≤стор≥¤ ”крањни

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ” –јѓЌ—№ ќ√ќ E“Ќќ—”

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ” –јѓЌ—№ ќ√ќ E“Ќќ—”
≥лькатис¤чол≥тн¤ безперервна традиц≥¤
густонаселеноњ
ѕра-”крањни... даЇ сучасним украњнц¤м доказ
непорушност≥
волод≥нн¤ своЇю землею упродовж тис¤чол≥ть.
“реба визволитис¤ в≥д змови ≥сторик≥в.
ёр≥й Ћипа

≈тногенез (в≥д грецького етнос Ч народ ≥ генезис Ч походженн¤) Ч тривалий процес утворенн¤ ≥ розвитку племен≥, народу, нац≥њ. ¬ивченн¤ процес≥в етногенезу повинно спиратис¤ на комплексне використанн¤ даних багатьох наук: ≥стор≥њ, мовознавства, етнограф≥њ, антрополог≥њ, археолог≥њ. ††††††† „и можемо ми вважати, що племена, ¤к≥ засел¤ли прабатьк≥вщину словТ¤н, були прасловТ¤нськими? ѕрот¤гом стол≥ть одн≥ племена зм≥нювали чи вит≥сн¤ли ≥нших, асим≥лювалис¤, один етнос переливавс¤ в ≥нший Ч ск≥фи, гуни, сармати, словТ¤ни, половц≥, татари та ≥нш≥ брали участь у етногенез≥ украњнц≥в. «вичайно, людн≥сть ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ не була етн≥чно однор≥дною прот¤гом тис¤чол≥ть. јле при вс≥х м≥грац≥¤х та асим≥л¤ц≥¤х ¤дро етносу залишалось, збер≥гало ≥сторичну памТ¤ть, звичањ, в≥руванн¤, етнограф≥чн≥ особливост≥ Ч ≥накше ми не були б тими, ким Ї нин≥. ††††††† “обто, культурний генофонд краю не переривавс¤ прот¤гом (довготривалих в≥йн, поневоленн¤, лихол≥ть, ¤к≥ випали на долю нашого народу. ††††††† Ќов≥ досл≥дженн¤ ≥сторик≥в, в≥дкритт¤ археолог≥в пост≥йно зм≥нюють наш≥ у¤вленн¤ про житт¤ далеких пращур≥в. якщо ран≥ше вчен≥ вважали, що територ≥¤ ”крањни була залюднена 150-200 тис. рок≥в тому, то нове сенсац≥йне в≥дкритт¤ в 70-х роках палеол≥тичноњ сто¤нки б≥л¤ селища оролеве в «акарпатт≥ внесло корективи у вир≥шенн¤ цього питанн¤. –езультати досл≥джень ви¤вили 16 культурних шар≥в, сто тис¤ч знах≥док, серед ¤ких знар¤дд¤ прац≥ кроманьйонц≥в, неандертальц≥в, п≥текантроп≥в. “а найважлив≥шим Ї можлив≥сть досл≥дити саме генетичн≥сть повТ¤заних м≥ж собою прадавн≥х культур, простежити еволюц≥ю знар¤дь прац≥ впродовж м≥льйона рок≥в. ††††††† ¬≥дкритт¤ оролевськоњ сто¤нки привернуло увагу вчених всього св≥ту ≥ змусило науковц≥в перегл¤нути питанн¤ про час ≥ шл¤хи заселенн¤ —х≥дноњ ™вропи. Ќин≥ вважають, що залюдненн¤ ”крањни в≥дбувалос¤ не з≥ сходу на зах≥д, ¤к гадали ран≥ше, а ≥з «ах≥дноњ та ѕ≥вденноњ ™вропи. ≤ в≥дбувалис¤ ц≥ процеси м≥льйон рок≥в тому 1. ††††††† —еред вчених ’≤’ Ч ’’ ст. побутують два погл¤ди на походженн¤ народ≥в: автохтон≥зм та м≥грац≥он≥зм. ††††††† јвтохтон≥сти вважають, що народ маЇ орган≥чний, спадкоЇмний звТ¤зок з найдавн≥шими мешканц¤ми своЇњ земл≥, незважаючи на р≥зн≥ м≥грац≥њ, злитт¤ чи зм≥шуванн¤ племен. ћ≥грац≥он≥сти ж тверд¤ть, що головну роль в етногенез≥ народу в≥д≥грають пост≥йн≥ рухи, пересуванн¤ (м≥грац≥њ) народ≥в. ††††††† ћ≥грац≥он≥сти стверджували, що украњнц≥ Ч народ пор≥вн¤но молодий ≥ Ї насл≥дком м≥грац≥й словТ¤нських племен, ¤к≥ н≥бито прийшли нев≥домо зв≥дки на украњнськ≥ земл≥. ƒумку про автохтонн≥сть украњнц≥в в≥дстоював видатний украњнський вчений, археолог ¬≥кент≥й ’войка, ¤кий на початку ’’ ст. зробив р¤д ун≥кальних археолог≥чних в≥дкритт≥в, а також досл≥дник етногенезу украњнц≥в ¬≥ктор ѕетров. —еред сучасних ≥сторик≥в автохтонн≥сть украњнц≥в в≥дстоюють ћихайло Ѕрайчевський, √ригор≥й ¬асиленко, Ѕорис –ибаков, ћикола „михов та ≥н. ††††††† ¬ етногенетичних ≥ етнокультурних процесах, що в≥дбувалис¤ в ”крањн≥, можна вид≥лити к≥лька етап≥в: ††††††† ≤. “рип≥льська доба (V Ч ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е.) ≤≤. ѕ≥сл¤трип≥льська доба (≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е.) ≤≤≤. —к≥фо-сарматська доба (V≤≤ ст. до н.е. Ч ≤≤≤ ст. н.е.) ≤V. —ловТ¤нська доба (≤ тис¤чол≥тт¤ н.е.) V. ƒоба –ус≥ Ч ”крањни (в≥д V≤≤ ст. н.е.). 1 ƒив.: ухарук ё. «нах≥дкам Ч м≥льйон рок≥в // Ќаука ≥ сусп≥льство. Ч 1991. Ч є 11. Ч —. 79 ††††††† “рип≥льська доба †††††††† ќдн≥Їю ≥з складових частин ≥ндоЇвропейскоњ сп≥льност≥, що почалас¤ близько V тис¤чол≥тт¤ до н.е., Ї трип≥льська археолог≥чна культура. ƒо нењ в≥днос¤ть памТ¤тки з символами “≥льц¤, адже це був час пануванн¤ його в зод≥ац≥ (почавс¤ у 4400 р. до н.е.) 1. ††††††† як≥ ж територ≥њ охоплювала ≥ндоЇвропейська цив≥л≥зац≥¤? Ќайб≥льш ранн≥ми центрами ≥ндоЇвропейц≥в було ѕодунавТ¤, зах≥дна частина ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤, частина ћалоњ јз≥њ. « ≤V тис¤чол≥тт¤ до н.е. в≥дбуваютьс¤ процеси ≥ндоЇвропењзац≥њ сус≥дн≥х територ≥й. ††††††† ѕочаток трип≥льськоњ доби в ”крањн≥ сучасна ≥сторична наука датуЇ першими стор≥чч¤ми V, або нав≥ть к≥нцем VI тис¤чол≥тт¤ до н.е. “ривала ц¤ доба понад два тис¤чол≥тт¤. ††††††† ѕитанн¤ про походженн¤ трип≥льськоњ культури остаточно ще не вир≥шене: вважають, що вона маЇ генетичний звТ¤зок (особливо раннЇ трип≥лл¤) з балканською культурою. «а ¬алентином ƒаниленком, м≥сцев≥ племена ѕодн≥стровТ¤ ≥ ѕобужж¤ творили трип≥льську культуру вже за час≥в неол≥ту (буго-дн≥стровська неол≥тична культура). ѕер≥од ≤V Ч початку ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. Ч час найб≥льшого розвитку трип≥льськоњ культури 2. ††††††† р≥м ”крањни, трип≥льц≥ займали величезн≥ простори —х≥дноњ ™вропи: њхн≥ поселенн¤ знайден≥ в —ловаччин≥, –умун≥њ, на Ѕалканському п≥востров≥. ††††††† «а рад¤нських час≥в оф≥ц≥йна ≥сторична наука не визнавала трип≥льц≥в предками украњнц≥в, проте ≥снуЇ досить вагома система доказ≥в визначноњ рол≥ трип≥льськоњ культури у формуванн≥ сучасного населенн¤ ”крањни. ÷е перш за все висновки ¬≥кент≥¤ ’войки, науков≥ досл≥дженн¤ ћиколи ћарра, ¬≥ктора ѕетрова, ќмел¤на ѕартацького, ¬адима ўербак≥вського, ћиколи —услопарова, ¬алентина ƒаниленка, √ригор≥¤ ¬асиленка та ≥н. 1 „мыхов Ќ. »стоки ¤зычества –уси. Ч ., 1990. Ч —. 