≤стор≥¤ ”крањни

«вичайно, ¤кщо людину вважати „в≥нцем природи” ≥ завершальним, к≥нцевим ступенем розвитку житт¤ у ¬сесв≥т≥, то сусп≥льству, справд≥, не залишаЇтьс¤ н≥чого ≥ншого, ¤к бути х≥ба що пристроЇм дл¤ задоволенн¤ повс¤кденних потреб своњх член≥в. јле, у такому випадку, людське житт¤ маЇ ще менше смислу, н≥ж житт¤ будь-¤ких нижчих створ≥нь ≥ не варте того, щоб тратити на нього час. якщо ж вважати людину лише мандр≥вником, що на п≥вдороз≥ м≥ж зв≥ром ≥ надлюдиною, то ¤к≥сть сусп≥льства повинна оц≥нюватис¤ тим, що воно залишить нащадкам, ≥, найголовн≥ше, — тим, ¤ких нащадк≥в воно залишить.

«мисл досконалого сусп≥льства ¤краз ≥ пол¤гаЇ у вдосконаленн≥ даного б≥олог≥чного виду(раси, народу).

Ќав≥що дорога, ¤ка не веде до храму? Ќав≥що сусп≥льство, нездатне народити надлюдину?

ќтже, основн≥ засади сусп≥льства, ¤ке умовно можна назвати досконалим:

1.ѕравильна шкала ц≥нностей.

—усп≥льн≥ взаЇмов≥дносини спонукають про¤вл¤ти ≥ вдосконалювати найкращ≥ риси людини.

2.∆орсткий ¤к≥сний в≥дб≥р.

ўабл¤ми ч≥ткоњ сусп≥льноњ ступеневост≥ в≥льно п≥д≥ймаютьс¤ р≥зн≥ особистост≥ в м≥ру своЇњ в≥дпов≥дност≥ зразков≥ досконалост≥, зг≥дно з правильною шкалою ц≥нностей.

3.«береженн¤ ≥ покращенн¤ роду.

—усп≥льство створюЇ умови дл¤ закр≥пленн¤ ≥ розвитку найкращих спадкових рис в≥д≥браних ос≥б.

“аким чином, людина насправд≥ стаЇ м≥рилом вс≥х м≥рил, а сусп≥льство — засобом дос¤гненн¤ основноњ мети — удосконаленн¤ людини. ≤ найпершим завданн¤м дл¤ такого сусп≥льства Ї встановленн¤ правильноњ шкали ц≥нностей. «’¤вл¤Їтьс¤ нагальна потреба у ч≥ткому Їдиному тлумаченн≥ пон¤тт¤ досконалоњ людини. ÷е питанн¤ було ключовим дл¤ людства в ус≥ часи. –≥зн≥ народи мають своњ, самобутн≥ зб≥рн≥ пон¤тт¤ досконалоњ людини, м≥цно вкор≥нен≥ у глибинах спадковоњ пам’¤т≥. ” часи найвищих духовних п≥днесень народ≥в ц≥ пон¤тт¤ уособлювались у казкових первообразах лицар≥в ≥з надлюдськими рисами та досконалих володар≥в. √≥льгамеш, –ама, ќд≥н, ≤ван ÷аревич не подають доказ≥в ≥сторичноњ правдивост≥ чи достов≥рност≥ свого д≥йсного ≥снуванн¤. «ате ц≥ образи ¤скраво в≥дображають усталене баченн¤ р≥зних ар≥йських народ≥в такого в≥дносного пон¤тт¤, ¤к досконал≥сть людини.  азков≥ лицар≥-надлюди — це у¤вн≥ одиниц≥, що уособлюють надсв≥дому волю народу ¤к ц≥лого, њхнЇ призначенн¤ — бути своЇр≥дними зразковими м≥рками, у прикладенн≥ до ¤ких народна св≥дом≥сть маЇ змогу точно визначити ступ≥нь досконалост≥ тоњ чи ≥ншоњ окремоњ особи. ќсь де знаходитьс¤ споконв≥чна, закладена Ѕогом шкала ц≥нностей, у кожного народу сво¤. як правило, зразков≥ особистост≥ у казках врешт≥-решт пос≥дають належне њм м≥сце на вершин≥ сусп≥льноњ ступеневост≥ зг≥дно з св¤щенними у¤вленн¤ми про правильну шкалу ц≥нностей. ƒосконал≥ люди у казках стають досконалими володар¤ми. ¬ нагороду за подвиги, у ¤ких про¤вл¤ютьс¤ надлюдськ≥ ¤кост≥, казковий лицар д≥стаЇ цар≥вну ≥, щонайменше, — п≥вцарства на додаток. ≤ живуть вони довго ≥ щасливо. Ќародна св≥дом≥сть прагне щасливого к≥нц¤ казки. Ќарод хоче бачити досконалого володар¤ усп≥шним.

