірунтовн≥ зм≥ни в житт¤ нашого краю, хоча фактично йдетьс¤ лише про одну його сферу Ч державне управл≥нн¤: У¬елике кн¤з≥вство Ћитовське в≥др≥зн¤лос¤ в≥д давньоњ ињвськоњ держави тим, що вс¤ влада була сконцентрована в руках великого кн¤з¤... «ате Ћитва давала украњнським кн¤з¤м ≥ панам широке право участ≥ в центральних державних установах ≥ ур¤дах. ¬они належали до великокн¤жоњ ради ≥ через те мали вплив на вс≥ державн≥ справи, пос≥дали найвищ≥ м≥сц¤ в адм≥н≥страц≥њ ≥ в≥йську, аж до становищ м≥н≥стр≥в ≥ гетьман≥в, Ч мали становище ц≥лком р≥внор¤дне з кор≥нними литовц¤ми. –азом з тим здобули окрем≥ соц≥альн≥ права Ч зв≥льненн¤ в≥д р≥зних данин, право утримувати своњ в≥йськов≥ частини ≥ виступати на њх чол≥ у в≥йськовий пох≥д, право мати пров≥д серед населенн¤ своЇњ земл≥. ѓхню горд≥сть п≥дносило те, що њхн¤ мова була державною мовою, а њхн¤ церква мала уприв≥лейоване становище. ”крањнська аристократ≥¤ почувала себе сп≥вгосподарем у велик≥й Ћитовськ≥й держав≥. “ому, незважаючи на те, що литовськ≥ велик≥ кн¤з≥ безогл¤дно виступали проти вс¤ких автоном≥стичних тенденц≥й, Ч украњнськ≥ кн¤з≥ ≥ пани були глибоко привТ¤зан≥ до литовськоњ держави, служили њй з≥ щирого патр≥отизму, оборон¤ли њњ ≥ дбали про њњ розкв≥т та могутн≥стьФ . Ќаприк≥нц≥ правл≥нн¤ великого кн¤з¤ ќльіерда (1341Ч1377) населенн¤ Ћитовсько-–уськоњ держави на 90% складалос¤ з украњнськоњ ≥ б≥лоруськоњ людност≥, тобто литовц≥ становили лише дес¤ту частку населенн¤ (ще один прив≥д згадати про Умалу закваску, що заквашуЇ все т≥стоФ ). ƒжерелом права у держав≥ стала У–уська правдаФ, державною мовою всюди була староукрањнська мова, повсюдно панувала украњнська культура ≥ православна в≥ра. Ћитовська держава запл≥днила ”крањну новими управл≥нськими п≥дходами, зг≥дно з ¤кими твердий державний пор¤док не придушував людськоњ свободи ≥ творчост≥, але ставав њњ гарантом ≥ захисником. Ќе менш великою заслугою литовського лицарства Ї те, що воно орган≥зувало захист ”крањни в≥д татарських орд ≥, таким чином, дало можлив≥сть народному орган≥зму певний час розвиватис¤ у в≥дносному спокоњ. ѕ≥сл¤ смерт≥ ќльіерда (1377) Ћитовсько-–уська держава ув≥йшла в смугу нестаб≥льност≥, але головне вже сталос¤ Ч в≥дбулось зачатт¤ нового етносу, ¤кий народивс¤ р≥вно через стол≥тт¤, а саме у 1480-х роках Ч на початку нового 532-р≥чного пер≥оду. …ого становленн¤ в≥дбувалось у пост≥йних в≥йнах ≥ повстанн¤х, тому в≥н прославивс¤ у св≥т≥ ¤к Ќарод
козак≥в . …ому не вдалос¤ на тривалий час створити стаб≥льноњ державност≥, але це надаЇ йому особливоњ розумовоњ пластичност≥ ≥ в≥дкритост≥ до творенн¤ принципово нових моделей державноњ орган≥зац≥њ. ÷¤ риса може ви¤витис¤ незам≥нною дл¤ побудови украњнськоњ держави новоњ епохи. ≈похи, ¤ка розпочнетьс¤ у 2015-му роц≥.
