≤стор≥¤ ”крањни

”  ќЌ“≈ —“≤
” –јѓЌ—№ ќѓ ≤ЌƒќЋќ√≤ѓ ’≤’-’’ ст.

Iндолог≥¤ на територ≥њ ”крањни розвивалас¤ переважно в центрах науки та осв≥ти Ч ’арков≥,  иЇв≥, ќдес≥ та Ћьвов≥.

Ќайдавн≥ш≥ традиц≥њ у вивченн≥ Iнд≥њ започаткував ’арк≥вський ун≥верситет. ”же перший його ректор, професор I.–изький у своњй книз≥ "¬ведение в круг словесности" (1806) ви¤вл¤Ї певну об≥знан≥сть з Iнд≥Їю, згадуЇ санскрит ≥ веди . ѕро ≥нд≥йських байкар≥в ”крањна вперше дов≥дуЇтьс¤ ≥з книги письменника та журнал≥ста, видавц¤ журналу "’арк≥вський ƒемокр≥т" ¬асил¤ ћасловича (1790-1841) "ќ басн¤х и баснописцах разных народов" (1816). ¬≥н наводить у власному переклад≥ текст байки "ќ стол¤ре и обезь¤не", а, характеризуючи байки ¬≥шнусарми, в≥дзначаЇ, що написан≥ вони "на давн≥й Iнд≥йськ≥й чи —анскритськ≥й мов≥ ≥ служили зразком дл¤ байок ѕ≥льпа¤ та ≈зопа. Ѕагато хто цього ¬≥шнусарму вважаЇ за першобайкар¤" .

ѕевний ≥нтерес до Iнд≥њ ви¤вл¤в ≥ в≥домий украњнський письменник, член харк≥вськоњ масонськоњ лож≥ "”мираючий сф≥нкс" ѕетро √улак-јртемовський (1790-1865). Iстор≥¤ масонських лож ведетьс¤, ≥мов≥рно, ще в≥д ≥нд≥йського цар¤ јшоки (272-232 до н.е.), ¤кий був засновником "“овариства дев'¤ти нев≥домих" . „лени духовних рел≥г≥йних товариств Ч лож Ч ц≥кавилис¤ ф≥лософ≥Їю Iнд≥њ. ѕ.√улак-јртемовський 1819 р. у журнал≥ "”крањнський в≥сник" опубл≥кував у власному переклад≥ з польськоњ мови статтю п≥д назвою "ѕериоды или вехи ћира по счислению известнейших св¤щенных книг индийских" (1819), а через п'¤ть рок≥в у тому-таки журнал≥ вийшла його власна статт¤ "ќ поэзии и красноречии на ¬остоке" . —анскритом у русл≥ пор≥вн¤льного мовознавства ц≥кавивс¤ професор-енциклопедист, перший ректор ун≥верситету —в.¬олодимира ( ињв) ћихайло ћаксимович (1804-1873), автор першоњ в ”крањн≥ фундаментальноњ прац≥ "»стори¤ древней русской словесности" (1839). ¬ одному з лист≥в до ћ.ѕ.ѕогод≥на, обірунтовуючи давн≥сть украњнськоњ мови, ћаксимович писав: "” моњй "»стории древней русской словесности" при огл¤д≥ особливостей южноруськоњ мови зазначалос¤, що ≥ по-санскритськи бу означаЇ бути, а це "наводить на думку, що южноруська форма цього д≥Їслова Ї найдавн≥шою" .

Ў≥сть рок≥в (1829-1835) тривала у ’арк≥вському ун≥верситет≥ д≥¤льн≥сть в≥домого ор≥Їнтал≥ста Ѕенгарда ƒорна (1805-1881), що, ¤к ≥ ћаксимович, також працював у галуз≥ пор≥вн¤льного мовознавства. 1833 р. у ’арков≥ з'¤вилас¤ його студ≥¤ "De affinitate linguae slavicae et sanskritae exposuit" (1833), ¤ка вийшла одночасно з першим випуском "ѕор≥вн¤льноњ граматики санскритськоњ, зендськоњ, грецькоњ, латинськоњ, литовськоњ, готськоњ та н≥мецькоњ мов" ‘ранца Ѕоппа, що друкувалас¤ в≥д 1833 до 1849 рр. ÷≥каво, що старослов'¤нську мову Ѕопп включив до своЇњ граматики лише через два роки, у 1835. «а час≥в Ѕ.ƒорна в ун≥верситет≥ започаткувалос¤ вивченн¤ культури та ≥стор≥њ крањн —ходу, але п≥сл¤ того, ¤к учений залишив ’арк≥вський ун≥верситет, вивченн¤ ор≥Їнтал≥стики тут на де¤кий час занепало .

” 1837 р. в≥домий ’арк≥вський ≥сторик ћихайло Ћун≥н (1807-1844) опубл≥кував свою першу сходознавчу працю "»нди¤. ¬згл¤д на жизнь индостанского народа" (1837). ” н≥й автор подав детальний, ¤к на той час, географ≥чний огл¤д Iнд≥њ, розгл¤нув питанн¤ походженн¤ каст та њх взаЇмин, схарактеризував коротко арх≥тектуру, л≥тературу, рел≥г≥ю. ” його прац≥ Ї певн≥ хибн≥ твердженн¤. “ак, наприклад, Ћун≥н вважав, що буддизм "Ї найдавн≥ша рел≥г≥¤ перв≥сного населенн¤ Iндостану, що њњ початковий розвиток, мабуть, пов'¤заний з п≥вденною частиною Iнд≥њ та ÷ейлону" , або твердив, н≥би рел≥г≥њ в Iнд≥њ розвивались в≥д "вищоњ форми до нижчих" . –азом з тим автор висловлював ≥ слушн≥ погл¤ди, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ науковц¤ми ≥ сьогодн≥, вказуючи, що "≥нд≥йц≥ не мають хронолог≥њ та ≥стор≥њ в тому значенн≥, в ¤кому ц≥ науки вживаютьс¤ у зах≥дних народ≥в..." . ¬ ≥нш≥й статт≥, присв¤чен≥й ор≥Їнтал≥стиц≥, "¬згл¤д на историю древнейших народов ¬остока" (1842) ћ. Ћун≥н подав загальну картину сх≥дноњ ≥стор≥ограф≥њ та розгл¤нув ≥сторичн≥ твори  итаю, Iнд≥њ, Iрану .

ћихайло Ћун≥н не був сходознавцем за осв≥тою ≥ не знав жодноњ з≥ сх≥дних мов, але завд¤ки своњй велик≥й ерудиц≥њ та широким п≥дходам до ≥сторичних питань в≥н справив значний вплив на розвиток сходознавства у ’арк≥вському ун≥верситет≥ . ƒосл≥дженн¤ культури стародавн≥х слов'¤н привело до вивченн¤ стародавньоњ Iнд≥њ та Iрану в≥домого украњнського та рос≥йського слав≥ста, ф≥лолога та етнографа Iзмањла —резневського (1812-1880), двадц¤ть два роки життт¤ ¤кого пройшло у ’арков≥. ” с.¬арвар≥вц≥, що на ƒн≥пр≥, у лютому 1833 —резневський написав "ќбщие основани¤ «енд- јвесты" (1835), де пор≥вн¤в закони ћану та «аратустри .

Ўироко використав ≥нд≥йську, ≥ранську, грецьку, Їгипетську м≥фолог≥њ видатний украњнський письменник, ≥сторик, фольклорист та етнограф ћикола  остомаров (1817-1885) у своЇму курс≥ лекц≥й "—лав¤нска¤ мифологи¤" (1847), прочитаному в  ињвському ун≥верситет≥ 1846 р. ” компаративних екскурсах автор висловлював припущенн¤, що "в слов≥ —варог можна вгадати санскритське слово свар, св≥тло, небо..." , твердив, що "слов'¤нське в≥руванн¤ разюче схоже з ученн¤м «енд-јвести" , "Ћада була те саме, що у ≥нд≥йц≥в Ѕгаван≥, первинна ж≥ноча сила, що сприймаЇ зародок твор≥нн¤" , "у ≥нд≥йц≥в Ѕгаван≥, всезагальна мат≥р, зображалас¤ в образ≥ Ћотоса" , ≥стота ц≥Їњ ж≥ночоњ енерг≥њ "в Iнд≥њ Ї —акт≥; сама по соб≥ бездушна ≥ холодна, вона зображаЇтьс¤ у вигл¤д≥ вологи; тому-таки ≥ св¤щенна р≥ка √анга називаЇтьс¤ —акт≥. ¬она сприймаЇ в≥д чолов≥чоњ ≥стоти Ў≥ви ≥ творить житт¤" . "—лов'¤нську м≥фолог≥ю" ћ. остомарова згодом використав поет ≥ учений як≥в √оловацький (1814-1888) у своњй книз≥ "ќчерк слав¤нского баснослови¤ или мифологии" (1860), у ¤к≥й знаходимо ус≥ наведен≥ вище цитати з прац≥  остомарова, щоправда без посилань .

¬еликий ≥нтерес до Iнд≥њ ви¤вив професор ’арк≥вського ун≥верситету ќлександр –ославський-ѕетровський (1816-1870), учень ≥ продовжувач ћихайла Ћун≥на. 1851 р. побачила св≥т його прац¤ "ќбозрение истории древнего мира", у ¤к≥й центральне м≥сце в≥дведене Iнд≥њ. Iстор≥ю стародавньоњ Iнд≥њ ќ.–ославський-ѕетровський читав ¤к окремий курс, що вийшов друком п≥д назвою "ќчерки древней »ндии" (1871). јвтор детально зупинивс¤ на основних джерелах та пос≥бниках у св≥тов≥й л≥тератур≥, що висв≥тлюють питанн¤ ≥стор≥њ Iнд≥њ. ќкремий розд≥л присв¤чено рел≥г≥њ та ф≥лософ≥њ Iнд≥њ .

” 1862-1864 рр. п≥сл¤ усп≥шного захисту маг≥стерськоњ дисертац≥њ активно займаЇтьс¤ у Ѕерл≥н≥ санскритом украњнський ф≥лолог з≥ св≥товим ≥м'¤м ќлександр ѕотебн¤ (1835-1891) . ” теор≥њ про багатозначн≥сть художнього образу, розроблен≥й ѕотебнею, сучасн≥ досл≥дники (Ѕ.Ћар≥н) вбачають аналог≥ю до вченн¤ ≥нд≥йських граматик≥в про "нав≥юванн¤", сугест≥ю (dhvani). ќриг≥нальний вар≥ант ≥нд≥йського вченн¤ про дхван≥ ви¤вл¤ють сьогодн≥ ≥ в емотивн≥й поетиц≥ Iвана ‘ранка .

” той час, коли ‘ранко у Ћьвов≥ перекладав украњнською мовою вибран≥ уривки з "ћахабгарати", у Ќоворос≥йському ун≥верситет≥ (ќдеса) починав свою наукову кар'Їру, викладаючи 1872-1874 рр. санскрит , майбутн≥й його науковий кер≥вник ≥ товариш, учений- слав≥ст ¬атрослав ягич (1838-1923). ÷≥каво, що особист≥ науков≥ контакти ‘ранка ≥ ягича прот¤гом 1892-1893 рр. також в≥дбувалис¤ на ірунт≥ ор≥Їнтал≥стики. ¬изначне м≥сце в ≥стор≥њ украњнськоњ ≥ндолог≥њ пос≥даЇ украњнський ≥сторик, публ≥цист, л≥тературознавець, фольклорист та громадський д≥¤ч, багатор≥чний кореспондент I.‘ранка ћихайло ƒрагоманов (1841-1895). ÷е в≥н заохочував I.‘ранка до зан¤ть ≥ндолог≥Їю, допомагав йому консультац≥¤ми та л≥тературою ≥ був одним ≥з небагатьох компетентних сп≥врозмовник≥в  амен¤ра у ц≥й галуз≥.

” своњх досл≥дженн¤х з украњнського фольклору ћ.ƒрагоманов зд≥йснював широк≥ екскурси в ≥стор≥ю ≥нд≥йськоњ л≥тератури, ви¤вл¤ючи глибоку об≥знан≥сть з предметом. “ак, у ірунтовному досл≥дженн≥ "—лов'¤нськ≥ опов≥данн¤ про пожертвуванн¤ власноњ дитини" (1891) автор констатуЇ, що "≥стор≥¤ про киненн¤ дитини в огонь, ≥ при тому задл¤ гост¤, а пот≥м оживленЇ тоњ дитини подибуЇтьс¤ Ч щоправда лише ¤к еп≥зод, Ч ув одн≥й ≥з пов≥стей ≥нд≥йського зб≥рника "ƒвадц¤ть ≥ п'¤ть опов≥дань вамп≥ра" , вказуючи, що "найб≥льше в≥дпов≥даЇ с¤ ≥де¤ св≥тогл¤дови Ѕуддист≥в" . ” прац≥ "Ѕудд≥йськ≥ початки "—лова" le dit de l'empereur Coustant" ≥ њх риси у слов'¤нському фольклор≥" (1891) ƒрагоманов ставить соб≥ за мету "вказати справедливо на будд≥йськ≥ опов≥данн¤ ¤к на перв≥сне джерело вс≥х зах≥дних в≥дм≥н"... . Ќайб≥льше м≥сц¤ ≥нд≥йськ≥й л≥тератур≥ (близько 2/3 обс¤гу) в≥дведено у прац≥ "—лов'¤нськ≥ опов≥данн¤ про народини  онстантина ¬еликого" (1891), де, анал≥зуючи мотив чудесного зачатт¤ дитини, вчений проводить аналог≥њ м≥ж ≥нд≥йським царем ¬≥крамад≥тьЇю,  онстантином ¬еликим та украњнським ѕал≥Їм ≥ доходить висновку, що "в усн≥й народн≥й словесност≥ сх≥дно-слов'¤нських племен знаходимо ц≥лий р¤д казок про чудесн≥ зачатт¤, ¤к≥ можна довести просто до ≥нд≥йських" . Ќа ц≥ згадан≥ твори I.‘ранко написав реценз≥ю "Ѕолгарськ≥ прац≥ ћ.ƒрагоманова" , у ¤к≥й, зокрема, висловив ц≥нн≥ судженн¤ з приводу ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури.

—еред ≥ндолог≥чних праць ћ.ƒрагоманова варто згадати його "ѕрограмму по истории ƒревнего ¬остока", у ¤к≥й Ї розд≥л "јр≥йськ≥ народи". јвтор вид≥л¤Ї дл¤ вивченн¤ так≥ питанн¤: "–иси побуту ≥ндоЇвраз≥йських народ≥в до њхнього розд≥лу. Iндуси: ≥стор≥¤ знайомства ™вропи з Iнд≥Їю. √ромадське житт¤ ≥ рел≥г≥¤ патр≥архально-пастушого побуту на схилах √≥ндуку (¬еди). √ероњчний пер≥од переселенн¤ (ћахабгарата). √ромадський, родинний побут ≥ рел≥г≥¤ жредського пер≥оду в долин≥ √ангеса ≥ декан-брам≥н≥зм (ћану ≥ –ама¤на); браминська наука ≥ ф≥лософ≥¤..." . ” 1876 роц≥ у ’арков≥ побачила св≥т кап≥тальна прац¤ проф. ќлександра  ирпичникова (1845- 1903), в≥домого фах≥вц¤ у галуз≥ сердньов≥чноњ л≥тератури, "√реческие романы в новой литературе. ѕовесть о ¬арлааме и »оасафе" (1876). ƒосл≥дник подаЇ р¤д вар≥ант≥в роману, проводить паралел≥ м≥ж …оасафом ≥ Ѕуддою, анал≥зуЇ притч≥, висловлюЇ г≥потези щодо м≥сц¤ та часу створенн¤ роману, а також щодо його авторства. Iван ‘ранко у своњй прац≥ "¬арлаам ≥ …оасаф" згадуЇ цю роботу ќ. ирпичникова, визначаЇ њњ варт≥сть та вказуЇ хиби . «а тв≥р "—интаксические особенности винительного в санскрите" (1879) в ’арк≥вському ун≥верситет≥ було присуджено золоту медаль молодому санскритологу ќ.¬.ѕопову (1855-1880). ” реценз≥њ на цю працю професор ¬.I.Ўерцль, що довгий час займавс¤ ≥стор≥Їю Iнд≥њ та санскриту в ’арк≥вському ун≥верситет≥, писав: "ƒжерела, ¤кими користувавс¤ автор, вельми численн≥: так стосовно одного санскриту зустр≥чаЇмо у нього посиланн¤ та витримки з двадц¤ти видань ведичних, еп≥чних та класичних твор≥в давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури" . ” 1880-81 рр., уже п≥сл¤ передчасноњ смерт≥ ѕопова друкувалас¤ його велика прац¤ "—равнительный синтаксис именит., зват., винит. падежей в санскрите, греч., лат., немецк., лит., латыш., слав. наречи¤х" (1881).

¬елику увагу прид≥лив Iнд≥њ харк≥вський професор ћихайло ѕетров (1826-1887), що викладав в ун≥верситет≥ курс давньоњ ≥стор≥њ. ” його книз≥ "Ћекции по ¬семирной истории (т.1. »стори¤ древнего мира)" (1888) в розд≥л≥ "Ћ≥тература" Ї в≥домост≥ про закони ћану, про пурани, веди, "ћахабгарату", "–ама¤ну" та ≥нш≥ пам'¤тки ≥нд≥йськоњ л≥тератури. јвтор високо оц≥нюЇ творч≥сть  ал≥даси.

ћайже ровесник I.‘ранка, в≥домий ≥ндолог та русист ƒмитро ќвс¤нико- уликовський (1853- 1920), що походив з “авр≥йськоњ губерн≥њ, майже все своЇ творче житт¤ пропрацював на ”крањн≥: спочатку в ќдес≥ (1873-1877; 1882-1887), а пот≥м у ’арков≥ (1888-1905). ¬ивчаючи в ѕраз≥ та ѕариж≥ (1877-1882) санскрит, культуру та рел≥г≥њ стародавньоњ Iнд≥њ, ќвс¤нико- уликовський розпочав наукову роботу, поставивши соб≥ завданн¤ з'¤сувати концепц≥ю давньо≥нд≥йського вакх≥чного культу —оми на основ≥ г≥мн≥в "–≥іведи". ћолодий учений п≥дготував ≥ захистив маг≥стерську дисертац≥ю "ќпыт изучени¤ вакхических культов индоевропейской древности.  ульт божества Soma в древней »ндии в эпоху вед" (1884), ставши маг≥стром пор≥вн¤льного мовознавства й санскриту.