348. 2 ѕер≥одизац≥¤ трип≥льськоњ культури не маЇ одностайност≥ серед ≥сторик≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що наприк≥нц≥ ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е., трип≥льц≥, мабуть, були п≥дкорен≥ ≥ншими племенами, тому њхн≥ матер≥альн≥ памТ¤тки зазнали зм≥н, що утруднюЇ ≥дентиф≥кац≥ю њх з трип≥льськими. †††††††† “опограф≥¤ трип≥льських поселень майже завжди зб≥гаЇтьс¤ з розм≥щенн¤м сучасних украњнських селищ переважно чорноземних район≥в. ††††††† ¬. ѕетров законом≥рно ставить запитанн¤: чи трип≥льц≥ знаходили чорноземи ≥ на них посел¤лис¤, чи саме культивуванн¤ земл≥ трип≥льц¤ми витворило цей високо¤к≥сний шар гумусу? ÷¤ проблема ще потребуЇ досл≥дженн¤. ††††††† «аслуговуЇ на увагу особлив≥сть забудови селищ, де житла розташовувались по колу з великим майданом посередин≥. ѕрипускають, що майдан служив ¤к заг≥н дл¤ великоњ рогатоњ худоби або м≥сце дл¤ народних збор≥в, в≥ча тощо. ∆итла трип≥льц≥в були часом б≥льш≥, н≥ж хати сучасних сел¤н, вони мали 4Ч5 м в ширину ≥ 15Ч20 м в довжину. ≤нод≥ будинки були дво- ≥ триповерховими площею 200 м2. ÷е вже справжн≥ протом≥ста, де могли проживати до 50 тис¤ч чолов≥к. ††††††† “рип≥льськ≥ хати мали к≥лька к≥мнат, в≥дгороджених одна в≥д одноњ деревТ¤ними перегородками. ожна з к≥мнат мала лежанку (м≥сце дл¤ спанн¤, ¤ке нагр≥валос¤ в≥д печ≥ або грубки), а також жертовник та м≥сце дл¤ роботи. —пособи буд≥вництва хат залежали в≥д м≥сцевих умов: це переважно плетен≥ з лози ≥ обмазан≥ з обох бок≥в ст≥ни. ” безл≥сних районах хати будували з вальк≥в глини. «овн≥ трип≥льськ≥ житла б≥лили та фарбували в жовтий або червоний кольори. ≤нод≥ вони розписувалис¤ дивовижними червоно-чорними в≥зерунками. “аке декоративне мистецтво створювало неповторний колорит кожного селища. як бачимо, традиц≥њ житлобуд≥вництва трип≥льц≥в дожили до наших дн≥в. ††††††† Ќайб≥льшими трип≥льськими поселенн¤ми (т.зв. суперцентрами) були протом≥ста в межир≥чч≥ ƒн≥пра та ѕ≥вденного Ѕугу: ћайданецьке, ƒоброводи, “ал¤нки та ≥н. ѕлоща цих поселень ≥нод≥ с¤гаЇ 400 г., к≥льк≥сть жител Ч до одноњ тис¤ч≥ й б≥льше. ќтже, можна говорити про певн≥ урбан≥зац≥йн≥ процеси в трип≥льськ≥й культур≥, ¤к≥, однак, ще мало досл≥джен≥. ¬≥рог≥дно, що центр трип≥лл¤ був на п≥вдн≥, а ињвщина була т≥льки перифер≥Їю (за ¬≥ктором ѕетровим). ††††††† ’л≥боробство було основою трип≥льського господарства. р≥м того, було розвинене ≥ великохудобне скотарство, в ¤кому переважали в≥л ≥ корова. ††††††† „и не найб≥льший ≥нтерес становить гончарство, ¤ким найповн≥ше представлене мистецтво трип≥льц≥в. ÷е р≥зноњ форми розписний посуд: глечики, миски, мак≥три, жертовн≥ посудини у вигл¤д≥ тварин (бика, вепра тощо), модельки житла, б≥ноклевидн≥ (спарен≥) посудини, ¤к≥ нагадують украњнськ≥ горщики-близн¤та, а також керам≥чн≥ писанки, ж≥ноч≥ скульптурки, пр¤слиц¤ та ≥н. ††††††† ” сучасному гончарств≥, вишивках, килимах, р≥зьбленн≥, розписах збер≥гаЇтьс¤ чимало типових елемент≥в трип≥льського орнаментально-декоративного мистецтва. ††††††† јнтрополог≥чного матер≥алу з трип≥льськоњ доби дуже мало, оск≥льки в похованн¤х того часу переважало трупоспаленн¤. –≥дк≥сн≥ знах≥дки трип≥льських череп≥в (б≥л¤ е. ’алепТе, ≤грень поблизу ƒн≥пропетровська) св≥дчать про њхню под≥бн≥сть до скульптурних зображень. ƒосл≥дники стверджують, що трип≥льц≥ антрополог≥чне найб≥льш схож≥ з давн≥ми мешканц¤ми ћалоњ јз≥њ: мають скошене чоло, вигнутий (т.зв.орлиний) н≥с, довгасте вит¤гнуте обличч¤. ¬они належать до передньоаз≥йського або в≥рменоњдного (баскоњдного) типу, ¤к ≥ вс¤ людн≥сть ™вропи й —ередземноморТ¤ доби неол≥ту. ††††††† ќтже, успадкувавши певну суму елемент≥в матер≥альноњ культури трип≥льц≥в, украњнц≥ лише зм≥нили св≥й антрополог≥чний тип, що аж н≥¤к не заперечуЇ њхньоњ автохтонност≥ на наш≥й земл≥, адже автохтонн≥сть Ч це не лише насл≥док б≥олог≥чноњ зм≥ни покол≥нь. “ак≥ ¤вища в≥дом≥ й серед ≥нших народ≥в, наприклад, турки зберегли свою мову, але втратили антрополог≥чний тип (з монголоњд≥в перетворилис¤ в Ївропеоњд≥в). ††††††† —л≥д зазначити, що р¤д учених ототожнювали трип≥льц≥в з пеласгами: так академ≥к ќлекс≥й —оболевський вважав трип≥льц≥в-пеласг≥в предками к≥ммер≥йц≥в ≥ ск≥ф≥в (У–усско-скифские этюдыФ), ™гро лассен та ƒмитро „ертков п≥дтверджували г≥потезу про ≥дентичн≥сть трип≥льц≥в з пеласгами 1. Ќа жаль, рад¤нська наука дала негативну оц≥нку њхн≥м пошукам, що стало причиною майже стол≥тнього вилученн¤ цих ≥мен з наукового об≥гу. ’оча украњнськ≥ вчен≥ в д≥аспор≥ (¬Т¤чеслав Ћипинський, ¬адим ўербак≥вський, ёр≥й Ћипа та ≥н.) продовжували вважати трип≥льц≥в етн≥чними предками украњнц≥в, однак њхн≥ прац≥ в ”крањн≥ були малов≥дом≥. 1 ѕечерна √. «абут≥ прац≥ про пеласг≥в // нижник. Ч 1992. Ч є 2. Ч —. 37. ††††††† ѕопул¤ризатором знань про пеласг≥в у нас в ”крањн≥ став ќлександр «нойко. …ого прац¤ Ућ≥фи ињвськоњ земл≥ та под≥њ стародавн≥Ф, що вийшла в св≥т уже п≥сл¤ смерт≥ автора, була сприйн¤та неоднозначно. ќсобливо р≥зкоњ критики вона зазнала в≥д фах≥вц≥в, ¤к≥ не визнали книгу науковою. “а, незважаючи на попул¤рн≥сть викладу, ќлександр «нойко спираЇтьс¤ на прац≥ сенофонта —осенка, ћиколи ћарра, ќлександра „ерткова, ќмел¤на ѕартицького та багатьох ≥нших вчених, а також цитуЇ прац≥ стародавн≥х ≥сторик≥в, котр≥ писали про ”крањну: √еродота, ѕтолеме¤, —трабона, “ацита, ѕавсан≥¤, ƒ≥он≥с≥¤ √ал≥карнаського ≥ т.