ѕон¤тт¤ вз≥рцевоњ людини, досконалого володар¤ прагнули докладно витлумачити мудрец≥ р≥зних час≥в ≥ народ≥в (див.”«акони ћану”, прац≥ ѕлатона, —унь-÷зи, Ќ≥цще тощо). ¬ украњнськ≥й думц≥ цьому питанню неаби¤ку увагу прид≥л¤Ї √.—коворода у своЇму вченн≥ про нер≥вну р≥вн≥сть та сродн≥сть прац≥. ƒосить згадати хоча б т≥ його вислови, ¤к≥ стали майже крилатими: „’очеш царем бути — май серце царське”).

ќдин ≥з основоположник≥в сучасного украњнського нац≥онал≥зму — ƒ. ƒонцов, по сут≥, поставив останн≥ крапки над „≥” у цьому питанн≥. ¬≥н однозначно визначив ≥ обгрунтував головн≥ риси досконалого (в украњнському баченн≥) володар¤: шл¤хетн≥сть, мудр≥сть, мужн≥сть (див.”ƒух нашоњ давнини”). Ќе важко пом≥тити, що саме ц≥ риси Ї найпритаманн≥шими ознаками первообразу казкового лицар¤. ƒонцов також наголошував, що верства чи особист≥сть т≥льки тод≥ Ї насправд≥ пров≥дною, коли волод≥Ї не лише перерахованими рисами, а й прихильн≥стю всього народу. ќбразно кажучи, досконалий володар Ї безрозд≥льним володарем народноњ душ≥.

ќтже, народна спадкова пам’¤ть, на глибинному р≥вн≥, м≥цно утримуЇ у сусп≥льн≥й св≥домост≥ у¤вний казковий первообраз — зразок досконалого володар¤-лицар¤. ќкр≥м того, кращ≥ уми народу вже досить докладно ≥ переконливо розтлумачили ≥ обірунтували визначальн≥ риси такоњ особистост≥ на р≥вн≥ узагальнених пон¤ть.

јле на сучасному ступен≥ сусп≥льноњ св≥домост≥, дл¤ пробудженн¤ внутр≥шньоњ творчоњ потуги народу, цього не Ї ц≥лком достатньо.  азковий первообраз, хоча й дуже ¤скравий, загальнодоступний, привабливий, але надто вже неправдопод≥бний дл¤ недов≥рливоњ св≥домост≥ сучасноњ людини. Ќайб≥льшою вадою таких уособлень цього первообразу, ¤к ≤ван ÷аревич,  отигорошко,  озак ћамай тощо, Ї неможлив≥сть доведенн¤ њхнього д≥йсного ≥снуванн¤ коли-небудь, що, в≥дпов≥дно, наштовхуЇ на думку про неймов≥рн≥сть такого ¤вища ¤к „досконал≥сть” взагал≥.

”могл¤дн≥ книжн≥ побудови св≥точ≥в украњнськоњ думки переконливо обірунтован≥ ≥ доведен≥, проте недоступн≥ розум≥нню кожного перес≥чного члена сусп≥льства, ≥ не надаютьс¤ до всепроникного поширенн¤ серед сусп≥льства.

¬ив≥льненн¤ внутр≥шньоњ творчоњ потуги народу зд≥йснЇютьс¤ за умови пробудженн¤ в≥ри у реч≥, ¤к≥, можливо, щойно вважалис¤ неймов≥рними. Ћюд¤м потр≥бен приклад. ќднозначний ≥ зрозум≥лий, наочний ≥ вс≥м в≥домий. Ќе узагальнене пон¤тт¤, а живий, ¤скравий образ. ѕричому, многолик≥сть ≥ розмањт≥сть таких образ≥в, у даному випадку, недоречна. ”вагу сусп≥льства потр≥бно не розпорошувати м≥ж множеством р≥зних, нераз неоднозначних ≥ суперечливих приклад≥в, а навпаки, ¤комога ст≥йк≥ше зосереджувати на Їдиному, най¤скрав≥шому образ≥. ÷ей образ повинен волод≥ти передумовами об’Їднанн¤ довкола себе всього народу. ÷е вже, власне, знакообраз, п≥дн¤тий на знамена. —воЇр≥дний предмет всенародноњ медитац≥њ. ћаг≥чний ключ, вкладаючи ¤кий у сусп≥льну св≥дом≥сть, можна пробудити певн≥ глибинн≥ спадков≥ риси одночасно всього народу ≥ вив≥льнити його приховану внутр≥шню снагу. ƒл¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ мети необх≥дно змусити сусп≥льство, шл¤хом зосередженн¤ на цьому Їдиному знакообраз≥, самоутотожнити себе з цим уособленн¤м власноњ надсв≥домоњ вол≥.

ќтже, сьогодн≥ дл¤ такого знакообразу годитьс¤ не казково-неймов≥рний ≤ван ÷аревич, а ц≥лком ≥сторично правдива загальнов≥дома особа. Ћише безсумн≥вна достов≥рн≥сть ≥снуванн¤ (нехай нав≥ть у далекому минулому) такого прикладу ≥, водночас, повна його в≥дпов≥дн≥сть вже визначеному пон¤ттю досконалост≥, здатна вселити народов≥ в≥ру. ÷ей знакообраз ≥ стане найкращим доказом можливост≥ дос¤гненн¤ досконалост≥.