‘рагмент ц≥Їњ прац≥, опубл≥кований окремо п≥д назвою "–азбор ведийского мифа о —околе, принесшим цветок —омы, в св¤зи с концепцией речи и экстаза" (1882), м≥ститьс¤ в особист≥й б≥бл≥отец≥ ‘ранка. ƒо реч≥, саме в цей час (1888) ‘ранко зд≥йснив першу редакц≥ю перекладу уривка з "ћахабгарати" "—унд ≥ ”пасунд" .

«добувши 1887 р. ступ≥нь доктора за дисертац≥ю "  истории культа огн¤ у индусов в эпоху вед" (1887), ќвс¤нико- уликовський продовжуЇ пл≥дно працювати в галуз≥ ≥ндолог≥њ. «а короткий час в≥н опубл≥кував "ќсновы ведизма", "¬едийские этюды", "ќ быке в религиозных представлени¤х древнего ¬остока", "–елиги¤ индусов в эпоху вед" (1892). ” ц≥й останн≥й статт≥ автор поставив соб≥ за мету розкрити та простежити основн≥ ≥дењ та найважлив≥ш≥ м≥фолог≥чн≥ образи ведизму в њх ≥сторичному розвитку, а також зобразити центральну ≥дею ведизму Ч культ та теософ≥ю культових божеств јін≥ ≥ —оми .

” цей пер≥од Ћес¤ ”крањнка (1871-1913) п≥сл¤ порад свого д¤дька ћихайла ƒрагоманова працюЇ над книгою "—тародавн¤ ≥стор≥¤ сх≥дних народ≥в" , що м≥стить розд≥л "ѕерв≥сн≥ ар≥йц≥", а також перекладаЇ г≥мни –≥іведи . ћикола ћаслович, син ¬.ћасловича, н≥би продовжуючи справу батька, друкуЇ у власному переклад≥ зб≥рку ≥нд≥йських байок "»ндийские басни" (1897). Iван ‘ранко пише свою ≥нд≥йську поему "÷ар ≥ аскет" (1892), перекладаЇ статтю Ћ.‘ера "Ѕудда ≥ буддизм" .

« ≥ндолог≥Їю певним чином пов'¤зана прац¤ професора ’арк≥вського ун≥верситету академ≥ка ”крањнськоњ академ≥њ наук ћиколи —умцова "јнекдоты о глупцах" (1899), де Ї розд≥л "ќб индийских анекдотах" .

ѕершим украњнським ≥ндологом у повному розум≥нн≥ цього слова був професор ѕавло –≥ттер (1872-1939). –одом з ѕолтавщини, в≥н зак≥нчив ’арк≥вську г≥мназ≥ю та ун≥верситет, де п≥д кер≥вництвом свого учител¤ ќвс¤нико- уликовського займавс¤ санскритом та пор≥вн¤льним мовознавством. Ќа 1893 р., час, коли Iван ‘ранко завершив свою докторську дисертац≥ю про ¬арлаама-Ѕудду , –≥ттер пише курсову роботу "–азбор гимнов –иг-¬еды, посв¤щенных богу ¬ишну" (1893). ќвс¤нико- уликовський в реценз≥њ на цю працю молодого вченого зазначив: "ўоб написати таке досл≥дженн¤, треба було мати певну очитан≥сть в г≥мнах –≥і- ¬еди. јвтор, безсумн≥вно, оволод≥в значною частиною цього широкос¤жного матер≥алу, розум≥Ї його дух, ум≥Ї подужувати важк≥ м≥сц¤..., ум≥Ї також критично ставитись до тлумачень ≥ погл¤д≥в досл≥дник≥в..." .

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ун≥верситету –≥ттер був залишений стипенд≥атом дл¤ п≥дготовки до професорського званн¤. ” 1895-1897 рр. в≥н в≥дбув закордонне в≥др¤дженн¤, вивчаючи санскрит (головним чином у Ѕерл≥н≥). ўе за кордоном –≥ттер зац≥кавивс¤ творч≥стю ≥нд≥йського письменника VIIст. ƒанд≥на, переклавши його авантюрний роман "ƒашакумарачар≥та" .

” 1899 р., ставши маг≥стром по кафедр≥ санскриту та пор≥вн¤льного мовознавства, –≥ттер виголосив вступну лекц≥ю на тему "„то такое санскрит?" .

ѕ≥сл¤ ƒанд≥на ѕ.–≥ттер звертаЇтьс¤ до творчост≥ найславетн≥шого письменника середньов≥чноњ Iнд≥њ Ч  ал≥даси, перекладаючи рос≥йською "»сторию рода –акху", "–ождение  умары" ≥ "ќблако-вестник" . ” вступн≥й статт≥ до перекладу "ќблака-вестник" (" алидаса, его врем¤ и произведени¤" (1915)) автор визначаЇ дати житт¤ ≥ творчост≥  ал≥даси (380-413 рр.) та обірунтовуЇ це твердженн¤, навод¤чи р≥зн≥ приклади, в тому числ≥ з твор≥в самого  ал≥даси . ” 1910 р., коли ‘ранко опубл≥кував св≥й " ороткий нарис ≥стор≥њ старо≥нд≥йського (санскритського) письменства" , почало виходити сьоме виданн¤ "≈нциклопедичного словника брат≥в •ранат". ” ньому майже вс≥ статт≥ з ≥ндолог≥њ (а њх щонайменше 44) написан≥ ѕ.–≥ттером. ¬они в≥дзначаютьс¤ ірунтовним ф≥лолог≥чними та ≥сторико-л≥тературними по¤сненн¤ми, насичен≥ фактичним матер≥алом ≥ мають докладну б≥бл≥ограф≥ю.

Iз наукового доробку ѕ.–≥ттера варто назвати п≥дручник "—анскрит" (1911) та " раткий курс санскритской грамматики" (1904), а серед художн≥х переклад≥в украњнською мовою Ч "’мару- в≥стун"  ал≥даси , в≥рш≥ Ѕгартр≥хар≥, “агора, г≥мни –≥іведи, а також антолог≥ю ≥нд≥йськоњ л≥тератури, укладену ще 1933 р., але видану лише у 1982 . ¬она включаЇ г≥мни "–≥іведи" та "јтхарваведи", легенди з "Ў¤тапатга-Ѕрахмани" та д≥алоги з "”пан≥шад", еп≥зоди з "ћахабгарати" та "–ама¤ни", будд≥йськ≥ сутри .

ƒ≥¤льн≥сть ≥ншого украњнського ≥ндолога за фахом, јндр≥¤ •авронського (1885-1927), була пов'¤зана з≥ Ћьвовом. ¬≥н, син польського шл¤хтича, через хворобу де¤кий час змушений був жити ≥ л≥куватись у Ўвейцар≥њ, де вивчив б≥льш≥сть ≥ндоЇвропейських мов. Iндолог≥чну осв≥ту •авронський вдосконалював у Ќ≥меччин≥ ¤к учень ≈.¬≥нд≥ша з книгою ¤кого "Mara und Buddha" (1895) був знайомий I.‘ранко ≥ робив за нею св≥й переклад уривка ≥з "—утта-н≥пати", що друкувавс¤ у його студ≥њ "ѕ≥сн¤ про правду ≥ неправду" (1906). ќдн≥Їю з перших ≥ндолог≥чних праць ј.•авронського була розв≥дка "Sprachliche Untersuchungen uber das Mrcchakatika und das Dacakumaracaritam", присв¤чена мовному анал≥зов≥ драми Ўудраки "√лин¤ний в≥зок" та роману ƒанд≥на "ѕригоди дес¤ти юнак≥в". « 1919 року •авронський, ¤к доктор ф≥лософ≥њ ≥ професор ≥ндоЇвропейських мов, викладаЇ санскрит у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. —еред ≥нших досл≥джень •авронського з ≥ндолог≥њ можемо назвати "Poczatki dramatu indyjskiego a sprawa wplywow greckich" (1946).

ќдночасно з •авронським, т≥льки у  иЇв≥, розпочинаЇ свою наукову д≥¤льн≥сть в≥домий украњнський мовознавець ћихайло  алинович (1888-1949). «ак≥нчивши  ињвський ун≥верситет та в≥дбувши трир≥чне закордонне в≥др¤дженн¤ (Ћ¤йпц≥і, ћ≥лан, ѕариж, Ћондон), де в≥н вивчав санскрит, учений 1916 року пос≥в посаду приват-доцента на кафедр≥ пор≥вн¤льного мовознавства ≥ санскриту, а 1924 Ч професора. ” цей пер≥од ћ. алинович пише три своњ ≥ндолог≥чн≥ прац≥. ” р≥к смерт≥ I.‘ранка з'¤вилос¤ досл≥дженн¤ "ѕрирода и быт в древнеиндийской драме" (1916). ” ньому автор вивчаЇ реальну побутову ситуац≥ю, в ¤к≥й розгортаЇтьс¤ д≥¤ багатьох твор≥в ≥нд≥йськоњ драматург≥њ, зокрема образи флори ≥ фауни крањни, що њх ≥нд≥йськ≥ поети використовували ¤к метафоричн≥ засоби,  алинович зазначаЇ, що характерною рисою давньо≥нд≥йськоњ драми Ї особлива схильн≥сть до передач≥ запах≥в . “аке ж спостереженн¤ зробив свого часу ‘ранко у трактат≥ "Iз секрет≥в поетичноњ творчост≥". ¬≥н писав: "ќр≥Їнтальн≥ народи... здавна були далеко б≥льше вразлив≥ на запахи, ≥ вони здавна грають б≥льшу роль в њх поез≥њ, н≥ж у Ївропейц≥в" .

„ерез два роки вийшла друком друга ≥ндолог≥чна студ≥¤  алиновича "Ѕхавабхути Ўрикантха" (1918), присв¤чена давньо≥нд≥йському драматургов≥ Ѕгавабгут≥, про ¤кого д≥йшло дуже мало б≥ограф≥чних в≥домостей. Ќа основ≥ твор≥в Ѕгавабгут≥  алинович встановив м≥сце народженн¤ драматурга, в≥днайшов в≥домост≥ про його батьк≥в ≥ родину, з'¤сував хронолог≥чний пор¤док написанн¤ драм поета, висловив припущенн¤ щодо датуванн¤ його житт¤ Ц середина VII ст. н.е. .

” трет≥й велик≥й прац≥ " онцентри ≥нд≥йського св≥тогл¤ду" (1928)  алинович розгл¤даЇ розвиток л≥тератури давньоњ Iнд≥њ прот¤гом трьох тис¤чол≥ть ¤к посл≥довну л≥н≥ю етап≥в м≥фолог≥чного, рел≥г≥йного ≥ ф≥лософського св≥тосприйманн¤. ”чений писав: "—початку найдавн≥ша наука м≥фолог≥¤, пот≥м зачинателька ≥стор≥њ Ч епопе¤, нарешт≥ ф≥лософська система, ≥, насамперед, Ч сп≥льне дл¤ вс≥х њх джерело Ч мова, ц≥ окрем≥ види заф≥ксованого знанн¤ розм≥щуютьс¤ ¤к форми на площин≥ земного масштабу. √раф≥чно њх удосконаленн¤ ≥ загибель можна передати у вигл¤д≥ посл≥довност≥ концентр≥в, под≥бних до к≥л, що розход¤тьс¤ вшир в≥д м≥сц¤ пад≥нн¤ предмета в воду" .

ћ.я. алинович у своЇму зац≥кавленн≥ санскритом опиравс¤ на традиц≥ю, що ≥снувала в  ињвському ун≥верситет≥ ще з 80-х рр. ’I’ ст, великою м≥рою завд¤ки зусилл¤м санскритолога, професора ‘.I. науера, автора "”чебника санскритского ¤зыка" (1908). ” подальшому ћ. алинович пост≥йно наголошував, що знанн¤ санскриту повинно бути основою науковоњ п≥дготовки л≥нгв≥ст≥в .

ќдночасно з ћ.я. алиновичем зак≥нчив  ињвський ун≥верситет видатний вчений-≥ндолог ќлекс≥й Ѕаранников (1890-1952). ƒ≥¤льн≥сть цього досл≥дника давн≥х, середньов≥чних та ново≥нд≥йських мов, а також давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури з 1922 р. була пов'¤зана з Ћен≥нградським ун≥верситетом, але, нав≥ть працюючи професором Ћƒ”, ќлекс≥й Ѕаранников ще довгий час друкував де¤к≥ своњ науков≥ ≥ндолог≥чн≥ прац≥ та художн≥ переклади украњнською мовою. ўе 1926 р. в≥н переклав опов≥данн¤ "—авт" ѕрем „анда та "√анготр≥" јз≥за уд ƒ≥на јхмеда. «годом рос≥йською мовою вчений зд≥йснив переклади еп≥чних твор≥в Ћаллу дж≥ Ћала "ѕрем —агар" (1937) та “улс≥ ƒаса "–ама¤на" (1948). «а р≥к до опубл≥куванн¤ "–ама¤ни" на њњ матер≥ал≥ Ѕаранников написав досл≥дженн¤ "»зобразительные средства индийской поэзии" (1847), у ¤кому назвав р¤д суттЇвих дл¤ поетики ≥нд≥йськоњ л≥тератури рис, зокрема те, що образн≥сть в ≥нд≥йськ≥й поез≥њ маЇ переважно ономатичний характер, оск≥льки ви¤вл¤Їтьс¤ головним чином у сфер≥ ≥мен, а метафоричне використанн¤ у н≥й д≥Їсл≥в Ч велика р≥дк≥сть ; що жив≥ ≥стоти ≥ нав≥ть предмети, ¤к≥ використовуютьс¤ в образах, виступають у вигл¤д≥ не об'Їкт≥в, а суб'Їкт≥в ≥ мають певну образну ф≥з≥оном≥ю ; що матер≥алом дл¤ творенн¤ образност≥ виступають виключно ≥нд≥йськ≥ реал≥њ: "≥нд≥йська поез≥¤ не знаЇ жодноњ рослини чи тварини не≥нд≥йського походженн¤" .

—вого часу I.‘ранко, називаючи т≥ труднощ≥, з ¤кими зустр≥чаЇтьс¤ ≥сторик ≥нд≥йськоњ л≥тератури, серед ≥нших називав "непост≥йний, флюктуючий ≥ м≥жнародний характер" ≥нд≥йськоњ л≥тератури. јдже "дуже небагато твор≥в ≥нд≥йськоњ л≥тератури маЇ ≥м'¤ автор≥в. ¬ласн≥сть л≥тературна там не маЇ ц≥ни, так що найб≥льша часть твор≥в ул¤гала численним переробкам, доповненн¤м ≥ розширенн¤м" . “ому "жодна л≥тература Ївропейська дос≥ не маЇ докладного, систематичного огл¤ду л≥тератури ≥нд≥йськоњ". ќ.Ѕаранников у своњй прац≥ також зупин¤Їтьс¤ на питанн≥ ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури, констатуючи, що "Iнд≥¤ не мала ≥стор≥њ взагал≥, принаймн≥ ≥стор≥њ в Ївропейському розум≥нн≥ цього слова" . ћ≥ркуванн¤ Ѕаранникова тут ≥дуть дал≥ ‘ранкових. ƒосл≥дник пов'¤зуЇ в≥дсутн≥сть ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури ¤к науки з основними моментами ≥нд≥йського ф≥лософського св≥тогл¤ду, зг≥дно з ¤ким увесь св≥т Ч це май¤, ≥люз≥¤. “ому-то усе, що в≥дбуваЇтьс¤ в даний момент, уже в≥дбувалос¤ безл≥ч раз≥в у минулому. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж д≥йсним та примарним губитьс¤, а водночас значенн¤ знанн¤ ≥ндив≥дуальних ¤вищ та факт≥в втрачаЇтьс¤ .

—еред л≥тературознавчих праць ученого з ≥ндолог≥њ можна також назвати так≥ студ≥њ, ¤к " ороткий нарис ново≥нд≥йських л≥тератур" (1933) "»ндийска¤ филологи¤. Ћитературоведение" (1959) та "ѕроблема ≥нд≥йського епосу" (1945), серед мовознавчих Ч "‘лекси¤ и анализ в новоиндийских ¤зыках" (1949), "’индустани (урду и хинди)" (1934). ƒо ≥нд≥йськоњ тематики прилучивс¤ ≥ видатний письменник, композитор, диригент ≥ бандурист √нат ’откевич (1877-1937). ¬≥н переклав украњнською драму  ал≥даси "Ўакунтала" (1929) ≥ написав на њњ сюжети ц≥лу сер≥ю музичних (вокальних та ≥нструментальних) твор≥в у ¤ких використав ≥нд≥йськ≥ мотиви та гами .

” 20-х роках з –аб≥ндранатом “агором листувавс¤ письменник ћихайло Iвченко (1890-1939), ¤кий переклав р¤д в≥рш≥в цього славетного ≥нд≥йського поета. ѕереклади ц≥ не публ≥кувалис¤. „ас в≥д часу до ≥нд≥йськоњ л≥тератури звертавс¤ в≥домий украњнський л≥тературознавець академ≥к ќлександр Ѕ≥лецький (1884-1961). —аме в≥н об'ЇднуЇ п≥д гаслом ≥ндолог≥њ I.‘ранка та ѕ.–≥ттера. ўе 1933 р. Ѕ≥лецький написав передмову ("ƒавн¤ Iнд≥¤ та њњ л≥тература") до антолог≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури ѕ.–≥ттера . ј 1956 р., у 100-ту р≥чницю з дн¤ народженн¤ ‘ранка, Ѕ≥лецький опубл≥кував згадувану вже статтю "‘ранко й ≥нд≥йська л≥тература" .

