Глибини Нашої Пам'яті: арії - орачі
Те, що живе у сказаннях.
у міфології, безсумнівно
колись дійсно існувало...
Фрідріх Шеллінг
Арійська проблема: нове розуміння України
І рік Арій: "Тоді я буду над вами разом з синами моїми!"
І відповіли йому: "Віднині ми будемо підкорятися вам!"
І пішли Кий, Щек, Хорив - три сини Арія –
дивитися інші землі. Від них пішов слов’янський рід,
котрий живе по цей час.
Велесова книга
Зі школи знаємо: арії, з'явившись звідкись з півночі, завоювали Індію і створили в долині Гангу процвітаючу цивілізацію; білошкірі арійці, котрі прийшли на японські острови, дали поштовх розвитку тут культури і ремесел; арії іранських степів і нагір'їв заснували вівчарське скотарство, а також релігію вогнепоклонників. Царські скіфи, які проживали в степах України, - не хто інші, як арійські скіфи, а самі слова "цар", "Сай", "Саєнко" в іранській транскрипції означають "арій" (таке ж значення мають і українські терміни "орій", "оратай-орач").
Особливе значення ця проблема мас для розуміння древньої історії України, пошуку витоків слов'янства, українського етносу. У древніх трактатах ми читаємо про вікінгів, котрі робили набіги на Русь і поклонялися арійському богу Тору. Рицарі Тевтонського ордена, які спустошували Русь, поки їх не розгромили Данило Галицький (1237 р.) і Олександр Невський (1240 р.), вважали себе нащадками похмурих красенів-блондинів аріїв, котрі пішли в незапам'ятні часи з земель Припонтиди у північні тумани, про що говорять друїдські перекази.
Знамениту Києво-Трипільську культуру її відкривач В.Хвойка вважав "можливим назвати древньоарійською", а народ, що створив її, - "плем'ям безумовно арійського поход-ження"2. Леся Українка, М.Грушевський, а слідом за ними і інші автори, наприклад, автор книг про аріїв, що нещодавно вийшли з друку, Ю.Шилов, називає Україну прабатьківщиною аріїв, ототожнюючи їх л індо-снропейськими народами. М.Реріх, навпаки, розвивав такі ж поширені погляди про "індійський шлях" аріїв, які нібито прийшли до Європи з берегів Гангу. Є, звичайно, і противники "арійської проблеми", які вважають її чи то надуманою, казковою, чи то навіть містичною, несумісною з "науково-історичиими поглядами".
Згадаємо також "Велесову книгу" , яка нещодавно вийшла з друку. У ній іде мова про "арійське" минуле народів, які населяли Північне Причорномор'я.
Можна гадати, що публікація "Волосової книги" викличе нову хвилю роздумів і суперечок про першовитоки нашої культури і нашої нації, нові спроби відповісти на старі і пекучі питання: Хто ж ми? Звідки і куди йдемо? У чому суть багатої, цікавої і драматичної історії народу України?
З того часу, як у науковому середовищі Європи, а по тому і Росії виникла арійська проблема, саме поняття "арії" стає більш значним, багатомірним, таємничим. І все більше її корені проростають у глибини нашої історії.
Арії пішли від Каїна близько одного мільйона років тому, коли Бог прогнав його з-перед очей своїх за вбивство брата Авеля. Каїн пішов у незнаний суворий край - у країну Нод, на схід від Едему, впевнений, що там і загине. Однак він і його народ не загинули, а побудували місто Енох і дали стійку етнічну поросль. Бог оберігав їх.
У Біблії мовиться:"І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його". Минуло багато тисячоліть. На Землі змінились дві корінні раси, а каїніти жили якось осібно, плодились і розвивались у північних районах, наближаючись до своєї месіанської історичної межі - початку нашої, післяпотопної історії. Значно пізніше, вже після потопу, представники цього народу отримають назву "арії".
У ведичній літературі, а також у тібетських, індійських, перських древніх джерелах Арії (Ар'я, Ар'ян, Дарій) - одне з основних понять. Якщо звести воєдино все те, що в них сказано, то отримаємо приблизно таке: Арій (Ар'я) - спрямована душа; кожний, хто прагне благородних справ, хто творить велику роботу, яка наближує людей до блаженства, добра і благородна людина, борець; той, хто знаходить священний світ просвітлення, прагне до Бога і возвеличує Його, він - воїн Світла, який іде до істини; людина, метою якої в житті є духовна досконалість.