д. «нойков≥ Ућ≥фи...Ф нарешт≥ дос¤гли свого Ч украњнськ≥ вчен≥ звернули увагу на Унебезперечн≥, але см≥лив≥ ≥ водночас аргументован≥ докази ќлександра «нойка про вин¤ткове значенн¤ трип≥льськоњ культури в формуванн≥ сучасного населенн¤ ”крањниФ 1. ††††††† —под≥ваЇмос¤, що найближчим часом зТ¤вл¤тьс¤ серйозн≥ науков≥ докази генетичного звТ¤зку трип≥льськоњ культури з людн≥стю сучасноњ ”крањни Ч адже маЇмо безл≥ч археолог≥чних, л≥нгв≥стичних, етнограф≥чних, м≥фолог≥чних доказ≥в цього. ѕ≥сл¤трип≥льська доба ††††††† Ќа меж≥ ≤≤≤ Ч ≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. трип≥льська культура занепадаЇ, припин¤Їтьс¤ житт¤ на багатьох трип≥льських поселенн¤х. ¬≥ктор ѕетров припускаЇ, що трип≥льц≥ були раптово винищен≥ ≥ншими племенами. ѕро це св≥дчать археолог≥чн≥ знах≥дки: залишена глина з≥ сл≥дами ж≥ночих пальц≥в, ¤ка приготована дл¤ л≥пленн¤ посуду, житло попалене, сплюндроване. ††††††† Ќа зм≥ну землеробським племенам такоњ самобутньоњ культури прийшли племена з прим≥тивн≥шою, груб≥шою керам≥кою Ч культура, ¤ка в археолог≥њ отримала назву шнуровоњ керам≥ки за способом орнаментац≥њ посуду за допомогою скрученого шнура (мотузки). јнал≥з ц≥Їњ керам≥ки показав, що мотузка пр¤лас¤ з волокон тваринного походженн¤. ѕров≥дною галуззю господарства у ≤≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. стаЇ скотарство, поширюЇтьс¤ кон¤рство, зТ¤вл¤Їтьс¤ збро¤. ÷≥ войовнич≥ племена не оселилис¤ на м≥сц¤х трип≥льських селищ (культурний шар трип≥льц≥в завжди одноверстовий). ќтже, чорноземи не ц≥кавили пришельц≥в. «ате своњ поселенн¤ вони розташовували в добре захищених, недоступних дл¤ напад≥в м≥сц¤х: на берегових кручах, горбах, обгороджуючи њх захисними валами, ровами тощо. 1 ≤стор≥¤ ”крањни: ¬≥д пра≥стор≥њ до кн¤жоњ доби украњнськоњ ≥стор≥њ/ Ѕ. Ѕ≥лик, “. √риценко, я. алакура та ≥н. Ч .. 1992. Ч —.39. ††††††† ¬се б≥льшого поширенн¤ у —х≥дн≥й ™вроп≥ у цей час набуваЇ бронзоливарне виробництво, ¤ке знали вже на п≥зньому етап≥ трип≥льц≥. ¬ ”крањн≥ це переважно поселенн¤ Ќижнього ѕодн≥провТ¤ ≥ ѕ≥вденного ѕобужж¤. ††††††† ѕереор≥Їнтац≥¤ господарства призвела до зростанн¤ рол≥ чолов≥ка Ч скотар¤, вершника, воњна. ћатр≥архальн≥ в≥дносини поступово переростають у патр≥архальн≥, але роль ж≥нки ще довго залишаЇтьс¤ значною ≥ в п≥сл¤трип≥льський час, ≥ в ск≥фо-сарматську добу: ж≥ноч≥ божества, берегин≥, ж≥нки-жриц≥, амазонки ≥ т.д. —татус ж≥нки в сусп≥льств≥ Ї далеко не другор¤дним фактором при зТ¤суванн≥ етногенетичних процес≥в. ¬ ”крањн≥ в≥н упродовж к≥лькох тис¤чол≥ть був завжди вищим, н≥ж у сх≥дних народ≥в: тюрк≥в, монгол≥в ≥ нав≥ть рос≥¤н. ††††††† Ѕурхлив≥ еволюц≥йн≥ процеси ≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. св≥дчать про значн≥ зм≥ни в житт≥ людност≥ ”крањни. јле не варто думати, що трип≥льська культура була повн≥стю знищена на вс≥х теренах ”крањни, навпаки Ч багато археолог≥чних досл≥джень довод¤ть, що у формуванн≥ середньодн≥провських та верхньодн≥стровських племен у першу чергу брали участь нащадки п≥зньотрип≥льського населенн¤. Ќа¤вн≥сть мальованого трип≥льського посуду серед комплекс≥в шнуровоњ керам≥ки св≥дчить про те, що трип≥льц≥ не загинули остаточно, зм≥шалис¤ з новою п≥сл¤трип≥льською культурою. ††††††† «вичайно, в антрополог≥њ населенн¤ ”крањни в ≤≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. сталис¤ зм≥ни. ѕроте, можливо ц≥ зм≥ни були не ст≥льки етн≥чними, ск≥льки епохальними: неол≥тичний передньоаз≥йський тип втрачаЇ свою переважаючу роль, зм≥шуючись ≥з новим степовим антрополог≥чним типом. ††††††† ќтже, ¤кщо трип≥льц≥в можна вважати прото≥ндоЇвропейц¤ми, то нову людн≥сть, утворену при злитт≥ з ними, сл≥д розгл¤дати ¤к ≥ндоЇвропейську расу, котра в ≤≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. займаЇ пан≥вне становище не т≥льки на терен≥ ”крањни, але у √рец≥њ та ≤тал≥њ, зм≥шуючись з автохтонними племенами пеласг≥в. ††††††† “аким чином епоха бронзи принесла в ”крањну де¤к≥ етн≥чн≥ зм≥ни, переор≥Їнтац≥ю господарства на скотарство ¤к пров≥дну галузь, але не знищила й землеробства. —л≥д зазначити, що в м≥фолог≥њ, культах чимало рис успадковано в≥д трип≥льц≥в ≥ знайшло св≥й розвиток у п≥зн≥ших племен зрубноњ культури. ††††††† ќдними з представник≥в п≥знього етапу ц≥Їњ культури були племена, в≥дом≥ в ≥стор≥њ ¤к к≥ммер≥йц≥. –¤д вчених (¬≥ктор ѕетров, Ќатал¤ ѕолонська-¬асиленко та ≥н.) вважають, що к≥ммер≥йц≥ залюднили п≥вдень ”крањни, прийшовши не з јз≥њ, ¤к гадали ран≥ше, а з Ќаддн≥пр¤нщини, ≥ њхн¤ культура успадкована в≥д п≥зньотрип≥льськоњ з переор≥Їнтац≥Їю на табунне скотарство. ††††††† ћова к≥ммер≥йц≥в, залишки ¤коњ д≥йшли до нас у вигл¤д≥ власних ≥мен цар≥в та де¤кого топон≥м≥чного ≥ г≥дрон≥м≥чного матер≥алу (назви поселень, р≥чок та ≥н.), маЇ чимало мовних рис успадкованих в≥д трип≥льц≥в. ѕро це св≥дчить дешифруванн¤ найдавн≥шоњ у св≥т≥ абетки трип≥льц≥в, зразки ¤коњ ≥нод≥ знаход¤ть на глин¤ному посуд≥, пр¤слиц¤х тощо1. «вичайно, мова трип≥льських племен Ќаддн≥пр¤нщини нав≥ть у ≤≤≤ Ч ≤≤ тис¤чол≥тт¤х до н.