” 40-60 роках в ≥стор≥њ украњнськоњ ≥ндолог≥њ з р≥зних причин утворивс¤ певний антракт. «анепадають досл≥дженн¤ в галуз≥ давньо≥нд≥йськоњ ф≥лолог≥њ; припин¤Їтьс¤ вивченн¤ санскриту в ун≥верситетах (так, випускник ¬аршавського ун≥верситету, ≥ндолог ≥ китањст ћ.ћ. нороз, що у к≥нц≥ 30-х рок≥в прињхав до Ћьвова викладати санскрит, спробував без дозволу перевидати " ер≥вництво до елементарного курсу санскритськоњ мови" •еоріа Ѕюлера, за що поплативс¤ ≥ роботою ≥ посадою ). Ѕагато напр¤мк≥в сходнознавчих студ≥й закривались, а досл≥дники або зазнавали утиск≥в та репрес≥й (¤к, наприклад, ћ. алинович, ѕ.–≥ттер) чи залишали ”крањну (¤к ќ.Ѕаранников).

” 70-80 рр. справа покращуЇтьс¤: починають видавати украњнською мовою зб≥рники ≥нд≥йських казок, новел, опов≥дань: "¬≥чне небо сах≥ба" (1978); "ќпов≥данн¤ письменник≥в Iнд≥њ" (1981); "Iнд≥йськ≥ народн≥ казки" (1984); "ѕеро рожевоњ чакви" (1984); "ќй не течи, √анго, вноч≥" (1985); "—ело над морем" (1987). јле акцент (тепер уже через брак фах≥вц≥в) робитьс¤ на вивченн≥ мов та культур сучасноњ Iнд≥њ та украњно-≥нд≥йських культурних зв'¤зк≥в. ѕисьменник ёр≥й ярмиш пише книгу вражень "ƒорогами Iнд≥њ" (1978), —тепан Ќаливайко та ёр≥й ѕокальчук перекладають з г≥нд≥, ¬.‘урн≥ка, ќ.«айченко та Ћ.«≥нчук досл≥джують ≥нд≥йську Ўевченк≥ану . Iгор —еребр¤ков (ћосква) перекладаЇ твори середньов≥чного ≥нд≥йського письменства: "“ридц¤ть дв≥ новели про ченц≥в", "ѕов≥сть про шахрањв" , "ѕанчатантру", "Ўукасаптат≥" та ≥н.

Ќа жаль, сьогодн≥ санскритолог≥¤ в ”крањн≥ Ч галузь майже повн≥стю занедбана.

¬≥дтворений контекст ≥стор≥њ украњнськоњ ≥ндолог≥њ ’I’-’’ ст. даЇ можлив≥сть зрозум≥ти значенн¤ I.‘ранка у становленн≥ украњнськоњ ор≥Їнтал≥стики. ѕередовс≥м в≥дзначимо, що ступ≥нь доктора ф≥лософ≥њ ‘ранко одержав за працю з ор≥Їнтал≥стики, отже, вчений мав сходознавчу осв≥ту, хоча й за р≥внем њњ поступавс¤ профес≥йним ≥ндологам Ч своњм попередникам та сучасникам (Ѕ.ƒорну, ћ.ƒрагоманову, ƒ.ќвс¤нико- уликовському, ѕ.–≥ттеру). ”крањнська ≥ндолог≥¤ дофранк≥вського пер≥оду була переважно або й виключно рос≥йськомовною. “ому очевидним Ї те, що саме ‘ранков≥ належить в ”крањн≥ перш≥сть у багатьох сферах д≥¤льност≥ в галуз≥ ≥ндолог≥њ: науковоњ розв≥дки (" ороткий нарис старо≥нд≥йського (санскритського) письменства"; "¬арлаам ≥ …оасаф"); художнього перекладу (уривки з "ћахабгарати", "ћарканде¤-пурани", "—утта- н≥пати"); наукового перекладу (Ћ.‘ер "Ѕудда ≥ буддизм", ™.™лач≥ч " райн¤ п≥вн≥ч Ч в≥тчина людскости").

ќтже, I.‘ранка можемо справедливо вважати предтечею, зачинателем власне украњнськоњ за духом ≥ мовою ≥ндолог≥њ.

≤ЌƒќЋќ√≤„Ќ»… ƒ»— ”–— ƒ–ј√ќћјЌќ¬ј Ц ‘–јЌ ј

‘ормуванн¤ дискурсу. «важивши на важлив≥сть з'¤суванн¤ модальност≥ ≥ндолог≥чного д≥алогу м≥ж ‘ранком ≥ його сучасниками, звертаЇмос¤ до пон¤тт¤ ≥ндолог≥чного дискурсу ¤к до засобу ви¤вленн¤ характеру ≥ндолог≥чних зац≥кавлень I.‘ранка.

¬ ≥ндолог≥чному дискурс≥ ‘ранко мав змогу перебувати Ч ≥ частково перебував Ч у т≥й чи ≥нш≥й форм≥, у той чи ≥нший спос≥б Ч ≥з ƒрагомановим,  римським, ўербатським, ¬еселовським та ≥н. јле оск≥льки т≥льки ƒрагоманов був прот¤гом 12 рок≥в (1883-1895) Їдиним пост≥йним сп≥врозмовником ‘ранка з питань ≥ндолог≥њ, законом≥рно, що лише м≥ж ƒрагомановим ≥ ‘ранком могло повноц≥нно скластис¤ те, що ми називаЇмо ≥ндолог≥чним дискурсом. ”крањнський ≥ндолог≥чний дискурс к≥н. ’I’ ст. можна розгл¤дати ¤к ƒрагоман≥всько- ‘ранк≥вський, бо основою його Ї науков≥ розв≥дки ƒрагоманова та його кореспонденц≥¤ до ‘ранка, а також наукова, художн¤, перекладацька творч≥сть ≥ сусп≥льна д≥¤льн≥сть ‘ранка та його кореспонденц≥¤ до ƒрагоманова.

¬ажливо констатувати не лише емп≥ричний р≥вень сп≥лкуванн¤ ƒрагоманова з ‘ранком з приводу ≥ндолог≥њ (поради, рекомендац≥њ, судженн¤, вим≥на книгами), але й збагнути модальний Ч ту психолог≥чну атмосферу, ¤ка склалас¤ навколо обговоренн¤ питань ≥ндолог≥њ. ’арактерною рисою украњнського ≥ндолог≥чного дискурсу к≥н. ’I’ ст. Ї зосередженн¤ уваги не на сам≥й ≥ндолог≥њ, а на тому комплекс≥ культуролог≥чних проблем, ¤кий, хоч ≥ включаЇ ≥ндолог≥ю у безпосереднЇ коло своЇњ уваги ¤к необх≥дний компонент, все ж маЇ на мет≥ вир≥шенн¤ ¤кщо не виключно проблеми украњнськоњ культури, то принаймн≥ загальнокультурних, св≥тових. ƒл¤ того, щоб вступити в ≥ндолог≥чний дискурс, необх≥дно було мати загальнонаукову теоретичну п≥дготовку (ор≥Їнтуватись у питанн¤х тогочасноњ ф≥лолог≥чноњ науки); волод≥ти певними знанн¤ми з ≥ндолог≥њ (зм≥ст ≥нд≥йських текст≥в, основн≥ розв≥дки з ≥ндолог≥њ, суть ≥нд≥йських рел≥г≥йних та ф≥лософських доктрин, зокрема буддизму); бути зац≥кавленим у власн≥й прац≥ на т≥й царин≥.

ѕерше достов≥рне св≥дченн¤ про знайомство I.‘ранка з ≥нд≥йською л≥тературою належить ще до 1875 р. ¬ автоб≥ограф≥чному опов≥данн≥ "√≥рчичне зерно" (1903) письменник згадував: "я спровадив соб≥ був Ѕоппов≥ переклади де¤ких еп≥зод≥в ≥з "ћахабгарати" .

„ерез три роки (1878) ≥нд≥йський мотив з'¤вивс¤ у пов≥ст≥ "Boa Constrictor". ќсь опис картини, ¤ку так сподобав соб≥ √ерман •ольдкремер: "Ѕула се досить хороша ≥ в≥рно списана картина троп≥чноњ, ≥нд≥йськоњ околиц≥. ¬дал≥, повит≥ син¤вою мр¤кою, мр≥ють величезн≥ тросники Ч ц≥л≥ л≥си бамбуков≥ Ѕенгалю. «даЇтьс¤, чуЇш, ¤к в т≥й гущавин≥ з легким шумом в≥тру м≥шаЇтьс¤ плачевне скомленн¤ тигра-кровоп≥йц≥..." . «малюванн¤ удава (Boa Constrictor'a), що ухопив жертву (≥нд≥йський пейзаж), Ї центральним символом ус≥Їњ пов≥ст≥, а заразом ≥ ключем до нењ. ўе через три роки (1881) ‘ранко переклав ≥нд≥йську легенду "Ѕог ≥ ба¤дера" з пересп≥ву •ете . 1883-≥м роком датуютьс¤ ‘ранков≥ опрацюванн¤ вибраних в≥рш≥в з книги будд≥йських афоризм≥в "ƒгаммапада".

—таном на 1883 р. (час, коли можна говорити про початок ≥ндолог≥чного д≥алогу м≥ж ƒрагомановим ≥ ‘ранком) ћихайло ƒрагоманов ви¤вл¤в уже таку об≥знан≥сть ≥ начитан≥сть у сфер≥ ≥ндолог≥њ, що нав≥ть найзр≥л≥ш≥ науков≥ досл≥ди ‘ранка, де письменник застосовуЇ пор≥вн¤льний метод та наводить р≥зноман≥тн≥ "мотиви", на¤вн≥ у тих чи ≥нших творах давньоукрањнського (чи будь-¤кого ≥ншого) письменства, за обс¤гом залученого до студ≥й матер≥алу, за широтою висв≥тленн¤ питанн¤ в пор≥вн¤нн≥ з його (ƒрагоманова) прац¤ми, видаютьс¤ все ж учн≥вськими.

ќтож, на 1883 р., ≥ ƒрагоманов, ≥ ‘ранко уже мали певний (хоча ≥ далеко не сум≥рний) р≥вень знань з ≥ндолог≥њ, достатн≥й дл¤ того, щоб ≥ндолог≥чний дискурс м≥ж ними став можливим.

—в≥дом≥сть "ц≥лого чолов≥ка". 1883 р. з ≥н≥ц≥ативи ‘ранка при "јкадем≥чному братств≥" зорган≥зовано "≈тнограф≥чно-статистичний кружок" "дл¤ студ≥юванн¤ житт¤ ≥ св≥тогл¤ду народу" . ƒо програми гуртка (опубл≥кована в "ƒ≥л≥", листопад 1883) ‘ранко включив ≥ ≥ндолог≥чн≥ студ≥њ. ƒрагоманов зреагував так: "ѕро ¬аш етнограф≥чний кружок вже читав у газетах, та поки бачу т≥льки, що ¬и сам≥ той кружок складаЇте, так що ≥ ¬аша Iнд≥¤ п≥шла в прац≥ того кружка. я, правду кажучи, боюсь ≥ за ¬ас, чи не розкидаЇтесь ¬и у своњх прац¤х..." . ” ц≥й реакц≥њ ƒрагоманова ви¤вл¤ютьс¤ два суттЇв≥ моменти, важлив≥ дл¤ характеристики духового обличч¤ ≥ ситуац≥њ ‘ранка на той час. ѕо-перше, у своњх зац≥кавленн¤х Iнд≥Їю письменник був самотн≥м у √аличин≥ ("сам≥ той кружок складаЇте", "¬аша Iнд≥¤"). Ѕо ж нав≥ть Ћ≥мбаха, людину, розмови з ¤кою були "вилетом у ¤к≥сь пов≥тр¤н≥ крањ, в немежован≥ крањ духового житт¤, естетичних питань та привабливих твор≥в людськоњ фантаз≥њ" , ‘ранко "не м≥г з≥гр≥ти до ≥нд≥йщини" . ѕо-друге, ƒрагоманов, самов≥дданий учений, не розум≥в уже тод≥ зародк≥в ‘ранковоњ життЇвоњ ф≥лософ≥њ "ц≥лого чолов≥ка", найширше, можливо, сформульованоњ у лист≥ до ј. римського: "я не маю н≥чого проти того, щоб ви з часом зробилис¤ спец≥ал≥стом Ч чи ф≥лологом, чи чим хочете, та все-таки мен≥ здаЇтьс¤, що спец≥ал≥ст уже не ц≥лий чолов≥к, се вже машина приспособлена до одн≥Їњ т≥льки роботи" . ƒо того ж "ц≥лий чолов≥к", у ‘ранковому розум≥нн≥, Ч це ще й ц≥л≥сний чолов≥к, ≥з ц≥л≥сною св≥дом≥стю, що прагне до ц≥л≥сного (об'Їмного) баченн¤ св≥ту. ” творчост≥ ‘ранка ц¤ особлив≥сть його принципу житт¤ мала ц≥кавий ви¤в: письменник прагнув ви¤вити ≥ апробувати, в≥дтворити, "програти", кожну порц≥ю ≥нформац≥њ на ус≥х, по змоз≥, р≥вн¤х св≥домост≥. ƒо Iнд≥њ (а, ширше, Ч до ор≥Їнтал≥стики) це мало безпосередн≥й стосунок. “ак, дв≥ ≥нд≥йськ≥ притч≥ Ч "ѕро сурму смерт≥" та "ѕро чотири скриньки" Ч ‘ранко спочатку досл≥джуЇ у "¬арлаам≥ ≥ …оасаф≥" науково (1895) ; пот≥м пересп≥вуЇ њх у "ћоЇму Iзмарагд≥" ("ѕритча про смерть" ≥ "ѕритча про правдиву варт≥сть") в≥ршами (1898) ≥, нарешт≥, переказуЇ њх у "—тароруських опов≥данн¤х" ("ќпов≥данн¤ про смертну трубу ≥ чотири скриньки") прозою (1900). јбо ось ≥нший вар≥ант т≥Їњ-таки методи своЇр≥дного дублюванн¤: ‘ранко намагаЇтьс¤ в≥днайти в≥дпов≥дники ¤когось мотиву у р≥зних нац≥ональних л≥тературах, заф≥ксувавши своњ знах≥дки у той чи ≥нший спос≥б. Ќаприклад, досл≥дивши мотив стражданн¤ ≥ муки п≥сл¤ смерт≥ у пекл≥ на матер≥ал≥ "’ожден≥¤ богородиц≥ по мукам" у прац≥ "Iз старих рукопис≥в" (1894) у розд≥л≥ "ћандр≥вка богородиц≥ по пекл≥", ‘ранко зустр≥чаЇ схожий мотив стражданн¤ у "ћарканде¤-пуран≥". ѕисьменник доходить висновку, що дана легенда "по своЇму мотиву ¤вл¤Їтьс¤ прототипом старого греко-слов'¤нського апокрифа, зв≥сного в наш≥м стар≥м письменств≥ п≥д назвою "’ождений богородицы по мукам" . ј у 1896 р. перекладаЇ уривок з "ћарканде¤-пурани" ("÷ар ¬ипащит у пекл≥") украњнською мовою .

I в ƒрагоманова, ≥ в ‘ранка ≥нтерес до Iнд≥њ впл≥тавс¤ у комплекс ≥нтерес≥в, пов'¤заних з≥ сферою культури та св≥тогл¤ду. ƒрагоманова, наприклад, ц≥кавив св≥тогл¤д та психолог≥¤ "народноњ душ≥". «нанн¤ св≥тогл¤ду, рел≥г≥йних доктрин того чи ≥ншого народу, а, в першу чергу, аз≥атських концепц≥й: ≥ндуњзму та буддизму ¤к певного першоджерела (зг≥дно з теор≥Їю “.Ѕенфе¤) народних у¤влень, було тим засобом, за допомогою ¤кого можна, на думку ƒрагоманова, встановити, а ¤к н≥, то бодай засигнал≥зувати, св≥тогл¤д украњнц≥в. Ќаск≥льки так≥ думки ≥ прагненн¤ передалис¤ ‘ранков≥ та були ним реал≥зован≥, можна бачити майже у кожн≥й ‘ранков≥й розв≥дц≥, виконан≥й письменником з допомогою пор≥вн¤льного методу, де ставилось завданн¤ Ч з'¤сувати форми м≥грац≥й сюжет≥в з≥ —ходу на «ах≥д. “ак, наприклад, у "—туд≥¤х на пол≥ карпаторуського письменства, XVII-XVIIIвв." ‘ранко зазначав: "Ќад≥юсь подати причинки не т≥льки до ≥стор≥њ нашого письменства, але також Ч ≥ на се головно звернена мо¤ увага Ч до ≥стор≥њ духового розвою, в≥рувань, св≥тогл¤ду ≥ духових теч≥й нашого народу" .

јле ставленн¤ ‘ранка до ≥нд≥йськоњ культури було б≥льш емоц≥йно-≥нтимним, н≥ж у ƒрагоманова тому, що, по-перше, дл¤ нього л≥тература Ч це не лише матер≥ал дл¤ компаратив≥стичних узагальнень ≥ висновк≥в, а й мистецтво; а, по-друге, ‘ранко був значно обмежен≥шим у доступ≥ до ≥ндолог≥чноњ л≥тератури Ч це стосуЇтьс¤ ≥ текст≥в, ≥ розв≥док, Ч н≥ж ƒрагоманов. Iндолог≥чний "голод", що гостро ви¤вивс¤ 1883 р., спонукав письменника до пошук≥в у цьому напр¤мку. ” ƒрагоманова ц¤ л≥тература була ¤кщо не п≥д рукою, то на в≥дстан≥ прост¤гнутоњ руки. ” ∆енев≥ (а п≥зн≥ше у —оф≥њ) в≥днайти њњ було значно прост≥ше, н≥ж у Ћьвов≥.