Зверніть увагу, що тут немає навіть натяку на білий колір шкіри й інші расові ознаки. Арій - кожний, хто прагне Істини, Світла, бореться за благо людства, веде його до прогресу.
І все ж, головним ми вважаємо індійське поняття аріїв, подане у ведичних текстах.
Слово "арієць" чи "арій" означає "хлібороб" чи "орач", "ратай". У Ріг-Веді є слово Ар, що означає "грунт", верхній шар землі. Є там і слово "кришти" - "селянин", "господар на землі".
Ототожнювати аріїв з хліборобами стали значно пізніше, а на початку вони складали особливий народ, який жив далеко на Півночі. Країна Арктида за хребтами Рифейськими
И се Минерва ударяет Валы
Рифейски копием!
М.В.Ломоносов
Багато тисячоліть тому була велика квітуча країна Арктида, що розташувалась за кам'яним поясом, який проліг від Північного Уралу до нинішніх Скандинавії, Гренландії та Ісландії. У ведичних джерелах цей пояс називається горами Меру, в авестийських - горами Харе. Точніше їх потрібно називати не горами, а валами, хребтами. Зараз вони утворюють підвищення - так звані Руські вали, що тягнуться від Уралу через Вологодську область до Хібін і Скандинавських хребтів. Ці хребти згадуються у багатьох арійських міфах, також і в античних джерелах. У Аристотеля вони постають як Рифейські вали.
У період розквіту Арктиди вони були вищими на 300-700 метрів. Клімат і природа в цих місцях були в цілому холодними та суворими, але дійсно гарними, здоровими, благодатними - м'якшими, ніж тепер. Мікроклімат Соловецьких островів у Білому морі нагадує клімат древньої Арктиди.
60 тисяч років тому розпочалось останнє велике похолодання. Клімат на Півночі ставав усе суворішим, край вічного льоду посунув на південь. А з ним рухались на південь народи Півночі - повільно, але неухильно.
Сліди аріїв знаходять і на Середньому Уралі, і на Волзі, і в Приараллі, а в Європі - у Північній Припонтиді, на Балканах і навіть на півдні Франції. І дивуються: як так - кругом арії... А дивуватися нічого, адже край вічного льоду методично тіснив людей на південь, вичавлював їх із нажитих місць і змушував рухатися разом з льодовиком. Цим же пояснюються і війни за життєвий простір, які почалися між атлантами і людьми з Півночі (про них ідеться у міфі Платона про Атлантиду).
У Біблії говориться, що перед катастрофою (останнім потопом) каїніти в поколінні Ламеха розділились на три народи. Родоначальником одного був Явал (старший син Ламеха), другого - Ювал (середній син), третього - Тувалкаїн (молодший син Ламеха). Стоп! Ми підійшли до самої суті арійської проблеми. Явал, сказано в Біблії, "був батьком тих, хто живе в наметах із стадами", тобто родоначальником чабанських народів. Ювал "був батьком усіх, хто грає на арфі та сопілці", тобто родоначальником (ми це покажемо) античної цивілізації. Тувалкаїн (або Фувал) - наймолодший син Ламеха - "був ковалем усякого знаряддя з міді та заліза", тобто засновником народів, які дали світу технологію орного землеробства і в подальшому - європейську цивілізацію
Потоп сприяв великому переселенню аріїв до південніших країн. Це переселення йшло у трьох основних напрямках і у три різні історичні періоди.
У літературі про аріїв простежуються суперечки: де, мовляв, прабатьківщина аріїв? Звідки вони прийшли? Одні кажуть, що з Уралу (доказ - Андронівська культура, творці якої близькі за мовою до скіфів). Недавно знайдене на Південному Уралі древнє місто Аркаїм - явно арійське. Інші вважають прабатьківщиною аріїв географічну зону, котра охоплює Прибалтику, нинішню Фінляндію, район довкола Білого моря. Треті відносять предків аріїв до народів, що жили північно-західніше (нинішні Скандинавія, Гренландія, Ісландія, Східна Аляска) . Так ось, наважуємося стверджувати: усі три точки зору вірні. А плутанина виникає через те, що їхні автори не бачать троїстості північного суперетносу, пізніше названого аріями.