е. мала к≥лька локальних д≥алект≥в, ¤к≥ п≥зн≥ше л¤гли в основу не т≥льки праукрањнськоњ, але й пралитовськоњ мов. ÷е св≥дчить про те, що за к≥ммер≥йсько-ск≥фських час≥в пралитовц≥ жили на ѕодн≥провТњ ≥ в≥рог≥дно брали участь в етногенез≥ украњнц≥в. ††††††† ” к≥ммер≥йськ≥й культур≥ спостер≥гаЇтьс¤ багато рис, успадкованих в≥д попередн≥х культур ”крањни. ѕохованн¤ зд≥йснювалис¤ в курганах ≥ в ірунтових могильниках, хоча в≥дом≥ й похованн¤ спалених в урнах. Ѕуд≥вл≥ Ч глинобитно-каркасн≥ з жертовниками, ¤к у трип≥льц≥в. ерам≥ка Ч кон≥чн≥ миски, мак≥три, прикрашен≥ геометричними орнаментами: трикутниками, ромбами, зигзагами, штриховками. «бро¤, прикраси, казани виготовл¤лис¤ з бронзи. ультура к≥ммер≥йц≥в зазнала вплив≥в фрак≥йсько-балканського св≥ту, а, можливо, ≥ була спор≥дненою з ним. ††††††† ѕалеоантрополог≥чн≥ памТ¤тки к≥ммер≥йц≥в св≥дчать про њхню спор≥днен≥сть з антрополог≥чними типами ск≥фськоњ доби. «а даними археолог≥њ ск≥фська територ≥¤ успадкована в≥д к≥ммер≥йськоњ; тут ви¤влен≥ памТ¤тки ≥дентичноњ культури, черепи ≥дентичноњ групи (ѕалеоантропологи¤ ———–, 1948). ††††††† ќтже, вс≥ ц≥ факти ще раз п≥дтверджують безперервн≥сть етнокультурних процес≥в в ”крањн≥. 1ƒив.: —услопаров ћ. Ќайдавн≥ша писемн≥сть з берег≥в ƒн≥пра // ињв. Ч 1986. Ч є 9; —услопар≥в ћ. ѕро пеласг≥йську мову // нижник. Ч 1992. Ч є 2. Ч —. 4). —к≥фо-сарматська доба ††††††† ¬же з к≥ммер≥йських час≥в (початок ≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е.) хл≥боробство знову починаЇ набувати того значенн¤, ¤ке воно мало за трип≥льськоњ доби. –оль хл≥боробськоњ громади стаЇ значно вищою, н≥ж роль скотар≥в ≥ вершник≥в. ћайже весь античний св≥т годуЇтьс¤ украњнським хл≥бом. «нову, ¤к ≥ за трип≥лл¤, зростаЇ к≥льк≥сть населенн¤, в≥дбуваЇтьс¤ збагаченн¤ людност≥ ¤к за рахунок експорту хл≥ба, так ≥ розвитку ремесел, промисл≥в тощо. ћ≥ста втрачають свою пров≥дну роль, а село завойовуЇ пр≥оритети у господарств≥. ††††††† ≤сторики-м≥грац≥он≥сти по¤снюють так≥ зм≥ни дещо спрощено: Уск≥фи вит≥снили к≥ммер≥йц≥вФ, Усармати вит≥снили ск≥ф≥вФ ≥ т.п., не утруднюючи себе по¤сненн¤м, куди вит≥снили, зв≥дки сам≥ прийшли, ≥ взагал≥, що значить Увит≥снилиФ. ††††††† як бачимо, нав≥ть зм≥ни, що в≥дбулис¤ у ≤≤≤ Ч ≤≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е., ще не говор¤ть про повне знищенн¤ трип≥льськоњ культури. ††††††† ¬≥дм≥нност≥ м≥ж ск≥фами й к≥ммер≥йц¤ми було важко знайти нав≥ть √еродоту, ¤кий жив у V ст. до н.е. ќписуючи в≥йну ск≥ф≥в з к≥ммер≥йськими цар¤ми, в≥н схил¤Їтьс¤ до думки, що це була одна з тих м≥жусобиць, ¤к≥ нам в≥дом≥ ≥ з п≥зн≥ших час≥в ињвськоњ –ус≥. ††††††† ≥ммер≥йськ≥ кургани майже н≥чим ≥стотно не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ск≥фських: сп≥льн≥сть антрополог≥чних тип≥в, рис культури ≥ побуту св≥дчать про етн≥чну спадкоЇмн≥сть. «ображенн¤ к≥ммер≥йц≥в на керам≥чному посуд≥ (на одному з них Ї напис Ук≥мер≥ЇцьФ) ≥дентичний зображенн¤м ск≥ф≥в на њхн≥х мистецьких виробах ≥ нав≥ть од¤г н≥чим не в≥др≥зн¤Їтьс¤. ††††††† ѕочаток ск≥фськоњ епохи представлений в археолог≥њ чорнол≥ською культурою. —к≥фи згадуютьс¤ в асс≥р≥йських джерелах першоњ половини V≤≤ ст. до н.е. ¤к войовничий народ, котрий з ѕричорноморТ¤ проникав у ћалу јз≥ю, завойовуючи на своЇму шл¤ху м≥сцев≥ племена, а в к≥нц≥ цього ж стол≥тт¤ знову повернувс¤ в ѕричорноморТ¤. ƒержава ск≥ф≥в у р≥зний час прост¤галас¤ в≥д степ≥в ”крањни до ¬олги й ”ралу, а њхн≥ кургани Ї нав≥ть на јлтањ. ††††††† Ќа зах≥д в≥д ƒн≥стра жили фрак≥йц≥, котр≥, зм≥шуючись з≥ ск≥фами, стали предками сучасних буковинц≥в, гуцул≥в, бойк≥в, лемк≥в та ≥нших етнограф≥чних груп украњнц≥в. ††††††† Ќайб≥льш ранн≥ ск≥фськ≥ поселенн¤ в≥дкрит≥ на берегах Ѕузького лиману (ћиколањвщина). —к≥фи мешкали в покритих соломою будинках ≥з глин¤ною п≥длогою ≥ печами, мали господарськ≥ ¤ми-погреби дл¤ збер≥ганн¤ харчових запас≥в, зб≥жж¤. ¬они розводили домашн≥х тварин, переважно кор≥в, овець, коней. ††††††† « V ст. до н.е. на ѕодн≥провТњ й ѕобужж≥ зТ¤вл¤ютьс¤ велик≥ ск≥фськ≥ городища, укр≥плен≥ земл¤ними валами заввишки понад 10-12 м. Ќаселенн¤ городища не було соц≥ально однор≥дним, у верхн≥й частин≥ м≥ста (акропол≥) мешкала ск≥фська аристократ≥¤. “ут були камТ¤н≥ або цегл¤н≥ будинки з глин¤ними печами, збудованими на деревТ¤ному каркас≥. —ам акрополь часто був в≥дгороджений в≥д нижнього м≥ста камТ¤ною ст≥ною. ¬низу розташовувалис¤ рем≥снич≥ квартали з хатками на 2-3 к≥мнати, печами й жертовниками. ѕоруч Ч земл¤нки-майстерн≥ або амбари дл¤ збер≥ганн¤ запас≥в. ”весь цей комплекс обгороджувавс¤ парканом, а в центр≥ подв≥рТ¤ будувалис¤ власн≥ св¤тилища богин≥ вогню. ††††††† Ќайб≥льш в≥домими ск≥фськими городищами в ”крањн≥ Ї Ўарпинське ≥ ѕастирське (’ерсонщина), Ќемир≥вське (ѕод≥лл¤), ћотронинське ( ињвщина), Ѕ≥льське (ѕолтавщина) Ч вони нав≥ть б≥льш≥ й величн≥ш≥, н≥ж городища кн¤з≥вськоњ доби ’≤-’≤≤≤ ст. ††††††† «а √еродотом —к≥ф≥¤ була пол≥етн≥чною державою: кал≥п≥ди, алазони, ск≥фи-орач≥, ск≥фи-землероби, ск≥фи-коч≥вники, царськ≥ ск≥фи Унайкращ≥, що вважають ≥нших своњми рабамиФ. Ќезважаючи на цю, з першого погл¤ду, строкат≥сть, на вс≥й територ≥њ склалась однор≥дна культура. ќднак довгий час у ск≥фолог≥њ превалювала думка про неоднор≥дн≥сть ск≥ф≥в, ¤к≥ н≥бито включали в себе ≥раномовн≥ та тюркомовн≥ кочов≥ племена. ћабуть, ≥ сам √еродот не зробив би таких висновк≥в, адже в≥н сам говорить про на¤вн≥сть р≥зних соц≥ально-господарських прошарк≥в ск≥фського сусп≥льства, про що св≥дчить хоча б протиставленн¤ Уцар≥Ф Ч УрабиФ. ††††††† ќсь ¤к це по¤снював ¬≥ктор ѕетров: Усправа йде про два соц≥ально-господарч≥ прошарки в межах одного народу... ¬ласники великих стад кочують з≥ своњми стадами, переган¤ючи стада з випасеного лугу на м≥сце ≥ншого випасу. Ѕезхудобн≥, обробл¤ючи земельн≥ д≥л¤нки, лишаютьс¤ на м≥сц≥. “ак скотар≥-вершники Ї коч≥вники, хл≥бороби Ч ос≥л≥. —котар≥-вершники, кочуючи з≥ своњми стадами, потребують дл¤ охорони озброЇних людей; тим-то при кожному стад≥ у кожного багатого скотар¤-вершника с збройний заг≥нФ 1. 