”перше ірунтовну б≥бл≥ограф≥чну консультац≥ю з ≥ндолог≥њ ƒрагоманов дав ‘ранков≥ наступного, 1884 р. ÷е був пер≥од, коли ‘ранко, уже знайомий з пор≥вн¤льним методом в л≥тературознавств≥, написав свою першу компаратив≥стичну студ≥ю "—таринна романо- германська новела в устах руського народу" (1883), присв¤чену тем≥ приборканн¤ непок≥рноњ ж≥нки. ѕор≥вн¤вши р≥зн≥ вар≥анти новели, письменник в дус≥ ƒрагоманова спробував окреслити "психолог≥ю народ≥в". ‘ранко вживаЇ терм≥н "пор≥внююча етнолог≥¤" , з≥ставл¤Ї сюжет записаного ним украњнського вар≥анту новели з перським (Kiseh Khun), ≥тал≥йським (El Conde Lucanor), н≥мецьким (Das Lied vom Zornbraten), данським та ≥н. ‘ранко доходить висновку, що з ус≥х вар≥ант≥в украњнське опрацюванн¤ ц≥Їњ новели Ї найгуманн≥шим . « приводу вар≥ант≥в дл¤ пор≥вн¤нн¤ ‘ранко радивс¤ з ƒрагомановим, ¤кий в≥дпов≥в: "—ама по соб≥ вона (новела Ч I.ѕ.) не дуже то варта прац≥, Ч але погнавшись за нею, ви можете п≥знатись з класичними прац¤ми по казкам ≥ новелам, прац¤ми без знатт¤ ¤ких не сл≥д ≥ пускатись що-небудь говорити про так≥ реч≥" . ” широкому списку праць дл¤ опрацюванн¤ ƒрагоманов на перше м≥сце поставив "ѕанчатантру" у переклад≥ ≥ з передмовою Ѕенфе¤: "¬аша новела, певно, п≥шла од будд≥йськоњ сат≥ри, в котр≥й ткач, од¤гнутий ¬≥шну, л≥та до царськоњ дочки" . ƒал≥ ƒрагоманов вказуЇ прац≥ ƒунлопа ≥ Ћ≥брехта, посл≥довник≥в “.Ѕенфе¤, √р≥ма, ≥тал≥йський Gesta Romanorum та ≥н. зб≥рники казкового матер≥алу .

јдепти пор≥вн¤льного л≥тературознавства. «ахопленн¤ ≥нд≥йською л≥тературою ≥ у ƒрагоманова, ≥ у ‘ранка було насл≥дком св≥домоњ д≥¤льност≥ на теренах украњнськоњ науки, нов≥тнього осмисленн¤ ≥ репрезентац≥њ в Ївропейських масштабах власних духовних надбань ”крањни. ‘ранко згадував: "ѕ≥д впливом професора ƒрагоманова... ¤ зайн¤вс¤ нов≥тн≥м пор≥вн¤льним л≥тературознавством ≥ фольклором, з запалом читав твори Ѕенфе¤, Ћ≥брехта ≥ особливо ¬еселовського, ƒрагоманова та ≥нших, що прокладали нов≥ шл¤хи" . јдже п≥сл¤ теор≥њ запозичень Ѕенфе¤, зг≥дно з ¤кою Iнд≥¤ Ч джерело мало не ус≥х "м≥жнародних" казкових сюжет≥в, вивченн¤ ≥нд≥йськоњ л≥тератури ув≥йшло у коло наукових студ≥й ус≥х пров≥дних учених- ф≥лолог≥в того часу. Ќам тепер не так важливо чи бенфењвська теор≥¤ ≥стинна чи хибна. ¬ажливо, що вона справила вплив на науковий св≥т, ≥ ≥нд≥йський матер≥ал ставав здобутком осв≥чених людей заходу, а це, з≥ свого боку, вир≥внювало ухил у вивченн≥ св≥товоњ старовини, представленоњ тод≥ т≥льки √рец≥Їю та –имом.

” сенс≥ ≥нд≥ан≥стики (чи радше буддолог≥њ) м≥ж ƒрагомановим та ‘ранком дискутувалис¤ проблеми впливу сх≥дних (починаючи з Iнд≥њ) культур на зах≥дн≥. ÷ей напр¤мок наукових досл≥джень у т≥й пор≥ був вельми попул¤рним, мав багатьох прихильник≥в та своњ позитивн≥ риси (прим≥ром, початки ≥сторизму).

„и були так≥ дискус≥њ вповн≥ науковими? ўо служило за аргументац≥ю? ƒо певноњ м≥ри дискус≥њ про сх≥дно-зах≥дн≥ культурн≥ впливи мали загальний характер, велись без багатьох фактичних даних, оск≥льки таких даних було ще надто мало. ƒрагоманов сам усв≥домлював ≥ визнавав це. “ак, у своњй велик≥й розв≥дц≥ "—лав'¤нськ≥ опов≥данн¤ про народини  онстантина ¬еликого" (1891) учений зазначав: "–озум≥Їтьс¤, що походженн¤ тих казок можна буде доказати зовс≥м напевно аж тод≥, коли вказан≥ будуть т≥ вар≥анти, ¤к≥ були посередниками м≥ж великоруськими й ≥нд≥йськими опов≥данн¤ми" . јле апр≥орна (дл¤ посл≥довник≥в, що не волод≥ли фактажем) Ѕенфењвська схема, зг≥дно з ¤кою Їдиним джерелом культури була Iнд≥¤, а власне буддизм, його л≥тература ≥ ф≥лософ≥¤, просто накладалас¤ на той чи ≥нший культурний (у нашому раз≥ украњнський, слов'¤нський) матер≥ал ≥ вбачала в Iнд≥њ джерела мотив≥в та сюжет≥в украњнських (≥ Ївропейських) фольклорних текст≥в. ” ‘ранка такий метод чи не найкраще бачимо у розв≥дц≥ "ѕ≥сн¤ про правду ≥ неправду" (1906), де учений зазначав: "”с≥ т≥ Ївропейськ≥ парост≥, коли не одним, то другим мотивом, а головне своЇю ≥дейною основою... показують на свою далеку, ≥нд≥йську, будд≥йську батьк≥вщину" .

ќтож, дискус≥¤ на вказану тему не завжди була достатньо науково аргументована, висновки у н≥й ≥нод≥ робилис¤ на основ≥ лог≥чних м≥ркувань, а не узагальненн¤ факт≥в. “ак, ƒрагоманов у своњй студ≥њ "—лов'¤нськ≥ опов≥данн¤ про пожертвуванн¤ власноњ дитини" (1890) шукав л≥тературн≥ та фольклорн≥ паралел≥ у р≥зних нац≥ональних культурах, де зустр≥чавс¤ б будд≥йський, ¤к вважав учений, мотив пожертвуванн¤ власноњ дитини дл¤ бога чи св¤того. ѕоему "Ѕ≥дний √енр≥х" та легенду про св¤ту “уњну, де Ї, на перший погл¤д, под≥бн≥ мотиви, ƒрагоманов залишив поза увагою: "ƒо моЇњ теми печеноњ дитини власне це не йде, бо нема власне мотиву принесенн¤ дитини в жертву батьком" . ‘ранко не погодивс¤: "ўо се тема також будд≥йська, ¤ не сумн≥ваюс¤: щось под≥бне лежить в основ≥ "—акунтали"  ал≥даси" . Ќарешт≥ ƒрагоманов пристав до ‘ранкового погл¤ду, хоча ≥ з обмовками: "ѕом≥римось в нашому науковому спор≥ трошки по маниловському. ѕризнаймо, що й “уњна, ≥ √енр≥хова д≥вчина однаково в≥дскоки моЇњ теми, в котрих основи вже поламались" .

ўе ¤скрав≥ше ентуз≥азм ≥ запал ‘ранка у в≥днесенн≥ певних сюжет≥в до ≥нд≥йських виток≥в ви¤вивс¤ у класиф≥кац≥њ тип≥в метаморфоз. ” статт≥ "—лов'¤нськ≥ вар≥анти одн≥Їњ Ївангельськоњ легенди" (1891) ƒрагоманов проводив паралел≥ м≥ж апокриф≥чним "™вангел≥Їм про дитинство Iсуса", у ¤кому Iсус-хлопчик перетворюЇ д≥тей на козен¤т, та де¤кими украњнськими творами з под≥бними мотивами. ‘ранко у реценз≥њ "ƒальш≥ болгарськ≥ прац≥ ћ.ƒрагоманова" (1892) посп≥шно припустив, що мотив перетворенн¤ людини на тварину за гр≥хи "в Iнд≥њ становить нав≥ть одну з основних догм браманськоњ та будд≥йськоњ метампсихози. ∆аль, що д.ƒрагоманов т≥льки в одн≥й прим≥тц≥ нат¤кнув на ≥нд≥йськ≥ аналог≥њ нашоњ легенди; њх мусить бути множество" . ќчевидно, що такий знавець ≥нд≥йськоњ л≥тератури ≥ ф≥лософ≥њ, ¤к ƒрагоманов, не м≥г не вказати ≥нд≥йських аналог≥й, ¤кби вони були. ‘ранко просто глибоко ще не роз≥бравс¤ тод≥ у специф≥ц≥ метаморфоз та метампсихоз. ƒрагоманов сам вказав йому на цю помилку: "Iнд≥йськ≥ опов≥данн¤ про метампсихози зовс≥м другого характеру, н≥ж апокриф≥чн≥ метаморфози" . ‘ранко врахував це зауваженн¤. ”же через три роки у статт≥ "ƒв≥ школи в фольклористиц≥" (1895) висв≥тлюючи полем≥ку антрополог≥чноњ (“айлор) ≥ м≥грац≥йноњ (Ѕенфей) шк≥л на приклад≥ розв≥док журналу "Wisla", письменник зазначаЇ, що метампсихоз "у племен ар≥йських, кр≥м ≥нд≥йських брахманц≥в та буддист≥в, ≥сторично незв≥сний" .

Ѕудд≥йськ≥ вправи. ќчевидно, перше знайомство I.‘ранка з буддизмом в≥дбулос¤ не п≥зн≥ше 1883 р. за книгою ј.¬ебера "Buddhismus" . I дуже ≥мов≥рно, що першою в житт≥ ‘ранка ірунтовною книгою з буддизму, опрацюванн¤ ¤коњ належить до 1890 р., була студ≥¤ ¬.ѕ.¬асильЇва "Ѕуддизм: его догматы, истори¤ и литература" (1857). ƒосл≥дженн¤ через свою, ¤к гадалос¤, несистематичн≥сть не сподобалос¤ письменников≥ (в≥н бачив т≥льки перший з трьох том≥в). ‘ранко не знайшов у н≥й того, чого йому найб≥льше хот≥лос¤: посл≥довного викладу ф≥лософських будд≥йських доктрин та хоча б короткого огл¤ду будд≥йськоњ л≥тератури. —аме тому так захоплено сприйн¤в в≥н книгу ƒрагоманова "—лав'¤нськ≥ опов≥данн¤ про народини  онстантина ¬еликого" (1891). јдже вона м≥стила таку силу ≥нд≥йського матер≥алу, про ¤кий ‘ранко на той час м≥г т≥льки мр≥¤ти. ƒрагоманов широко використовуЇ та вправно ман≥пулюЇ текстами таких ≥нд≥йських зб≥рник≥в, ¤к: "ѕанчатантра", " атгасар≥тсагара" —омадеви, "¬≥крамачар≥та", "—≥нхасанадватр≥ншат≥", "Ћал≥тав≥стара", сюжетами "Ѕгаіавата" та "¬≥шну" пуран, користуЇтьс¤ розгалуженою системою посилань на наукову л≥тературу: прац≥ ¬ебера, Ћандау,  лоустона, Ѕенфе¤, ‘ера, √ард≥, –≥са ƒев≥дса та ≥н. . ‘ранко ж був знайомий у той пер≥од, можливо, лише з "ѕанчатантрою" у переклад≥ Ѕенфе¤, ірунтовною передмовою до нењ, а також з прац¤ми ќ.¬еселовського, структура роб≥т ¤кого мало чим тод≥ в≥др≥зн¤лас¤ в≥д ƒрагоман≥вських.

I все ж ‘ранко чекав не т≥льки компаративних викладок; в≥н чекав буддизму: "Ќу та й втелющили ¬и ≥нд≥йщини. ∆аль т≥льки, що не дали хоч коротенько систематичного огл¤ду буддизму в обох його галуз¤х, його догм, котр≥ мали р≥шучий вплив на формуванн¤ певних твор≥в л≥тературних ≥ самоњ класиф≥кац≥њ тих твор≥в" . –еакц≥¤ ƒрагоманова на цей закид була в≥дпов≥ддю спец≥ал≥ста початк≥вцев≥: "ћо¤ прац¤ Ч монограф≥чний досл≥д, котрий мусить у читател≥в предполагати загальн≥ знанн¤, а надто про буддизм" . ќчевидно, що ƒрагоманов ор≥Їнтувавс¤ на зах≥дного читача, до того ж науковц¤, об≥знаного з останн≥м словом науки ≥ у галуз≥ ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури ≥ в методолог≥њ наукових досл≥джень. “а ‘ранко ≥ сам усв≥домлював брак знань: "ћоже, се значить, що так≥ роботи треба читати з б≥льшою ≥сторико- л≥тературною п≥дготовкою, н≥ж Ї у мене" .

”же в≥д 1890 р. буддизм пос≥в важливе м≥сце в систем≥ наукових, художн≥х ≥ рел≥г≥йних зац≥кавлень I.‘ранка. ¬ контекст≥ ƒрагоман≥всько-‘ранк≥вського ≥ндолог≥чного дискурсу знаходимо к≥лька суджень письменника з цього приводу. ‘ранко в≥дзначав: "я хоч ≥ вважаю буддизм великим ≥ благотворним ферментом в житт≥ народ≥в ¬остока ≥ «аходу, то все-таки натепер в≥н дл¤ мене х≥ба т≥льки предмет студ≥й, але не практики" . ѕравда, що означаЇ те "натепер": чи те, що будд≥йська духовна практика передбачалас¤ в майбутньому? Ч можемо т≥льки здогадуватис¤.

Ѕезсумн≥вним, однак, Ї те, що буддизм був дл¤ ƒрагоманова, ¤к, ≥мов≥рно, ≥ дл¤ ‘ранка одним ≥з "шл¤х≥в" духовного Ч чи духово-розумового Ч поступу пор¤д ≥з христи¤нськими (у сенс≥ багатоконфес≥йност≥) в≥роспов≥данн¤ми та науковими пот¤гами. ƒл¤ ƒрагоманова поступ кожноњ окремоњ людини пов'¤зувавс¤ передус≥м з ≥ндив≥дуальною духовою свободою, свободою вибору, принаймн≥: " оли церков не под≥лено од держави й нема громадськоњ автоном≥њ в церковних справах, то одно осталос¤ нав≥ть тим, хто ¤кусь в≥ру маЇ, але не хоче слухати пол≥ц≥ю ≥ пол≥цейських поп≥в, виписуватись в Confessionlos, Ч а там соб≥ бути чи православним, чи буддистом, чи еволюц≥он≥стом" .

I ‘ранко, ≥ ƒрагоманов прилучилис¤ до ознайомленн¤ украњнського читача з буддизмом: статт¤ Ћеона ‘ера "Ѕудда ≥ буддизм", що друкувалас¤ у ‘ранковому переклад≥ в "∆ит≥ ≥ слов≥", була над≥слана саме ƒрагомановим, та ще й з прим≥ткою, ¤ку ‘ранко пом≥стив разом з≥ статтею. ” ц≥й прим≥тц≥ ƒрагоманов, зокрема, вказував: "ћи б хот≥ли дати огл¤ди нов≥ших досл≥д≥в науки про рел≥г≥њ в певн≥й ≥сторичн≥й систем≥, в ¤к≥й вони розвивались", ≥ дал≥: "ќгл¤д великих рел≥г≥йних систем л≥пше б воно почати з Iнд≥њ. “ак ми ≥ робимо на сей раз..." .

«нанн¤ буддизму дозвол¤ло ≥ ‘ранков≥, ≥ ƒрагоманову перетворювати окрем≥ доктрини цього вченн¤ у засоби дл¤ сатирично-гумористичних висловлювань чи просто афоризм≥в. “ак, не маючи при¤зн≥ до ќмел¤на ѕартицького, формального (на 1885 р.) редактора "«ор≥" (де ‘ранко пом≥стив зам≥тку ƒрагоманова до листа “ургенЇва), сам ƒрагоманов писав ‘ранков≥: "I на що ¬и посп≥шили з ... моЇю зам≥ткою? ’ай би соб≥ од≥йшов ѕартицький в народовську "н≥рвану" . јбо, згадуючи один ≥з випадк≥в, спричинений украњноф≥льськими д≥¤ми ј.я.јнтоновича, ƒрагоманов жартував: "я, ¤к будд≥йський монах, або Ѕогородиц¤ в апокрифах, Ч ≥ плачу ≥ см≥юсь при ц≥й пригод≥" .

–азом з тим, ƒрагоманов ≥нколи ≥ власне буддизм робив предметом жарт≥в з огл¤ду знову ж на т≥ метаморфози, що сталис¤ з його доктринами прот¤гом стол≥ть за час мандр≥вки з≥ —ходу на «ах≥д: "Ѕуддизм д≥ло добре, та не треба забувати, що по тепер≥шн≥м часам ≥нод≥ нав≥ть см≥шне, так що плачевна колись джатака про зайц¤-Ѕудду тепер у ўедр≥на зовс≥м не сльози, а см≥х будить" .

„и мав ƒрагоманов симпат≥њ до Iнд≥њ? ѕитанн¤ потребуЇ конкретизац≥њ. ƒо ≥нд≥йськоњ культури, до певних учень, в окремих пунктах сп≥взвучних з його власними погл¤дами, безперечно. ƒо Iнд≥њ реальноњ, до њњ життЇвого укладу Ч навр¤д. ™вропа ≥ јз≥¤ р≥зн¤тьс¤ за своњми св≥тогл¤дами. ƒрагоманов був переконаним Ївропейцем, соц≥ал≥стом, позитив≥стом. ѕоступ, цив≥л≥зац≥¤, ≥нтернац≥онал≥зм, Ч ось основн≥ ≥деали, плекан≥ ƒрагомановим. ¬ Iнд≥њ хоч ≥ пропов≥дувалис¤ доктрини, близьк≥ до соц≥ал≥стичних (нав≥ть та-таки будд≥йська община пропов≥дувала ≥деали перв≥сного комун≥зму: запереченн¤ права власност≥ ≥ таке ≥н.), народ жив (≥ живе) в бруд≥, хворобах, злидн¤х та ≥нших обставинах, далеких в≥д ≥деал≥в поступу та цив≥л≥зац≥њ. ƒрагоманов, ¤кий вочевидь не сприймав умов такого житт¤, не без скепсису писав до ‘ранка: "¬и, бачу, чи не в буддизм уже обернулись. ўе д≥тей оддасте паскудного виду браминов≥, ¤к царевич ¬есантара" .