Отже, на сході жив народ Явала, котрий виконав каталітичну роль щодо чабанських народів, які жили у просторій зоні від Волги до Алтаю та Ірану.
Західніше - головним чином у районах Прибалтики і довкола Білого моря - перед потопом жила інша арійська спільнота - народ Ювала. Цей народ став каталізатором народження і розвитку великої античної, особливо Давньогрецької цивілізації.
І, нарешті, третій син Ламеха - Тувалкаїн, який у Біблії фігурує разом із своєю сестрою Ноемою. Він - родоначальник великого племені, який виконав каталітичну роль стосовно слов'янської раси (біблійного Тираса) і її двох найбільших народів (біблійних Мешеха і Тубала). Про Тувалкаїна слід сказати докладніше.
Пасіонарії слов'янського суперетносу
Так чи йшли,
І не були дармоїдами.
"Велесова книга"
Слов'янський суперетнос - це сьома (наймолодша, не закінчила свого становлення) підраса п'ятої корінної (післяпотопної) раси людства. Вона - плід біблійних Тираса і народу Тувалкаїна, що прийшов з допотопного світу.
Цей народ розпочав формуватись десь 20 тисяч років тому у північно-західній частині Європи. Це були фізично дужі, стійкі до різних негараздів, інтелектуально розвинуті люди сучасного європейського типу (білошкірі, круглоголові, довгоногі та русо- і темнокосі, з блакитними і карими очима). Санскрит - мова саме цього народу. І взагалі поняття "арій" у більш чіткому значенні цього слова пов'язане з племенем Тувалкаїна та його сестри Ноеми.
Легенди розповідають, що народ Тувалкаїна жив на північний захід від народу Ювала, на великому острові серед "молочного моря". Острів називався Шветадвипа - із санскритської - світлий, білий острів - це, очевидно, сучасна Гренландія чи Ісландія. Тут жили "світлі, сяючі, як місяць, люди" .
Саме цей народ, коли прийшов час його великої місії, розпочав баражувати землю - усю північну півкулю. Він рушив із північно-західних районів Європи на південний схід. На чолі з аватором Рамою прийшов до берегів Борисфену. Тут були закладені підвалини орної агрокультури. Потім пройшов широти Азії і заснував у районі Гімалаїв відому у древності країну Куш (Ар'яварту), потім розпочав своє основне пересування на Захід. Його представники і духовно запліднені ним народи (кімри, скіфи, таври) знову прийшли до Північної Припонтиди і створили тут велику Трипільську культуру.
Найперша арійська хвиля стала накочуватися на наші землі ще до потопу (14 - 15 тисяч років тому), задовго до другої "арійської хвилі" народу Тубал на чолі з Рамою. Після Потопу, коли була знищена Атлантида, і в районі Середземномор’я утворився вакуум, народ Ювала з земель Північної Припонтиди подався на південний захід, поступово асимілюючись з "аборигенами" узбережжя і островів Середземноморського басейну й утворюючи тут передумови великої античної цивілізації. І сюди ж, на нашу землю, в VI тисячолітті до н.е. прийшли загони третьої арійської гілки - народ Тубал на чолі з великим Рамою, який заснував тут першу післяпотопну землеробську цивілізацію - Трипілля.
А потім, з кінця III тисячоліття до н.е., сюди, на землі Праукраїни, почали накочуватися хвилі "нащадків" народу Явала (першої арійської гілки, що спустилась, як ми казали раніше, на південь Уралу, потім на землі Казахстану і далі в Іранські степи). Мова йде про арієзовані народи - кімерійців, скифів та інші "чабанські етноси".
Таким чином, земля України ніби знову об'єднала три великі гілки величного північного народу, який ще до Потопу жив у країні Арктиді, за хребтами Рифейськими, котрий отримав спільну назву - арії, або орії.
Таку назву вони отримали тому, що головна їхня роль у післяпотопному світі все ж зводилася до навчання "аборигенів" північної півкулі технології орного землеробства з використанням таких знарядь праці, як плуг, борона, ярмо (збруя волів). Ця технологія дозволяла отримувати у необмеженій кількості такі зернові, як жито і, особливо, пшениця; стала годувальницею післяпотопних народів. І батьківщина цієї технології - наша Україна.
На титульну сторінку