√≈ќ—ќ÷≤јЋ№Ќ»… ќ–√јЌ≤«ћ У” –јѓЌјФ Ѕлаженн≥ миротворц≥, бо вони синами Ѕожими стануть.
ћикола „михов просл≥дкував л≥н≥ю з 9 справжн≥х держав, створених цими етносами Ч починаючи в≥д XXVIII стол≥тт¤ до н. е. ќчевидно, що украњнськ≥ етноси народжувались ≥ ран≥ше, проте вони або ще не мали державноњ орган≥зац≥њ (в рамках нин≥шн≥х у¤влень про державу ¤к механ≥зму пануванн¤ одних над другими), або у нас ще немаЇ переконливих доказ≥в ≥снуванн¤ њхньоњ державност≥. јле поверн≥мось до питанн¤ про в≥к украњнського народу, поставленого на початку ц≥Їњ статт≥. ≈тногенетика даЇ на нього ч≥тку в≥дпов≥дь: прот¤гом багатьох тис¤чол≥ть на територ≥њ сучасноњ ”крањни кожн≥ 532-роки народжувавс¤ новий етнос; вс≥ ц≥ етноси посл≥довно виростали одне з одного, ¤вл¤ючись покол≥нн¤ми-спадкоЇмц¤ми неперервного роду. Ќе дивл¤чись на под≥бн≥сть мови, культури, звичањв ≥ стереотипу повед≥нки з незм≥нним соц≥отипом (Уетико-≥нтуњтивний ≥нтровертФ або УћиротворецьФ), вс≥ вони були самост≥йними етносоц≥альними ≥стотами Ч под≥бно, ¤к син ≥ дочка, мати ≥ батько, д≥д, прад≥д, прапрад≥д ≥ так дал≥. ≤снуЇ орган≥чний звТ¤зок м≥ж територ≥Їю ”крањни ≥ етносами, ¤к≥ на н≥й народились, зростали ≥ вмирали . « одн≥Їњ сторони, ”крањну ¤к геоприродний комплекс неможливо зрозум≥ти без њњ автохтонного населенн¤; з другоњ сторони, житт¤ цього населенн¤ формуЇтьс¤ п≥д потужним впливом природи ”крањни. “ому етноси, ¤к≥ народились ≥ жили на територ≥њ ”крањни, Ї орган≥чною складовою (п≥дсистемою) Їдиного геосоц≥ального орган≥зму. ÷ей орган≥зм ми називаЇмо ”крањною, а його етн≥чн≥ п≥дсистеми Ч украњнськими етносами. « ц≥Їњ точки зору буде коректним вважати, що ≥стор≥¤ генетичноњ л≥н≥њ (роду) украњнських етнос≥в Ч це головна складова ≥стор≥њ геосоц≥ального орган≥зму п≥д назвою ”крањна. «вертаЇ увагу те, що державотворенн¤ на територ≥њ ”крањни безпосередньо повТ¤зане з особливою активн≥стю ант≥в (јнтський союз) ≥ пол¤н ( ињвська –усь). як ми вже знаЇмо, ц≥ дв≥ назви означають те ж саме Ч Убогатир≥Ф. ѕод≥бно, що тут йдетьс¤ про виконанн¤ прот¤гом тис¤чол≥ть певноњ системоутворюючоњ функц≥њ, починаючи в≥д ар≥йських кшатр≥њв ≥ зак≥нчуючи козаками. “обто Укшатр≥њФ, УантиФ, Упол¤ниФ, УкозакиФ Ч це назви нос≥њв ‘”Ќ ÷≤ѓ —ќ÷≤јЋ№Ќќѓ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ “ј «ј’»—“” украњнського геосоц≥ального орган≥зму. ‘ундаментальним принципом усп≥шност≥ њњ виконанн¤ вважавс¤ орган≥чний звТ¤зок з р≥дною землею. ”¤вленн¤ про силу, ¤ку даЇ р≥дна земл¤, заф≥ксоване у м≥ф≥ про јнте¤. Ујнтей Ч син ѕосейдона (символом ¤кого Ї тризуб) ≥ √ењ (богин≥ земл≥), найвродлив≥ший ≥ наймогутн≥ший пом≥ж г≥гантами. ¬≥н був нездоланний, доки торкавс¤ матер≥-«емл≥, в≥д ¤коњ черпав нов≥ сили. ќбраз јнте¤ Ї символом наснаги й сили, що њх даЇ людин≥ звТ¤зок з р≥дною землею, з р≥дним народомФ .