ѕ≥дсумовуючи, можна вид≥лити так≥ властивост≥ необх≥дного знакообразу:

1.Ѕезсумн≥вна ≥сторична достов≥рн≥сть ≥ правдив≥сть.

2.«агальнов≥дом≥сть, зрозум≥л≥сть, близк≥стькожному членов≥ сусп≥льства.

3.ѕовна в≥дпов≥дн≥сть визначеним рисам досконалого володар¤ (шл¤хетн≥сть, мудр≥сть, мужн≥сть).

4.Ѕлискуча усп≥шн≥сть ¤к володар¤ за житт¤.

„и Ї у наш≥й ≥стор≥њ особист≥сть, ¤ка б у повн≥й м≥р≥ волод≥ла вс≥ма перерахованими ознаками? ƒе шукати цей знакообраз, здатний об’Їднати —х≥д ≥ «ах≥д, стати горд≥стю всього народу ≥ пробудити його приховану потугу?

ќчевидно, нема змислу шукати його у часах занепаду держави. Ѕо у цьому в≥дтинку ≥стор≥њ, будь-¤к≥, нав≥ть найдосконал≥ш≥ особистост≥ не могли волод≥ти щонайменше одн≥Їю з перерахованих ознак: блискучою усп≥шн≥стю ¤к володар¤. “ой часовий в≥дтинок поступовоњ втрати усп≥шност≥ всього народу взагал≥ триваЇ, по-сут≥, ц≥ле останнЇ тис¤чол≥тт¤. јле, на щаст¤, у межах дос¤ганн¤ ≥сторичноњ пам’¤т≥ такий зразок Ї. Ѕез будь-¤кого сумн≥ву, це -найшл¤хетн≥ший, наймудр≥ший, наймужн≥ший ≥ найусп≥шн≥ший серед кн¤з≥в ”крањни-–ус≥ -—в¤тослав ’оробрий. —аме цей володар за житт¤ зум≥в викликати, буквально, вибух внутр≥шньоњ снаги народу, подолати в≥дчуженн¤ пров≥дноњ верстви в≥д загалу ≥ об’Їднати усе сусп≥льство в Їдиному прагненн≥ перемоги. ¬≥н, ¤к н≥хто, волод≥в тим, що —унь-÷зи називав „шл¤хом”, себто повною Їдн≥стю прагнень вожд¤ з прагненн¤ми народу. «а його правл≥нн¤ ”крањна-–усь дос¤гла найб≥льшоњ могутност≥ ≥ найширшого геопол≥тичного розмаху.

ќбраз —в¤тослава, п≥дн¤тий на знамена ¤к предмет всенародноњ медитац≥њ ≥ Ї найв≥дпов≥дн≥шим маг≥чним ключем дл¤ настроюванн¤ розладнаноњ шкали ц≥нностей ≥ вив≥льненн¤ з глибин народного Їства духу одв≥чноњ стих≥њ, прихованого, але в≥чноприсутнього.

«аради надлюдини майбутнього доц≥льно вдатис¤ до такого своЇр≥дного викликанн¤ духу ¬еликого ¬олодар¤ ≥з минулого.

„≤ƒ” Ќј ¬»!” —в¤тослав — ≥м’¤, котре стало легендою тис¤чол≥тт¤. ’оча тис¤чол≥тт¤, що прийшло п≥сл¤ нього, було далеко не найславн≥шим дл¤ його земл≥ ≥ народу. ќчевидно, волею ѕровид≥нн¤, —в¤тославу ’ороброму судилос¤ завершити «олотий ¬≥к руських велетн≥в. ”с≥, що прийшли п≥сл¤ нього, лише намагалис¤ б≥льш чи менш усп≥шно в≥дродити колишню славу. ¬≥н був останн≥м з тих володар≥в –уси-”крањни, що не мали шк≥дливоњ звички чекати нападу ворога, а сам≥ проголошували св≥тов≥ горде: „≤ду на ви!”. ÷≥ слова ви¤вилис¤ такими важкими, що п≥сл¤ —в¤тослава ще дос≥ н≥хто з украњнських державних муж≥в не наваживс¤ њх переконливо повторити. “а востаннЇ з уст непереможного кн¤з¤ вони звучали наст≥льки могутньо, що, здаЇтьс¤, нав≥чно закарбувалис¤ у глибинах п≥дсв≥домост≥ нац≥њ, њм ще належить дочекатис¤ нового повороту колеса часу, щоби знову, в черговий раз, переможно вт≥литис¤.