¬важаЇмо, що нав≥ть " ороткий нарис ≥стор≥њ старо≥нд≥йського (санскритського) письменства" (1910) ‘ранка з'¤вивс¤ не без участ≥ ƒрагоманова, ≥ також в контекст≥ њхнього ≥ндолог≥чного дискурсу. «гадаймо, що вперше цей нарис був опубл≥кований ¤к своЇр≥дна передмова до поеми "÷ар ≥ аскет" (половина матер≥алу нарису присв¤чена пуранам, зв≥дки вз¤то сюжет поеми). ќкр≥м того, ‘ранко, що вимагав свого часу в≥д ƒрагоманова точноњ вказ≥вки на б≥льш-менш задов≥льну працю з ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури, одержав лише б≥бл≥ограф≥ю загальних огл¤д≥в, а не систематичних виклад≥в. ƒрагоманов сам не без жалю писав: "“им часом бажанн¤ ¬аш≥, щоб ¬ам дали докладний огл¤д ≥нд≥йськоњ л≥тератури ≥ њњ ≥нтернац≥онального впливу. “акого огл¤ду нема, а треба його соб≥ зл≥пити" .  оли ж у 1908 р. з'¤вивс¤ перший том фундаментальноњ "Geschichte der indischen Literatur" ћор≥са ¬≥нтерн≥ца, то можлив≥сть "зл≥пленн¤" такого огл¤ду (дл¤ галицькоњ аудитор≥њ) стала реальною.

“а й про саму поему "÷ар ≥ аскет" ƒрагоманов знав ≥, поза сумн≥вом, брав участь у њњ створенн≥. ‘ранко так пов≥домл¤в у —оф≥ю про джерела поеми та творчий задум: "я старавс¤ цю типово ≥нд≥йську штуку перет¤гти ¤комога на загальнолюдський ірунт...", "¤ вложив ц≥ле опов≥данн¤ в уста Ѕудди, ¤ко полем≥ку проти поп≥в-брахманц≥в..." . ¬ пуранах легенда про цар¤ √ар≥шчандру опов≥даЇтьс¤ звичайно не Ѕуддою, а м≥ф≥чним птахом. “ому ƒрагоманов ≥ запитував: " ÷≥кавлюс¤ на ≥нд≥йську легенду. ¬ложити њњ в уста Ѕудди трохи см≥ло..." . ’оча ‘ранко ≥ прислухавс¤ до порад старшого товариша (в "÷ар≥ ≥ аскет≥" Ѕудда не ф≥гуруЇ), цей еп≥зод ц≥кавий дл¤ характеристики ставленн¤ письменника до буддизму. ƒл¤ нього, ¤к ≥ дл¤ ƒрагоманова, буддизм Ч перша ≥нтернац≥ональна рел≥г≥¤ та ф≥лософ≥¤, ≥деали ¤коњ Ї загальнолюдськими . як бачимо, у св≥домост≥ ‘ранка цього пер≥оду усе св≥тле, чисте, добре, люд¤не пов'¤зувалос¤ саме ≥з буддизмом.

“аким чином в ≥ндолог≥чн≥й осв≥т≥ ‘ранка ƒрагоманов в≥д≥грав основну, вир≥шальну роль. “ривале особисте сп≥лкуванн¤ письменника з таким науковим авторитетом, ¤к ƒрагоманов, мало дл¤ ‘ранка не т≥льки ≥нформативне (≥ндолог≥чна л≥тература та њњ оц≥нка) а й, так би мовити, "терапевтичне" значенн¤, оск≥льки позбавл¤ло ‘ранка ¤к ученого багатьох комплекс≥в початк≥вц¤. ћетодолог≥¤, методика проведенн¤ досл≥джень, коло використаноњ л≥тератури Ч ось основн≥ елементи науки, волод≥нню ¤кими ‘ранко завд¤чуЇ саме ƒрагоманову.

≤—“ќ–≤я ≤Ќƒ≤…—№ ќѓ Ћ≤“≈–ј“”–» ” ¬»—¬≤“Ћ≈ЌЌ≤ ≤¬јЌј ‘–јЌ ј

«асади. ∆одн≥й ≥нш≥й нац≥ональн≥й л≥тератур≥ св≥ту ‘ранко не надавав такого ун≥кального значенн¤ дл¤ розвитку культури усього людства, ¤к ≥нд≥йськ≥й.

Iнд≥йська л≥тература, за ‘ранком, Ч це не т≥льки одна з "найдавн≥ших ≥ найбагатших скарб≥вень людського духу ≥ людськоњ цив≥л≥зац≥њ" , а й джерело б≥льшост≥ фольклорних та л≥тературних тем, сюжет≥в, мотив≥в та жанр≥в. –одов≥д опов≥данн¤, новели та притч≥ учений починав ≥з будд≥йських джатак ; ≥нд≥йську легенду вважав одн≥Їю ≥з перлин всесв≥тньоњ л≥тератури ; та загалом культуру Iнд≥њ пор≥внював з г≥гантським вулканом, виверженн¤ ¤кого забарвило атмосферу ус≥Їњ планети .

«в'¤зки I.‘ранка з р≥зними нац≥ональними л≥тературами, зокрема н≥мецькою, польською, рос≥йською, уже були предметом наукових досл≥джень ¤к в ”крањн≥, так ≥ в д≥аспор≥. Iнд≥йська ж л≥тература в систем≥ творчих зац≥кавлень I.‘ранка Ч тема до сьогодн≥ ще не вичерпана. ќтож, ц≥каво з'¤сувати ступ≥нь об≥знаност≥ I.‘ранка з ≥нд≥йською та ≥ндолог≥чною л≥тературою за такими параметрами: а) згадки про твори санскритського письменства чи посиланн¤ на ту чи ≥ншу ≥ндолог≥чну студ≥ю у наукових прац¤х ‘ранка; б) на¤вн≥сть книг в особист≥й б≥бл≥отец≥ ученого; в) художнЇ опрацюванн¤ матер≥алу конкретного ≥нд≥йського тексту у поетичн≥й творчост≥ письменника.

ќкрем≥ питанн¤ ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури висв≥тлювалис¤ ‘ранком у контекстах таких розв≥док та статтей, ¤к "¬арлаам ≥ …оасаф. —тарохристи¤нський духовний роман та його л≥тературна ≥стор≥¤" (1897), "Ѕолгарськ≥ прац≥ ћ.ƒрагоманова" (1892), "ѕ≥сн¤ про правду ≥ неправду" (1906), "ѕритча про сл≥пц¤ ≥ хромц¤", "—туд≥њ на пол≥ карпаторуського письменства XVII-XVIIIв." та ≥н. ™диною працею ‘ранка, що присв¤чена виключно ≥нд≥йськ≥й л≥тератур≥ Ї його " ороткий нарис старо≥нд≥йського (санскритського) письменства" (1910) (ƒал≥ використовуватимемо скороченн¤  Ќ—ѕ Ц ≤.ѕ.). –озгл¤немо тематичну структуру  Ќ—ѕ, доповнюючи њњ елементами з ≥нших праць письменника, встановимо джерела (навод¤чи текстуальн≥ паралел≥)  Ќ—ѕ та проанал≥зуЇмо увесь матер≥ал з точки зору сучасного стану розвитку ≥ндолог≥чноњ науки. √адаЇмо, що таким чином перед нами розкриЇтьс¤ рецептивний аспект проблеми.

—пециф≥ка вивченн¤ ≥нд≥йськоњ л≥тератури. “ематично  Ќ—ѕ розпадаЇтьс¤ на к≥лька взаЇмопов'¤заних частин, обс¤г кожноњ з ¤ких можна визначити у в≥дсотках в≥д загального об'Їму: ¬ступ (13 р¤дк≥в) Ч 4%; ¬еди (40 р¤дк≥в) Ч 13%; Ѕуддизм (40 р¤дк≥в) Ч 13%; ≈пос (25 р¤дк≥в) Ч 8%; ѕурани (192 р¤дки) Ч 62%.

 Ќ—ѕ мав п≥дкреслено утил≥тарн≥ ц≥л≥, оск≥льки ‘ранко задумував його не ¤к самост≥йну працю, а ¤к своЇр≥дну передмову до своЇњ поеми "÷ар ≥ аскет". ÷им по¤снюЇтьс¤ очевидна дисгармон≥¤ частин (пуранам, зв≥дки письменник уз¤в сюжет дл¤ поеми, в≥дведено найб≥льше м≥сц¤) та "б≥л≥ пл¤ми" у текст≥, оск≥льки "нарис" далеко не повний.

Ќаписанн¤ ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури пов'¤зане, на думку ‘ранка, з к≥лькома важливими проблемами. ѕершою, вважаЇ вчений, Ї проблема величезного обс¤гу ≥нд≥йського письменства та його недоступн≥сть дл¤ Ївропейських досл≥дник≥в, оск≥льки багато твор≥в збер≥гаЇтьс¤ в рукописах, не призначених дл¤ широкого користуванн¤. ƒругою, на його думку, Ї проблема хронолог≥њ: ≥нд≥йське письменство творилос¤ прот¤гом к≥лькох тис¤чол≥ть ≥ багатьма покол≥нн¤ми, а тому процес остаточного оформленн¤ окремого твору м≥г тривати стол≥тт¤ми. I третьою Ї проблема авторства. ” творах ≥нд≥йськоњ л≥тератури не т≥льки зосереджено здобутки багатьох покол≥нь, а й багатьох народ≥в. јдже "власн≥сть л≥тературна там не маЇ ц≥ни" . «вичайно, ц¤ проблема Ї найц≥кав≥шою. ћ.¬≥нтерн≥ц через 17 рок≥в п≥сл¤ ‘ранка у вступ≥ до своЇњ "Geschichte der indischen Literatur" (1910) писав: "ƒл¤ б≥льшост≥ твор≥в найдавн≥шого пер≥оду нав≥ть ≥мена автор≥в нам практично нев≥дом≥. ÷≥ твори д≥йшли до нас ¤к виплоди ц≥лих родин, чи шк≥л, чи чернечих громад. Iнод≥ автором називаЇтьс¤ ¤кийсь м≥ф≥чний мудрець найдавн≥ших час≥в.  оли ж, нарешт≥, ми доходимо до такого ≥сторичного пер≥оду, коли можна мати справу ≥з ц≥лком визначеними, конкретними авторами, то ви¤вл¤Їтьс¤, що ц≥ останн≥ позначаютьс¤, ¤к правило, лише своњми "пр≥звищами", а з цими "пр≥звищами" ≥сторику ≥нд≥йськоњ л≥тератури так само важко роз≥братис¤, ¤к, напевно, ≥сторику н≥мецькоњ л≥тератури Ч з пр≥звищами ћайер, Ўульце чи ћюллер, ¤кщо вони подаютьс¤ без власних ≥мен" .

ƒл¤ ‘ранка (не досл≥дника, а попул¤ризатора ≥нд≥йськоњ л≥тератури) питанн¤ авторства сто¤ло не так гостро, ¤к дл¤ ¬≥нтерн≥ца, ¤кий мав обов'¤зок ≥дентиф≥кувати тексти з њх автором. ‘ранко не сумн≥вавс¤, наприклад, в ≥сторичн≥й реальност≥  ал≥даси, —омадеви чи  шемендри, не знаючи, що таких "кал≥дас" могло бути дес¤тки.

ѕринаг≥дно зауважимо, що зах≥дний п≥дх≥д до ≥нд≥йського письменства за схемою "автор-тв≥р", коли ≥стор≥¤ л≥тератури стаЇ множиною комплекс≥в "автор-тв≥р", розкладених у час≥ ≥ простор≥, сьогодн≥ досл≥дники визнають непродуктивним. ѕропонуЇтьс¤ пон¤тт¤ "символ≥чного авторства" . ¬оно суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д пон¤тт¤ "м≥ф≥чного авторства", що використовуЇтьс¤ дл¤ характеристики найдавн≥шого м≥фолог≥чно-рел≥г≥йного св≥тогл¤ду, та в≥д пон¤тт¤ "конкретно-≥сторичного авторства", характерного дл¤ п≥зн≥ших час≥в. —имвол≥чне авторство протистоњть обидвом цим пон¤тт¤м, оск≥льки традиц≥йний ≥нд≥йський св≥тогл¤д взагал≥ не робить р≥зниц≥ м≥ж м≥фолог≥Їю та ≥стор≥Їю.  омплекс "символ≥чного авторства" складаЇтьс¤ з таких елемент≥в: а) ≥м'¤; б) легенди навколо ≥мен≥; в) множина текст≥в, об'Їднаних певною ¤к≥стю, Їдиними зм≥стовими властивост¤ми . ќтже, символ≥чний автор Ч це певна роль, ¤ку можуть виконувати р≥зн≥ люди у р≥зний час, але у певному дус≥.

ѕроблеми пер≥одизац≥њ. ћатер≥ал  Ќ—ѕ ‘ранка викладено у хронолог≥чн≥й посл≥довност≥. ѕер≥одизац≥¤ ≥нд≥йськоњ л≥тератури, за ‘ранком, маЇ такий вигл¤д:
I. „аси до≥сторичн≥ (XXV ст. до н.е. Ч V ст. до н.е.):
1. ¬ед≥йський пер≥од.
2. ѕ≥сл¤вед≥йський пер≥од.
II. „аси ≥сторичн≥ (V ст. до н.е. Ч VII ст.н.е.):
1. ≈п≥чний пер≥од.

¬иклад у  Ќ—ѕ завершуЇтьс¤ ѕуранами. ѕоза увагою залишилас¤ л≥рична, драматична та дидактична поез≥¤. ћежею м≥ж до≥сторичними та ≥сторичними часами ‘ранко вважав виникненн¤ буддизму (V ст. до н.е.) .

‘ранко мав к≥лька вар≥ант≥в пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури: а) ћ≥наЇва ; б) ¬ебера ; в) Ўредера ; г) –≥да та д) ¬≥нтерн≥ца .

” найран≥ш≥й з праць даного р¤ду "Akademische Vorlesungen uber indische L≥teraturgeschichte (1852) ј.¬ебера пропонуЇтьс¤ мовний п≥дх≥д до датуванн¤ пам'¤ток ≥нд≥йського письменства: л≥тература давньоњ Iнд≥њ под≥л¤Їтьс¤ на л≥тературу, написану ведичним санскритом, ≥ л≥тературу, написану класичним санскритом. “ому в≥дпов≥дно вид≥л¤ютьс¤: 1) пер≥од ведичноњ л≥тератури; 2) пер≥од санскритськоњ л≥тератури . ѕосл≥довники ¬ебера, продовжуючи використовувати мовний принцип, вид≥л¤ли три пер≥оди: ведичний, еп≥чний та класичний, з ¤кими сп≥вв≥дноситьс¤ л≥тература на еп≥чному, ведичному та класичному санскрит≥ .

Ћ.Ўредер у своЇму ірунтовному курс≥ лекц≥й "Indiens Literatur und Cultur in historischer Entwiklung" (1887) запропонував п'¤ть пер≥од≥в ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури:
1. ѕер≥од –≥іведи ≥ житт¤ в ѕенджаб≥ (XX-XXI ст. до н.е.).
2. ѕер≥од переселенн¤ до √анги ≥ роботи над —амх≥тами (XII-X ст. до н.е.).
3. ѕер≥од прозових "Ѕрахман≥в" (X-VIII ст. до н.е.).
4. ѕер≥од ранн≥х "Ѕрахман≥в", "јрань¤к≥в" та "”пан≥шад" (VIII-VI ст. до н.е.).
5. ѕер≥од "—утр" (VI-IV ст. до н.е.) .

Ќайближчою до ‘ранкового под≥лу ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури Ї класиф≥кац≥¤ I.ѕ.ћ≥наЇва, запропонована в прац≥ "ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы" (1880). –ос≥йський учений писав: "ћожна, однак, розр≥знити ≥ тепер дв≥ епохи в ≥стор≥њ санскритськоњ л≥тератури ≥ давньо-≥нд≥йськоњ ≥стор≥њ: найдавн≥шу, ¤ка передуЇ по¤в≥ буддизму ≥ нов≥тню Ч з року смерт≥ Ѕудди (534 до –.’.)" .

ѕроблема пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури дос≥ остаточно не вир≥шена. ѕитанн¤ ускладнюЇтьс¤ ц≥лковитою в≥дсутн≥стю у стародавн≥х ≥нд≥йц≥в такоњ галуз≥ знанн¤, ¤к ≥стор≥ограф≥¤. ”чен≥ брахмани залишили "пер≥одизац≥ю", але засновану не на принцип≥ ≥сторизму (¤к на «аход≥), а на традиц≥њ, що розр≥зн¤ла: 1) л≥тературу шрут≥, тобто "одкровенн¤", св¤те письмо, створене божою мудр≥стю ≥ переказане провидц¤ми-р≥ш≥; 2) л≥тературу смр≥т≥, тобто "перекази", коментар≥ на шрут≥. Iншоњ пер≥одизац≥њ стародавн¤ Iнд≥¤ не знала . —ьогодн≥ загальноприйн¤тоњ пер≥одизац≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури в науц≥ немаЇ. Ќайб≥льш поширеним Ї под≥л на два пер≥оди Ц ведичний (XV ст. до н.е. Ч IV ст. до н.е.) та класичний (IV ст. до н.е. Ч XII ст. н.е.) . ÷¤ схема в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ‘ранковоњ лише датуванн¤м. ƒо найдавн≥шого, ведичного, пер≥оду ‘ранко зарахував чотири ¬еди: –≥іведу, "неоц≥ненну з культурного, л≥тературного ≥ мовного погл¤ду" , "яджурведу", "¤коњ характерною прикметою було змонопол≥зуванн¤ богопочитанн¤ через брам≥нську касту" , "—амаведу" та "јтхарваведу", що "характеризують... повстанн¤ касти войовник≥в ≥ корол≥в, а нарешт≥ верстви своб≥дного м≥щанства" .