ќтже, геосоц≥альну ≥стоту ”крањна ми розгл¤даЇмо передус≥м у звТ¤зку з њњ автохтонними етносами. «начно б≥льше етнос≥в, дл¤ ¤ких ”крањна була мат≥рТю, роз≥йшлис¤ по св≥тах ≥ створили ¤вище, в≥доме в науц≥ ¤к ≥ндоЇвропейська сп≥льнота. “ому, ¤кщо погл¤нути ширше, то ”крањна Ч це животворче ¤дро ≤ндо-™вропи. ‘≤«≤ќЋќ√≤я ≈“Ќќ“¬ќ–≈ЌЌя
“реба сказати, що напередодн≥ зачатт¤ нового етносу в стан≥ системноњ кризи знаходитьс¤ не лише ж≥ночий, але й чолов≥чий етнос: згадаймо, що галиле¤ни-тивер≥йц≥ в цей час були вигнанц¤ми, вар¤ги швидко розчин¤лис¤ серед населенн¤ ™вропи, а маленька Ћитва вела смертельн≥ в≥йни з зах≥дними сус≥дами. “обто вс≥ ц≥ чолов≥ч≥ етноси реально могли зникнути, ¤к зникали тис¤ч≥ ≥нших (люди здеб≥льшого лишалис¤, але етноси вмирали). “ак само ≥ перед ж≥ночим орган≥змом у пер≥од системноњ кризи гостро постаЇ питанн¤ житт¤ ≥ смерт≥ Ч про це св≥дчить загальний хаос, ¤кий передував утворенню держави јнт≥в, ињвськоњ –ус≥ ≥ озацькоњ ”крањни. ”сп≥шне подоланн¤ кризи ≥ чолов≥чим, ≥ ж≥ночим етносом реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом њх злитт¤ в новому етносоц≥альному орган≥зм≥, в ¤кому вони продовжують своЇ житт¤. “ому в кров≥ нин≥шнього населенн¤ ”крањни живуть ≥ трип≥льц≥, ≥ кельти-сколоти, ≥ галиле¤ни, ≥ вар¤ги, ≥ литовське лицарство. ¬ кров≥ украњнського етносу новоњ епохи житиме ще й народ козак≥в, що буде накладати в≥дбиток на його ментальн≥сть, повед≥нку ≥ долю.
Ќовий етнос народжуЇтьс¤ не в≥дразу ж п≥сл¤ зачатт¤. “ри украњнськ≥ етноси, ¤к≥ народилис¤ прот¤гом останньоњ 1596-р≥чноњ епохи (419Ч2015), проходили визр≥ванн¤ прот¤гом приблизно одного стол≥тт¤. …мов≥рно, що швидк≥сть такого Увнутр≥утробного розвиткуФ залежить в≥д ≥нтенсивност≥ ≥нформац≥йного обм≥ну всередин≥ новоутвореного етн≥чного зародку. ѕри сучасному р≥вн≥ розвитку транспорту, телекомун≥кац≥й ≥ всепроникаючого впливу засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ (тобто за умов, коли ≥нтенсивн≥сть ≥нформац≥йного обм≥ну зросла в тис¤ч≥ раз≥в) час в≥д зачатт¤ етносу до його народженн¤ визначаЇтьс¤ простою зм≥ною покол≥нь його духовноњ, владноњ, б≥знесовоњ ≥ профес≥йноњ ел≥ти, тобто може складати всього 10-15 рок≥в. “аким чином, ми входимо в епоху, де швидк≥сть формуванн¤ нового етносу зростаЇ на пор¤док: в минулому Ч одне стол≥тт¤, а нин≥ ≥ в майбутньому Ч одне дес¤тил≥тт¤. ј тепер спробуймо узагальнити, в чому ви¤вл¤Їтьс¤ под≥бн≥сть м≥ж народженн¤м людини ≥ народженн¤м етносу:
‘ќ–ћ”Ћј ” –јѓЌ—№ ќ√ќ ‘≈Ќ≤ —ј —то раз≥в –усь в≥дроджувалась ≥ сто раз≥в њњ руйнували в≥д п≥вноч≥ до п≥вдн¤.