1 ѕетров ¬. ѕоходженн¤ украњнського народу. Ч ., 1992. Ч —.41-42. ††††††† “ак зароджувалис¤ ≥ складалис¤ верстви (касти) праукрањнського сусп≥льства. якщо далеко за межами ”крањни знаход¤ть т≥льки ск≥фськ≥ могили, то городища њхн≥ розташован≥ переважно на ѕолтавщин≥, ињвщин≥, ѕод≥лл≥, ѕричорноморТњ. ќтже, центр —к≥ф≥њ був саме в ”крањн≥. ≤ ¤кщо мова може йти про ≥ран≥зац≥ю або тюркизац≥ю ск≥ф≥в, то х≥ба що такою м≥рою, ¤к полон≥зац≥¤ украњнц≥в у ’V≤-’V≤≤ ст., або русиф≥кац≥¤ ’’ ст. ѕерифер≥йн≥ райони —к≥ф≥њ чи нав≥ть окрем≥ верстви, ¤к≥ вступали в контакти з ≥ранським ≥ тюркським св≥том, могли зазнавати њхнього мовного впливу. ††††††† ј от щодо племен елл≥но-ск≥ф≥в, то √еродот, напевно, мав рац≥ю: етн≥чна спор≥днен≥сть причорноморських ск≥ф≥в з греками була пом≥тною в часи √еродота, та й не дивно Ч одн≥ й друг≥ Ї нащадками племен усат≥вськоњ археолог≥чноњ культури. ††††††† ўо ж до ≥раномовних племен, то з ними воювали ¤к ск≥фи, так ≥ греки. ≤ ц¤ сп≥льна боротьба з персами, мабуть, чи не найб≥льше зблизила њх пол≥тично ≥ господарче (пох≥д ƒар≥¤ на —к≥ф≥ю Ч 512 р. до н.е.). “юркськ≥ племена зТ¤вл¤ютьс¤ в риму аж через тис¤чу рок≥в (576 р. н.е.). ††††††† ” культур≥ ск≥ф≥в ¤скраво вид≥л¤ютьс¤ риси, ¤к≥ успадкували украњнц≥. —к≥фи шанували гостей, подаючи њм хл≥б-с≥ль, њм було властиве побратимство, ¤ке побутувало ще й у «апорозьк≥й —≥ч≥. ѕоминальний обр¤д УтризнаФ, ¤кий справл¤вс¤ на могил≥ померлого, був традиц≥йним у ск≥ф≥в, словТ¤н, рус≥в, украњнц≥в. Ќа археолог≥чних знах≥дках ск≥фських курган≥в Ї зображенн¤ людей. ≤з золотоњ пекторал≥ дивл¤тьс¤ на нас словТ¤нськ≥ оч≥ наших пращур≥в. ѓхнЇ волосс¤ п≥дстрижене Уп≥д мак≥теркуФ, од¤г вишитий на плечах, рукавах ≥ груд¤х. Ўтани широк≥ (шаровари) або вузьк≥, ≥, ¤к гадають досл≥дники, пошит≥ з≥ шк≥ри, головний уб≥р Ч гострокутний башлик, з ¤кого п≥зн≥ше, можливо, розвинулась ≥ форма козацькоњ шапки. ††††††† ѕисемних памТ¤ток ск≥ф≥в небагато, точн≥ше, не встановлена њхн¤ належн≥сть ск≥фам. ѕроте чимало ск≥фських сл≥в зберегли дл¤ нас заруб≥жн≥ ≥сторики: √еродот, ѕр≥ск, …ордан та ≥н. ¬они часто позначали ц≥ слова своЇр≥дними прим≥тками: Утак це в них самих називаЇтьс¤Ф, або Усаме так його називали в цих м≥сц¤хФ. ” ск≥фськ≥й мов≥ були слова УмедФ, УстраваФ ¤к≥ й дос≥ вживаютьс¤ в украњнськ≥й мов≥. ††††††† —к≥фи, ¤к ≥ давн≥ украњнц≥, не мали звука ф. ” сучасн≥й украњнськ≥й мов≥ майже вс≥ слова, що мають звук ф,Ч ≥ншомовного походженн¤. ўе ≥ нин≥ по де¤ких селах ”крањни його вимовл¤ють ¤к хв, або п: ’вед≥р, ѕилип, хвабрика тощо. “аке ж ¤вище було притаманне мов≥ етруск≥в, ¤к≥ генетично Ї нащадками ≥тал≥йських пеласг≥в. ††††††† ≤ншою сп≥льною ознакою ск≥фськоњ та украњнськоњ мов Ї фрикативний звук г (лат. п або грец. у), ¤кий в≥др≥зн¤Ї ц≥ мови в≥д рос≥йськоњ. јреал поширенн¤ цього звука зб≥гаЇтьс¤ з ареалом ск≥фськоњ топон≥м≥ки та археолог≥њ: це басейни, ƒону, ƒн≥пра, ƒн≥стра, ѕ≥вденного Ѕугу. «а межами ”крањни така вимова г залишаЇтьс¤ ≥ в де¤ких районах „ех≥њ, —ловак≥њ, в –остовськ≥й област≥ –ос≥њ. “о чи не тут нин≥ живуть нащадки ск≥ф≥в? ћовознавець ¬јбаЇв, котрий з≥брав ≥ досл≥див майже вс≥ в≥дом≥ ск≥фськ≥ слова, в≥дпов≥даЇ на це питанн¤ ствердно: У—к≥ф≥в шукайте там, де зам≥сть g говор¤ть уФ1 ††††††† Ќа сх≥д в≥д ск≥фських волод≥нь (ѕриазовТ¤, ѕоволж¤, ѕ≥вденне ѕриуралл¤) жили скотарськ≥ племена сармат≥в. √енетична спор≥днен≥сть њх з≥ ск≥фами не викликаЇ сумн≥ву, адже походженн¤ њх сп≥льне ≥ с¤гаЇ глибокоњ давнини Ч в≥д племен зрубноњ культури. ††††††† ѕамТ¤тки культури сармат≥в також мають сп≥льн≥ риси з≥ ск≥фськими: под≥бн≥ орнаменти на глин¤ному посуд≥, лит≥ з бронзи казани, котр≥, мабуть, виконували роль ритуального посуду. —еред культових предмет≥в можна також назвати бронзов≥ дзеркала, глин¤н≥ курильниц≥, камТ¤н≥ тарел≥, що застосовувались дл¤ розпалюванн¤ жертовного вогню. ћистецтво зв≥риного стилю притаманне сарматам такою ж м≥рою, ¤к ≥ ск≥фам. ќзброЇнн¤ ≥стотно н≥чим не в≥др≥зн¤лос¤ в≥д ск≥фського: тригранн≥ бронзов≥ наконечники дл¤ стр≥л, коротк≥ луки, довг≥ меч≥. ††††††† ѕро спор≥днен≥сть ск≥ф≥в ≥ сармат≥в писав ще √еродот Ч в≥н переказав легенду про походженн¤ сармат≥в в≥д шлюбу ск≥ф≥в з амазонками. јрхеолог≥чн≥ знах≥дки св≥дчать про прив≥лейоване становище ж≥нки у сармат≥в: багат≥ похованн¤ жриць, ж≥нок-амазонок (в кольчугах, з≥ зброЇю тощо). « пок≥йницею клали у могилу розбите дзеркало, гривни, що прикрашали шию, сп≥ральн≥ п≥дв≥ски, нач≥льн≥ повТ¤зки, розшит≥ золотими пластинками та коштовним кам≥нн¤м, намисто з кольорового скла, перл≥в, самоцв≥т≥в тощо. ¬ одному з таких поховань знайден≥ нав≥ть залишки трону, що св≥дчило про високе становище похованоњ ж≥нки. 1 јбаев ¬. ќ происхождении фонемы у-в слав¤нском // ѕроблемы индоевропейского ¤зыкознани¤. Ч ћ., 1969. Ч —. 