Ќасамперед, нащадкам сл≥д нарешт≥ достойно ≥ правильно оц≥нити велич постат≥ —в¤тослава ’ороброго ≥ всю ≥сторичну вагу його мудрих ≥ героњчних д≥¤нь. Ѕо, ¤к це не ганебно, плебейська в≥тчизн¤на ≥сторична наука не раз зображуЇ кињвського кн¤з¤ „темним воњном”, що „чужого шукаючи, своЇ загубив”, варваром, що бездумно побр¤зкував мечем п≥д ст≥нами чужих столиць. Ќедооц≥нюванн¤ рол≥ —в¤тослава у наш≥й ≥стор≥ограф≥њ обумовлене, головно, не критичним п≥дходом ≥сторик≥в до автор≥в в≥зант≥йських хрон≥к, ¤к≥, через зрозум≥л≥ пол≥тичн≥ причини, просто не могли бути до к≥нц¤ щирими ≥ правдивими у цьому питанн≥. јле нав≥ть вороже настроЇн≥ в≥зант≥йц≥ у постат≥ цього синьоокого ск≥фа з гордою кн¤жою поставою, козацьким чубом, „довгим волосс¤м на верхн≥й губ≥” (очевидно, нет¤мущ≥ греки, нос¤чи цапин≥ бороди, не мали у¤ви про вуса) бачили досконалого воњна ≥ вз≥рцевого володар¤. ÷е ≥ не дивно. јдже —в¤тослав ’оробрий так разюче в≥др≥зн¤вс¤ в≥д зман≥жених, розпусних в≥зант≥йських ≥мператор≥в, ¤к≥ п≥дл≥сть ≥ п≥дступн≥сть вважали за чесноту. ќчевидно, —в¤тослав в≥др≥зн¤вс¤ ≥ в≥д б≥льшост≥ тод≥шн≥х (¤к, зрештою, ≥ нин≥шн≥х) владоможц≥в.

ѕобут його був наст≥льки аскетичним, що вражав сучасник≥в. ћогутн≥й кн¤зь, Їдиновладний повелитель одн≥Їњ з найбагатших та найвпливов≥ших держав тогочасного св≥ту, був одним з тих небагатьох володар≥в останнього тис¤чол≥тт¤, котр≥ керувалис¤ древн≥м мудрим правилом: „÷ар≥ повинн≥ њсти дл¤ того, щоб жити. јле не жити дл¤ того, щоб њсти!” Ћ≥тописець змальовуЇ його так: „—в¤тослав був хоробрий, легкий на ходу, ¤к барс; у пох≥д не возив з собою н≥ казан≥в, н≥ намет≥в, нар≥зував конину, воловину, або зв≥рину тоненькими шматочками, зап≥кав на вуг≥лл≥ ≥ так њв њњ, спав на повст≥, п≥дмостивши у голови с≥дло ≥, ¤к ≥шов з ким воювати, то посилав перед себе своњх посл≥в, щоб вони опов≥стили про те ворог≥в, кажучи: „≤ду на вас!” ÷е в≥н робив, щоби вороги мали час зготовитис¤ до бою, бо в≥н вважав, що не по-лицарськи, коли неспод≥вано, потайки на когось нападати. ÷е був кн¤зь-во¤ка, ≥ кохавс¤ в≥н у походах”. —правжн≥й лицар, в≥н ус≥ма своњми д≥¤ми протиставл¤вс¤ аз≥йськ≥й ницост≥, п≥длост≥, бо¤гузлив≥й в≥дступност≥. Ќеначе був створений Ѕогом саме нате, щоб стати зразком шл¤хетност≥ володар¤.

 оли —в¤тослав, маючи 22 роки, став самост≥йно кн¤жити, в≥зант≥йський ≥мператор в≥дправив посл≥в з дарами до  иЇва, аби т≥ вив≥дали про могутн≥сть потенц≥йного супротивника ≥мпер≥њ. √адаЇте, вони отримали завданн¤ д≥знатис¤, ск≥льки золота у кн¤ж≥й скарбниц≥? „и дов≥датис¤ ск≥льки кн¤зь може змоб≥л≥зувати воњн≥в? „и, можливо, оц≥нити внутр≥шньопол≥тичний та економ≥чний стан у держав≥? Ќ≥. Ќ≥. Ќ≥. ¬≥зант≥йськ≥ посли подолали шл¤х з ÷аргорода до  иЇва з Їдиною, ч≥тко визначеною метою — зустр≥тис¤ з молодим кн¤зем „гл¤д≥ти лица його, взора його ≥ смисла його”.  оли посли п≥дносили —в¤тославу щедр≥ дари, в≥н дуже стурбував грек≥в тим, що нав≥ть не гл¤нув на коштовност≥ та дорогий крам. «ате довго захоплювавс¤ п≥днесеним йому мечем. ¬≥зант≥йськ≥ дипломати були непоганими психологами. ѕовернувшись на батьк≥вщину, вони допов≥ли ≥мператоров≥, що новий руський кн¤зь Ї сильним ≥ небезпечним супротивником. Ѕо лице його виражаЇ благородн≥сть, погл¤д -мужн≥сть, а мова св≥дчить про мудр≥сть. √реки, можливо, сам≥ того неусв≥домлюючи, у ц≥й своЇр≥дн≥й характеристиц≥ кињвського кн¤з¤ перел≥чили довершений список чеснот, що повинн≥ бути притаманними вз≥рцевому володарев≥ ≥, взагал≥, пров≥дн≥й верств≥ досконалого сусп≥льства. — грубою помилкою вважати, що ц≥ риси застар≥ли. ¬они в≥чн≥. Ќе секрет, що поЇднанн¤ шл¤хетност≥, мудрост≥ ≥ мужност≥ трапл¤Їтьс¤ серед владоможц≥в все р≥дше ≥ р≥дше. ÷е Ї св≥дченн¤м того, що зараз ми живемо у св≥т≥ недосконалих сусп≥льств.