≤нша частина, б≥льше схильна до подорожей, пригод, зовн≥шньоњ активност≥ ≥ гострих почутт≥в, тобто з ознаками екстравертованост≥, в процес≥ мандр≥вок ≥ колон≥зац≥њ нових земель закр≥пл¤ла ≥ посилювала ц≥ ознаки . як правило, вони викристал≥зовувались у етнопсих≥ку з соц≥отипом Улог≥ко-сенсорний екстравертФ (псевдон≥м Ујдм≥н≥страторФ). УћиротворецьФ ≥ Ујдм≥н≥страторФ Ї дуальними соц≥отипами, тобто взаЇмодоповнюючими, персонально сум≥сними протилежност¤ми. ѕри њх взаЇмод≥њ в≥дбуваЇтьс¤ гармон≥йний ≥ надзвичайно активний психоенергетичний обм≥н, що приводить до виникненн¤ новоњ системноњ ¤кост≥, при ¤к≥й 1+1=10. ≤сторичний анал≥з св≥дчить, що де¤к≥ етноси, ¤к≥ в минулому покинули ”крањну, через багато стол≥ть поверталис¤ на свою прабатьк≥вщину. якщо ц≥, вже сформован≥ етноси: 1) набували ознак чолов≥чого начала; 2) поверталис¤ на ”крањну в к≥нц≥ 532-р≥чного пер≥оду (в момент етноовул¤ц≥њ), 3) мали ментальн≥сть з соц≥отипом Улог≥ко-сенсорного екстравертаФ (Ујдм≥н≥страторФ) ≥ 4) налагоджували
дуальну взаЇмод≥ю з м≥сцевим украњнським населенн¤м, Ч то вони давали початок новому украњнському етносу, що супроводжувалось потужним пас≥онарним спалахом. Ќам пощастило жити в особливий час, коли косм≥чний годинник пов≥домл¤Ї благу зв≥стку: прот¤гом к≥лькох рок≥в в ”крањну ув≥ллЇтьс¤ св≥жа кров ≥ в≥дбудетьс¤ зачатт¤ нового етносу, ¤кий до 2015 року народитьс¤ у вигл¤д≥ украњнськоњ нац≥њ новоњ епохи. ¬ черговий раз ”крањна п≥дн≥метьс¤ з попелу оновленою, здоровою ≥ сильною. ƒл¤ того, щоб одержати в≥дпов≥д≥ на ц≥ життЇво важлив≥ запитанн¤, нам доведетьс¤ ¤комога пильн≥ше вдивитись у далеке минуле ≥ повернутись до того особливого Умоменту, коли все почалос¤Ф. ¬ христи¤нськ≥й традиц≥њ в≥н називаЇтьс¤ сотворенн¤м св≥ту. јле про це ми поговоримо в наступному числ≥ журналу, а поки що коротко зупинимось на найголовн≥шому. ƒ≤ј—ѕќ–ј, ўќ «ј¬∆ƒ» ѕќ¬≈–“ј™“№—я
ѕродовженн¤м цього р¤ду Ї нин≥шн¤ ситуац≥¤ в ”крањн≥: розвал економ≥ки ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури, надзвичайна залежн≥сть в≥д –ос≥њ ≥ «аходу, величезн≥ зовн≥шн≥ борги, парал≥ч державного управл≥нн¤, р≥зке зменшенн¤ народжуваност≥, понад двом≥льйонне скороченн¤ населенн¤. ’арактерний момент: п≥д час попередн≥х криз значна частина населенн¤ ”крањни або винищувалась, або забиралась у рабство. —ьогодн≥ маЇмо фактично те ж саме, лише у безкровний спос≥б. ’то слабк≥ший Ч той вмираЇ в≥д хвороб ≥ стрес≥в. ¬елика к≥льк≥сть ≥нтелектуально активних людей вињхала за кордон (не без допомоги пол≥тики Ув≥дкачуванн¤ м≥зк≥вФ). ј де¤к≥ форми рабства взагал≥ лишились без зм≥н: п≥сл¤ розпаду —–—– з ”крањни вињхало 400 000 ж≥нок, з них 100 000 знаход¤тьс¤ в положенн≥ сексуальних рабинь. Ќин≥шнЇ населенн¤ ”крањни Ч це залишки козацького етносу, народженого 5 стол≥ть тому, ¤кий зараз перебуваЇ в стан≥ тотальноњ кризи. јле чи вже Ї в ”крањн≥ Уетн≥чна ¤йцекл≥тинаФ? 