∆итт¤ сх≥дноар≥йського племен≥ у найдавн≥шу епоху та перех≥д в≥д пол≥тењзму до монотењзму зображено у "–≥івед≥". ѕод≥бн≥ з ‘ранковими думки про важлив≥сть ц≥Їњ пам'¤тки зустр≥чаЇмо у I.ѕ.ћ≥наЇва. ѕор≥вн¤ймо:

‘ р а н к о: –≥іведа в своњй основн≥й частин≥ зробилас¤ угольним каменем дальшого розвою ≥нд≥йськоњ нац≥њ . I дал≥: —ей розв≥й п≥шов переважно рел≥г≥йним шл¤хом ≥ витворив касту брам≥н≥в, духовенства, що зробилас¤ пануючою верствою народу .

ћ ≥ н а Ї в: Ёти собрани¤ гимнов можна по справедливости считать краеугольным камнем всей позднейшей »ндийской литературы . —обрание гимнов –игведы дл¤ составлени¤ из них одной самхиты началось в то врем¤, когда брахманы образовали уже одну вли¤тельную касту .

« текстами г≥мн≥в "–≥іведи" ‘ранко був знайомий з двотомового н≥мецького перекладу √ермана •расмана "Rig-Veda" (1877). «а цим виданн¤м поет переклав украњнською к≥лька строф. √≥мни "–≥іведи" ‘ранко вважав зразками рел≥г≥йноњ поез≥њ, тобто "п≥днесенн¤м духу поза обс¤г звичайних, буденних ≥нтерес≥в, поза котрими дл¤ перв≥сного чолов≥ка починавс¤ обс¤г божества" .

—творенн¤ "–≥іведи" ‘ранко датуЇ 2000 р. до н.е. . ’оча вс≥ вчен≥ визнають умовн≥сть конкретноњ дати ≥ в≥дзначають, що дл¤ створенн¤ такоњ великоњ пам'¤тки потр≥бно було щонайменше к≥лька стол≥ть, б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважаЇ, що "–≥іведа" створювалась у друг≥й половин≥ або в середин≥ II тис¤чол≥тт¤ до н.е. . ƒо п≥сл¤ведичного пер≥оду (перед VI ст. до н.е.) ‘ранко зараховуЇ тексти "Ѕрахман≥в", "јрань¤к≥в" та "”пан≥шад".

‘ р а н к о: ƒо перед≥сторичного часу належить також другий, повед≥йський пер≥од старо≥нд≥йськоњ л≥тератури, л≥тература так званих брахман≥в, арань¤к≥в ≥ упан≥шад≥в, по-нашому сказати б, теолог≥њ ≥ ф≥лософ≥њ .

ћ ≥ н а Ї в: ќстальные части индийского св¤щенного писани¤ озаглавлены общим именем брахмана, что можно передавать словом: богословие .

Ѕудд≥йська л≥тература. ƒруга тематична частина  Ќ—ѕ присв¤чена буддизмов≥. ўоб бути методично посл≥довним, ‘ранко мусив би або висв≥тлити будд≥йську л≥тературу, написану санскритом ("Ћал≥тав≥стару", творч≥сть јшвагхош≥ та јр'¤шури), або ж взагал≥ обминути цей пласт ≥нд≥йського письменства. ќднак письменник переказуЇ б≥ограф≥ю Ѕудди, веде мову про поширенн¤ буддизму в јз≥њ та згадуЇ про пал≥йський канон ("“≥п≥така"). ќчевидно, по¤снити це можна лише симпат≥Їю ‘ранка до буддизму.

 оротко б≥ограф≥ю Ѕудди письменник виклав у статт≥ "’то такий "Ћис ћикита" ≥ в≥дки родом" (1902). ‘ранко писав: "¬ сам≥й Iнд≥њ ще на 500 л≥т перед ’ристом постав був чолов≥к з царського роду, що, покинувши пануванн¤, зробивс¤ пустинником, а дал≥ вбогим жебраком ≥ почав навчати людей милосерд¤, чесност≥ ≥ р≥вност≥ та любов≥. ¬≥н учив, що людське житт¤ Ч то т¤жка проба дл¤ людськоњ душ≥, то ненастанне горе; що вс≥ земн≥ вт≥хи ≥ розкош≥ Ч то отрута дл¤ душ≥, бо горе тим т¤жче болить по них; що одинокий спос≥б ув≥льнити себе в≥д бол≥в ≥ клопот≥в земного житт¤ Ч се зректис¤ св≥ту, його розкош≥в ≥ радощ≥в, зректис¤ батька, матер≥, дому, родини, маЇтку ≥ жити в побожних думках ≥ молитвах, працюючи лише ст≥льки, щоб њсти, а њд¤чи ст≥льки, щоб жити. —ього чолов≥ка прозвали Ѕуддою, т.Ї. просв≥ченим ≥ просв≥тителем..." .

Ќаука Ѕудди (у њњ психолог≥чному аспект≥) викладена у в≥рш≥ "ѕокл≥н тоб≥, Ѕуддо." ” монограф≥њ "¬арлаам ≥ …оасаф, —тарохристи¤нський духовний роман ≥ його л≥тературна ≥стор≥¤" (1897) також зач≥паютьс¤ окрем≥ психолог≥чн≥ аспекти буддизму. “ак, сенс в≥дреченн¤ в≥д розкошей цього св≥ту у буддизм≥ пол¤гаЇ, за словами ‘ранка, в тому, "щоб чолов≥к м≥г зовс≥м своб≥дно ≥ вповн≥ безжурно посв¤титис¤ п≥знаванню ≥ сповненню св¤того закону" . —мерть у буддизм≥, вказуЇ письменник, "¤вл¤Їтьс¤ ¤к найб≥льший ворог, найб≥льше зло людського роду" . Ќа в≥дм≥ну в≥д христи¤нства та ≥ндуњзму, де ≥стина п≥знаЇтьс¤ з≥ св¤того письма, у буддизм≥, продовжуЇ ‘ранко, "царевич сам ≥з себе, через просв≥тленн¤ власного ума ≥ серц¤ доходить до п≥знанн¤ правди ≥ пот≥м ви¤вл¤Ї сю правду люд¤м" .

” питанн≥ про те, наск≥льки глибоко письменник знав буддизм, його ф≥лософ≥ю ≥ л≥тературу, сьогодн≥ мусимо позбутис¤ ус¤коњ г≥потетичност≥, вставши на ірунт реальних факт≥в ≥ св≥дчень. ‘ранко писав: "ѕро Ѕудду ≥ його вченн¤ маЇмо коротку та багату зм≥стом статтю Ћеона ‘ера "Ѕудда ≥ буддизм", перекладену мною з французького ≥ видруковану в "∆ит≥ ≥ слов≥"... . ” вказан≥й статт≥ посл≥довно викладено будд≥йську доктрину: вченн¤ про чотири ар≥йськ≥ ≥стини, концепц≥й сансари (переродженн¤), карми (закону причинност≥), майњ (≥люзорност≥ бутт¤), анатми (запереченн¤ ≥снуванн¤ ≥ндив≥дуальноњ душ≥), кальпи (пер≥од≥в ≥снуванн¤ ¬сесв≥ту) та маріи (шл¤ху, що веде до н≥рвани) . ” статт≥ визначено р≥зницю м≥ж Ѕуддою ≥ бодг≥сатвою. ѕро це ‘ранко зазначав також у своЇму "¬арлаам≥ ≥ …оасаф≥": "Ѕудда" значить "просв≥чений: той, що д≥йшов до ц≥лковитоњ ¤сност≥; бод≥сатва Ч той, що ще добиваЇтьс¤ тоњ ¤сност≥ (бод≥)" . «агалом ‘ранко був знайомий ≥з широким колом буддолог≥чноњ л≥тератури, на ¤ку часто покликавс¤ у своњх наукових прац¤х. ѕрим≥ром, книга ≈дмунда √ард≥ "Der Buddhismus nach Pali- Werken" (1890) у семи розд≥лах подаЇ в≥домост≥ про будд≥йський канон "“≥п≥таку", про житт¤ Ѕудди, його науку, перв≥сний будд≥йський орден, поширенн¤ буддизму в I-II стол≥тт¤х нашоњ ери ≥ цар¤ јшоку. јвтор пор≥внюЇ буддизм з джайн≥змом та христи¤нством, в≥дзначаючи под≥бн≥сть њх морального ≥деалу . “акого ж типу Ї огл¤ди √акмана-Ћондона "Der Buddhismus" (1905) та ≈дуарда Ўоре "Le Bouddha et sa Legende" (1885). Ѕагато м≥сц¤ (близько 70 стор.) присв¤чено буддизмов≥ ≥ в уже згадан≥й прац≥ Ћ.Ўредера "Indiens Literatur und Cultur in Historischer Entwicklung" (1887). јвтор з'¤совуЇ так≥ доктрини ≥ пон¤тт¤ будд≥йськоњ ф≥лософ≥њ, ¤к анатман, н≥рвана, сансара; особливост≥ будд≥йського ≥деалу. ‘ранко називаЇ книгу Ўредера в числ≥ своЇњ основноњ лектури .

ѕрацю ¬.ѕ.¬ас≥льЇва "Ѕуддизм: его догматы, истори¤ и литература" (1857) письменник вважав "≥нтересною, хоч вельми хаотичною" , а курс лекц≥й Iзидора «≥льбернаіл¤ "Der Buddhismus nach seiner Entstehung, Fortbildung und Verbreitung" (1891) ‘ранка ц≥лком вдовольнив: "ћожемо рекомендувати њњ вс¤кому, хто бажаЇ п≥знати головн≥ нариси ≥стор≥њ ≥ теолог≥њ тоњ рел≥г≥њ, безм≥рно важноњ в ≥стор≥њ рел≥г≥йного розвою ≥ необх≥дно потр≥бноњ дл¤ зрозум≥нн¤ многих доктрин ≥ обр¤д≥в христи¤нських" .

ѕро житт¤ Ѕудди письменник мав нагоду глибше д≥знатис¤ з книги ёл≥уса ƒутойта "Das Leben des Buddha" (1906), у ¤к≥й реконструюютьс¤ под≥њ з житт¤ •отами Ўак'¤мун≥ за пал≥йськими текстами (головним чином за "—утта-н≥патою"). Ќеодноразово звертаЇтьс¤ учений до "Ћал≥тав≥стари", санскритськоњ б≥ограф≥њ Ѕудди.

”  Ќ—ѕ, зав≥вши мову про буддизм, ‘ранко згадуЇ ≥нд≥йського цар¤ јшоку, великого прихильника ≥ покровител¤ буддизму, ¤кий "скликав до своЇњ столиц≥ Ѕенареса перший будд≥йський собор" . ѕро цар¤ јшоку ‘ранко отримав докладн≥ в≥домост≥ з монограф≥њ ≈дмунда √ард≥ "Konig Asoca. Indiens Kultur in der Blutezeit des Buddhismus" (1902). Iм'¤ цар¤ јшоки поет використав у двох своњх творах: "ѕритч≥ про правдиву варт≥сть" та "ѕритч≥ про смерть" . ¬ обох текстах јшока названий "премудрим, милосердним" ≥ показаний у надзвичайно виг≥дному св≥тл≥ ¤к ≥деал правител¤ .

« ус≥Їњ будд≥йськоњ л≥тератури ‘ранко вид≥лив дв≥ групи твор≥в, що збер≥гають, на його думку, художню варт≥сть: а) з боку рел≥г≥йного Ч "катехизм" ≥ численн≥ промови Ѕудди; б) з боку л≥тературного Ч "джатаки", тобто 630 опов≥дань про р≥зн≥ переродженн¤ Ѕудди ≥ р≥зн≥ його пригоди в тих переродженн¤х" . " атехизмом Ѕудди", про ¤кий говорить ‘ранко, переважно вважають "ƒгаммападу", зб≥рку рел≥г≥йно-ф≥лософських афоризм≥в. ¬ особист≥й б≥бл≥отец≥ ‘ранка Ї два н≥мецьких виданн¤ "ƒгаммапади": у переклад≥ ј.¬ебера (у його "Indische Streifen" (1868)) ≥ ћ.ћюллера "Das Dhammapada" (1906). ÷¤ пам'¤тка будд≥йськоњ л≥тератури стала одним ≥з джерел зб≥рки "ћ≥й Iзмарагд": у розд≥л≥ "ѕаренет≥кон" нараховуЇмо близько 20 строф, ¤к≥ Ї перекладами та адаптац≥¤ми (р≥вень трансформац≥њ тут р≥зний) "ƒгаммапади". « "ƒжатаками", про ¤к≥ згадуЇтьс¤ у  Ќ—ѕ, ‘ранко також був добре знайомий. ѕисьменник в≥дзначав: "√лаголан≥Ї притчами винайдено було в Iнд≥њ щонайменше на 500 л≥т перед ’ристом. ј притч≥в тих... набралос¤ в Iнд≥њ величезна маса. «овутьс¤ вони там джатаками" . “а не т≥льки початки притч≥, але й родов≥д новели ‘ранко виводив з будд≥йських джатак: "... п≥д впливом буддових джатак зросла обширна л≥тература коротких опов≥дань, казок, байок, новел, котр≥ перв≥сно завс≥гди мали виразну тенденц≥ю, але з часом њх битов≥ ≥ психолог≥чн≥ подробиц≥ оброблювалис¤ докладн≥ше, тенденц≥¤ бл≥дла ≥ ¤вивс¤ новий р≥д л≥тератури, незв≥сний старому греко-римському св≥тов≥, ¤вилась новела..." .

I.‘ранко користувавс¤ трьома виданн¤ми джатак: у французькому переклад≥ Ћеона ‘ера "Avadana-Gataka: 100 Legendes (Buddhiques)" (1891), рос≥йському —.ќльденбурга "Ѕуддийские легенды. „асть 1, Bhadrakalpavadana jatakamala" (1984) та англ≥йському (повному) –≥са ƒев≥дса "Buddhist birth stories or jataka tales" (1880).

 р≥м "ƒгаммапади" та "ƒжатак", ‘ранко неодноразово покликаЇтьс¤ на "—утта-н≥пату", один ≥з текст≥в будд≥йського канону. "—утта-н≥пату" складають 71 повчанн¤, де описуютьс¤ еп≥зоди з житт¤ Ѕудди, пропов≥д≥ про пересиленн¤ еіоцентризму, захланност≥, ненавист≥. Iз "—утта- н≥пати" письменник переклав (адаптував) дв≥ сутри: "Dhaniya-sutta" (у ‘ранка вона под≥лена на дв≥ частини: "ћара ≥ Ѕудда" та "Ѕагач ≥ мудрець") з н≥мецького перекладу јртура ѕфунгста "Das Sutta Nipata" (1889) та "Padhana-sutta" (у ‘ранка "ѕ≥сн¤ про високе змаганн¤") з н≥мецького перекладу ≈рнста ¬≥нд≥ша "Mara und Buddha" (1895). як в≥домо, "ƒгаммапада", "—утта-н≥пата" та "ƒжатаки" Ч шедеври будд≥йськоњ поез≥њ та прози , а, отже, ‘ранко був добре об≥знаний ≥з найважлив≥шими (у л≥тературному сенс≥) творами будд≥йського канону.

≤нд≥йський епос. ѕер≥од ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури, що настав п≥сл¤ смерт≥ Ѕудди (V ст. до н.е.), ‘ранко називаЇ ≥сторичним, вважаючи його "часом великого розвою ≥нд≥йськоњ еп≥ки" . “ак≥ ≥нд≥йськ≥ епоси, ¤к "ћахабгарата" ≥ "–ама¤на" учений згадуЇ майже у кожному своЇму огл¤д≥, що певним чином торкаЇтьс¤ питань розвитку чи нац≥ональних особливостей епос≥в св≥ту. ” зв'¤зку з проблемою особи автора та процесу створенн¤ нац≥ональних епопей ‘ранко згадуЇ "ћахабгарату" та "–ама¤ну" у таких прац¤х, ¤к "“опол¤" Ўевченка" , "Iстор≥¤ украњнськоњ л≥тератури" , "Ѕолгарськ≥ прац≥ ћ.ƒрагоманова" , "ѕро ¬арлаама ≥ …оасафа та притчу про Їдинорога" та ≥н. ¬ останн≥й прац≥ учений наводить з "ћахабгарати" вар≥анти до анал≥зованоњ ним притч≥ про Їдинорога . Ўироке знайомство з текстом "ћахабгарати" та науковою л≥тературою про нењ дозволило ‘ранков≥ оперувати матер≥алом епосу у своњх наукових досл≥дженн¤х та висловлювати власн≥ судженн¤ про поетику цього твору. “ак, в≥н на основ≥ в≥домоњ йому ≥ндолог≥чноњ л≥тератури в≥дкидаЇ думку ј.•ольцмана з прац≥ "Zur Geschichte und Kritik des Mahabharata" (1892) про будд≥йську композиц≥ю "ћахабгарати", оск≥льки це йде "врозр≥з з багатьма л≥тературно- ≥сторичними еп≥граф≥чними св≥дченн¤ми" , посилаючись на студ≥ю •.Ѕюлера "—ontributions to the history of the Mahabharata" (1890).