ѕро, мабуть, найважлив≥шу психолог≥чну рису кн¤з¤ —в¤тослава — шл¤хетн≥сть — вже було згадано вище. ” питанн≥ лицарськоњ чест≥ в≥н був вимогливим ¤к до себе, так ≥ до вс≥х, з ким доводилось мати справу. “ого, хто ламав прис¤гу, дану  иЇву, чи порушував догов≥р, чекала неминуча кара.  оли —в¤тослав з дружиною змушений був повернутис¤ з ѕере¤славц¤-на-ƒунањ, щоби захистити  ињв в≥д хозар≥в (котр≥, до реч≥, були п≥дбурен≥ чи просто п≥дкуплен≥ ¬≥зант≥Їю), бо¤ри роз≥рвали союзний догов≥р ≥з русичами. √реки замирилис¤ з болгарами ≥ п≥дмовл¤ли њх, щоби не пускали до себе —в¤тослава.  оли руський кн¤зь п≥сл¤ неспод≥ваних важких боњв ≥з болгарами д≥знавс¤ про п≥дступний х≥д грек≥в, то в≥дразу ж послав своњх посл≥в у ÷аргород. „≤ду на твою землю ≥ хочу вз¤ти ÷аргород, ¤к здобув соб≥ ѕере¤славець”, — шл¤хетно попередив —в¤тослав ’оробрий ≥мператора ≤оанна ÷им≥сх≥¤. ’итр≥ греки ж, пославши йому дари ≥, н≥бито, прос¤чи миру, вив≥дали, що у —в¤тослава лише дес¤ть тис¤ч в≥йська, ≥ тим часом виставили проти рус≥в сто тис¤ч доб≥рноњ, добре вишколеноњ ≥ озброЇноњ арм≥њ. “од≥ руська дружина на чол≥ з своњм благородним кн¤зем зд≥йснила, здавалос¤ б, неможливе. ” в≥дкритому чесному бою наш≥ предки розгромили у дес¤ть (!) раз≥в переважаюч≥ сили супротивника ≥ здобули блискучу, неперевершену ще жодною арм≥Їю перемогу. ќбурений п≥дступом грек≥в ≥ зрадою болгар, кн¤зь рушив на  онстантинополь, здобуваючи ≥ пал¤чи на своЇму шл¤ху ворож≥ м≥ста. ќпов≥дають, що, уз¤вши ‘илинополь, —в¤тослав, щоб покарати болгар, звел≥в посадити на палю двадц¤ть тис¤ч чолов≥к. ÷ей „виховний зах≥д” ви¤вивс¤ напрочуд д≥Ївим. “акий жах охопив ус≥х зрадник≥в, що вже ≥нш≥ м≥ста, не борон¤чись, п≥ддавалис¤ —в¤тославу. —лава йшла попереду нього. Ќ≥би несучи важливу духовну м≥с≥ю, —в¤тослав ’оробрий, коли власним прикладом, а коли, вдаючись до крайн≥х заход≥в, навчав ™вропу ≥ јз≥ю „немодноњ” вже нав≥ть на той час шл¤хетност≥.  н¤зь -запеклий противник христи¤нства, не зачепив жодноњ болгарськоњ православноњ св¤тин≥. “од≥, ¤к полководець держави, що вважала себе головним оплотом ’ристовоњ в≥ри ≥ намагалас¤ нав’¤зати њњ тим же русам, ≤оан  уркуас зганьбив себе грабунками ≥ наругою над болгарськими христи¤нськими храмами. —аме завд¤ки —в¤тославу певн≥ традиц≥њ воњнськоњ чест≥ ≥ лицарськ≥ звичањ серед Ївропейських народ≥в протрималис¤ частково аж до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ѕринаймн≥, ще у XVIII ст. украњнськ≥ козаки, ¤к спадкоЇмц≥ кн¤жоњ слави, а також гайдамаки, нападаючи на ворога, перед самою атакою салютували йому.

ѕро неаби¤ку мужн≥сть великого кн¤з¤ кињвського —в¤тослава ≤горевича, ¤кого народ нар≥к ’оробрим, в повн≥й м≥р≥ говорить хоча б донесена до нащадк≥в р≥зними письмовими джерелами його знаменита промова перед руськими воњнами у битв≥ п≥д ƒоростолом.