10 рок≥в тому њњ ще не було, але сьогодн≥ вона вже сформувалась ≥ готова дл¤ свого преображенн¤. ÷е активна частина населенн¤ ”крањни, ¤ка вижила в екстремальних умовах перех≥дного пер≥оду, зберегла здоровТ¤, працездатн≥сть ≥ в≥ру в Ѕога, випрацювала в соб≥ особливу ≥нтелектуальну пластичн≥сть, в≥дкрит≥сть до нових знань та п≥дход≥в, здатн≥сть до синтезу ≥ нестандартних д≥й. ÷е наша молодь, ¤ка любить ”крањну, наполегливо оволод≥ваЇ знанн¤ми ≥ не збираЇтьс¤ н≥куди зв≥дси вињжджати. ÷е профес≥онали, ¤к≥ вже працюють на р≥вн≥ св≥тових стандарт≥в або наближаютьс¤ до них. ÷е украњнський б≥знес, ¤кий не боњтьс¤ жодноњ конкуренц≥њ ≥, ¤к голодний тигр, готуЇтьс¤ до великого стрибка. ÷е пол≥тики, державн≥ управл≥нц≥ ≥ службовц≥, ¤к≥ не шкодують сил заради того, щоб њхн¤ ”крањна стала потужною св≥товою державою. ÷е ≥нтелектуально-духовна ел≥та, ¤ка не скиглить ≥ не нар≥каЇ на житт¤, а зм≥нюЇ себе, напружено шукаЇ нов≥ р≥шенн¤ ≥ працюЇ, працюЇ, працюЇ... ј що собою ¤вл¤Ї батьк≥вське начало? ƒавайте згадаЇмо, взаЇмод≥¤ з ¤кими етносами передувала народженню јнтського союзу, ињвськоњ –ус≥ ≥ народу козак≥в. ÷е були галиле¤ни, вар¤ги ≥ литовське лицарство. ¬ обох випадках вони виступили в рол≥ державотворчого ферменту, а згодом розчинилис¤ в новоствореному украњнському етнос≥. ’то так≥ галиле¤ни, вар¤ги ≥ литовц≥? ÷е ≥ндоЇвропейц≥, ¤к≥ колись вийшли з украњнського Уетн≥чного котлаФ, ≥ тому при поверненн≥ на материнськ≥ територ≥њ сприймалис¤ ¤к своњ. ” сучасних терм≥нах, це була ≥ндоЇвропейська д≥аспора, що повернулась. ѕривертаЇ увагу ще один важливий момент, а саме те, що напередодн≥ етн≥чного зачатт¤ батьк≥вськ≥ етноси також переживали системну кризу: вар¤ги перебували в процес≥ швидкоњ асим≥л¤ц≥њ серед народ≥в ™вропи, а Ћитва вела смертельну в≥йну з “евтонським ≥ Ћивонським орденами. «ачатт¤ нового етносу було механ≥змом сп≥льного подоланн¤ системноњ кризи ¤к материнського, так ≥ чолов≥чого етносоц≥альних орган≥зм≥в. ƒл¤ продовженн¤ житт¤ у них був лише один вих≥д Ч злитт¤ в сотворен≥й ними нов≥й ≥стот≥, у своњй дитин≥. „олов≥чий етнос може бути в сотн≥ ≥ тис¤ч≥ раз≥в меншим за материнський етнос. јле це той випадок, коли Умала закваска квасить усе т≥стоФ. ѕризначенн¤ батьк≥вського етносу ¤краз ≥ пол¤гаЇ в тому, щоб виступити в рол≥ ферменту ≥ катал≥затора етнотворенн¤ й державотворенн¤. ¬се решта Ч 90% Ч залежить в≥д ¤костей ≥ активност≥ материнського етносу. ќсоблив≥стю материнського етносу Ї те, що в≥н в≥дкритий до сприйн¤тт¤ ≥ засвоЇнн¤ зовн≥шн≥х новац≥й; при цьому в≥н не Урозчин¤Їтьс¤Ф, а забезпечуЇ спадкоЇмн≥сть м≥ж Умат≥рТюФ ≥ УдитиноюФ, збер≥гаЇ традиц≥њ ≥ досв≥д вс≥х попередн≥х покол≥нь. ј тепер найц≥кав≥ше:
хто може бути батьк≥вським ферментом нового украњнського етносу, що незабаром маЇ народитис¤?
ќчевидно, що етнос-батько маЇ в≥дпов≥дати чотирьом головним умовам: яка сп≥льнота сьогодн≥ в≥дпов≥даЇ цим критер≥¤м? Ћише одна Ч зах≥дна украњнська д≥аспора, передус≥м молода генерац≥¤ б≥знесмен≥в, управл≥нц≥в та експерт≥в . ѕо-перше ≥ по-друге, це не просто ≥ндоЇвропейц≥, а украњнц≥ (тобто по цим критер≥¤м маЇмо ≥деальний вар≥ант). ќчевидно, що з ними значно легше порозум≥тис¤, н≥ж, скаж≥мо, з американськими англо-саксами. ѕо-третЇ, вони Ї нос≥¤ми ментальност≥, сформованоњ в умовах д≥лового (нав≥ть надм≥рно д≥лового) ≥ прагматичного «аходу. ѕо-четверте, через одне покол≥нн¤ њм загрожуЇ ц≥лковита асим≥л¤ц≥¤ Ч ще трохи, ≥ вони вже будуть не етн≥чними украњнц¤ми, а звичайними американц¤ми, канадц¤ми, австрал≥йц¤ми чи англ≥йц¤ми. ќчевидно, що потр≥бна особиста присутн≥сть украњнц≥в д≥аспори, а не просто њхн≥ ≥нвестиц≥њ. ”крањна потребуЇ в≥д своЇњ р≥дноњ д≥аспори передус≥м орган≥зац≥йного ферменту, запровадженн¤ ефективного менеджменту в ус≥х без вин¤тку сферах житт¤. ¬ ”крањн≥ вже почала активно д≥¤ти нова генерац≥¤ державних управл≥нц≥в, б≥знесмен≥в ≥ висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в, швидко п≥дростаЇ талановита молодь. ѕроте вс≥ вони конче потребують п≥дтримки, посиленн¤, доступу до св≥тового досв≥ду, досконалих зразк≥в дл¤ насл≥дуванн¤, особистого прикладу з≥ сторони тих людей, ¤ких вони вважають своњми, р≥дними, украњнськими. ѕотр≥бно ¤комога б≥льше особистих приклад≥в того, що украњнц≥ можуть бути кращими не лише в науц≥, мистецтв≥, спорт≥ чи в≥йськов≥й справ≥, але ≥ в глобальному б≥знес≥, ф≥нансах, державному управл≥нн≥, геопол≥тиц≥. оли почнетьс¤ зачатт¤ нового украњнського етносу? ћоже, памТ¤таЇте, ¤к було на телесеансах ашп≥ровського: У¬и чекаЇте, поки почнетьс¤ сеанс психотерап≥њ? ¬≥н вже почавс¤Ф. “ак ≥ у нас Ч процес етнозачатт¤ вже почавс¤. ўоб краще по¤снити його характер, скористаймос¤ аналог≥Їю з
царини ембр≥олог≥њ. ¬≥домо, що зачатт¤ проходить у дв≥ фази: ѕерша фаза етнозачатт¤ геосоц≥ального орган≥зму ”крањна розпочалась в к≥нц≥ 1999-го року, коли ѕрезидент призначив ѕремТЇром ¬≥ктора ёщенка ≥ дав йому достатньо свободи дл¤ формуванн¤ ур¤ду. ÷е в≥дбулось передус≥м в результат≥ жорсткого тиску з боку —Ўј, а також безцеремонних претенз≥й –ос≥њ на украњнську власн≥сть в рахунок погашенн¤ борг≥в. “обто активац≥¤ справд≥ в≥дбулась внасл≥док зовн≥шн≥х стимул≥в. —к≥льки часу займе перша фаза Ч ми не знаЇмо. ¬≥домо лише, що за ≥сторичними м≥рками це в≥дбуваЇтьс¤ миттЇво.