¬исловлюючись про композиц≥ю твор≥в ≥нд≥йського епосу, учений твердив, що "ћахабгарата" ≥ "–ама¤на", "кр≥м чисто еп≥чного зм≥сту, м≥ст¤ть у соб≥ найр≥зноман≥тн≥шу масу поучительного, догматичного та морал≥зац≥йного матер≥алу. “а й сама еп≥чна канва поем раз у раз перериваЇтьс¤ б≥льшими або меншими еп≥зодами, що сам≥ собою твор¤ть ≥нод≥ окрем≥ поеми" . јналог≥чн≥ судженн¤ висловив у своњй ірунтовн≥й прац≥ "ƒревнеиндийский эпос: √енезис и типологи¤" (1974) в≥домий ≥ндолог ѕ.•р≥нцер: "—еред композиц≥йних особливостей давньо≥нд≥йського епосу одна з найсуттЇв≥ших та найб≥льш очевидних Ч велика к≥льк≥сть найр≥зноман≥тн≥ших вставних еп≥зод≥в р≥зного зм≥сту ≥ обс¤гу , ≥нод≥ ¤кось пов'¤заних з основною опов≥ддю, але часто таких, що не мають до нењ жодного в≥дношенн¤" .

ѕро час створенн¤ "ћахабгарати" ‘ранко писав, що вона "зложилас¤ не вчасн≥ше, ¤к коло р. 300 по ’ристу" , хоча "њњ початки с¤гають безпосередньо до найдавн≥шоњ епохи" . —учасн≥ досл≥дники за багатьма непр¤мими даними вважають, що письмова ф≥ксац≥¤ епопењ не могла статис¤ ран≥ше к≥н. III ст. н.е. , хоча "найдавн≥ша хронолог≥чна межа "ћахабгарати" пов'¤зана з культурою с≥роњ розписноњ керам≥ки ≥ припадаЇ приблизно на ’I-’ ст. до н.е." . “аким чином, думки, висловлен≥ ‘ранком щодо хронолог≥њ давньо≥нд≥йського епосу, повн≥стю зб≥гаютьс¤ з сучасними даними.

як в≥домо, ‘ранко зд≥йснив спробу ознайомити украњнського читача з текстом епопењ, переклавши украњнською мовою так≥ еп≥зоди з "ћахабгарати", ¤к "ћану ≥ потопа св≥та" (јрань¤капарва, 185-189); "—унд ≥ ”пасунд" (јд≥парва, 201-203); "—акунтала" (јд≥парва, 62- 67); "—мерть √≥д≥мба" (јд≥парва, 139-142).

I.‘ранко мав у своЇму розпор¤дженн≥ тексти "ћахабгарати" в англ≥йському, н≥мецькому, французькому, польському та рос≥йському перекладах. Ќайб≥льшим з цих видань Ї англ≥йський прозовий переклад ћ.ƒатта "Mahabharata. A prose English translation of the Mahabharata" (1896), що м≥стить перш≥ чотири книги великого епосу. Iнш≥ виданн¤ включають лише окрем≥ еп≥зоди з "ћахабгарати": ‘.Ѕоппа "Ardschuna's Reise zu Indra's Himmel" (1868); ј.√офера" Indische Gedichte in deutschen Nachbildungen" (1844); ѕ.≈.‘уко "Sakountala" (1894); ј.Ћаніа "Nal i Damajanti" (1906); √. оссовича "Ќаль и ƒама¤нти" (1851), а також два н≥мецьких переклади "Ѕгаіаваді≥ти" (1870, 1897) ("ћахабгарата", кн.6) Ц ф≥лософськоњ поеми, що опов≥даЇ науку йоги.

”  Ќ—ѕ ‘ранко залишив поза увагою значний пласт в≥домоњ йому ≥нд≥йськоњ л≥тератури, представлений такими народними книгами байок, новел та опов≥дань, ¤к "ѕанчатантра", "Ўукасаптат≥", "¬еталапанчав≥ншат≥", "¬≥крамачар≥та", "—≥нхасанадватр≥ншат≥" (ус≥ Ч к≥нець I тис. н.е.). —початку письменник ознайомивс¤ з "ѕанчатантрою". ÷ей тв≥р у переклад≥ ≥ з передмовою “.Ѕенфе¤ , основоположника м≥ірац≥йноњ теор≥њ, в≥д≥грав особливу роль у творчост≥ ‘ранка. ”чений погоджувавс¤ з ЅенфеЇм (не абсолютизуючи його теор≥њ) у тому, що б≥льш≥сть казкового матер≥алу, що приходить з≥ —ходу на «ах≥д, маЇ своЇ джерело в Iнд≥њ. ѕ≥зн≥ше письменник припускав, що Iнд≥¤ також Ї посередником, оск≥льки багато казкових мотив≥в ≥ сюжет≥в знайдено в ™гипт≥, ≥ то у такий час, коли не можна припустити запозиченн¤ з Iнд≥њ в ™гипет .

¬ступ Ѕенфе¤ до "ѕанчатантри" ‘ранко називав "в≥домим", "епохальним", "знаменитим", "класичним" ≥ загалом посилавс¤ на нього б≥льш ¤к у тринадц¤ти своњх прац¤х близько 20 раз≥в.  р≥м виданн¤ Ѕенфе¤, ‘ранко користувавс¤ ≥ перекладом Ћ.‘р≥тце "Pantschatantra" (1884). ” своњй студ≥њ "ѕритча про сл≥пц¤ ≥ хромц¤" учений наводить ≥з 5-њ книги "ѕанчатантри" мотив про сп≥впрацю сл≥пого ≥ горбатого, ¤к один ≥з вар≥ант≥в досл≥джуваноњ ним притч≥. Iз "ѕанчатантри" ‘ранко адаптував дл¤ д≥тей п'¤ть казок, що друкувалис¤ у зб≥рц≥ " оли ще зв≥р≥ говорили" (1903).

ѕеред 1891 р. з ≥ншими народними ≥нд≥йськими текстами письменник був ще не знайомий. ” лист≥ до ƒрагоманова читаЇмо: "“епер цитуЇте ¬и зб≥рник —омадеви, чи там "Ћав≥тав≥стару", чи "Sinhasanadvatrincati", чи що-небудь таке, ≥ кожному з боку цитати т≥ ¤вл¤ютьс¤ ¤к≥сь случайн≥, вихоплен≥ мовби навгад" . “а ‘ранко зац≥кавивс¤ цими зб≥рниками дл¤ своЇњ науковоњ роботи, бо: "знаючи ближче становище тих д≥л в л≥тератур≥ ≥нд≥йськ≥й, ми зрозум≥ли б, дл¤ чого ≥менно в них Ї та криниц¤, з ¤коњ б≥гають пити ¬еселовськ≥, Ћ≥брехти ≥ др." . ”же через р≥к, працюючи у ¬≥дн≥ над докторською дисертац≥Їю, учений ознайомивс¤ ≥з текстами згаданих твор≥в. “ак, у монограф≥њ "¬арлаам ≥ …оасаф" (1897) ‘ранко висловлюЇ думку про те, що перв≥сно роман про ¬арлаама "повн≥стю наближавс¤ до типу вс≥х под≥бних твор≥в, що виникли в Iнд≥њ п≥д будд≥йським впливом ≥ ¤к≥ мандрували зв≥дт≥ль на «ах≥д, ¤к "ѕанчатантра", Vetalapancavincati, Sinhasanadvatrincati, Vikramacaritam, Cucasaptati ≥ т.д." . ‘ранко влучно характеризував композиц≥йн≥ принципи, за ¤кими створен≥ вказан≥ твори Ц прийоми обрамленн¤ та нанизуючоњ побудови . ”чений писав: "Ѕ≥льш або менш ц≥каве, але саме по соб≥ досить б≥дне рамове опов≥данн¤, ¤ке пот≥м пост≥йно включало нов≥ опов≥данн¤, що, з свого боку, мали також вставлен≥ опов≥данн¤, Ч ось схема т≥Їњ ≥нд≥йськоњ композиц≥њ" . ¬ особист≥й б≥бл≥отец≥ ‘ранка збер≥гаютьс¤ тексти: "Ўукасаптат≥" Ч у н≥мецькому переклад≥ –.Ўм≥дта "Die Cukasaptati" (1894); "¬еталапанчав≥ншат≥" Ч у н≥мецькому переклад≥ ј.Ћюбера "Der Vetalapangavincati" (1875); —≥нхасанадватр≥ншат≥ Ч у французькому переклад≥ Ћ.‘ера "Contes indiens: Les trente deux recits du Trone (Batris-sinhasan) (1883). –ешта тексту  Ќ—ѕ повн≥стю присв¤чена пуранам. ‘ранко по¤снюЇ значенн¤ слова "пурана" (старе опов≥данн¤), називаЇ њх характерн≥ ознаки, коротко висв≥тлюЇ зм≥ст ус≥х в≥с≥мнадц¤ти пуран.

÷¤ частина  Ќ—ѕ несамост≥йна ≥ маЇ пр¤м≥ текстуальн≥ запозиченн¤ з праць ћ.¬≥нтерн≥ца та ≈.–≥да. ‘ранкова роль пол¤гала тут у в≥дбор≥ тих чи ≥нших уривк≥в дл¤ нарису. Ќаприклад:

‘ р а н к о: —лово Ч "пурана" Ч "се скороченн¤ старого вислову "puranam akhyanam", що значило "старе опов≥данн¤". ѕро так≥ опов≥данн¤ згадуЇ вже найп≥зн≥ша веда Ч јтхарваведа. „аст≥ше згадують про них сутри з будд≥йського часу .

¬ ≥ н т е р н ≥ ц: Das Wort "Purana" bedeutet wohl ursprunglich nichts anderes als puranam akhyanam, d.h. "alte Erzahlung..." Hingegen ist moglicherweise schon an bestimmte Werke gedacht, wenn im Atharvaveda neben den vier Vedas auch "das Purana" aufgezahlt wird .

Ќев≥домо, чи був ‘ранко знайомий ≥з текстами ус≥х характеризованих ним пуран, але з двома ≥з них Ч "ћарканде¤-пураною" та "Ѕгаіавата-пураною" Ч був об≥знаний напевне. « "ћарканде¤-пурани" письменник переклав уривок "÷ар ¬ипащит у пекл≥" за н≥мецьким текстом ‘.–юккерта "Der gute Konig in der Holle" (1858), а за мотивами сюжету про цар¤ √ар≥шчандру написав легенду "÷ар ≥ аскет" за н≥мецьким текстом ‘.–юккерта "Die Sage von Konig Hariscandra" (1859).  р≥м того, ‘ранко користувавс¤ ≥ повним текстом "ћарканде¤- пурани" у прозовому англ≥йському переклад≥ ≈.ѕардж≥тера "Markandeya-Purana" (1904), за ¤ким робив п≥др¤дник дл¤ виданн¤ "÷ар ≥ аскет. Iнд≥йська легенда" (1910). ”ривки з "Ѕгаіавата-пурани" м≥ст¤тьс¤ у виданн≥ "Legendes morales de L'Inde" (1901), що збер≥гаЇтьс¤ в особист≥й б≥бл≥отец≥ ‘ранка.

 ал≥даса, —омадева,  шемендра. ¬исв≥тленн¤м зм≥сту пуран  Ќ—ѕ завершуЇтьс¤. ‘ранко не згадав у ньому ще про к≥лькох ≥нд≥йських санскритських письменник≥в, з творами ¤ких був об≥знаний. —еред таких письменник≥в Ч  ал≥даса, за словами ‘ранка, "ч≥льний писатель ≥нд≥йський". …ого творч≥сть досл≥дники вважають вершиною класичноњ санскритськоњ поез≥њ . ѕро  ал≥дасу, кр≥м його поем ("ѕори року", "–≥д –аігу", "Ќародженн¤  умари", "’мара-в≥стун") та драм ("ћал¤в≥ка ≥ јін≥м≥тра", "Ўакунтала") н≥чого не в≥домо. «а к≥лькома непр¤мими даними, ¤к указують сучасн≥ вчен≥, "час житт¤  ал≥даси визначаЇтьс¤ десь м≥ж I ст. до н.е. та VI ст. н.е." . “акоњ ж думки дотримувавс¤ ≥ ‘ранко, коли писав, що стосовно датуванн¤ житт¤  ал≥даси "ми хитаЇмос¤ в хронолог≥њ о 100-400 л≥т" . «а ≥нд≥йською традиц≥Їю,  ал≥даса жив у першому стол≥тт≥ до нашоњ ери . ”  Ќ—ѕ ≥м'¤  ал≥даси ф≥гуруЇ лише принаг≥дно, у компаративному аспект≥. ‘ранко, характеризуючи "ѕадма-пурану", зазначаЇ: "ѕри згадц≥ про корол¤ Ѕгарату пом≥щено опов≥данн¤ про —акунталу, в≥дм≥нне в≥д того, що м≥ститьс¤ в "ћахабгарат≥", а ближче до того, ¤ке драматизував  ал≥даса" . « "Ўакунталою"  ал≥даси ‘ранко ознайомивс¤ ще перед 1891 р. ¬ лист≥ до ƒрагоманова учений писав з приводу одного будд≥йського мотиву: "ўо се тема також будд≥йська, ¤ не сумн≥ваюс¤: щось под≥бне лежить в основ≥ "—акунтали"  ал≥даси" .

¬ особист≥й б≥бл≥отец≥ ‘ранка Ї виданн¤ двох твор≥в  ал≥даси: "Ўакунтали" Ч у н≥мецькому переклад≥ ≈.ћайЇра "Sakuntala. Ein indisches Schauspiel" та "’мари-в≥стун" Ч у н≥мецькому переклад≥ Ѕ.√≥рзел¤ "Meghaduta oder der Workenbote: Ein lyrisches Gedicht" (1846). ” наукових досл≥дженн¤х ‘ранка знаходимо посиланн¤ ≥ на ≥ншого видатного письменника Iнд≥њ Ч —омадеву, автора " атгасар≥тсаіари" (’I ст.). «'¤совуючи символ≥зм одн≥Їњ будд≥йськоњ притч≥, учений писав: "... велетенська ж≥нка, ¤ка своњми руками обн¤ла весь л≥с, нагадуЇ под≥бн≥ гротескн≥ створ≥нн¤ неприборканоњ фантаз≥њ у —омадеви та ≥нших п≥зн≥ших письменник≥в" . Iз текстом " атгасар≥тсаіари" ‘ранко знайомивс¤ за першим повним виданн¤м √.Ѕрокгауза, оск≥льки посилаЇтьс¤ на передмову саме до цього перекладу . ’оча у б≥бл≥отец≥ ‘ранка знаходимо й ≥нше виданн¤ " атгасар≥тсаіари" у н≥мецькому переклад≥ та з передмовою ….√ертел¤ п≥д назвою "Bunte Geschichte vom Himalaja: Novellen, Schwanke und Marchen" (1903). ” ‘ранковому "¬арлаам ≥ …оасаф≥" (1897) згадуЇтьс¤ також ≥м'¤ поета  шемендри (’I ст.), автора "Ѕр≥хаткатгаманджар≥". Ќавод¤чи еп≥зод про брахмана ƒжаваткарму з "ћахабгарати", учений зазначав: " ашм≥рський поет  шемендра, ¤кий в к≥нц≥ I ст. н.е. виготовив уривок з "ћахабгарати", цього еп≥зоду, здаЇтьс¤, не знав" . “ут ‘ранко покликаЇтьс¤ на працю •.Ѕюлера "Contribution to the History of the Mahabharata" (1890). ¬ ≥нш≥й своњй розв≥дц≥ Ч "ѕритч≥ про сл≥пц¤ ≥ хромц¤" (1906) Ч письменник вказуЇ, "що у зб≥рц≥  шемендри п≥д заголовком "Ѕр≥хаткатаманджар≥"... м≥ститьс¤ також вит¤г ≥з "ѕанчантантри" в так≥й форм≥, ¤к вона читалас¤ б≥льше-менше в перш≥м в≥ц≥ нашоњ ери" . ” цьому раз≥ ‘ранко посилаЇтьс¤ на працю першого польського ≥ндолога Ћ.ћаньковського "Der Auszug aus dem Pancatantra in Kschemendras Brihatkathamanjari" (1892).

Ќаша реконструкц≥¤. ¬икористовуючи ‘ранков≥ у¤вленн¤ про пер≥одизац≥ю ≥нд≥йського письменства, загальну картину ≥стор≥њ ≥нд≥йськоњ л≥тератури, в≥домоњ ученому, можна представити таким чином:
I. „аси до≥сторичн≥ (XXV ст. до н.е. Ч V ст. н.е.):
1. ¬едичний пер≥од: "–≥іведа", "яджурведа", "—ама-веда", "јтхарваведа".
2. ѕ≥сл¤ведичний пер≥од: "Ѕрахмани", "јрань¤ки", "”пан≥шади", "—утри".
II. „аси ≥сторичн≥ (V ст. н.е. Ч XI ст. н.е.):
1. Ѕуддизм: "“≥п≥така" ("—утта-н≥пата", "ƒгамма-пада", "ƒжатаки"), "Ћал≥в≥стара".
2. ≈пос: "ћахабгарата", "–ама¤на", "ћарканде¤-пурана", "Ѕгаіавата-пурана".
3.  ал≥даса: "Ўакунтала", "ћеігадута".
4. Ќародний епос: "ѕанчатантра", "Ўукасаптат≥", "¬етала-панчав≥ншат≥",
"¬≥крамачар≥та","—≥нхсана-дватр≥ншат≥".
5. —омадева: " атгасар≥тсаіара".
6.  шемендра: "Ѕр≥хаткатгаманджар≥".

ѕисьменники, не згадан≥ ‘ранком. Iз тих ≥нд≥йських письменник≥в, творч≥сть ¤ких сьогодн≥ широко висв≥тлюЇтьс¤ в огл¤дах, п≥дручниках та курсах лекц≥й, ‘ранко жодного разу не згадав драматурга Ѕгасу (час житт¤ нев≥домий); поета-л≥рика Ѕгартр≥хар≥ (VII ст.); засновника ≥нд≥йського класичного роману ƒанд≥на (VII ст.), тв≥р ¤кого "ƒашакумарачар≥та" перекладав ѕ.–≥ттер; драматурга Ѕгавабгут≥ (VIII ст.), досл≥джуваного ћ. алиновичем. «вичайно, ‘ранко виражав стан розвитку сучасноњ йому ≥ндолог≥чноњ науки. “вори Ѕгаси, наприклад, до 1915 р. нав≥ть не були в≥домими . ј б≥ограф≥чн≥ в≥домост≥ про цього письменника дос≥ залишаютьс¤ таЇмницею.