119. †††††††† ќд¤г сармат≥в, про ¤кий д≥знаЇмос¤ з численних зображень на р≥зних мистецьких виробах, складавс¤ з короткоњ сорочки, штан≥в, по¤са, довгого плаща, скр≥пленого на плеч≥ спец≥альною пр¤жкою чи заст≥бкою (ф≥булою). “ипове взутт¤ сармат≥в, ¤к ≥ ск≥ф≥в, мТ¤к≥ шк≥р¤н≥ чоб≥тки. ” де¤ких сарматських курганах завд¤ки високог≥рному кл≥мату (јлтай) збереглис¤ рештки сукн¤них ≥ шовкових тканин, хутр¤них вироб≥в тощо. ÷≥кавою памТ¤ткою сарматського ремесла Ї чотирикол≥сний в≥з, зроблений з дерева без жодного цв¤ха чи металевих деталей, скр≥плений лише за допомогою деревТ¤них шип≥в. ††††††† «вичайно, сармати жили на далек≥й перифер≥њ —к≥ф≥њ. јнтичний географ ≤≤ ст. н.е. лавд≥й ѕтолемей називаЇ понад сотню сарматських племен. Ќайб≥льш значними серед них були алани, роксолани, ¤зиги, аорси, с≥раки, ар≥аки, масагети та ≥н. ‘ормуванн¤ сарматського етносу не було лише результатом простого розвитку ск≥ф≥в Ч зм≥шуючись ≥з численними м≥сцевими племенами, вони певною м≥рою зм≥нювали св≥й антрополог≥чний тип, набуваючи де¤ких аз≥йських рис. ѕо¤ва сармат≥в в ”крањн≥ була н≥би поверненн¤м нащадк≥в ск≥фських скотар≥в на землю своњх предк≥в, де њм вже доводилос¤ воювати за територ≥ю з м≥сцевими ск≥фами. ††††††† ÷≥каво, що назва сармати або савромати довго збер≥галас¤ у памТ¤т≥ украњнського народу, ¤кий традиц≥йно вважав себе нащадком Уславних роксолан≥вФ. ” козацьких, л≥тописах зустр≥чаЇмо так≥ вислови: Унаш≥ козако-сарматськ≥ предкиФ, Укн¤зь сарматський ≥ гетьман усього «апорозького в≥йськаФ, Упров≥нц≥њ козако-руськ≥ савромат≥йськ≥Ф ≥ т.≥н. ћожливо, це було даниною тогочасним погл¤дам ≥сторик≥в на сп≥льне походженн¤ украњнц≥в ≥ пол¤к≥в в≥д Уодного савромат≥йського корен¤Ф. ¬≥дом≥ в цей час к≥лька ≥сторичних твор≥в про ”крањну п≥д назвами: У“рактат про дв≥ —армат≥њФ ћатв≥¤ ћЇхов≥ти, Уќпис —армат≥њ ™вропейськоњФ ћатв≥¤ —трийковського, карти —армат≥њ ћартина ромера. «окрема, —трийковський писав: Усарматськ≥ народи, ¤к≥ розмовл¤ли руською мовоюФ 1, або: Уяк згадуЇ ѕтолемей та ≥нш≥, назва –оксолани та роксани була в≥дома к≥лькасот рок≥в ще до народженн¤ ’ристаФ 2. ††††††† ќтже, ч≥тк≥ хронолог≥чн≥ меж≥ сарматського часу встановити нелегко. ѕриблизно поширенн¤ сармат≥в в ”крањн≥ датуЇтьс¤ ≤≤≤ ст. до н.е. Ч ≤≤≤ ст. н.е. ” цей пер≥од значного розвитку в ”крањн≥ дос¤гаЇ культура античного св≥ту. ¬ «ах≥дн≥й ™вроп≥ в цей час поширена матер≥альна культура Ћа-“ен, ¤ка зТ¤вилась внасл≥док засвоЇнн¤ кельтською туб≥льною людн≥стю античноњ грецькоњ культури. 1∆овтень. Ч 1990. Ч є 1. Ч —. 106. 2 “ам же. †††††††† ≤снуванн¤ в ”крањн≥ культури Ћа-“ен довгий час заперечувалос¤. –озкопки початку ’’ ст. переконливо св≥дчать, що ц¤ культура елл≥нськоњ (середземноморськоњ) ор≥Їнтац≥њ, починаючи з середини ≤ тис. до н.е., поширюЇтьс¤ в ”крањн≥ ≥ дом≥нуЇ над аз≥йськими та касп≥йсько-малоаз≥йськими елементами, притаманними ск≥фо-сарматськ≥й доб≥. ќтже, зм≥ни, що в≥дбулис¤ в людност≥ ”крањни, не можна зводити лише до зм≥ни ск≥ф≥в сарматами: в етн≥чному склад≥ народу зникають, розчин¤ютьс¤ дом≥шки, привнесен≥ кочовою верх≥вкою ск≥ф≥в, а етн≥чн≥ первен≥ ос≥лих хл≥боробських ск≥ф≥в збер≥гають своЇ ≥вдоЇвропейство. ¬они заселили крањну наст≥льки густо, що дл¤ випасу великих стад худоби скотар¤м-вершникам просто не залишалос¤ м≥сц¤. «а ћихайлом Ѕрайчевським густота населенн¤ в цей час дор≥внювала близько 10 чолов≥к на 1 км2. ††††††† «м≥на культури в≥дбулас¤ не внасл≥док етн≥чних м≥грац≥й, а внасл≥док переходу м≥сцевого люду на вищий ступ≥нь матер≥ального розвитку. јнтична доба в ”крањн≥ завершуЇтьс¤ близько ≤V ст. н.е., зм≥нюючись словТ¤нською добою. ¬ цей час в≥дбуваютьс¤ складн≥ процеси, в≥дом≥ в ≥сторичн≥й науц≥ ¤к доба великого переселенн¤ народ≥в, ¤ка призвела до занепаду матер≥альноњ античноњ культури в ”крањн≥, хоча ≥ не знищила њњ повн≥стю Ч посуд √аличини й ¬олин≥ (чорн≥ горщики, глеки, кухл≥, прикрашен≥ зигзагопод≥бними орнаментами) красномовно засв≥дчуЇ збереженн¤ античних традиц≥й ≥ розвиток њх у сучасн≥й етнограф≥чн≥й культур≥ украњнц≥в. ††††††† «а результатами палеоантрополог≥чних досл≥джень у часи великого переселенн¤ народ≥в населенн¤ ”крањни принципових етн≥чних зм≥н не зазнало. ≤ноетн≥чн≥ компоненти, ¤к≥ потрапл¤ли на ѕодн≥провТ¤ та ѕобужж¤ (готи, гуни), поступово асим≥лювалис¤ м≥сцевим людом ≥ повн≥стю словТ¤н≥зувалис¤. ††††††† „и не найб≥льше наукових дискус≥й в≥дбулос¤ з приводу етн≥чноњ належност≥ гун≥в. «Т¤вилис¤ вони в ™вроп≥ близько ≤V ст. н.е. ѕрихильники аз≥йського походженн¤ гун≥в не могли по¤снити, чому не залишилос¤ жодних сл≥д≥в (памТ¤ток культури) гун≥в на таких великих територ≥¤х, де вони панували так довго. Ќ≥хто не хот≥в звертати увагу, що у давн≥х письменник≥в Ї чимало вказ≥вок на те, що п≥д гунами мають на уваз≥ словТ¤н (—аксон √раматик, јдам Ѕременський, Ћев ƒ≥акон, ќлаф ƒал≥н та ≥н.) 1 1 ¬асиленко √. –уси. Ч ., 1990. Ч —.20Ч34. †††††††† јле найкрасномовн≥шим доказом словТ¤нства гун≥в Ї прац¤ ѕр≥ска ѕан≥йського, учасника ≥ очевидц¤ под≥й, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в столиц≥ гун≥в за час≥в цар¤ јтт≥ли. –имський дипломат ототожнюЇ ск≥ф≥в, варвар≥в, гун≥в, ¤к≥ мають близьк≥ гов≥рки, протиставл¤ючи њм грек≥в, мову ¤ких вони вживають р≥дко. ÷≥лий р¤д побутових деталей ск≥ф≥в нагадуЇ етнограф≥чн≥ риси украњнського побуту: люди живуть в хатах, с≥ють хл≥б, а не кочують степами, ¤к тюрки. ÷ар¤ зустр≥чаЇ хор д≥вчат, ви¤вл¤ючи цим велику шану володарев≥. ќписаний царський терем щедро прикрашений р≥зьбленн¤м по дереву, а всередин≥ застелений тканими килимами. н¤з≥вський бенкет нагадуЇ церемон≥ю час≥в ињвськоњ Pyci 1. ††††††† “а незважаючи на публ≥кац≥ю ц≥Їњ давньоњ памТ¤тки, багато вчених не хот≥ли в≥дходити в≥д традиц≥йних погл¤д≥в на походженн¤ гун≥в. Ќин≥, мабуть немаЇ п≥дстав розгл¤дати гун≥в ¤к тюркомовний етнос; це в≥рог≥дно була сп≥льна назва племен ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи (¤к ос≥лого населенн¤, так ≥ коч≥вник≥в), ¤к≥ мали виразн≥ риси словТ¤нськоњ культури. † † ††††††† —лов'¤нська доба †††††††† Ѕлизько середини ≤≤≤ ст. н.