ѕриблизно через один-два роки ”крањна маЇ бути достатньо впор¤дкованою дл¤ переходу до другоњ фази.
“обто в держав≥ вже буде б≥льш-менш привабливий ≥нвестиц≥йний ≥ взагал≥ б≥знесовий кл≥мат, буде послаблено податковий прес, стане менше корупц≥њ, безв≥дпов≥дальност≥ ≥ чиновницькоњ свавол≥. Ѕагато хто перењде до ”крањни на пост≥йне проживанн¤, ≥нш≥ налагод¤ть т≥сн≥ б≥знесов≥ чи ≥нформац≥йн≥ контакти, виникнуть нов≥ с≥мТњ. Ќа ц≥й фаз≥ ” –јѓЌ÷≤ ¬—№ќ√ќ —¬≤“” ћјё“№ ѕ≈–≈“¬ќ–»“»—№ Ќј √ЋќЅјЋ№Ќ»… ≈“Ќќ—ќ÷≤јЋ№Ќ»… ќ–√јЌ≤«ћ. «авд¤ки њхн≥м обТЇднаним зусилл¤м прот¤гом одного покол≥нн¤ на територ≥њ ”крањни маЇ народитис¤ новий етносоц≥альний орган≥зм Ч украњнський етнос новоњ, пост≥ндустр≥альноњ, ≥нформац≥йноњ епохи. ¬≥н створить нову нац≥ю ≥ нову державну систему, ≥деально пристосовану до св≥ту III-го тис¤чол≥тт¤. «г≥дно з ритм≥кою розвитку геосоц≥ального орган≥зму ”крањна, це народженн¤ маЇ в≥дбутис¤ приблизно у 2015-у роц≥.
¬икористан≥ джерела:
|
≈тногенетика розгл¤даЇ етнос ¤к соц≥альний орган≥зм, структурно ≥ функц≥онально под≥бний до окремоњ людськоњ особистост≥. “обто етнос Ч це особист≥сть вищого таксоном≥чного р≥вн¤, ¤ка маЇ власн≥ св≥дом≥сть ≥ п≥дсв≥дом≥сть, ≥нтелект ≥ памТ¤ть, генотип ≥ характер, в≥к ≥ долю. ¬ принцип≥, тут н≥чого нового поки що немаЇ, оск≥льки про УЋюдину малуФ (≥ндив≥д) ≥ УЋюдину великуФ (народ) говорив ще ѕлатон.
Ќовизна в ≥ншому, а саме в досл≥дженн≥ генеалог≥њ етнос≥в под≥бно до генеалог≥њ окремих ос≥б. “обто кожен етнос, ¤к ≥ людина, маЇ своњх батька ≥ мат≥р, д≥д≥в ≥ бабусь, ≥нших предк≥в по батьк≥вськ≥й ≥ материнськ≥й л≥н≥њ.