¬елика с≥ча була п≥д тим городом. ¬же греки почали було перемагати —в¤тославову дружину. ≤ тод≥ в≥н вигукнув: „Ќе посоромимо ж земл≥ –уськоњ та пол¤жемо тут к≥стьми: мертв≥ ж бо сорому не мають! ј втечемо, то буде нам сором. ј ¤к пол¤же мо¤ голова, тод≥ сам≥ за себе дбайте!” ƒружин≥ ж руськ≥й також не бракувало мужност≥ ≥ в≥рност≥: „ƒе тво¤, кн¤же, голова пол¤же, там ≥ ми своњ складемо!”.  н¤зь п≥шов, ¤к завше, у перших лавах ≥ тод≥ руси висто¤ли… ѕотр≥бно мати неаби¤ку мужн≥сть, щоб зневажити молоде житт¤ з ус≥ма земними вт≥хами, доступними кн¤зю. ≤ лише заради того, щоби не в≥дступити п≥д час жорстокоњ с≥ч≥, у ¤к≥й, здавалос¤ б, руси не мали жодних шанс≥в на перемогу! Ќерозумно було кн¤зев≥ так легковажно розпор¤джатис¤ своњм житт¤м та житт¤м, без сумн≥ву, кращих людей –ус≥? јле ворог не повинен був нав≥ть припустити, що непереможна –усь здатна показати спину на пол≥ бою! –уси н≥коли не принижувалис¤ втечею перед супротивником. ¬они радше вибирали смерть, н≥ж ганьбу ≥ рабство. “ож —лава завжди йшла попереду них. ј вона плекалас¤ в≥ками на кров≥ тис¤ч≥ тис¤ч в≥домих ≥ без≥менних, загиблих, але н≥коли (!) не переможених Ћицар≥в ”крањни-–уси. ÷¤ —лава предк≥в завжди лет≥ла ≥ попереду в≥йська мужнього кн¤з¤, допомагаючи йому здобувати все нов≥ ≥ нов≥ звит¤ги. “ож цей великий войовник усв≥домлював, що зобов’¤заний перед нащадками „не посоромити земл≥ –уськоњ”, незважаючи н≥ на що.

„и не г≥дними нащадками —в¤тослава стали дв≥ сотн≥ —≥чових —тр≥льц≥в п≥д ћотовил≥вкою? ÷е ж вони, повторивши подвиг кн¤з¤, його дружини, розгромили у дес¤ть раз≥в численн≥шу б≥логвард≥йську арм≥ю, що складалас¤ виключно з добре вишколених ≥ натхненних московською ≥деЇю оф≥цер≥в-добровольц≥в. „и не приклад мужнього кн¤з¤ надихав воњн≥в ќ”Ќ-”ѕј, ¤к≥ не припин¤ли в≥дчайдушноњ збройноњ боротьби проти загарбник≥в б≥льше дес¤тка рок≥в п≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни? — «алишаЇтьс¤ запитати, чи така мужн≥сть Ї притаманною чеснотою сучасних володар≥в?

ќтже, щодо вз≥рцевоњ шл¤хетност≥ та мужност≥ —в¤тослава ’ороброго не може бути найменших сумн≥в≥в. ј ¤к щодо мудрост≥? ” п≥дручниках з ≥стор≥њ переважно намагаютьс¤ змалювати войовничого кн¤з¤ обмеженим варваром, що керувавс¤ у своњх д≥¤х виключно ≥нстинктами темноњ п≥дсв≥домост≥ та жадобою до наживи. ƒе¤к≥ ≥сторики ≥ донин≥ переконливо в≥дстоюють „граб≥жницьку” суть д≥¤льност≥ —в¤тослава ’ороброго ¤к державного мужа. Ќайбезпринципн≥ш≥ з них нав≥ть мають нахабство стверджувати, що великий кн¤зь кињвський був, н≥бито, всього-на-всього сл≥пим, бездумним знар¤дд¤м тонкоњ пол≥тичноњ гри ¬≥зант≥њ! “≥ „мудрагел≥”, що навчилис¤ ставити прост≥ ≥ зрозум≥л≥ реч≥ з н≥г на голову, очевидно, не можуть збагнути самого пон¤тт¤ „мудр≥сть”. ÷ю вроджену психолог≥чну рису не сл≥д плутати ≥з звичайною начитан≥стю, набором певних знань, чи з тим, що означаЇтьс¤ каламутним пон¤тт¤м „≥нтел≥гентн≥сть”. ѕрофесори, „ход¤ч≥ енциклопед≥њ””, надерудован≥ ≥нтел≥генти можуть бути одночасно вкрай бездарними ≥ плиткими. ≤ нов≥тн¤ украњнська ≥стор≥¤ знаЇ так≥ приклади. ѕ≥д пон¤тт¤м мудр≥сть тут маЇтьс¤ на уваз≥ щось зовс≥м ≥нше. ÷е, радше, природжена здатн≥сть до правильного, твердого, неупередженого мисленн¤. Ѕажанн¤ ≥ вм≥нн¤ думати та переживати за вс≥х, за велику справу. ÷е також здатн≥сть передбачати. ≤ не жити лише сьогодн≥шн≥м днем, а розгл¤дати своњ д≥њ, ¤к ланку неск≥нченного ланцюга причинно-насл≥дко-вих зв’¤зк≥в м≥ж минулим, сучасним та майбутн≥м. ÷е вм≥нн¤ системно мислити та сприймати св≥т. ÷е, зрештою, здатн≥сть приймати точн≥ негайн≥ р≥шенн¤. ÷е р≥шуч≥сть думки. ћудр≥сть дл¤ володар¤ Ї рисою чи не важлив≥шою в≥д мужност≥. ≤ —в¤тослав ’оробрий волод≥в нею у повн≥й м≥р≥.