ќтож, ‘ранко в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ був знайомий б≥льш ¤к ≥з 150 ≥ндолог≥чними джерелами Ч н≥мецькою, англ≥йською, французькою, польською, рос≥йською мовами Ч близько 100 њх збер≥гаЇтьс¤ дос≥ в особист≥й б≥бл≥отец≥ письменника.

’арактер ‘ранковоњ натури та д≥¤льност≥ вимагав в≥д просв≥тител¤ широкоњ по≥нформованост≥ в ус≥х галуз¤х людського знанн¤. ” коло поетових зац≥кавлень ув≥йшла й ≥ндолог≥¤. Ѕ≥лецький ќ.I. ‘ранко й ≥нд≥йська л≥тература // —лово про великого  амен¤ра: ” 2 т. Ч  ., 1956. Ч “. 1. Ч —. 496. Ўа¤н ¬. ƒо питанн¤ сюжету, генези ≥ ориг≥нальности ‘ранкового твору "‘арбований лис" // ¬извольний шл¤х. Ч Ћондон, 1966. Ч  н. 5. Ч —. 582. Ќадель ’.—. »ндологи¤ в ’арьковском университете за полтора века // Ќароды јзии и јфрики. Ч ћ., 1964. Ч є 2. Ч —. 169. “ам само. Ч —. 169. «инухов ј. Ётюды о масонстве // Ётюды о масонстве. Ч ’., 1994. Ч —.143. Ќадель ’.—. »ндологи¤ в ’арьковском университете за полтора века. Ч —. 169. ћаксимович ћ.я. —обрание сочинений: ¬ 3 т. Ч  ., 1880. Ч “. 3. Ч —.282.  овал≥вський ј. ¬ивченн¤ —ходу в ’арк≥вському ун≥верситет≥ та ’арков≥ у XVIII-XX в≥ках // јнтолог≥¤ л≥тератур —ходу. Ч ’., 1961. Ч —. 102. Ћунин ћ. »нди¤: ¬згл¤д на жизнь индостанского народа // ∆урнал министерства народного просвещени¤. Ч —ѕб., 1837. Ч є 7. Ч —. 15. “ам само. Ч —. 21. “ам само. Ч —. 74. Ћунин ћ. ¬згл¤д на историю древних народов ¬остока // ћосквит¤нин. Ч ћ., 1842. Ч „.IV. Ч є 8. Ч —. 104-147.  овал≥вський ј. ¬ивченн¤ —ходу в ’арк≥вському ун≥верситет≥ та ’арков≥ у XVIII-XX в≥ках. Ч —. 33. —резневский ».». ќбщие основани¤ «енд-јвесты // “елескоп. Ч ћ., 1835. Ч „. XXVIII. Ч —. 519-526.  остомаров Ќ.». —лав¤нска¤ мифологи¤ // ћ.I. остомаров. —лов'¤нська м≥фолог≥¤. Ч  ., 1994. Ч —. 202. “ам само. Ч —. 202. “ам само. Ч —. 215. “ам само. Ч —. 242. “ам само. Ч —. 217. √оловацкий я.‘. ќчерк слав¤нского баснослови¤ или мифологии. Ч Ћьвов, 1860. Ч —. 108. Ќадель ’.—. »ндологи¤ в ’арьковском университете за полтора века. Ч —. 170. ћуратов ј.Ѕ. “еоретическа¤ поэтика ј.ј.ѕотебни // ј.ј.ѕотебн¤. “еоретическа¤ поэтика. Ч ћ., 1990. Ч —. 8. ћейзерска¤ “.—. —анскритска¤ теори¤ суггестии в контексте трактата ».‘ранко "Iз секрет≥в поетичноњ творчост≥" // Iван ‘ранко ≥ св≥това культура: ” 3 т. Ч  ., 1989. Ч “. 1. Ч —. 28-29. ”рсу ƒ. « ≥стор≥њ сходознавства на п≥вдн≥ ”крањни // —х≥дний св≥т. Ч  ., 1994. Ч є 1-2. Ч —. 139. ƒрагоманов ћ.ѕ. —лав¤нськ≥ опов≥дан¤ про пожертвуванЇ власноњ дитини // «аписки Ќ“Ў. Ч Ћьв≥в, 1906. Ч “. VII. Ч —. 180. “ам само. Ч —. 176. ƒрагоманов ћ.ѕ. Ѕудд≥йськ≥ початки "—лова" le Dit de l'empereur Coustant ≥ њх риси у слов'¤нському фольклор≥ // «аписки Ќ“Ў. Ч Ћьв≥в, 1906. Ч “.VII. Ч —. 185. ƒрагоманов ћ.ѕ. —лав¤нськ≥ опов≥дан¤ про народини  онстантина ¬еликого // «аписки Ќ“Ў. Ч Ћьв≥в, 1906. Ч “. VII. Ч —. 247. “. 46 (2). Ч —. 24-42. ƒовгич ¬. ”крањна Ч прав≥тчина индоЇвропейц≥в //  осмос ƒревньоњ ”крањни. “рип≥лл¤ Ч “ро¤нь: ћ≥толог≥¤. ‘≥лософ≥¤. ≈тногенез. Ч  .. 1992. Ч —. 7-8. “. 30 Ч —. 261. Ќадель ’.—. »ндологи¤ в ’арьковском университете за полтора века. Ч —. 171. “. 8 Ч —. 571-582. ќвс¤нико- уликовский ƒ.Ќ. –елиги¤ индусов в эпоху ¬ед // »збранные труды русских индологов-филологов. Ч ћ., 1962. Ч —. 147-148. ”крањнка Ћес¤. ѕерв≥сн≥ ар≥йц≥ //  осмос ƒревньоњ ”крањни. Ч  ., 1992. ”крањнка Ћес¤. ƒв≥ молитви вед≥йських час≥в //  осмос ƒревньоњ ”крањни. Ч  ., 1992. ‘ер Ћ. Ѕудда ≥ буддизм / ѕер. з франц. I.‘ранка // ∆итЇ ≥ слово. Ч Ћьв≥в, 1894. Ч є 1. Ч —. 75-93; є 2. —умцов Ќ.‘. јнекдоты о глупцах // —борник ’арьковского историко-филологического общества. Ч ’., 1899. Ч “. II. Ч —. 131-132. “. 30 Ч —. 541-658. ќвс¤нико- уликовский ƒ.Ќ. ќтзыв о сочинении ѕ.√.–иттера "–азбор гимнов –иг-¬еды, посв¤щенных богу ¬ишну" // «аписки ’арьковского ун- та. Ч ’., 1893. Ч  н. 2. Ч —. 36-37. ƒандин. ѕохождени¤ дес¤ти юношей. ƒревнеиндийский роман / ѕер. с санскрита ѕ.–иттера // —х≥дний св≥т. Ч ’., 1927. Ч є 1. Ч —.155-181; —х≥дний св≥т. Ч ’., 1927. Ч є 2. –иттер ѕ.√. „то такое санскрит? // «аписки ’арьковского ун-та. Ч ’., 1900. Ч  н. 2.  алидаса. ќблако-вестник / ѕер. с санскрита ѕ.–иттера // —борник ’арьковского историко-филологического общества. Ч ’., 1913. Ч “. XXI. –иттер ѕ.√.  алидаса, его врем¤ и произведени¤ // »збранные труды русских индологов-филологов. Ч ћ., 1962. Ч —. 217-227. ‘ранко I. ÷ар ≥ аскет: ≥нд≥йська легенда. Ч Ћьв≥в, 1910. Ч C. 6-20.  ал≥даса. Ў¤кунтала. ’мара-в≥стун / ѕерекл. з санскриту √.’откевича та ѕ.–≥ттера. Ч  ., 1958. √олоси —тародавньоњ Iнд≥њ: јнтолог≥¤ давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури / ѕерекл. з санскриту ѕ.–≥ттера. Ч  ., 1982. “ам само. ѕолотнюк я. —ходознавство у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ // —х≥дний св≥т. Ч  ., 1993. Ч є 2. Ч —.125.  алинович ћ.я. ѕрирода и быт в древнеиндийской драме. Ч  ., 1916. Ч —. 36. “. 31. Ч —. 79.  алинович ћ.я. Ѕхавабхути Ўрикантха. Ч  ., 1918. Ч —. 18.  алинович ћ.я.  онцентри ≥нд≥йського св≥тогл¤ду // Ћ≥тература, I. Ч  ., 1928. Ч —. 91. ∆луктенко ё.ќ. ћихайло якович  алинович. Ч  ., 1991. Ч —. 39. ѕрем „анд. —авт / ѕер. з санскриту ќ.Ѕаранникова // „ервоний шл¤х. Ч  ., 1926. Ч є 1. Ѕаранников ј.ѕ. »зобразительные средства индийской поэзии. Ч Ћ., 1947. Ч —. 18. “ам само. Ч Ћ., 1947. Ч —. 19. “ам само. Ч —. 22. “. 46 (2) Ч —. 32. Ѕаранников ј.ѕ. »зобразительные средства индийской поэзии. Ч —. 7-8. “ам само. Ч —. 8.  ал≥даса. Ў¤кунтала. ’мара-в≥стун / ѕерекл. з санскриту √.’откевича та ѕ.–≥ттера. Ч  ., 1958. √олоси —тародавньоњ Iнд≥њ: јнтолог≥¤ давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури / ѕерекл. з санскриту ѕ.–≥ттера. Ч  ., 1982. Ѕ≥лецький ќ.I. ‘ранко й ≥нд≥йська л≥тература // —лово про великого  амен¤ра: ” 2 т. Ч  ., 1956. Ч “. 1. ѕолотнюк я. —ходознавство у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. Ч —. 129. ¬.‘урн≥ка. Iнд≥йська Ўевченк≥ана // ƒн≥про. Ч 1985. Ч є 3; ¬.‘урн≥ка. ћахакав≥ “арас // Ћ≥тературна ”крањна. Ч 1987. Ч 12 березн¤; ќ.«айченко. Iнд≥йська Ўевченк≥ана //  ультура ≥ житт¤. Ч 1987. Ч 8 березн¤; Ћ.«≥нчук, ¬.‘урн≥ка. "Ќаймичка" п≥д ≥нд≥йським небом // Ћ≥тературна ”крањна. Ч 1987. Ч 1 с≥чн¤. ÷ар≥вна з  анакапур≥. —ередньов≥чна ≥нд≥йська новела / ѕер. з санскриту I.—еребр¤кова та “.Iваненко. Ч  ., 1991. «б≥рник. ѕанчатантра. Ўукасаптат≥ / ѕерекл. з санскриту I.—еребр¤кова. Ч  ., 1988. “. 21. Ч —. 326. “. 14. Ч —. 371. “. 13. Ч —. 106-109. “. 48. Ч —. 366. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч  ., 1928. Ч —. 150. “. 21. Ч —. 328. “. 21. Ч —. 326. “. 49. Ч —. 423-424. “. 30. Ч —. 534-538. “. 8. Ч —. 105. “. 8. Ч —. 100-105. “. 32. Ч —. 371. “. 26. Ч —. 271. “. 26. Ч —. 279. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч —. 87. “ам само. “ам само. “. 29. Ч —. 32. ƒрагоманов ћ.ѕ. —лав¤нськ≥ опов≥дан¤ про народини  онстантина ¬еликого // «аписки Ќ“Ў. Ч Ћьв≥в, 1906. Ч “.VII. Ч —. 247. “. 43. Ч —. 352. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч —. 356. “. 49. Ч —. 292. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч —. 360. “. 28. Ч —. 295. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч —. 380. “. 29. Ч —. 421. Weber A. Buddhismus // Indische Streifen von Albreht Weber. Ч Berlin, 1868. Ч Bd.1. ƒрагоманов ћ.ѕ. —лав¤нськ≥ опов≥дан¤ про народини  онстантина ¬еликого // «аписки Ќ“Ў. Ч Ћьв≥в, 1906. Ч “.VII. “. 49. Ч —. 272. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч  ., 1928. Ч —. 343. “. 49. Ч —. 272-273. “. 49. Ч —. 257. “ам само. Ч —. 429. “ам само. Ч —. 429-430. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч  ., 1928. Ч —.137. “ам само. Ч —. 264. “ам само. Ч —. 335. “ам само. Ч —. 429. “ам само. “. 49. Ч —. 371. Ћистуванн¤ I.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова. Ч —. 399. ” прац≥ I.ѕ.ћ≥наЇва "ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы", ¤кою часто користувавс¤ ‘ранко, читаЇмо: "Ўирокий гуман≥зм та висока ≥дейна моральн≥сть, що пропов≥дуютьс¤ майже на кожн≥й стор≥нц≥ будд≥йського канона, надають цим пам'¤тникам загальнолюдського, не лише ≥нд≥йського значенн¤". “. 38. Ч —. 471. “. 46 (2). Ч —. 35-36. “. 48. Ч —. 511. “. 46 (2). Ч —. 33. “. 46 (2). Ч —. 32-33. Winternitz M. Geschichte der indischen Literatur. Ч Leipzig, 1908. Ч Bd.1. Ч S. 26. —еребр¤ный —.ƒ. ќ некоторых аспектах пон¤тий "автор" и "авторство" в истории индийских литератур // Ћитература и культура »ндии. Ч ћ., 1979. Ч —. 152. “ам само. Ч —. 170. “. 38. Ч —. 472. ћинаев ».ѕ. ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы. Ч —. 122. Weber A. Akademische Vorlesungen uber indische Literaturgeschichte. Ч Berlin, 1852. Ц 285 S. Schroeder L. Indiens Literatur und Cultur in historischer Entwicklung. Ч Leipzig, 1887. Reed E. Hindu Literatur or ancient books of India. Ц Chicago. Ц 1891. Ц 410 P. Winternitz M. Geschichte der indischen Literatur. Ч Leipzig, 1908. Ч Bd.1. Weber A. Akademische Vorlesungen uber indische Literaturgeschichte. Ч Berlin, 1852. Ч S. 5-6. Ёрман ¬.√. ќчерк истории ведийской литературы. Ч ћ., 1980. Ч —. 32. Schroeder L. Indiens Literatur und Cultur in historischer Entwicklung. Ч Leipzig, 1887. Ч S. 291. ћинаев ».ѕ. ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы. Ч —.122. Ёрман ¬.√. ќчерк истории ведийской литературы. Ч ћ., 1980. Ч —. 30. “ам само. Ц —. 30. “. 38. Ч —. 471. “. 38. Ч —. 472. “. 38. Ч —. 472. “. 38. Ч —. 472. “. 38. Ч —. 472. ћинаев ».ѕ. ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы. Ч —.123. “ам само. Ч —.126. “. 39. Ч —. 127. “. 33. Ч —. 419. ≈лизаренкова “.я. "–игведа" Ч великое начало индийской литературы и культуры // –игведа. ћандалы I-IV. Ч ћ., 1989. Ч —.436. “. 38. Ч —. 472. ћинаев ».ѕ. ќчерк важнейших пам¤тников санскритской литературы. Ч —. 123. “. 38. Ч —. 472. “. 30. Ч —. 526. “. 38. Ч —. 527. “. 30. Ч —. 523. “. 30. Ч —. 472. ‘ер Ћ. Ѕудда ≥ буддизм / ѕер. з франц. I.‘ранка // ∆итЇ ≥ слово. Ч Ћьв≥в, 1894. Ч є 1. Ч —.75-93. “. 30. Ч —. 472. Hardy E. Der Buddhismus nach Pali-Werken. Ч Munster i W., 1890. Ч S. 131. “. 1. Ч —. 485. “. 49. Ч —. 257. “. 46 (2). Ч —. 104-105. “. 38. Ч —. 472. “. 2. Ч —. 223; 218. “. 2. Ч —. 223-224; 217-218 “. 38. Ч —. 473. “. 46 (2). Ч —. 35. “. 46 (2). Ч —. 36. “опоров ¬.Ќ. ƒхаммапада и буддийска¤ литература // ƒхаммапада. Ч ћ., 1960. Ч —. 25. “. 38. Ч —. 473. “. 28. Ч —. 77. “. 40. Ч —. 16. “. 46 (2). Ч —. 32. “. 30. Ч —. 613. “. 30. Ч —. 611. “. 30. Ч —. 613. “. 38. Ч —. 473. √ринцер ѕ.ј. ƒревнеиндийский эпос: √енезис и типологи¤. Ч —. 115. “. 38. Ч —. 473. “. 38. Ч —. 473. √ринцер ѕ.ј. ƒревнеиндийский эпос: √енезис и типологи¤. Ч —. 139. ¬асильков я.¬. "ћахабхарата" как исторический источник // Ќароды јзии и јфрики. Ч ћ., 1982. Ч —. 56. Pantschatantra: Funf Bucher indischer Fabeln, Marchen und Erzahlungen / Aus dem Sanskrit ubersetzt von Th.Benfey. Ч Leipzig, 1859. Ч Bd.1. Ч 611 S. “. 4. Ч —. 60. “. 49. Ч —. 273. “. 49. Ч —. 273. “. 30. Ч —. 593. √ринцер ѕ.ј. —анскритска¤ обрамленна¤ повесть // »ндийска¤ средневекова¤ повествовательна¤ проза. Ч ћ., 1982. Ч —. 4-5. “. 30. Ч —. 593. “. 38. Ч —. 474. Winternitz M. Geschichte der indischen Literatur. Ч S. 441. Ёрман ¬.√.  алидаса. Ч ћ., 1976. Ч —. 12. “ам само. “. 46 (2). Ч —. 32. Ёрман ¬.√.  алидаса. Ч —. 12. “. 38. Ч —. 475. “. 49. Ч —. 291-292. “. 30. Ч —. 611. Somadewa. Die Mahrchensammlung / Aus dem Sanskrit ubersetzt von H.Brockhaus. Ч Leipzig, 1843. Ч Bd.2. “. 30. Ч —. 613. “. 39. Ч —. 323. —еребр¤ков ».ƒ. ќчерки древнеиндийской литературы. Ч ћ., 1971. Ч —. 117.