е. в межир≥чч≥ Ѕугу й ƒн≥стра виникаЇ черн¤х≥вська культура, генетично спор≥днена ≥з зарубинецькою. ƒосл≥дники стверджують, що у формуванн≥ ц≥Їњ культури брало участь населенн¤ ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤, ѕодн≥стровТ¤ ≥ ѕрикарпатт¤, ¤ке повТ¤зують з≥ словТ¤нами Ч антами. ††††††† орен≥ словТ¤нськоњ культури можна в≥днайти вже у бронзовому в≥ц≥. Ќайб≥льше памТ¤ток, що засв≥дчують безперервн≥сть етногенетичних процес≥в формуванн¤ словТ¤н, знаход¤ть на територ≥њ ѕольщ≥ й сус≥дн≥х з нею держав. «ародками словТ¤нських культур вважають лужицьку, пшеворську, зарубинецьку, черн¤х≥вську, празьку, корчацьку, луко-райковецьку, роменсько-боршевську та ≥нш≥ археолог≥чн≥ культури, значна частина ¤ких повТ¤зана саме з територ≥Їю ”крањни. 1 ƒив.: —погади ѕр≥ска ѕан≥йського // нижник. Ч 1991. Ч єє 2-6. †††††††† ѕамТ¤тки лужицькоњ культури поширен≥ на широких просторах в≥д ≈льби й ¬≥сли до Ѕалтики й ѕ≥вн≥чноњ ћорав≥њ, а п≥зн≥ше Ч до украњнського ѕол≥сс¤ ≥ ¬олин≥. ѕшеворську культуру повТ¤зують переважно з племенами венед≥в, що жили м≥ж арпатами ≥ Ѕалт≥йським морем: Уве-нети поход¤ть в≥д одного корен¤ ≥ нин≥ в≥дом≥ п≥д трьома назвами Ч венет≥в, ант≥в, склавен≥вФ 1. ††††††† «арубинецька культура охоплювала територ≥њ ѕ≥вдн¤ Ѕ≥лорус≥ та ѕ≥вноч≥ ”крањни. „ерн¤х≥вц≥ (за назвою с. „ерн¤х≥в на ињвщин≥) вважаютьс¤ спадкоЇмц¤ми зарубинецькоњ культури та ≥дентиф≥куютьс¤ в ≥сторичн≥й науц≥ з антами. ††††††† јнти успадкували культуру племен, що жили на цих земл¤х. ƒо такого висновку прийшли майже вс≥ досл≥дники антськоњ культури. Ѕорис –ибаков у книз≥ Ујнты и иевска¤ –усьФ пише, що в район≥ ƒн≥пра, пор¤д з невеликими городищами, ¤к≥ виникли в V Ч V≤≤ ст., видно використанн¤ м≥сцевим населенн¤м старих городищ ск≥фськоњ ≥ сарматськоњ епохи, що п≥дтверджуЇтьс¤ на¤вн≥стю шар≥в V Ч V≤≤ ст. «≥ставл¤ючи дан≥ писемних ≥ археолог≥чних джерел, ми бачимо, що вони доповнюють одн≥ одних, не суперечачи в той же час одн≥ одним. ††††††† —п≥льн≥сть мови ант≥в з≥ словТ¤нськими засв≥дчують сучасники. ™ також ≥мена, ¤к≥ знаходимо переважно в латин≥зованому або грецизованому вигл¤д≥: ант ƒоброгаст Ч такс≥арх грецького флоту 555 р., ант ¬сегорд Ч в≥зант≥йський полководець, ант јнангаст Ч начальник фрак≥йських в≥йськ 469 р., антськ≥ кн¤з≥ Ѕож ≥ ћежамир, анти елагаст, ’вилибуд та ≥н. як бачимо, така ж давн¤ традиц≥¤ складних ≥мен, ¤к≥ ми так часто зустр≥чаЇмо в л≥тописах ињвськоњ –ус≥. Ћ≥нгв≥сти стверджують, що анти в V Ч V≤≤ ст. говорили мовою, близькою до розмовноњ мови ињвськоњ –ус≥, ¤ка вже мала де¤к≥ ознаки украњнськоњ. ќтже, анти, успадкувавши часточку —к≥фо-сарматськоњ культури, њхн≥х в≥рувань, звичањв ≥ мови, стали т≥Їю ланкою етногенетичного ланцюга, ¤ка поЇднала њх ≥з русами, а пот≥м Ч з украњнц¤ми. ††††††† ¬ ”крањн≥ VI Ч V≤≤ ст. виник один з вар≥ант≥в празькоњ культури, що названий за поселенн¤м орчак корчацькою культурою ≥ поширений у межир≥чч≥ “етерева ≥ ѕрипТ¤т≥. ѕамТ¤тки корчацькоњ культури ≥дентиф≥кують з культурою словТ¤нського обТЇднанн¤ племен дул≥б≥в, ¤к≥ вважаютьс¤ предками л≥тописних волин¤н, деревл¤н, дрегович≥в, а частково можливо й пол¤н. 1ƒив.: …ордан. ќ происхождении и де¤ни¤х готов. Ч ћ., I960. Ч —. 136. †††††††† « V≤≤≤ Ч ’ ст. словТ¤нськ≥ племена починають засел¤ти л≥вий берег ƒн≥пра. ÷е роменсько-боршевська культура (назва в≥д м. –омни на —умщин≥ та Ѕоршевського городища на ¬орон≥жчин≥). ѕредставниками ц≥Їњ культури Ї племена радимич≥в ≥ вТ¤тич≥в, що на думку де¤ких ≥сторик≥в, польського походженн¤. ўе дал≥ на сх≥д знаходилис¤ земл≥ хазар≥в та печен≥г≥в, ¤к≥ майже н≥¤ких памТ¤ток не лишили. Ќа п≥вноч≥ мешкали м≥сцев≥ балт≥йськ≥ й ф≥нськ≥ племена, культура ¤ких представлена переважно довгими курганами (ѕсковщина, —моленщина, „удське озеро та ≥н.), ¤к≥, мабуть, належали кривичам. ѕлемена вТ¤тич≥в поступово розселилис¤ в басейнах ќки та ћоскви-р≥ки ≥, зм≥шуючись з м≥сцевими угроф≥нськими племенами (переважно мер¤), утворили рос≥йську народн≥сть, ¤ка однак продовжувала називати себе руссю. ††††††† ѕ≥вденн≥ земл≥ ”крањни (ѕричорноморТ¤, нижн¤ теч≥¤ ƒн≥пра, ƒн≥стра, ѕ≥вденного Ѕугу) пост≥йно перебували у звТ¤зках з —ередземноморським культурними св≥том, що спонукало де¤ких досл≥дник≥в назвати ≤ Ч V ст. Удобою римських вплив≥вФ. Ќа¤вн≥сть тут римських монет св≥дчить швидше про торг≥вельн≥ звТ¤зки з –имом, ан≥ж про суц≥льну роман≥зац≥ю населенн¤. ¬елику наукову полем≥ку викликали памТ¤тки черн¤х≥вськоњ культури, про етн≥чне походженн¤ ¤ких сперечалис¤ вчен≥ усього св≥ту. Ѕагато вчених (–ейнеке, Ѕаран, √ороховський, ћагомедов та ≥н.) висловлювали думку про готське походженн¤ черн¤х≥вськоњ культури. ÷¤ полем≥ка, безперечно, набула занадто ≥деолог≥чного спр¤муванн¤, особливо в 40Ч50 pp. –ег≥ональн≥ досл≥дженн¤ украњнськими вченими черн¤х≥вськоњ культури переконливо довели, що вона маЇ р≥зноман≥тн≥ локальн≥ особливост≥, притаманн≥ словТ¤нським племенам улич≥в, тиверц≥в, волин¤н, пол¤н та ≥ншим етнограф≥чним групам п≥вдн¤ ”крањни. ††††††† Ќестор-л≥тописець докладно описуЇ м≥сц¤ розселенн¤ словТ¤н: У≤ жили в мир≥ пол¤ни, ≥ древл¤ни, ≥ с≥веро, ≥ радимич≥, ≥ вТ¤тич≥, ≥ хорвати. ƒул≥би жили по Ѕуз≥, де нин≥ волин¤ни, а улутич≥, т≥верц≥ сид≥ли по Ѕуз≥ ≥ по ƒн≥пру ≥ присид¤ть до ƒунаю, ≥ було без л≥ку њх, сид≥ли-бо по Ѕуз≥ ≥ по ƒн≥пру аж до мор¤, ≥ Ї города њхн≥ ≥ до сьогодн≥. рай той греки називають ¬елика —куфФ 1. 