“од≥ нев≥доме ще було слово „геопол≥тика”. ¬еликий кн¤зь кињвський, ¤кого прозвали «авойовником, присв¤тив усе своЇ житт¤ побудов≥ держави, котра забезпечила б достатн≥й прост≥р ≥ над≥йн≥ природн≥ географ≥чн≥ кордони дл¤ безупинного розвитку нац≥њ. Ѕезперечно, в≥н був чи не найвизначн≥шим практикуючим геопол≥тиком ”крањни-–ус≥, принайм≥ за останн≥ п≥втора тис¤чол≥тт¤.

„Ќайсильн≥шим зовн≥шн≥м виразом експанс≥њ  иЇва було, безумовно, коротке володарюванн¤ —в¤тослава «авойовника. ÷ей великий стратег упродовж дванадц¤ти л≥т свого завойовницького розмаху дав найсильн≥ший ви¤в геопол≥тичних тенденц≥й украњнських земель”, — так характеризуЇ кн¤з¤ один з основоположник≥в ≥деолог≥њ сучасного украњнського нац≥онал≥зму, блискучий публ≥цист ќ. Ћипа.

як мудрий володар —в¤тослав ’оробрий у вс≥х своњх д≥¤х керуЇтьс¤ золотим правилом: „” держави Ї ≥нтереси”. ¬≥н ум≥Ї ч≥тко означити ц≥ ≥нтереси. ¬≥н знаЇ, ¤к њх задов≥льнити. «а геопол≥тичним планом —в¤тослава, –уська держава повинна була б м≥цно опиратис¤ на –уське („орне), ’валинське ( асп≥йське) мор¤,  авказ та Ѕалкани на п≥вдн≥. Ќа ѕ≥вноч≥ ж — на ¬ар¤зьке море (Ѕалтику). як дл¤ тод≥шньоњ ™вропи, що ще не в≥дкрила јмерики, не знала морського шл¤ху до ≤нд≥њ, ц≥ мор¤, що дл¤ сьогодн≥шнього св≥ту Ї просте великими внутр≥шн≥ми озерами, мали надзвичайно важливе значенн¤. “од≥шн≥м державам не був ще потр≥бний вих≥д до океану, а держава, що мала вих≥д на вс≥ ц≥ три мор¤ ≥ контролювала њх узбережж¤, отримувала не лише над≥йн≥ геопол≥тичн≥ меж≥, а й тримала у своњх руках усю торг≥влю м≥ж ѕ≥вн≥ччю ≥ ѕ≥вднем, м≥ж ™вропою та јз≥Їю.

—в¤тослав ’оробрий також добре усв≥домлював, що за законами геопол≥тики дв≥ сильн≥ держави, не маючи над≥йних географ≥чних меж м≥ж собою (¤к то мор¤, гори чи, принаймн≥, велик≥ р≥ки), мирно сп≥в≥снувати м≥ж собою не можуть. ¬решт≥-решт пол≥тичне, економ≥чне, культурне, ≥деолог≥чне ≥ м≥л≥тарне змаганн¤ та протисто¤нн¤ м≥ж ними обов’¤зково призвод¤ть до знищенн¤ чи п≥дкоренн¤ одн≥Їњ з держав. “ому найперше кињвський кн¤зь спр¤мував в≥стр¤ свого меча на —х≥д. “уди, зв≥дки –усь зовс≥м не була захищена над≥йними географ≥чними кордонами (з того боку ще за “рип≥льське час≥в зводилис¤ титан≥чн≥ оборонн≥ земл¤н≥ споруди — «м≥Їв≥ вали) туди, зв≥дки загрожували вороже настроЇн≥ волзьк≥ булгари (одн≥ з предк≥в сучасних москал≥в) та хозарський каганат. —в¤тослав могутн≥ми ударами розбиваЇ хозарську державу, запроваджуЇ на њњ територ≥њ новий пор¤док ≥ зв≥льн¤Ї “авр≥ю, ќз≥вщину та  убань дл¤ експанс≥њ  иЇва. ÷им самим один з найважлив≥ших на той час торговельних шл¤х≥в — —олона путь — повн≥стю контролюЇтьс¤  иЇвом. ѕринаг≥дне кињвський володар розбиваЇ ¤с≥в та косоч≥в, караючи њх за допомогу хозарам, ≥ заходить своњм в≥йськом до в≥рменськоњ держави. “ам п≥дкор¤Ї в≥н м≥сто Ѕердаа — стратег≥чний вузол торговельних дор≥г до ћ≥д≥њ, —ир≥њ, ћесопотам≥њ та ≈гейського узбережж¤.