1 ѕов≥сть времТ¤них л≥т. Ч ., 1990. Ч —. 20Ч21. ††††††† ќтже, в часи, коли писавс¤ л≥топис, була ще живою памТ¤ть про ск≥фських предк≥в словТ¤н, хоча назва ц¤ залишалас¤ переважно у грек≥в (пор. також в козацьких переказах Ч —купа ¬крањнська). ††††††† ” сх≥дних степах ”крањни з ’≤ Ч ’≤≤≤ ст. жили половецьк≥ племена. ƒе¤к≥ з них переходили на службу до –уських кн¤з≥в. ѕоловц≥ лишили в наших степах безл≥ч своњх памТ¤ток Ч камТ¤них УбабФ, ¤к≥ мають схож≥сть з≥ ск≥фськими, та й сто¤ли вони переважно на курганах ск≥фського часу. ††††††† “аким чином, в етногенез≥ украњнц≥в брали участь т≥ народи, ¤к≥ прот¤гом тривалого часу проживали на спадкоЇмних украњнських земл¤х. ≥нцевим результатом процес≥в етногенезу прийн¤то вважати виникненн¤ народностей. ¬ ™вроп≥ цей процес зак≥нчивс¤ у середн≥ в≥ки (ћихайло Ѕрайчевський), хоча нин≥ ≥снують нов≥ концепц≥њ безперервного розвитку ≥ пост≥йноњ зм≥ни самого етносу (ћикола „михов). ††††††† –ад¤нська ≥сторична наука навТ¤зувала ≥деолог≥чн≥ стереотипи у вир≥шенн≥ питань етногенезу, за ¤кими Їдино-правильним вважавс¤ погл¤д на походженн¤ Утрьох братн≥х народ≥вФ в≥д одного Усп≥льного корен¤Ф, причому Ч не ран≥ше XIV ст. Ќин≥ не виникаЇ жодного сумн≥ву, що розгл¤нут≥ вище словТ¤нськ≥ племена, а п≥зн≥ше народ ињвськоњ –ус≥, були предками украњнц≥в: уже на самому початку нашоњ писаноњ ≥стор≥њ бачимо виразн≥ риси украњнського народу Ч звичањ, обр¤ди, ремесла, од¤г, арх≥тектура, мистецтво тощо. ћова давн≥х памТ¤ток, незважаючи на те, що вони написан≥ старословТ¤нською, зберегла чимало лексичних украњн≥зм≥в, фонетичних та морфолог≥чних рис, притаманних саме украњнськ≥й мовн≥й традиц≥њ 1. ††††††† ≈тн≥чне вид≥ленн¤ украњнц≥в з маси словТ¤нських народ≥в в≥дбувалос¤ не внасл≥док розпаду держави ињвська –усь, а навпаки Ч шл¤хом консол≥дац≥њ украњнських племен в одн≥й держав≥ з≥ сп≥льною мовою та етнограф≥чними особливост¤ми, ¤к≥ почали складатис¤ близько V≤≤ ст., ≥ в ≤’ ст. уже мали виразн≥ украњнськ≥ риси. —аме так етногенез словТ¤нських народ≥в розгл¤даЇтьс¤ ≥ в заруб≥жн≥й слав≥стиц≥, переважна б≥льш≥сть вчених визначаЇ спадкоЇмний звТ¤зок украњнц≥в з людн≥стю ињвськоњ –ус≥. ††††††† ќск≥льки одна й та ж людина може вважати себе ≥ словТ¤нином, ≥ украњнцем, ≥ гуцулом, прийн¤то розр≥зн¤ти так≥ пон¤тт¤ ¤к суперетнос Ч група народ≥в з≥ сп≥льною самосв≥дом≥стю, спор≥дненими мовами та рисами культури (напр., словТ¤ни, угроф≥ни); терм≥н етнос функц≥онально в≥дпов≥даЇ пон¤ттю народ. ” межах кожного етносу можуть ≥снувати субетноси Ч певн≥ етн≥чн≥ групи з≥ сп≥льними етнограф≥чними особливост¤ми (напр., лемки, бойки, гуцули тощо). 1 римський ј. ”крањнська мова Ч зв≥дк≥л¤ вона вз¤лас¤ ≥ ¤к розвивалас¤ // “вори: ” 5 т. Ч “.«. Ч ., 1973. Ч —.252Ч283. †††††††† ѕевн≥ в≥дм≥нност≥ в побут≥, звича¤х, од¤з≥, нав≥ть зовн≥шност≥ наш≥ предки мали з давн≥х давен, так само ¤к ≥ зараз мають своњ рег≥ональн≥ особливост≥ культури. ÷е ¤вище ц≥лком законом≥рне дл¤ будь-¤кого народу, бо воно зумовлене ¤к природно-географ≥чними умовами, так ≥ характером ≥сторичного розвитку. Ќин≥, коли в ”крањн≥ в≥дбуваютьс¤ активн≥ процеси консол≥дац≥њ, украњнц≥ в≥дроджують своњ загальнонац≥ональн≥ ц≥нност≥, ≥ намагаютьс¤ зберегти й розвинути традиц≥њ своњх етнограф≥чних район≥в.

то имеет права на иевскую –усь | У”крањнське барокоФ. “еатральне мистецтво. | –ел≥г≥¤, мистецьк≥ набутки словТ¤н. | —коворода | “рип≥льська та „ерн¤х≥вська культури. | ультурний процес ”крањни у ’V≤≤≤ ст. | —ловТ¤нська писемн≥сть. | јрх≥тектура та образотворче мистецтво. | ”крањна в друг≥й половин≥ ’V≤≤ стол≥тт¤.
ћјЋќ¬≤ƒќћ≤ —“ќ–≤Ќ » ≤—“ќ–≤ѓ ” –јѓЌ» *Ѕ≥бл≥йна генеалог≥¤ в етногенетичних концепц≥¤х польських та украњнських хрон≥ст≥в *”крањнська та великоруська культури у XVII стол≥тт≥: культурний вплив чи культурний конфл≥кт? *≤де¤ озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ *≈тнопол≥тична терм≥нолог≥¤ XIV-XVI стол≥ть *ќ территориальной прив¤зке этнонима Ђрусскиеї *ѕредставлени¤ об этнической доминации * У”краинский вопросФ в политике властей и русском общественном мнении . *Ёмский указ. *≈схатолог≥чн≥ ѕередчутт¤ Ћюдства та ¬≥дбитт¤ њх у ѕоез≥њ *≤де¤ озацтва - в ”крањнськ≥й ƒуш≥ * ”крањнська ≤де¤ *√ог в раю ћагога ≥ ћ≥с≥¤ ”крањни * « ¬оди “а ¬огню * ј. римський ѕро " олиску Ќарод≥в" *“рипол≥зм - Ќаша ≤де¤ *„и може бути столиц¤ "молодшого брата" мат≥р'ю м≥ст руських? *≈п≥таф≥¤ ≈неЇв≥ * ѕ≥двалини ™вропейськоњ ÷ив≥л≥зац≥њ *Ќа як≥й «емл≥ ∆ивемо? * “ризуб ѕосейдона ≤ ¬олодимир *‘еномен Ўевченка *ўќ “ј ≈ Ќац≥ональна ≤де¤? *ƒревн≥сть ”крањнських √овор≥в *“а —питайте: ’то ћи, „ињ —ини. *ѕотоп Ќа ”крањн≥ * ѕерстень « ќр≥халком * ’л≥бороб —в≥ту - ≤сторичне ѕризначенн¤ ”крањнц≥в * Ѕратн¤ ƒружба *’ронолог

¬и,при бажанн≥, можете надсилати статт≥ з ≥стор≥њ ”крањни на нашу адресу
( ukrainaforever@yandex.ru ), ≥ ми розм≥стимо њх на нашому сайт≥ www.ukrainaforever.narod.ru