ўе б≥льшу геопол≥тичну вагу мав напад на столицю камських болгар (сьогодн≥шн¤  азань). ÷им ударом знищив —в¤тослав значенн¤ ¬олзько-—кандинавського шл¤ху, що не поступавс¤ найважлив≥шому руському торговельному шл¤ху — √речнику — „≥з ¬ар¤г во √реки ≥ ≥з √рек по ƒн≥пру”.

ѕоходами на ¬олгу ≥ «акавказз¤ —в¤тослав ’оробрий на дек≥лька сотень л≥т зупин¤Ї розвиток —кандинавсько-¬олзькоњ маг≥страл≥, ≥ тим самим гальмуЇ виникненн¤ ¤коњсь визначноњ держави на цьому шл¤ху. ѕочинаючи з ’”-’”≤ ст., цю маг≥страль контролюЇ ћосковщина, аж поки другий мудрий володар ѕетро  онашевич-—агайдачний знову не пригальмував њњ розвиток на ¤кесь стол≥тт¤ своњми вдалими походами на ћоскву. ќтак, зробивши пор¤док на сход≥ держави, —в¤тослав спр¤мовуЇ в≥стр¤ свого меча на п≥вдень та зах≥д. ќчевидно, кињвський кн¤зь у X ст. розум≥в . геопол≥тичне значенн¤  риму куди краще, н≥ж вс≥ украњнськ≥ президенти у ’’-му. ¬≥н зробив усе дл¤ того, щоб заволод≥ти ц≥Їю територ≥Їю, прогнати з ѕричорномор’¤ коч≥вник≥в ≥ з п≥вострова грек≥в. јле найб≥льше вабив —в¤тослава шл¤х на ÷аргород. ¬≥н п≥дкорив Ѕолгар≥ю, захопивши в≥с≥мдес¤т м≥ст ≥ запровадивши новий пор¤док, зробив болгарського цар¤ своњм васалом. ѕере¤славець, що став його балканською резиденц≥Їю, —в¤тослав назвав „серединою” земл≥ своЇњ ≥ хот≥в зробити цей град новою столицею держави. ¬≥домо, що в≥н мав у планах створити велику ≥мпер≥ю, до ¤коњ мали б ув≥йти Ѕолгар≥¤, Ѕогем≥¤, ”горщина та Ївропейська частина ¬≥зант≥њ. ÷≥леспр¤мовано йдучи до ц≥Їњ мети, —в¤тослав створив антив≥зант≥йську коал≥ц≥ю ≥ поступово розбивав усю систему ™вропейських та јз≥атських союз≥в ¬≥зант≥њ у ѕричорномор’њ. ѕоходами на ƒунай мудрий кн¤зь продовжив ще одну важливу дл¤ –ус≥ маг≥страль — «алозник. ≤ над≥йно закр≥пив вагу найголовн≥шого на земл¤х м≥ж Ѕалт≥Їю та ”ралом шл¤ху з ¬ар¤г у √реки.

“аким чином, —в¤тослав ’оробрий за своЇ коротке кн¤зюванн¤ зум≥в зд≥йснити б≥льш≥сть власних далекогл¤дних стратег≥чних задум≥в. Ќа жаль, великий кн¤зь не встиг довершити розпочату справу, а його сини, внуки та правнуки поступово втрачали ≥ те, що в≥н здобув. “а найголовн≥ше — великий кн¤зь кињвський —в¤тослав ’оробрий дав нащадкам приклад справжньоњ державноњ мудрост≥.

јвторитетн≥ св≥тов≥ геопол≥тики називають ”крањну „√артлендом” — себто „—ерцем земл≥”. ¬они знають, що той, хто волод≥Ї ”крањною, — волод≥Ї св≥том. “епер, на пороз≥ третього тис¤чол≥тт¤, коли так стр≥мко зм≥нюЇтьс¤ розпод≥л сил ≥ перекроюЇтьс¤ пол≥тична мапа св≥ту, ”крањна з≥ своњми потенц≥йними можливост¤ми маЇ неаби¤кий шанс стати одн≥Їю з наймогутн≥ших та найвпливов≥ших св≥тових наддержав. ”крањнська нац≥¤, з≥ своњм потужним пластом духовноњ спадщини, ¤кий, незважаючи н≥ на що, зруйнований все ж менше, н≥ж в ≥нших нац≥й, здатна вр¤тувати людську цив≥л≥зац≥ю в≥д пом≥тного вже неозброЇним оком скочуванн¤ до пр≥рви. јле мало мати потенц≥йн≥ можливост≥ ≥ виг≥дне геопол≥тичне становище. ўе треба волод≥ти в≥дпов≥дним характером, щоб њх використати. ” першу чергу необх≥дно мати ¤к≥сну пров≥дну верству, щедро над≥лену шл¤хетн≥стю, мужн≥стю ≥ мудр≥стю. ѕройшовши тис¤чол≥тнЇ випробуванн¤, нац≥¤ чекаЇ нових —в¤тослав≥в, що зможуть знову кинути св≥тов≥ горде: „≤ду на ви!”.